Вікіпедія

Сполучені Штати Америки

федеративне об'єднання в Північній Америці, що складається з 50 штатів та столичного округу Колумбія
(Перенаправлено з Сполучені Штати)
Це стабільна версія, перевірена 12 листопада 2024.

Сполу́чені Шта́ти Аме́рики (скор. США, Сполу́чені Шта́ти; англ. the United States of America, (the) USA, U.S.) — держава в Північній Америці, що складається із 50 штатів: Аляски, Гаваїв, 48 штатів на території між Атлантичним і Тихим океанами і між Канадою і Мексикою та федерального (столичного) округу Колумбія. Окрім того, США належать частина Віргінських островів (Американські Віргінські Острови) та Пуерто-Рико у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам, Північні Маріанські Острови та інші острови в Океанії. Столиця — місто Вашингтон. Найбільше місто — Нью-Йорк.

Сполучені Штати Америки
The United States of America

Прапор Герб
Девіз: англ. In God We Trust
(Ми покладаємось на Бога)
лат. E pluribus unum
(З багатьох — єдине)
Гімн: The Star-Spangled Banner
Зоряно-смугастий стяг
Розташування США
Розташування США
Столиця Вашингтон
32°53′ пн. ш. 77°01′ зх. д.country H G O
Найбільше місто Нью-Йорк
Офіційні мови Де-юре — немає;
Де-факто — англійська.
див. Мови Сполучених Штатів Америки
Форма правління Федеративна президентська республіка
 - Президент Джо Байден
 - Віцепрезидент Камала Гарріс
Незалежність  
 - від Королівства Великої Британії 4 липня 1776 
Площа
 - Загалом 9 826 675 км² (3/4)
 - Внутр. води 6,76 %
Населення
 - оцінка 2019  ▲ 328 915 700[1] (3)
 - перепис 2010  308 745 538[2]
 - Густота 32,8/км² (179-а)
ВВП (ПКС) 2018 р., оцінка
 - Повний $20,490 трлн[3] (2)
 - На душу населення $80 412[4] (10)
ВВП (ном.) 2018 рік, оцінка
 - Повний $20,490 трлн[3] (1)
 - На душу населення $62,610[3] (8)
ІЛР (2018) ▲ 0,924[5] (дуже високий) (13)
Валюта Долар США (USD)
Часовий пояс  (UTC−5 до −10)
 - Літній час (UTC−4 до −10)
Коди ISO 3166 US / USA / 840
Домен .us .gov .edu .mil
Телефонний код 1
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сполучені Штати Америки

Площа країни 9 826 675 км² (4-те місце у світі), населення — 325 719 178 осіб (оцінка 2017 року, 3-тє місце у світі). Фактично офіційною мовою є англійська, але юридично офіційної мови немає. Грошова одиниця — Долар, основна резервна валюта у світі. Сполучені Штати — одна з найбільш етнічно строкатих і мультикультурних країн у світі, що склалося історично внаслідок великомасштабної імміграції з різних країн та континентів[6]. США мають найбільшу у світі економіку з найвищим ВВП, що становив у 2012 році 15,653 трлн $ (22 % номінального світового ВВП і понад 19 % глобального паритету купівельної спроможності)[7]. За прибутком на одного мешканця Штати посідають 11 місце у світі[7].

США — федеративна президентська республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади та управління. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом. США є засновниками ООН і мають постійне місце в Раді Безпеки ООН, є засновниками Північноатлантичного альянсу. США володіють найбільшими збройними силами, зокрема найбільшим військово-морським флотом; США мають у своєму розпорядженні найбільший за сукупною потужністю ядерний потенціал на Землі[8]. З кінця XX століття (після розпаду СРСР) вважаються єдиною наддержавою у світі.

Назва країни

1507 року німецький картограф Мартін Вальдземюллер створив карту світу, на якій землі у Західній півкулі вперше назвав «Америкою» (America), на честь флорентійського першовідкривача, дослідника та картографа Амеріго Веспуччі[9]. Колишні британські колоністи вперше використали сучасну назву країни в 1776 році у Декларації про незалежність — «unanimous Declaration of the thirteen united States of America»[10][11].

Згодом назва United States of America — Сполучені Штати Америки — була офіційно затверджена II американським Континентальним конгресом 1776 року (замість назви «Об'єднані колонії», прийнятої конгресом 7 червня 1775 року)[12]. У франко-американських договорах 1778 року використовується назва «Сполучені Штати Північної Америки» (United States of North America)[13].

Пізніше з'явилася також скорочена форма назви, нині часто вживана: United States — «Сполучені Штати». Цю назву та ще коротшу форму «Штати» вживали в протоколах Континентального конгресу. Абревіатура «U.S.» зустрічається в паперах Джорджа Вашингтона 1791 року, а абревіатура «U.S.A.» вперше з'явилася 1795 року[12].

В українській мові існує декілька назв країни: усталені — США, Сполу́чені Шта́ти, Шта́ти, Аме́рика; інші — З'є́днані Держа́ви Аме́рики[14], Злу́чені Держа́ви Аме́рики[15][16][17], Злучені Держави Північної Америки[18], ЗДА[19], Сполучені Держави Америки,[20] З'єднані Стейти Америки[21], ЗСА[21].

  • Сполучені Штати Америки (США) — назва, давно усталена в українській мові, слова «з'єднувати» і «сполучати» майже тотожні значенням. Англійське «united» — це і з'єднаний, і об'єднаний, і сполучений[22];
  • Злучені Держави Америки (ЗДА) — у перших дослідженнях еміграції в Америку політика з Галичини й першого посла України до Америки Юліана Бачинського[23] й згодом в офіційних документах ЗУНР й УНР, у пресі на еміграції[24];
  • З'єднані Стейти Америки (ЗСА) — поширена в еміграції у північноамериканських українців, зокрема використовувалася в офіційних документах північноамериканських українських інституцій;
  • у літературі трапляються також інші варіанти назв: З'єднані Держави Америки (ЗДА, також З'єдинені Держави Північної Америки[25]), Злучені Стейти Америки (ЗСА), Злучені Штати Америки (ЗША), Об'єднані Штати Америки (ОША). Також зустрічається написання З. Д. А., зокрема у виданні 1980 року листів Митрополита Василя Липківського.

У статистичних документах СРСР та журналах широко застосовувалася назва Північноамериканські Сполучені Штати[26].

 
Статуя Свободи, подарунок французьких громадян до сторіччя американської революції
 
Білоголовий орлан — великий хижий птах родини яструбових, що мешкає на території Північної Америки. Він є одним із національних символів США

Національні символи

Докладніше: Прапор Сполучених Штатів Америки, Гімн Сполучених Штатів Америки та Герб США

Державний прапор США — полотнище, що складається з 13 червоних і білих горизонтальних смуг (7 червоних і 6 білих), які чергуються. У лівому верхньому куті прапора розташований синій прямокутник із білими п'ятикутними зірками, кількість яких дорівнює кількості штатів — 50[27].

13 смуг означають 13 колишніх колоній, які відповідно до Декларації незалежності США, ухваленої 4 липня 1776 року 2-м Континентальним конгресом представників англійських колоній у Північній Америці, об'єдналися й утворили Сполучені Штати Америки (Вірджинія, Делавер, Джорджія, Массачусетс, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Род-Айленд, Коннектикут, Південна і Північна Кароліна).

Національний гімн США — «Зірково-смугастий прапор» був офіційно ухвалений у 1931 році[28]. Текст до нього написаний у 1814 році.

Державний герб — зображення орла з розпростертими крилами, який тримає у лапах оливкову гілку і 13 стріл. На грудях орла — щит, що повторює кольори державного прапора, у дзьобі орел тримає стрічку з надписом «E pluribus unum». Над головою орла — розетка з 13-ма (за кількістю перших штатів) п'ятикутними зірками.

Географія

Докладніше: Географія Сполучених Штатів Америки

США розташовані в центральній частині Північної Америки. Територія становить 9 826 675 км² і складається з трьох основних частин:

 
Топографічна мапа континентальних США

США — третя або четверта найбільша країна за територією (включаючи сушу і морські володіння) після Росії та Канади й трішки поступаючись або ж випереджаючи Китай, залежно від методів обрахунку загальної території Сполучених Штатів (результати вимірювання відрізняються від 9 522 055 км²[30] до 9 629 091 км²[31] або ж 9 826 676 км².[32]) та чи враховуються спірні території між Китаєм та Індією. Якщо враховувати тільки територію суші, США за площею поступаються тільки Росії та Китаю, випереджаючи Канаду[33].

Рельєф і геологія

Див. також: Геологія Сполучених Штатів Америки та Сейсмічність Сполучених Штатів Америки

Атлантичне узбережжя переважно представлено низовиною, водночас Тихоокеанське узбережжя — переважно гористе. Приблизно половина території Сполучених Штатів Америки вкрита горами і плато. Гірські хребти представлені від тропіків Гаваїв до Полярного кола Аляски, простягаються паралельно східного й західного узбереж. Скелясті гори — вододіл річок, які течуть у Тихий океан і в Мексиканську затоку Атлантичного океану. Скелясті гори на західному краї Великих Рівнин простягаються з півночі на південь через усю країну, досягаючи висот вище 4 300 метрів у Колорадо.

Надра багаті запасами різних природних копалин, зокрема — кам'яне і буре вугілля, залізна і марганцева руда. Кордильєри, плато Колорадо, Великі Рівнини й Примексиканської низовини володіють родовищами мідних, цинкових, свинцевих, срібних, хромітових, ванадієвих, вольфрамових, молібденових, титанових, поліметалевих, уранових, ртутних руд, золота, сірки, фосфатів й іншої хімічної сировини.

Залежні території США

Докладніше: Острівні території США

Під тим чи іншим управлінням США знаходяться (але не входять у них) ряд острівних територій, що мають різний статус. На території нежилого атола Пальміри цілком діє конституція США. Решта території мають власне основне законодавство. Найбільша з таких територій — Пуерто-Рико.

Усі залежні території: Пуерто-Рико й Північні Маріанські Острови, Федеративні Штати Мікронезії, Гуам, Американські Віргінські Острови, Американське Самоа, Вейк, острови Мідвей, Маршаллові Острови, острови Джонстон і Сенд.

Природа і гідрологія

Докладніше: Географія Сполучених Штатів Америки та Гідрогеологія Сполучених Штатів Америки

Оскільки країна розташована на великій території, в ній представлені практично всі кліматичні зони — від арктичного клімату на півночі Аляски до тропічного в штаті Гаваї і на півдні Флориди.

Схили Кордильєр покриті густими хвойними лісами, Аппалачів — лісами з широколистяних порід; прерій майже не залишилося. На півночі Аляски поширена тундрова рослинність. Річки, що утворили глибокі каньйони, впадають у Тихий океан.

Міссісіпі (з притокою Міссурі) — одна з найдовших річкових систем планети — протягнулася на 6420 км. Інші великі річки США: Гудзон, Міссісіпі, Міссурі, Колорадо, Колумбія, Снейк, Ріо-Гранде, Огайо.

На межі з Канадою розташовані Великі озера — Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо.

 
Великий Каньйон у середній течії річки Колорадо

Клімат

Докладніше: Клімат США

Клімат континентальних Сполучених Штатів Америки переважно помірний, на Гаваях — м'який із найбільшою кількістю опадів у світі, а на Алясці — суворий і холодний із постійним сніговим покривом. Південна частина Флориди і Гаваї розташовані у тропічній зоні. Південна частина тихоокеанського узбережжя має середземноморський клімат: тепле і сухе літо і холодна дощова зима. Кордильєри характеризуються екстремальними кліматичними умовами з дуже холодними зимами і дуже теплим літом.

Історія

Докладніше: Історія США

Колоніальний період

Докладніше: Колоніальна історія США
 
Переговори європейців та індіанців. Гравюра 1766 року

До появи європейців після 1492 Північна Америка була заселена різними індіанськими племенами, які потрапили туди з Сибіру близько 12 000 років тому через Берингову протоку[34]. Деякі з цих племен, зокрема племена Міссісіпської культури, спромоглися розвинути на високому рівні сільське господарство, архітектуру і мали зародки державного ладу. Проте після європейської колонізації, мільйони корінних американців вимерло через епідемії, завезені з Європи, наприклад від кору і віспи[35].

 
Корабель «Мейфлавер» — англійський корабель, що перевозив пілігримів із міста Плімут (Англія) до Плімута в Массачусетсі

Першим європейським дослідником, хто був у гирлі річки Міссісіпі, перетнув сучасні Луїзіану та Техас, дійшов практично до Каліфорнійської затоки, є іспанський конкістадор та мандрівник Альваро Нуньєс Кавеса де Вака. Це відбулося в 1528—1535 роках. Перше постійне поселення в сучасних США було засноване в 1565 році у Флориді. Перше постійне англійське поселення було створене в Джеймстауні (Вірджинія) у 1607 році.

Релігійний і політичний хаос у Європі стимулював еміграцію в англійські колонії. Надія на процвітання привела сюди багатьох поселенців як з Англії, так і з Німеччини та інших континентальних країн. Наприкінці XVII століття маленькі ферми у прибережних районах півдня поступилися місцем великим плантаціям. На плантаціях вирощували тютюн, рис, бавовну та індиго. Хоча вже почали виникати міста, економіка півдня залишалася найменш розвинутою і найбільш сільськогосподарською в колоніальній Америці.

Незалежність та експансія

У XVIII столітті соціальний та економічний ріст тривав. Після того, як британські та колоніальні війська спільними зусиллями вигнали французів із Канади і району Великих Озер під час Французької та Індійської воєн (1754—1760 років), колоністи менше потребували британського захисту. Це спричинило складний ланцюг подій, який із часом об'єднав колоністів проти Великої Британії і привів до Американської революції (1775—1783 рр.).

 
Проголошення декларації незалежності

Результатом революції стала незалежність 13 колоній: Массачусетсу, Нью-Гемпширу, Коннектикуту, Род-Айленду, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії, Делаверу, Меріленду, Вірджинії, Північної та Південної Кароліни та Джорджії. У 1787 році була ухвалена Конституція США, згідно з якою було створено національний уряд. У 1791 — Білль про права істотно обмежив повноваження уряду щодо громадян. Герой революції Джордж Вашингтон, обраний на посаду президента, започаткував багато державних закладів, включаючи кабінет, монетний двір і перший банк США.

 
Територіальна еволюція США

В середині XIX століття територіальні надбання, внаслідок покупки Луїзіани у Франції, Орегону у Британії та Аляски у Росії, як і війни з Мексикою, змусили законодавців зосередити увагу на питанні розширення інституту рабства негрів на нові території. Мешканці півдня намагалися продовжити його існування, у той час як мешканці півночі все менш терпимо ставилися до цього явища.

Громадянська війна та індустріалізація

Криза назріла в 1860 році, коли республіканець Авраам Лінкольн переміг трьох опонентів і став президентом. Південні лідери, які вважали, що втрачено можливість справедливого ставлення при республіканській адміністрації, сформували Конфедерацію. Ряд подій призвів до Громадянської війни (1861—1865 рр.) — конфлікту між Північними штатами (Союзом) і Південними штатами, який завершився повною перемогою півночі і скасуванням рабства.

На середину 90-х pp. XIX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягами промислового виробництва, технічним оснащенням підприємств і продуктивністю праці. Перетворенню США у світового індустріального лідера сприяло освоєння багатих природних ресурсів Американського континенту, щедрі субсидії з боку держави, особливо в залізничне будівництво. На початок XX ст. залізниці з'єднували всі штати, а їхня сумарна довжина перевищувала аналогічний показник усіх країн Європи та становила половину світової залізничної мережі.

 
Федерально-іміграційна станція на Острові Елліс пропустила приблизно 20 мільйонів людей

Інтенсивно відбувався процес концентрації виробництва та капіталу і монополізації в особливо централізованих формах. Головну роль у промисловому виробництві відіграли великі підприємства — вони становили 2,2 %, але виробляли майже половину обсягу промислової продукції. Вони об'єднувалися у монополії. Були засновані сталева корпорація Карнегі, електротехнічний трест «Дженерал електрик», корпорація Дж. Рокфеллера «Стан-дард Ойл» та інші. У банківській сфері наймогутнішими банками були «Нешнл сіті банк» Рокфеллера, банки Моргана, Меллона та інші. Важливу роль відіграє постійний приплив європейського капіталу та іммігрантів з Європи. У США один відсоток населення зосередив у своїх руках половину національного багатства. Дрібний та середній капітали були залучені до сфери торгівлі та послуг. Динамізм розвитку американської економіки надавала вільна конкуренція. Рівень технічного облаштування сільського господарства був значно вищий за європейський, за виробництвом сільськогосподарської продукції США посідали перше місце у світі.

Початок XX ст. ознаменував початок «прогресивної ери» — проведення ряду реформ, ініціатором яких став президент Т. Рузвельт. Основна суть реформ полягала в забезпеченні ролі держави як регулятора економічних і трудових відносин між працею і капіталом, що дало змогу уникнути загострення соціальних конфліктів і революції. Розпочато політику «чесного курсу», передбачено боротьбу проти монополій, арбітраж у відносинах між підприємцями і робітниками тощо. Серед прийнятих у цей час законів необхідно відзначити закон про введення державного контролю над виготовленням ліків і харчових продуктів; закон про контроль тарифів на залізницях, контроль над умовами праці на різницях тощо. Низку великих ділянок землі було оголошено державними заповідниками, створювалися комісії з охорони довкілля тощо.

У 1912 р. президентом США був обраний демократ В. Вільсон, який проголосив «еру нової свободи». Головними законами його адміністрації було запровадження загальнонаціональної банківської системи, встановлення високого прогресивного податку на прибуток, сприяння свободі особи, вільній конкуренції, зміна порядку виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зібраннями сенатів, то тепер вони обиралися шляхом народного голосування.

У зовнішній політиці США сконцентрували увагу на Латинській Америці і Далекому Сході. США оголосили свою виключну відповідальність за справи американських країн. У результаті війни з Іспанією до США перейшли Філіппінські острови, о. Руам, Пуерто-Рико. Куба опинилася під контролем США, хоча формально залишалася незалежною. На Далекому Сході США прагнули, використовуючи свою економічну перевагу, витіснити конкурентів із Китаю. З цією метою вони проголосили доктрину «відкритих дверей і рівних можливостей», що вимагала рівних прав у торгівлі для всіх західних держав. Під час російсько-японської війни США підтримали Японію, щоб таким чином послабити позиції Росії.

Перша світова війна, Велика депресія, Друга світова війна

 
Плацдарм «Омаха», 1944
Докладніше: США в Першій світовій війні
Докладніше: США в Другій світовій війні

Після Першої світової війни Сполучені Штати остаточно відмовилися від політики ізоляціонізму і стали грати активну роль у світовій політиці. Період з 1922—1929 pp. характеризувався як епоха процвітання («проспериті»). США, подолавши проблеми повоєнної структурної перебудови, стали на шлях створення споживчої економіки. На 1929 р. обсяг індустріального виробництва зріс на 20 %. У 1929 р. великі монополії об'єднували майже половину промислових підприємств, на яких було зайнято 90 % усіх робітників і випускалося 92 % усієї промислової продукції. Зріс вивіз капіталів до країн Латинської Америки та Європи. У 20-х pp. експорт США переважав імпорт на 7,7 млрд доларів.

Холодна війна

 
Президент США Рональд Рейган і радянський Генеральний секретар Михайло Горбачов на першій зустрічі на вищому рівні в Женеві, Швейцарія.
Докладніше: Холодна війна

Після завершення Другої світової війни США виявилися наймогутнішою державою світу, економічним і військово-політичним лідером. За роки війни виробничі потужності зросли в 2 рази, а експорт у 5 разів, кількість робітників у промисловості — на 10 млн осіб. З 1944 р. американський долар замінив англійський фунт у ролі міжнародної валюти. США виготовляли половину світової промислової продукції, зосередили в себе 73 % світового золотого запасу. Збройні сили США були найчисельнішими (понад 12 млн осіб), у країні сформувався потужний військово-промисловий комплекс.

Сучасність

Відповіддю на кризові явища став новий курс президента Рональда Рейгана (1981—1989 pp.), в основу якого була покладена програма обмеження ролі держави в економічному та соціальному регулюванні, відбувався перехід від прямого до більш опосередкованого її втручання в економіку. Політика Рейгана значно посилила ефективність економіки США, її здатність до впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Посилювався приплив іноземного капіталу в економіку США, передусім з боку розвинених європейських держав та Японії. Іноземні капіталовкладення сприяли якісним перетворенням в американському господарстві. Зміни у внутрішній політиці супроводжувалися також поворотом у міжнародних справах, передусім у результаті припинення політики конфронтації з Радянським Союзом, що вплинуло на внутрішню ситуацію: наприкінці 1980-х pp. стали скорочуватися витрати на військові потреби, почалася конверсія деяких галузей військово-промислового комплексу США. «Рейганоміка» сприяла скороченню безробіття, привела до значного зниження темпів інфляції.

Позитивні зрушення були закріплені після приходу до влади адміністрації республіканця Джорджа Буша-старшого (1989—1993). Чільне місце у президентських програмах належало питанням боротьби з наркоманією, розвитку освіти, охорони здоров'я, екологічним проблемам. Значними були зовнішньополітичні успіхи адміністрації, проте економічний спад початку 90-х pp. та інші внутрішні проблеми призвели до його поразки на президентських виборах 1992 р.

У 1992 р. президентом було обрано демократа Білла Клінтона, політичний курс якого поєднував ліберальні та консервативні тенденції. У перші роки президентства Клінтон приділяв основну увагу плану «економічного відродження» США та зростанню життєвого рівня. Економічна програма будувалася на зменшенні урядових витрат, збільшенні податків для заможних людей, збереженні витрат на освіту, охорону здоров'я та інші соціальні потреби. Економіка США у другій половині 90-х pp. досягла стабілізації і розвивається, випереджаючи темпи розвитку країн «великої сімки». Для зміцнення своїх позицій в економічному суперництві з об'єднаною Європою США створили НАФТА — Північноатлантичну зону вільної торгівлі з Канадою і Мексикою (1995 p.). Зовнішня політика адміністрації Б. Клінтона пройшла складну еволюцію пристосування до нової міжнародної ситуації, зумовленої розпадом СРСР. Пріоритетним залишається збереження лідерства США у світі, збереження НАТО, запровадження програми «Партнерство заради миру», миротворча діяльність на Балканах і Близькому Сході. Одночасно здійснюються односторонні силові акції проти небажаних їм політичних режимів.

 
Терористичний акт 11 вересня 2001 року
 
One World Trade Center, на місці знищеного

Президентські вибори 2000 р. виявилися найскандальнішими. Перемогу здобув республіканець Джордж Буш-молодший, але демократи намагалися поставити під сумнів їхні результати. Лише Верховний суд визнав остаточний результат на користь Буша. Нова адміністрація почала реформу системи освіти, скоротила податки тощо. Поворотним моментом в історії США стали події 11 вересня 2001 р. — терористичний напад на Нью-Йорк і Вашингтон. США провели низку антитерористичних акцій — війни в Афганістані та Іраку.

У результаті президентських виборів, що пройшли 4 листопада 2008 року, новим президентом США став Барак Обама, який змінив на цій посаді Джорджа Буша. Після інавгурації, що пройшла в січні 2009 року, Барак Обама став першим афро-американським президентом США. На президентських виборах 6 листопада 2012 року Обама переміг свого основного суперника — республіканця Мітта Ромні і розпочав 2-й термін правління. Серед основних його досягнень за 8 років президентства експерти називають відновлення економічного зростання в країні після кризи 2008 року та реформу системи охорони здоров'я (яка, однак, викликала немало критики). В зовнішній політиці можна виділити такі моменти як виведення основних військ з Іраку та Афганістану, ліквідація «терориста № 1» Осами бен Ладена (якого США вважають головним відповідальним за теракти 11 вересня), участь у досягненні угод зі скасування ядерної програми Ірану та заходів протидії глобальному потеплінню, відновленні, після більш ніж 50-річної перерви, дипломатичних відносин із Кубою та підтримці післяреволюційної України зокрема у її протидії агресії з боку Росії. Серед провалів називають допущення виникнення нової великої терористичної організації ІДІЛ та самоусунення від вирішення кризи в Сирії. Загалом багато експертів звинувачують Барака Обаму в послабленні статусу наддержави США у світі, що, на їх думку, посприяло приходу до влади популіста Трампа[36]. 20 січня 2017 року 45-м президентом США став скандальний мільярдер Дональд Трамп, який пообіцяв різко змінити зовнішню та внутрішню політику у бік протекціонізму та захисту інтересів США[37][38].

Чинним Президентом США з 20 січня 2021 року є Джо Байден із демократичної партії.

Пандемія коронавірусу

Докладніше: Пандемія коронавірусної хвороби 2019
Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 у Сполучених Штатах Америки

У березні 2020 року кількість хворих у США зростала настільки швидко, що 23 березня кількість хворих зросла до 39 тис. осіб, і за цим показником США вже 21 березня вийшли на третє місце в місті після Китаю та Італії. 26 березня США з понад 85 тис. випадків стала лідером за кількістю хворих на COVID-19, перевищивши позначки КНР та Італії[39]. 27 березня перетнула межу в 100 000[40], 1 квітня — у 200 000,[41] 5 квітня — у 300 000,[42] 9 квітня — у 400 000[43].

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний поділ Сполучених Штатів Америки

США — федеративна республіка. В адміністративному плані територію країни поділено на 50 штатів (англ. state) і один федеральний округ Колумбія.

Первинно до складу федерації входило 13 штатів: Нью-Гемпшир, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Делавер, Меріленд, Вірджинія, Південна Кароліна, Північна Кароліна, Джорджія. На початку історії країни 3 нових штати виділилися із території уже наявних штатів: Кентуккі з Вірджинії, Теннессі з Північної Кароліни та Мен із Массачусетсу. Усі штати, які утворилися згодом, були проголошені на територіях, здобутих внаслідок війн або придбані урядом США. Останніми територіями, що отримали статус штату в 1959 році стали Аляска і Гаваї[44]. Штати не мають права самостійно відокремлюватися від держави.

 
Штати групуються в 9 регіонів:
   Середньо-Атлантичні штати: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія
   Північно-Східний Центр: Огайо, Індіана, Іллінойс, Мічиган, Вісконсин
   Південно-Східний Центр: Кентуккі, Теннессі, Алабама, Міссісіпі
   Південно-Західний Центр: Арканзас, Луїзіана, Оклахома, Техас
   Тихоокеанські штати: Вашингтон, Орегон, Каліфорнія, Аляска, Гаваї.

Кожний штат поділяється на округи, яких всього 3041. У штаті Луїзіана цю адміністративну одиницю називають парафією (parish). В Україні округ США зрідка й неправильно називають графством (через подібність британської назви county). Самі округи поділяються на муніципалітети (всього 19 078) і тауншипи (всього 16 734). Перші здійснюють місцеве самоуправління в містах, другі — в сільській місцевості (в Новій Англії обидві одиниці називають тауни).

Крім того, на території США є індіанські резервації, де мешкають корінні жителі — індіанці. В резервації, як правило, діють власні законодавчі, виконавчі та судові органи влади, що не підпорядковуються штату, в якому розміщена резервація.

Сполучені Штати також володіють 5 заморськими територіями: Пуерто-Рико і Американські Віргінські Острови в Карибському регіоні; Американське Самоа, Гуам та Північні Маріанські Острови в Тихому океані[45]. Особи, що народилися на цих територіях (за винятком Американського Самоа) мають громадянство США[46]. Американські громадяни, які проживають у заморських територіях мають практично ті ж права та обов'язки, що й громадяни власне штатів; Однак, вони, як правило, звільняються від федерального прибуткового податку, не можуть голосувати за президента, а можуть мати лише представника у Конгресі США[47].

Див. також: Список штатів США, Список штатів США за датою приєднання та Список штатів США за щільністю населення

Політична і правова система

Докладніше: Політична система США та Червоні штати та сині штати
 
Джо Байден — чинний 46-й Президент США
 
Американські солдати в Багдаді, Ірак

За конституцією США, ухваленою в 1787 році, певні повноваження для здійснення державної влади передані федеральному уряду США. Державні повноваження, не визначені для передачі у ведення федерального уряду конституцією, здійснюються штатами США. У конституції США закладений принцип розділення влади, по якому федеральний уряд складається із законодавчих, виконавчих і судових органів, що діють незалежно один від одного.

Найвищий орган законодавчої влади — двопалатний Конгрес США:

Найвищий орган виконавчої влади — президент США. Президент — глава держави, головнокомандувач збройними силами. Існує посада віцепрезидента. Більш ніж 200-літня історія розвитку конституційного права США показує, що повноваження виконавчої гілки влади постійно розширювались. Президентська влада почала домінувати над Конгресом ще з кінця XIX ст. Траплялися періоди, наприклад, зокрема в 1970-ті роки, коли президентська влада послаблювалась, але такі періоди були короткі. Як зазначає колишній радник президента Дж. Ріді, президентська влада є «фокусом» американського життя[48].

Найвищий орган судової влади — Верховний суд США. Основні політичні партії — республіканська і демократична. Також існує багато інших, дрібніших партій.

Зовнішня політика

Докладніше: Зовнішня політика США

Зовнішня політика США направлена на досягнення двох основних цілей — на забезпечення безпеки держави та її громадян і на забезпечення добробуту громадян країни. В умовах сучасного світу американська зовнішня політика тяжіє до гегемонії, що обумовлене руйнуванням біполярної (за участю СРСР) системи міжнародних відносин.

Україну як незалежну державу США визнали 26 грудня 1991. Дипломатичні відносини встановлені 3 січня 1992. Діють Українська Федерація і Український конгресовий комітет Америки, Шкільна Рада при УККА (див. докладніше українсько-американські відносини).

Збройні сили

Докладніше: Збройні сили США

Нині збройні сили США залишаються одними з найбільших у світі. Військовий бюджет США на 2010 рік становив 668 млрд доларів США[49]. Збройні сили США включають армію (сухопутні війська), Військово-повітряні сили, Військово-морські сили, Корпус морської піхоти і Берегову охорону. За даними на квітень 2007 року, 1 426 700 осіб проходили службу в регулярних частинах збройних сил і 1 458 500 осіб у резервних формуваннях[50].

Економіка

Докладніше: Економіка Сполучених Штатів Америки
 
Нью-Йоркська фондова біржа та Уолл-стріт
Економічні показники
Безробіття 8,3 % (Січень 2012) [51]
Зростання ВВП ▼ 2,2 % (2012) [52]
інфляція ІСЦ ▼ 2,0 % (Лютий 2012 — лютий 2013) [53]
Бідність 15,1 % (2010) [54]
Державний борг $15,33 трильйонів (1 лютого 2012) [55]
Власний капітал домашніх господарств $58,5 трильйонів (2-й квартал 2011) [56]

США — це держава з високорозвинутою капіталістичною економікою змішаного типу, яка розвивається завдяки багатим природним ресурсам, розвинутій інфраструктурі та високій продуктивності[57]. Як свідчать міжнародні рейтинги, економічна система США забезпечує найвищі показники ВВП на душу населення, а з більшості найважливіших напрямів науково-технічного розвитку, технічної озброєності підприємств, ступеня насиченості господарства інформаційними технологіями, сучасними системами зв'язку тощо США випереджує своїх конкурентів[58][59]. США мають високорозвинену і диверсифіковану промисловість, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехнічне машинобудування, видобуток корисних копалин, хімічна та харчова промисловість, виробництво металовиробів.

За даними Індексу економічної свободи[60]: ВВП (1999) — 8500 млрд $. Темп зростання ВВП (1999) — 4 %. ВВП на душу населення (1999) — 31 201 $. Прямі іноземні інвестиції (1999) — 119 млрд $. Станом на 2009 рік: ВВП складав 14 256 трлн $, ВВП номінальний на душу населення — 46 381 $. Індекс людського розвитку станом на 2010 рік має коефіцієнт 0,902, це дуже високий показник, за яким країна посідає 4 місце у світі.

Імпорт (1999) — головним чином електронні компоненти, побутова електроніка і комп'ютери — 1100 млрд $ (головним чином Канада — 19,2 %; Японія — 12,0 %; Мексика — 10,0 %; Китай — 8,0 %; Німеччина — 5,4 %).

Експорт (1999) — головним чином машини, обладнання (промислове, електронне і телекомунікаційне обладнання, літаки, автомобілі, військова техніка), мінеральна сировина (кам'яне вугілля, природний газ, нафтопродукти, хімікати) і продукція сільського господарства (м'ясо й м'ясні продукти, пшениця[61], кукурудза, соєві боби) — $ 905 млрд (головним чином Канада — 23,0 %; Мексика — 12,0 %; Японія — 8,3 %; Велика Британія — 5,5 %; Німеччина — 5,4 %). Також США експортують кіно- і фармацевтичні препарати.

Країна посіла четверте місце в рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу» («Doing Business») за 2013 рік[62].

Див. також: Корисні копалини Сполучених Штатів Америки, Історія освоєння мінеральних ресурсів Сполучених Штатів Америки та Гірнича промисловість США

Інфраструктура

Наука і технології

 
Медіа-лабораторія Массачусетського технологічного інституту

Чисельність наукових співробітників у США, за підрахунками 2002 року, становила 1,08 млн осіб. 2006 року в країні захищено 55 тисяч наукових дисертацій, на частку США припадає 45 % усіх отриманих у світі Нобелівських премій у галузі науки. США — лідери за індексом наукового цитування, на їх частку припадає 30,1 % всіх наукових посилань у світі в галузі фізики, 28,7 % — в галузі досліджень космічного простору і науки про Землю, 36,8 % — в галузі математики[63].

Найбільша бібліотека США — Бібліотека Конгресу у Вашингтоні, за величиною фонду вона друга у світі, поступається тільки Британській бібліотеці в Лондоні. Провідні наукові установи США: Смітсонівська установа, Массачусетський технологічний інститут, Геологічна служба США, Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору тощо.

Енергетична система

Енергетичний ринок Сполучених Штатів становить 29 тис. терават за годину на рік. На одного мешканця споживають 7,8 тонни нафтового еквівалента на рік, за цим показником США на 10-му місці у світі. У 2005 році 40 % енергії поступило від нафти, 23 % від вугілля і 22 % від природного газу. Решта підтримувалася завдяки ядерній енергії та поновлюваним джерелам енергії.[64] Сполучені Штати — найбільший споживач нафти у світі.[65] Десятиліттями ядерна енергія відігравала обмежену роль у порівнянні з іншими розвиненими країнами, в тому числі й через великий резонанс у суспільстві, пов'язаний з аварією на АЕС Три-Майл-Айленд у 1979 році. У 2007 році було встановлено декілька нових реакторів для атомних електростанцій[66] Сполучені Штати володіють 27 % світових вугільних резервів[67].

Станом на 2018 рік 12 % електроенергії було вироблено із поновлюваних джерел, в тому числі близько 6 % ВЄС.

Транспорт

 
Аеропорт Гартсфілд-Джексон в Атланті — найбільший аеропорт у світі за кількістю пасажирів

У США розвинені всі види сучасного транспорту (залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водний, повітряний і трубопровідний). Автомобільні вантажоперевезення в середині 1990-х років становили 28 %. Водночас на повітряний транспорт припадала незначна частка вантажного товаропотоку (0,5 %), але майже 20 % пасажироперевезень. На частку транспорту припадає близько 20 % загального споживання енергії у країні і від 50 % до 60 % всього споживання рідкого палива.

Найбільші порти: Новий Орлеан, Гемптон-Роудс, Нью-Йорк, Тампа, Мобіл, Лос-Анджелес, Балтимор. У середині 1990-х років на водні маршрути припадало 15 % вантажоперевезень. Важкі та громіздкі вантажі (залізна руда, вугілля, зерно, нафтопродукти, пісок, гравій, цемент) часто доставляються водним шляхом.

На залізничний транспорт у середині 1990-х років припадало 38 % всіх вантажоперевезень і тільки 1 % пасажирів. На початку XXI століття планується збудувати високошвидкісні рейкові магістралі, які зв'яжуть найбільші мегалополіси східного узбережжя.

Серед 30 найбільш завантажених цивільних аеропортів світу 16 розташовані на території Сполучених штатів Америки. Найбільший аеропорт країни — Міжнародний аеропорт Гартсфілд-Джексон в Атланті[68]. Найбільші міжнародні авіаперевізники США: Delta Air Lines, American Airlines, United Airlines і US Airways.

Освіта

Докладніше: Система освіти США
 
Гарвардський університет

У США сформувалася високорозвинена система освіти, яку складають кілька ланок: середня школа і вища школа (приватна і державна), державні і приватні професійні навчальні заклади — коледжі, професійна підготовка на робочих місцях і в системі збройних сил. Число вишів у США перевищує 4 тисячі, з них 2 533 — чотирирічні коледжі, 1 683 — дворічні коледжі. 57 % вищих навчальних закладів приватні. Число шкіл — 117 тисяч, з них 89,5 тис. (76 %) — державні і 27,4 тис. — приватні. Вже 2003 року 93 % шкіл у США мали постійний доступ у мережу Інтернет.

2006 року в США налічувалося 17,7 млн студентів: 13,4 млн навчалися в державних вишах (75 %) і 4,3 млн — у приватних (25 %). Школярів налічувалося 55,4 млн, з них 48,9 млн навчалися у державних школах (88 %) і близько 6,5 млн — у приватних школах (12 %). Понад 85 % американців у віці 25 років і старше мають принаймні закінчену середню освіту, а 28 % — ще й закінчену вищу, у тому числі понад 7 % мають ступінь магістра, доктора філософії або інші наукові ступені.

Своєрідність американської вищої школи полягає в її багаторівневості і розгалуженості, поділу вищих навчальних закладів на державні та приватні, їх відмінності за якістю і кількістю ступенів, що присвоюються, наявності систем залікових одиниць, особливостях роботи професорсько-викладацького складу[69][70]. Асоціація восьми найстаріших американських університетів має назву Ліги плюща, до неї входять Браунський університет, Гарвардський університет, Дартмутський коледж, Єльський університет, Колумбійський університет, Корнелльський університет, Пенсильванський університет, Принстонський університет.

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в США

Очікувана тривалість життя при народженні у Сполучених Штатах — 78,4 роки. За цим показником країна посідає 50-те місце у світі[71]. Поширеність ожиріння та розвиток охорони здоров'я в інших державах спричинило пониження рейтингу з 11-го місця в 1987 році[72]. Приблизно третина дорослих американців страждають на ожиріння, ще третина мають надмірну вагу[73]. Показник ожиріння, який уже є найвищим у всьому індустріалізованому світі, за останню чверть століття подвоївся[74], а пов'язаний з ожирінням цукровий діабет 2-го типу експертами з охорони здоров'я визнаний епідемічним[75]. За показником дитячої смертності, що у 2011 році становив 6,06 на 1 тисячу, Сполучені Штати посідають 176-те місце серед 222 країн, що вище, ніж у будь-якій країні Західної Європи[76].

Витрати на систему охорони здоров'я у США, як і у співвідношенні на одного мешканця, так і у частці ВВП, значно перевищують аналогічні у будь-якій іншій країні світу[77][78]. Згідно із ВООЗ, у 2001 році система охорони здоров'я США була першою у світі в оперативності, але 37-ю за загальною ефективністю.

Екологія

США входить до десятки країн світу, які є найбільшими емітентами метану. У другій половині 2021 року, на кліматичному саміті у Глазго, країна підписала декларацію про скорочення викидів метану. Відповідно до якої до 2030 року, країна зобов'язана зменшити викиди метану на 30 %.[79]

Населення

Динаміка росту населення США
Рік Населення, млн осіб
1790 3,9
1860 31,4
1900 76,2
1971 216,8
1983 234,2
2000 275,6
2007 303,3
2008 305,1
2010[80] 309,1
 
Ріст населення США протягом 1790—2010 років
Докладніше: Населення США

За кількістю населення США посідає третє місце у світі. Середня густота населення — 32 осіб на 1 км². Найгустіше заселені штати: Каліфорнія, Нью-Йорк, Техас, Флорида. Через великі розміри території середній приріст населення в різних регіонах істотно різниться. В середньому він становить 1 %.

На приріст населення впливає зовнішня міграція, яка розглядається державою позитивно. Щорічно в країну в'їжджають до 800 тис. осіб. Серед них виділяють такі групи: спеціалісти вищої кваліфікації, некваліфікована робоча сила, політичні іммігранти і нелегальні (небажані). Для США характерною є міграція по країні населення, яке працює.

Народи США

Перші люди (індіанські племена, що мігрували з Сибіру на Аляску) заселили територію США близько 10 тисяч років тому, а їхні нащадки залишалися переважаючим етнічним компонентом до кінця XVII століття. Сучасне населення США, проте, значно менше відображає генетичну спадщину корінних жителів, оскільки США належить до країн переселенського типу. Сучасні американці — переважно нащадки іммігрантів із Європи (переважно Західної), Азії та переселенців із країн Африки, яких примусово привозили для роботи на плантаціях. Частка корінних жителів незначна, це індіанці, ескімоси, алеути, гавайці. Повне право називатися американцями отримують лише діти іммігрантів, ті, хто народився в США.

У країні зберігається чітке розділення на іноземців і уродженців, між якими є значна культурно-мовна дистанція. Цією відмінністю, проте, внутрішній поділ не обмежується. Американці США — різнорідна, гетерогенна нація з конфліктним расовим складом. В усіх відношеннях і регіонах (окрім штату Гаваї) домінує європеоїдна раса — вихідці з Великої Британії, Німеччини, Ірландії та інших європейських країн. Далі виділяються афроамериканці, латиноамериканці, азійці, індійці та інші, на яких припадає понад третина населення.

 
Найбільша кількість людей за походженням по округах 2000 р.

Українці США

Докладніше: Українці Сполучених Штатів Америки

Великомасштабна українська еміграція до Америки почалась у 1880-х роках[81], насамперед із Закарпаття, Галичини та Буковини, набравши масового характеру в період 1890-х років і до початку Першої світової війни. Вона тривала і в міжвоєнний період, хоча і в значно менших масштабах. Після Другої світової війни до США переїхало близько 100 тисяч біженців з України. Тепер кількість українців та осіб українського походження становить близько 2,230 мільйони осіб. Переважна більшість із них народилася уже в США, і тільки близько 20 % становлять безпосередні емігранти. Лише третина осіб українського походження володіє українською мовою, ще менше використовує її у побуті.

Українці мешкають досить компактно, причому близько половини їх загальної кількості припадає на північно-східні промислові штати Пенсільванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Розподіл українців за соціальними та професійними характеристиками в основному відповідає загальноамериканським пропорціям.

Міста

У США значний рівень урбанізації: 75 % населення — жителі міст. Найбільші міські агломерації: Нью-Йорк (20 млн осіб), Лос-Анджелес (16 млн осіб), Чикаго (9 млн осіб), Сан-Франциско (6 млн осіб). Крім того, у країні близько 50 міст із населенням понад 1 млн осіб. Об'єднання великих міських агломерацій утворюють мегалополіси — Приатлантичний (45 млн), Приозерний (35 млн), Каліфорнійський (25 млн осіб).

Найбільші міста Сполучених Штатів (за оцінкою Бюро перепису населення США станом на 2017 р.)
 
    
 
 
 
 
1. Нью-Йорк 0Помилка виразу: неочікуване число.0Помилка виразу: неочікуване число8 622 698 2. Лос-Анджелес 3 999 759 3. Чикаго 2 716 450 4. Х'юстон 2 312 717 5. Фінікс 1 626 078
 
 
 
 
 
6. Філадельфія &&&&&&&&01447395.&&&&001 447 395 7. Сан-Антоніо 1 511 946 8. Даллас 1 341 075 9. Сан-Дієго 1 419 516 10. Сан-Хосе 1 035 317

Мови США

Мови (2007)[82]
англійська (єдина) 225,5 млн
іспанська, в тому числі креольська (ісп.) 34,5 млн
китайська 2,5 млн
французька, в тому числі креольська (фр.) 2,0 млн
тагальська 1,5 млн
в'єтнамська 1,2 млн
німецька 1,1 млн
корейська 1,1 млн

Найбагатомовніший штат — Каліфорнія (207 мов). «Найодноманітніший» з усіх штатів — Вайомінг (56). У Нью-Йорку говорять 129 мовами, а в Лос-Анджелесі — 137.

Фондом англійської мови США (найвпливовішою неурядовою організацією, що займається питаннями лінгвістичної політики держави) в березні 2005 року була опублікована доповідь «Багато мов — одна Америка», заснована на даних дослідження мов, які населення США використовує в повсякденному житті (вдома, на роботі, на вулиці).

Згідно з цією доповіддю, найпоширеніша в США мова — англійська. Нею спілкуються 215,4 млн осіб із 293 млн, що проживають у США. Англійська мова не має офіційного державного статусу на всій території США. На законодавчому рівні вона затверджена як державна лише у 28 штатах і двох територіях (Американські Віргінські острови і Пуерто-Рико). Іспанська мова є рідною для 34,5 млн жителів США (близько 12 %) та є другою мовою країни, якою найбільше послуговуються і якої вчать у навчальних закладах[82][83]. Деякі американці вважають, що англійська мова повинна отримати статус офіційної, оскільки це вже є у принаймні 28 штатах[84]. У штаті Гаваї англійська мова і гавайська мова мають статус офіційних[85]. Деякі острівні території також надають офіційне визнання мовам корінних жителів, разом з англійською мовою: самоа і чаморро визнані, відповідно, на Самоа і Гуамі; каролінська і чаморро визнані на Північних Маріанських островах; іспанська є офіційною мовою Пуерто-Рико. У штаті Нью-Мексико діє закон, який забезпечує вживання англійської та іспанської, в штаті Луїзіана — англійської і французької (при цьому жодна з мов не названа офіційною).

У першу десятку найпоширеніших мов країни також входять французька (1 606 790), китайська (1 499 635), німецька (1 382 615), турецька (близько 1 172 615), тагальська (1 224 240), в'єтнамська (1 009 625), італійська (1 008 370) і корейська (894 065).

Релігії

Перша поправка до Конституції США[86], прийнята 15 грудня 1791 року, проголошує відділення церкви від держави, яка батьками-засновниками країни розумілося як заборона на встановлення державного віросповідання, на зразок того, що мало місце у Великій Британії. Згідно з дослідженням, проведеним у 2002 році Pew Global Attitudes Project, США — єдина з розвинених країн, де більшість населення сказали, що релігія відіграє «дуже важливу роль» у їхньому житті[87]. Американський уряд не веде офіційної статистики з релігії. За даними Всесвітньої книги фактів ЦРУ на 2007 рік, 51,3 % населення США вважають себе протестантами, 23,9 % — католики, 12,1 % не належать до якої-небудь конфесії, 1,7 % — мормони, 1,6 % — члени іншої християнської конфесії, 1,7 % — юдеї, 0,7 % — буддисти, 0,6 % — мусульмани, 2,5 % — інше або не вказано, 4 % — атеїсти[88]. Згідно з оглядом 2007 року, 78,4 % дорослих вважають себе християнами[89], що менше у порівнянні з 1990 роком — 86,4 %[90].

Культура

 
Символи американської культури: яблучний пиріг, бейсбол, американський прапор
Докладніше: Культура США

Сполучені Штати Америки — багатокультурна держава, де проживають представники різноманітних етнічних груп, традицій і цінностей[91]. Окрім нині нечисленних корінних американців і корінних жителів Гавайських островів, майже всі американці (або їхні пращури) емігрували у США впродовж останніх п'яти століть[92]. Відтак культура, носіями якої є більшість американців — масова американська культура — західна культура зі значним впливом традицій європейських іммігрантів та впливом традицій, привнесених рабами з Африки[6][93]. Відносно нещодавня імміграція з Азії й особливо Латинської Америки також додали до американської культури свої культурні особливості.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Population estimates, July 1, 2017, (V2017). US Census Bureau.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Annual Estimates of the Resident Population: April 1, 2010 to July 1, 2016. Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за серпень 12, 2017. Процитовано 25 липня 2017. [Архівовано 2020-02-14 у Archive.is] The 2016 estimate is as of July 1, 2016. The 2010 census is as of April 1, 2010.
  3. ↑ а б в World Economic Outlook Database, April 2018 – Report for Selected Countries and Subjects. International Monetary Fund (IMF). Архів оригіналу за серпень 18, 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  4. ↑ «База даних World Economic Outlook, видання за жовтень 2023 р. (США)». IMF.org. Міжнародний валютний фонд.
  5. ↑ 2016 Human Development Report (PDF). United Nations Development Programme. 2016. Архів оригіналу (PDF) за березень 22, 2017. Процитовано 23 березня 2017.
  6. ↑ а б Adams, J. Q., and Pearlie Strother-Adams (2001). Dealing with Diversity. Chicago: Kendall/Hunt. ISBN 0-7872-8145-X.
  7. ↑ а б World Economic Outlook Database. International Monetary Fund. September 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 11 вересня 2011.
  8. ↑ Status of Nuclear Weapons States and Their Nuclear Capabilities [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Cartographer Put 'America' on the Map 500 years Ago. USA Today. 24 квітня 2007. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 30 листопада 2008.
  10. ↑ Do not uppercase «united» here: it is unambiguously lowercased in the Declaration
  11. ↑ The Charters of Freedom. National Archives. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 20 червня 2007.
  12. ↑ а б Клара Гудзик. «Усі люди створені рівними…» 232 роки незалежності Сполучених Штатів Америки. // «День». — № 115, п'ятниця, 4 липня 2008
  13. ↑ McClure, James (12 червня 2008). A Primer: The 'First Capital' Debate. YDR.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 26 липня 2010. [Архівовано 2013-07-25 у Wayback Machine.]
  14. ↑ svoboda-news.com/arxiv/pdf/1956/Svoboda-1956-090.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2014. Процитовано 25 червня 2013. [Архівовано 2014-05-14 у Wayback Machine.]
  15. ↑ svoboda-news.com/arxiv/pdf/1918/Svoboda-1918-010.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2014. Процитовано 25 червня 2013.
  16. ↑ Джон Локк: Деклярація незалежности Злучених Держав Америки 1776 р.
  17. ↑ Сохоцький І. Українська Католицька Церква візантійсько-слов'янського обряду // Українська митрополія в Злучених Державах Америки. — Філадельфія, 1959. — С. 200.
  18. ↑ Лозинський М. Куди ідете? Відкритий лист до членів Української Національної Ради і Ради Державних Секретарів Західної Области Української Народньої Республіки і до Українського Національного Комітету в Злучених Державах Північної Америки // Воля. — 14 лютого 1920. — С. 308
  19. ↑ Неопалима купина[недоступне посилання з червня 2019]. Підготовлено професором Орестом Івахівом. Петро Стерчо (доктор, професор економії та політичних наук в університеті Дрексел у Філадельфії) // До ідеологічних основ української держави.
    • Опубліковано журналом «Самостійна Україна», ч.10-10 (89-90), січень-лютий 1956 року, стор. 19-24
    Технічні вісті. Науковий журнал[недоступне посилання з червня 2019]. — 2009, № 1, 2[недоступне посилання з червня 2019] с.167-171 (с.:170)
  20. ↑ Русини в Сполучених Державах // Буковина. — 1897. — 18 лютого
  21. ↑ а б svoboda-news.com/arxiv/pdf/1991/Svoboda-1991-133.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2014. Процитовано 25 червня 2013. [Архівовано 2014-05-14 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Пономарів, Олександр (27 лютого 2017). Блог проф. Пономарева: як правильно - ЗША чи США. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 6 квітня 2020. Назва країни, столицею якої є Вашингтон, давно усталилася як Сполучені Штати Америки (США). Тож її навряд чи треба міняти на ЗША. Слова з'єднувати і сполучати майже тотожні значенням. Англійське united - це і з'єднаний, і об'єднаний, і сполучений.
  23. ↑ Бачинський Ю. Українська імміграція в З'єднаних державах Америки. [Моногр]/ Ю. Бачинський. — Львів.: Світ, 1914. — 265 с.
  24. ↑ Рузвелт про змінений вигляд Злучених Держав // український дневник «Свобода» — Урядовий орган задопомогової організації «Український народний союз» в Злучених Державах Америки — Ч. 13. — 18 січня 1933.
  25. ↑ наприклад у праці Шептицький А. Як будувати Рідну Хату. — Львів: Гердан, 2003. -. 47 с.
  26. ↑ Стаття «Будущее автомобильной промышлености в СССР» Проф. Е. А. Чудаков, с.-3. Журнал «За рулем» № 1, 1928 рік. Тираж 15 000
  27. ↑ Standard Proportions For The United States Flag [Архівовано 1 грудня 2010 у Wayback Machine.] на usflag.org [Архівовано 6 квітня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  28. ↑ 36 USC § 301 — National anthem. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 24 квітня 2013.
  29. ↑ Lubowski, Ruben, Marlow Vesterby, and Shawn Bucholtz (21 липня 2006). AREI Chapter 1.1: Land Use. Economic Research Service. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 9 березня 2009. [Архівовано 2006-08-08 у Wayback Machine.]
  30. ↑ United States. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 2008-03-25 (площа у квадратних милях).
  31. ↑ Population by Sex, Rate of Population Increase, Surface Area and Density (PDF). Demographic Yearbook 2005. UN Statistics Division. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 2008-03-25 (площа подана у квадратних кілометрах).
  32. ↑ United States. The World Factbook. CIA. 30 вересня 2009. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 2010-01-05 (площа подана у квадратних кілометрах). [Архівовано 2007-06-12 у Wayback Machine.]
  33. ↑ World Factbook: Area Country Comparison Table. Yahoo Education. Процитовано 28 лютого 2007.
  34. ↑ Peopling of Americas. Smithsonian Institution, National Museum of Natural History. June 2004. Архів оригіналу за 28 листопада 2007. Процитовано 19 червня 2007.
  35. ↑ Meltzer, D.J. (1992). How Columbus Sickened the New World: Why Were Native Americans So Vulnerable to the Diseases European Settlers Brought With Them?. New Scientist: 38. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 4 березня 2012.
  36. ↑ Чорний голуб миру. Підсумки президентства Обами [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.] korrespondent.net, 13 січня 2017
  37. ↑ Президент Трамп: вітаємо в альтернативній реальності [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 24.01.2017
  38. ↑ Новий світовий порядок. Промова Трампа в пресі [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.] korrespondent.net, 23 січня 2017
  39. ↑ Микола, Донєв (27 березня 2020). США випередили Китай та Італію за кількістю заражень COVID-19. Українська правда. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  40. ↑ Кількість заражених коронавірусом у США перевищила 100 тисяч. www.eurointegration.com.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  41. ↑ У США новий антирекорд - кількість хворих із коронавірусом перевищила 200 тисяч. www.ukrinform.ua. 1 квітня 2020. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  42. ↑ Кількість інфікованих коронавірусом у США перевищила 300 тисяч осіб. ТСН. 5 квітня 2020. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  43. ↑ US coronavirus cases surpass 400,000 with more than 14,500 deaths. www.aljazeera.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 10 квітня 2020.
  44. ↑ Borreca, Richard (18 жовтня 1999). 'The Goal Was Democracy for All. Honolulu Star-Bulletin. Архів оригіналу за травень 11, 2012. Процитовано 11 лютого 2012.
  45. ↑ Див. 8 Конституції США § 1101(a)(36) і 8 Конституції США § 1101(a)(38) Американського федерального кодексу імміграції та громадянства
  46. ↑ Presidential Elections in the United States: A Primer (Page 7) (PDF). United States Congressional Research Service. 17 квітня 2000. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 18 січня 2010.
  47. ↑ Raskin, James B. (2003). Overruling Democracy: The Supreme Court Vs. the American People. London and New York: Routledge, pp. 36-38. ISBN 0-415-93439-7.
  48. ↑ Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. — Випуск 28. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. — С. 101
  49. ↑ Обама утвердил военный бюджет США
  50. ↑ Go Army. Careers & Jobs. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 26 грудня 2009. [Архівовано 2011-08-12 у Wayback Machine.]
  51. ↑ Employment Situation Summary. U.S. Dept. of Labor. 3 лютого 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.
  52. ↑ National Income and Product Accounts Gross Domestic Product, 4th Quarter 2012 (third estimate). Bureau of Economic Analysis. 28 березня 2013. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 6 квітня 2013.
  53. ↑ Consumer Price Index for All Urban Consumers: All Items (CPIAUCSL). Federal Reserve Bank of St. Louis. 5 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
  54. ↑ Income, Poverty, and Health Insurance Coverage in the United States: 2010 (PDF). U.S. Census Bureau. 14 вересня 2010. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2013. Процитовано 16 вересня 2011.
  55. ↑ Debt Statistics. U.S. Dept. of the Treasury. Архів оригіналу за 18 квітня 2011. Процитовано 3 лютого 2012.
  56. ↑ Flow of Funds Accounts of the United States (PDF). U.S. Federal Reserve. 16 вересня 2011. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2011.
  57. ↑ Wright, Gavin, and Jesse Czelusta, «Resource-Based Growth Past and Present», in Natural Resources: Neither Curse Nor Destiny, ed. Daniel Lederman and William Maloney (World Bank, 2007), p. 185. ISBN 0-8213-6545-2.
  58. ↑ Лановик Б. Д., Лазарович М. В., Чайковський В. Ф. Економічна історія: Курс лекцій / За ред. Б. Лановика. — 2-ге вид., перероб. — К.: Вікар, 2000. — стор. 116
  59. ↑ Comparing Welfare Capitalism. Social Policy and Political Economy in Europe, Japan and the USA/ Ed. by B. Ebbinghaus and Ph.Manow. — London: Routledge, 2001. — 284 p.
  60. ↑ The Heritage Foundation, U.S.A. 2001
  61. ↑ Б. К. Супіханов. США на світовому ринку продовольчого зерна // Агроінком. — 2012. — № 7-9. — С. 18-20.
  62. ↑ Doing Business 2013 report. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 30 вересня 2013.
  63. ↑ Соединенные Штаты Америки[недоступне посилання з липня 2019] // Страны и регионы мира: экономико-политический справочник. — 2-е изд. / под ред. А. С. Булатова. — М.: Проспект, 2009. — 704 с.
  64. ↑ Diagram 1: Energy Flow, 2007 (PDF). EIA Annual Energy Review 2007. U.S. Dept. of Energy, Energy Information Administration. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 25 червня 2008.
  65. ↑ Rank Order—Oil (Consumption). The World Factbook. CIA. 6 вересня 2007. Архів оригіналу за грудень 26, 2018. Процитовано 14 вересня 2007. [Архівовано 2013-05-04 у Wayback Machine.]
  66. ↑ Atomic Renaissance. The Economist. London. 6 вересня 2007. Архів оригіналу за вересень 11, 2007. Процитовано 6 вересня 2007.
  67. ↑ BP Statistical Review of World Energy (XLS). British Petroleum. June 2007. Архів оригіналу за лютий 6, 2009. Процитовано 22 лютого 2010.
  68. ↑ Passenger Traffic 2006 Final. Airports Council International. 18 липня 2007. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2007.
  69. ↑ В. О. Тарасова. Вища освіта у США: Сучасний стан та пріоритети розвитку // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. — 3/2011
  70. ↑ Лунячек, В. Е. Деякі практичні питання управління освітою в США / В. Е. Лунячек // Нова педагогічна думка. — 2008. — № 1. — С. 16-20.
  71. ↑ Country Comparison: Life Expectancy at Birth. The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 25 жовтня 2011. [Архівовано 2018-12-29 у Wayback Machine.]
  72. ↑ MacAskill, Ewen (13 серпня 2007). US Tumbles Down the World Ratings List for Life Expectancy. Guardian. London. Архів оригіналу за 10 травня 2008. Процитовано 15 серпня 2007.
  73. ↑ Prevalence of Overweight and Obesity Among Adults: United States, 2003–2004. Centers for Disease Control and Prevention, National Center for Health Statistics. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 5 червня 2007.
  74. ↑ Schlosser, Eric (2002). Fast Food Nation. New York: Perennial. с. 240. ISBN 0060938455.
  75. ↑ Fast Food, Central Nervous System Insulin Resistance, and Obesity. Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology. American Heart Association. 2005. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 червня 2007.
  76. ↑ Country Comparison: Infant Mortality Rate. The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 25 жовтня 2011. [Архівовано 2007-06-13 у Wayback Machine.]
  77. ↑ OECD Health Data 2000: A Comparative Analysis of 29 Countries [CD-ROM] (OECD: Paris, 2000)
  78. ↑ The U.S. Healthcare System: The Best in the World or Just the Most Expensive? (PDF). University of Maine. 2001. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2006. Процитовано 29 листопада 2006. [Архівовано 2006-11-18 у Wayback Machine.]
  79. ↑ На климатическом саммите в Глазго договорились на 30% сократить выбросы метана Декларацию не поддержали Индия, Россия и Китай — одни из крупнейших источников выбросов парниковых газов. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  80. ↑ Resident Population Data. United States Census Bureau. 21 грудня 2010. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 21 грудня 2010. [Архівовано 2010-12-27 у Archive.is]
  81. ↑ Paul Robert Magocsi. (1996). A History of Ukraine. Toronto: University of Toronto Press.
  82. ↑ а б > [http://www.webcitation.org/6HZLdt56D Fast Food, Central Nervous System Insulin Resistance, and Obesity. Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology. American Heart Association. 2005. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 червня 2007.10s0053.pdf Table 53—Languages Spoken at Home by Language: 2007] (PDF). Statistical Abstract of the United States 2010. U.S. Census Bureau. Процитовано 21 вересня 2009.
  83. ↑ Foreign Language Enrollments in United States Institutions of Higher Learning (PDF). MLA. fall 2002. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2013. Процитовано 16 жовтня 2006. [Архівовано 2006-10-05 у Wayback Machine.]
  84. ↑ Feder, Jody (25 січня 2007). English as the Official Language of the United States—Legal Background and Analysis of Legislation in the 110th Congress (PDF). Ilw.com (Congressional Research Service). Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 19 червня 2007.
  85. ↑ Конституція Гаваїв [Архівовано 1 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  86. ↑ Перша поправка: CRS Annotated Constitition [Архівовано 5 серпня 2012 у Archive.is] (англ.)
  87. ↑ U.S. Stands Alone in its Embrace of Religion. Pew Global Attitudes Project. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 3 березня 2012. [Архівовано 2011-08-22 у Wayback Machine.] (англ.)
  88. ↑ United States — People — Religions [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  89. ↑ Religious Composition of the U.S. (PDF). U.S. Religious Landscape Survey. Pew Forum on Religion & Public Life. 2007. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 23 жовтня 2008.
  90. ↑ Kosmin, Barry A., Egon Mayer, and Ariela Kaysar (19 грудня 2001). American Religious Identification Survey 2001 (PDF). CUNY Graduate Center. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 16 вересня 2011. [Архівовано 2013-07-25 у Wayback Machine.]
  91. ↑ Thompson, William, and Joseph Hickey (2005). Society in Focus. Boston: Pearson. ISBN 0-205-41365-X.
  92. ↑ Fiorina, Morris P., and Paul E. Peterson (2000). The New American Democracy. London: Longman, p. 97. ISBN 0-321-07058-5.
  93. ↑ Holloway, Joseph E. (2005). Africanisms in American Culture, 2d ed. Bloomington: Indiana University Press, pp. 18-38. ISBN 0-253-34479-4. Johnson, Fern L. (1999). Speaking Culturally: Language Diversity in the United States. Thousand Oaks, Calif., London, and New Delhi: Sage, p. 116. ISBN 0-8039-5912-5.

Література

  • Американський Ренесанс в контексті популярної культури Сполучених Штатів першої половини ХІХ сторіччя: монографія / М. М. Калініченко ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. — Рівне: О. Зень, 2017. — 207 с. — Бібліогр.: с. 198—207 (348 назв). — ISBN 978-617-601-192-7
  • Гончар Б. М. Нова історія країн Європи та США (1870—1918): підручник для студ. вищ. навч. закл. / Б. М. Гончар, Н. Д. Городня ; КНУТШ. — Київ: Київський університет, 2008. — 416 с. — ISBN 978-966-439-178-5
  • Зовнішня та безпекова політика США: аналітичні дослідження: монографія / Є. А. Макаренко [та ін. ; Ін-т міжнар. відносин Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка]. — Київ: Центр вільної преси, 2016. — 455 с. ; 21 см. — (Наукова серія «Трансатлантичні дослідження»). — Парал. тит. арк. англ. — Бібліогр.: с. 433—454. — ISBN 978-966-2123-58-6
  • История внешней политики и дипломатии США : 1775—1877 / Отв. ред. Н. Н. Болховитинов; РАН, Ин-т всеобщей истории. — Москва: Международные отношения, 1994. — 382 с.
  • История внешней политики и дипломатии США : 1867—1918 / Отв. ред. Г. П. Куропятник. — Москва: Наука, 1997. — 384 с. — ISBN 5-02-008656-8
  • История США. В 4 томах. М., 1983—1987.
  • Мерфі Н. Г. Українська діаспора в США: збереження традицій національної культури / Донецький національний ун-т. — Донецьк: Вебер, Донецька філія, 2007. — 257 с. — ISBN 978-966-335-095-0.
  • Сич О. І. Сполучені Штати Америки у міжвоєнний період (1919—1939 рр.): Навч. посіб. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — 64 с.
  • Bender T. A Nation Among Nations. America's Place in World History. New York, 2006.
  • Dailey J. Building the American Republic. Vol. 2. A Narrative History from 1877. The University of Chicago Press, 2018.
  • Gerber D.A., Kraut A.M. American Immigration and Ethnicity. A Reader. New York: Palgrave Macmillan 2005. ISBN 978-0-312-29349-9
  • Hopkins A.G. American Empire: A Global History. Princeton: Princeton University Press, 2018. 982 p.
  • Tyrrell I. Transnational Nation. United States History in Global Perspective since 1789, Houndmills, 2007.
  • Watson H.L. Building the American Republic. Vol. 2. A Narrative History to 1877. The University of Chicago Press, 2018.

Посилання

Сполучені Штати Америки
у сестринських Вікіпроєктах
  Означення у Вікісловнику?
  Цитати у Вікіцитатах?
  Новини у Вікіновинах?
  Сполучені Штати Америки у Вікімандрах?
  Сполучені Штати Америки у Вікісховищі?
  Канада
Тихий океан   Атлантичний океан
  Мексика Мексиканська затока
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сполучені_Штати_Америки&oldid=43874023