Траве́я (фр. travée — «прогін, ряд») — прямокутна у плані чарунка простору нефа у романському або готичному храмі під одним хрестовим чи зімкненим склепінням, яку підтримують чотири, інколи шість, підпор[1].

Чотириколонні травеї в храмі. Сент-Антуан-л'Аббеї.
Шестиколонні травеї. Кафедральний собор Івана Хрестителя в Ліоні.

Примітки

ред.
  1. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чотириколонні травеї

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шестиколонні травеї