Таця Святого Івана
Таця Святого Івана або Чаша Святого Івана — іконографія, яка описує зображення таці або чаші, в якій лежить відрубана голова Святого Івана Хрестителя лицем догори. Зазвичай напіввідкриті очі «Голови Іоанна»[1] мають на меті проілюструвати бачення Іоанном Бога, який помер мученицькою смертю.
| Таця Святого Івана | |
 | |
 Таця Святого Івана у Вікісховищі |
Походження і значення
ред.Таця Іванна бере свій початок у біблійній історії, за якою цар Ірод наказав відрубану голову Іоанна Хрестителя принести дочці Іродіади на чаші на її прохання. Цей мотив знайшов свій шлях до містеріальних п'єс і вотивних пожертв у пізньому Середньовіччі. Вважалося, що їх погляд допомагає від хвороб голови та шиї. Таця Св. Іванна в Наумбурзькому соборі початку ХІІІ століття вважається найстарішим зразком, що зберігся.
Геральдика
ред.У геральдиці поширеною фігурою є срібна або золота таця з головою. Навколо бородатої голови Хрестителя пливе німб. Таця і німб можуть перекриватися. Є вид зверху та вид збоку цієї геральдичної фігури. Вид збоку вимагає основи для герба.
Зображення також можна знайти на багатьох монетах ордена Св. Іванна.
Приклади
ред.-
Вроцлав (Бреслау) -
-
-
Література
ред.- Hella Arndt, Renate Kroos: Zur Ikonographie der Johannesschüssel. In: Aachener Kunstblätter. 38, 1969, ISSN 0515-0612, S. 243—328.
- Barbara Baert: The Johannesschüssel as Andachtsbild. The Gaze, the Medium and the Senses. In: Catrien Santing u. a. (Hrsg.): Disembodied Heads in Medieval and Early Modern Culture. Brill, Leiden 2013, S. 117—160.
- Georg Geml: Frühe Johannesschüsseln. Diplomarbeit an der Historisch-Kulturwissenschaftlichen Fakultät der Universität Wien, 2009 (Online-Version (1), Online-Version (2)).
- Gert Oswald: Lexikon der Heraldik. (Von Apfelkreuz bis Zwillingsbalken). 2. unveränderte Auflage. Battenberg und Gietl, Regenstauf 2006, ISBN 3-86646-010-4.
Веб-посилання
ред.- Suche nach Johannisschüssel. In: Deutsche Digitale Bibliothek
- Suche nach Johannisschüssel im Online-Katalog der Staatsbibliothek zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz (Achtung: Die Datenbasis hat sich geändert; bitte Ergebnis überprüfen und SBB=1 setzen)
Примітки
ред.- ↑ Vgl. etwa Christine Demel u. a.: Leinach. Geschichte — Sagen — Gegenwart. Selbstverlag Gemeinde Leinach, Leinach 1999, S. 320 («Johannis Haupt» — Ziel der Wallfahrer).