Тарли
Тарло́ (пол. Tarło, Tarłowie) — мазовецький шляхетський рід гербу Топор. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарлів втратив своє високе становище.
Історія роду
ред.За Святославом Семенюком («Український путівник по Польщі», 2007) рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки — руська (українська) і польська. З давніх-давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарли очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву, з якою організували і провели кілька походів на Польщу.
У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло — Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарли, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвіґу Анжуйську рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарли одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарлів свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405—1461 рр.), що була донькою русько-литовського київського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло — єпископ РКЦ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше покатоличення Русі.[1]
Представники роду
ред.- Закліка Тарло (пом. між 1465 та 1466 р.) — крайчий коронний 1447 р., староста стрийський.[1]
- Ян (пом. 1488) — канонік сандомирський.
- Анна — дружина Юрши з Ходороставу.
- Станіслав Закликів (син Тарло) — староста дроговизький (тепер Дроговиж село в Миколаївському районі Львівської області), охмістр королеви (1508—1515), (помер після 1515).[1]
- Барбара — дружина Ґабріеля Ґнєвоша з Далевиців.
- Ян[pl] (пом. 1550) — великий коронний крайчий, підчаший і чашник, староста пільзненський[1].
- Ельжбета — дружина Юрія (Єжи) Язловецького.
- Анна — дружина Станіслава Фредруша Гербурта.
- Міколай[pl] (пом. 1571) — королівський придворний і секретар, підчаший королеви Барбари Радзивіл, хорунжий сандомирський; староста дембовецький і дроговизький.
- Ядвіґа[pl] (бл. 1560 — після 1629) — дружина Єжи Мнішека, мати Урсули і Марини Мнішек; староста щирецька.
- Ян (бл. 1527—1587) — державний діяч Речі Посполитої, войський львівський (1553–1554), дворянин королівський (1554), секретар королівський (з 1556), каштелян малогощський (1563 — 1565) та радомський (1565–1574), воєвода люблінський (1574–1587), староста ломжинський і пільзненський[1]. Активний кальвініст. 1573 р. підтримала створення Варшавської конфедерації. Надалі виступав проти Габсбургів і підтримував кандидатуру трансільванського князя Стефана Баторія на королівський трон Речі Посполитої. Був двічі одружений з кальвіністами. Перша дружина — Ганна Гостомська (пом. після 1565 р.), дочка воєводи равського Ансельма Гостомського (бл. 1508—1588 рр.), від шлюбу з якою дітей не мав. Друга дружина — Агнешка Шафранець (пом. після 1601 р.), дочка каштеляна і воєводи сандомирського Станіслава Шафранця (пом. 1598 р.) та Анни Дембіцької.[2]. Діти від другого шлюбу:
- Анна (йморвіно від першого шлюбу) — дружина Станіслава Стажеховського.
- Анна — дружина Ієроніма Ходкевича.
- Ян Амор Тарло (1577—1599) — староста пільзненський (1588 р.).
- Ядвіґа — дружина Пйотра Баля з Боїська.
- Гелена (Олена) — дружина ротмістра королівського Станіслава Браницького[pl]
- Зофія (Софія) — дружина Ансельма Анджея Ґостомського[pl], потім Міколая Олешніцького[pl].
- Ельжбета — дружина Яна Дрогойовського.
- Пйтор Александр[pl] (бл. 1580—1649) — каштелян люблінський в 1618—1630 рр., воєвода люблінський з 1630 р., староста пільзненський[3]. Від шлюбу з Зофією Дзялинською мав дітей:
- Міколай (пом. 1632).
- Теофіля (пом. 1635) — дружина Александра Копця[pl].
- Стефан (пом. 1632)
- Владислав Казімєж (пом. 1643).
- Ян Александр[pl] (бл. 1615—1681) — воєвода люблінський, сандомирський; староста стенжицький.
- Міхал Бартломєй[pl] (1656—1715) — єпископ познанський.
- Ян Павел Йоахім[pl] (1658—1732) — римо-католицький єпископ київський і познанський.
- Ізабела (пом. 1704) — дружина Бенедикта Павла Сапіги[pl].
- Гелена Вероніка (пом. 1713)
- Міколай Юзеф[pl] (1666—1702) — чашник великий литовський, староста ґощинський.
- Казімєж (пом. 1703) — староста ґостинінський і ґощинський.
- Анна (пом. 1751) — дружина Станіслава Францішека Тарло.
- Гелена — дружина Павла Пражмовського.
- Тереза (пом. 1725) — дружина Зиґмунта Дзялинського.
- Юзеф (пом. 1713) — староста ґостинінський і бжеґовський.
- Міхал Томаш (пом. 1740)
- Адам (1708—1770/1772) — генерал-майор коронного війська, староста ґощинський, бжеґовський, скальський[4], дідич Збрижа.
- Казімєж (1731—1762).
- Єва (1736—1808) — дружина Стефана Флоріана Дембовського[pl]
- Бонавентура Алекси (Алексій, 1744—1801) — королівський шамбелян, барський конфедерат, староста бжеґовський.
- Шимон (1744—1781) — староста скальський.
- Ян Еванґеліста (бл. 1767—1835) — староста скальський
- Александр
- Кароліна — дружина Іґнація Павла Кшесімовського
- Зофія — дружина Антонія Федоровича
- Гіполіт
- Маурицій Ієронім Ян
- Ієронім
- Ян Кантій[pl] (1791—1856) — gольський шляхтич, спадкоємець маєтків Сулковиці й Залісся, мировий суддя Стопницького округу.
- Маріанна Кристина Розалія
- Шимон
- Марія (1861—1938) — дружина Казімєжа Конопніцького.
- Едвард Шимон (бл. 1833—1904)
- Розалія (бл. 1834—1894)
- Ян Кантій Єжи (1837—1889)
- Анєля (бл. 1839—1867) — дружина Зиґмунта Юзефовіча-Глебіцького
- Юзефа Францішка (бл. 1843—1910) — дружина Міхала Антонія Маковського
- Флоріан Анджей[pl] (1771—1827) — ротмістр хоругви 5 бригади кавалерії народової.
- Ельжбета Саломея Ґертруда
- Теофіля
- Роман Вавжинець (1795—1813)
- Єва Юстина (1796—1847) — дружина Теодора Станіслава Яна Непомуцена Шласького
- Адам Флоріян Урбан (1798—1876)
- Теодор (бл. 1830—1849)
- Ельжбета (бл. 1834—1912) — дружина Владислава Шалавського.
- Казімєж Іґнацій (1834—1881)
- Станіслав
- Болеслав Адам
- Зофія — дружина Юліана Казімєжа Іґнація Урбанського
- Юзеф Павел Фердинанд
- Іґнацій Адам (1887—1889)
- Анєля Марія — дружина Іґнація Юзефа Стемпчинського
- Теофіля Марцеліна — дружина Ромуальда Роґойського
- Маріанна (бл. 1773—1862) — дружина Антонія Олізара та Станіслава Новаковського
- Аґнєшка Констанція — дружина Антонія Оскерка.
- Бальбіна Анна (бл. 1780—1839) — дружина Яна Сєраковського.
- Бонавентура
- Казімєж (1781—1812)
- Генрик Міколай Казімєж (1812—1865) — учасник листопадового та великопольського повстання
- Ян Еванґеліста (бл. 1767—1835) — староста скальський
- Від шлюбу з Ядвіґою Зофією Лянцкоронською мав дітей: Кароль (1639—1703) — воєвода люблінський, великий коронний підканцлер і канцлер (1702)[1][5].
- Ядвіґа (пом. 1705) — дружина Яна Казімєжа Лянцкоронського[pl]
- Дорота (пом. 1756) — дружина Станіслава Хоментовського та Адама Тарла
- Тереза Маґдалена (пом. 1700) — дружина Францішека Вельопольського[pl]
- Колумба Катажина (пом. бл. 1739)
- Марія Анґеля (пом. 1725)
- Петронеля Аґнєшка (пом. 1754)
- Ельжбета
- Адам Пйотр[pl] (бл. 1679—1719) — стольник великий коронний, воєвода люблінський; староста стенжицький, блонський, янівський, люблінський, солотвинський і новінський; володар Винників (біля Львова)[1].
- Кароль (?1697—1749). На початку XVIII володар Винників (біля Львова). Продав Винники брату своєї мачухи Станіславові Потоцькому[1].
- Єнджей (Анджей)[pl] (пом. 1786) — староста стенжицький, маршалок Люблінського воєводства у Радомській і Барській конфедераціях.
- Кароль (?1697—1749). На початку XVIII володар Винників (біля Львова). Продав Винники брату своєї мачухи Станіславові Потоцькому[1].
- Зофія — дружина Лукаша Чермінського[pl]
- Гелена (пом. 1725) — дружина Станіслава Ґойського
- Рафал
- Аґнєшка
- Александр (бл. 1643—1683) — каштелян завіхостський
- Тереза — дружина Александра Яна Потоцького
- Констанція — дружина Яна Томаша Подольського
- Казімєж
- Катажина (пом. 1728)
- Станіслав
- Людвіка (1671—1741)
- Зиґмунт (бл. 1643—1689)
- Юзеф Антоній (1688 — перед 1715)
- Марія Тереза — дружина Якуба Пшебендовсього та Юзефа Реміґіана Потулицького
- Міхал
- Францішек Юзеф Адам[pl] (пом. 1731) — віцемаршалок Головного Коронного трибуналу (1725), каштелян люблінський; староста велюнський і пільзненський.
- Анна — дружина Юзефа Куропатніцького та Міхала Морштина
- Тереза — дружина Францішека Рудзінського[pl] та Войцеха Клюшевського[pl]
- Ян
- Юзеф Антоній (1688 — перед 1715)
- Станіслав Тарло[pl] (пом. 1705) — маршалок Головного Коронного трибуналу (1668), каштелян завіхостський, воєвода люблінський.
- Ян (1684—1750) — генеральний подільський староста, воєвода люблінський і сандомирський; староста коросненський, кам'янецький, летичівський, сокальський, ясельський.
- Францішка (1688—1762)
- Маґдалена (пом. 1730) — дружина Францішека Шембека та Єжи Домініка Любомирського
- Анна — дружина Францішека Цетнера
- Ієронім (пом. 1717)
- Констанція (пом. 1740) — дружина Юзефа Вандаліна Мнішека
- Людвіка (пом. 1762)
- Станіслав Тарло[pl] (бл. 1480—1544) — католицький перемишльський єпископ, королівський секретар, поет.
- Павел Тарло (пом. 1553) — суддя земський львівський, войський стрийський і львівський.
- Анна — дружина Станіслава Жижинського.
- Лукаш (пом. 1533)
- Ґабріель[pl] (бл. 1486—1565) — великий коронний підстолій і крайчий, охмістр королеви Катерини Габсбург, каштелян радомський; староста холмський, дроговизький, хенцинський, ковельський, любачівський.
- Андрій (Анджей) Тарло (пом. перед 1509) — підстолій львівський.
- Анджей[pl] (пом. після 1532) — хорунжий львівський.
- Ян[pl] (пом. 1572) — хорунжий львівський.
- Міколай
- Катажина Анна (бл. 1535—1582/1583) — дружина Станіслава Даниловича
- Ядвіґа — дружина Ієроніма Сенявського
- Станіслав Тарло[pl] (пом. 1599) — староста сохачевський і зволенський.
- Павел (пом. 1618)
- Зофія — дружина Адама Качковського
- Маріанна (бл. 1599—1652) — настоятелька бенедиктинського монастиря в Радомі
- Реґіна
- Ян Кароль[pl] (пом. 1640) — каштелян вішлицький, староста зволенський і ольштинський
- Тереза (пом. 1647/1648) — дружина Кшиштофа Балдвіна Оссолінського
- Барбара (пом. 1688) — дружина Яна Александра Даниловича та Єжи Себастьяна Любомирського
- Катажина (пом. між 1568 і 1571) — дружина Марціна Казановського[pl]
- Анджей (пом. 1570)
- Анджей (пом. між 1571 і 1575)
- Малґожата — дружина Міколая Олешніцького[pl] та Яна Мишковського
- Дорота — дружина Павла Колачковського
- Павел (бл. 1515—1565) — архієпископ львівський (РКЦ).
- Міколай[pl] (пом. після 1578) — придворний Сигізмунда II Августа, хорунжий перемишльський.
- Теофіля Юстина — дружина Анджея Кретковського та Павла Носковського.
- Зиґмунт Сципіон[pl] (бл. 1561—1628) — хорунжий перемишльський, каштелян сондецький.
- Теофіля (бл. 1595—1635) — дружина Януша Острозького.
- Анджей (пом. 1642) — канонік краківський.
- Маґдалена (пом. 1621)
- Ядвіґа (пом. 1656)
- Зиґмунт Александр[pl] (пом. 1654) — каштелян перемишльський.
- Міколай Ян (пом. 1683) — ротмістр королівський.
- Станіслав.
- Маріанна — дружина Міколая Яна Лянцкоронського[pl]
- Зиґмунт (пом. 1674)
- Адам Пйотр (пом. 1710) — підчаший перемишльський, воєвода смоленський.
- Пйотр Францішек[pl] (1672—1722) — адміністратор Інфлянтської дієцезії, єпископ познанський.
- Міхал (бл. 1678 — після 1723), генерала французького війська
- Ян Непомуцен (пом. 1739).
- Станіслав Францішек Тарло (пом. 1721) — кухмістр великий коронний, маршалок надвірний коронний з номінації Станіслава Лещинського.
- Францішка (пом. 1719) — дружина Вавжинця Лянцкоронського[pl].
- Адам (1713—1744) — воєвода люблінський, маршалок Скарбового Коронного трибуналу; староста ясельський, дрогобицький, зволенський та долинський; відомий дуелянт.
- Антоній[pl] (пом. 1759) — каштелян любачівський, староста злоторийський.
- Ян[pl] (пом. 1572) — хорунжий львівський.
- Анджей[pl] (пом. після 1532) — хорунжий львівський.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках [Архівовано 2016-02-01 у Wayback Machine.].
- ↑ Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
- ↑ Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. [Архівовано 2014-02-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Tarłowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках
Джерела
ред.- Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів—Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Gajl T. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk, 2007. (англ.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 306—316. (пол.)
Посилання
ред.- [1].
- Osoby o nazwisku «Tarło» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. (пол.)
- Tarłowie (01). (пол.)
- Tarłowie (02). (пол.)