Вікіпедія

Соборне уложення 1649 року

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соборне уложення.

Соборне уложення, Соборне укладення, Соборне уложення царя Олексія Михайловича (рос. Собо́рное уложе́ние) — універсальний кодекс кримінального та цивільного права Московського царства, що регулював соціально-правові відносини у всіх сферах суспільного життя та визначав міру покарання за порушення цих норм[1]. Прийняте в 1649 р. в часи правління царя Олексія Михайловича. Пам'ятка російського права XVII ст.

Соборне уложення 1649 року
Країна  Московське царство
Юрисдикція Московське царство
Час/дата початку 29 січня (8 лютого) 1649
Час/дата закінчення 1 (13) січня 1835
Прийнятий законодавцем Земський собор
Сторона, яка підписала Йосип (патріарх Московський)
Опубліковано в Q44205767?
CMNS: Соборне уложення 1649 року у Вікісховищі

Безпосереднім поштовхом до його розробки став так званий Соляний бунт 1648 року у Москві, підтриманий виступами і в інших містах (Томську, Солі Вичегодській, Великому Устюзі). Серед вимог повсталих було і скликання Земського Собору для прийняття нових законів[2].

Фізично біловик оригіналу Уложення являє собою сувій (згорток) складений з паперових листів (960 листів), що склеєні в довжину у вигляді стовпця довжиною 144 сажені і 1 аршин (317 метрів, хоч раніше вважалося що його довжина 309 метрів). На звороті згортку Уложення — підписи членів Земского Собору 1649 року, який прийняв його, всього 315 підписів. Оригінальний примірник Уложення зберігається у Російському державному архіві древніх актів[3]

Сторінка Соборного уложення

Уложення було комплексним нормативно-правовим актом і містило норми як публічного, так і приватного права, а також норми як матеріального, так і процесуального права. Уложення заключало в собі постанови з усіх галузей права: в ньому перемішані статті, що мають стосунок до законів державних, фінансових, поліцейських (адміністративних), цивільних, судочинних (процесуальних); закони кримінальні зосереджені головним чином в главах I, II, X, XXI та XXII, але вони зустрічаються в окремішності і в інших главах (М. С. Таганцев[4]). Сучасні дослідники більш точно констатують стосовно кримінально-правових норм Уложення, що ці норми містяться в главах І — V, Х, XXI, XXII[5]. Соборне уложення складалося з 25 глав, які містили 967 статей, переважна більшість яких була присвячена визначенню злочинів і покарань[6].

Джерела Соборного уложення вказані в передмові (преамбулі) до нього, ними були: Правила Святих Апостолів, градські закони грецьких царів (візантійське право[7]), старі судебники попередніх царів (1497 та 1550 рр.) та Стоглав, царські укази і боярські вироки, записні книги Помісного, Земського, Розбійного та інших приказів[1], чолобитні від дворян і посадських людей; крім того запозичувалися багато норм Литовських статутів[8]. Згодом уложення 1649 р. було доповнено значною кількістю юридичних актів, названих новоуказними статтями[9].

Дія Соборного уложення з другої половини XVII ст. до 1780-х років поширювалася, як вважають окремі дослідники, і на Слобідську Україну, яка вважалася частиною російських територій[10].

Соборне уложення застосовувалося в Росії вельми тривалий час — аж до появи Зводу законів Російської імперії 1832 р., а його кримінально-правові норми були використані під час розробки тому XV-го Зводу та Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року[11].

Структура Соборного уложення

ред.
  • Глава I. Про богохульників і церковних бунтарів.
  • Глава II. Про государську честь, і як його государське здоров'я оберігати.
  • Глава III. Про государів двір, щоб на государевім дворі ні від кого ніякого безчинства і лайки не було.
  • Глава IV. Про грошових майстрів, які почнуть робити злодійські гроші.
  • Глава V. Про підпищиків, які печатки підробляють.
  • Глава VI. Про проїжджі грамоти в інші держави.
  • Глава VII. Про службу всяких ратних людей Московської держави.
  • Глава VIII. Про викупляння полонених.
  • Глава IX. Про мита і про перевезення, і про мости.
  • Глава X. Про суд.
  • Глава XI. Суд над селянами.
  • Глава XII. Про суд патріарших приказних, і дворових всяких людей, і селян.
  • Глава XIII. Про монастирський приказ.
  • Глава XIV. Про хресне цілування.
  • Глава XV. Про справи, які розглядаються.
  • Глава XVI. Про помісні землі.
  • Глава XVII. Про вотчини.
  • Глава XVIII. Про печатні мита.
  • Глава XIX. Про посадських людей.
  • Глава XX. Суд над холопами.
  • Глава XXI. Про розбійні і татійні справи.
  • Глава XXII. Указ за які вини кому чинити смертну кару, і за які вини смертю не карати, а чинити покарання.
  • Глава XXIII. Про стрільців.
  • Глава XXIV. Указ про отаманів і про козаків.
  • Глава XXV. Указ про корчми.

Загальна характеристика основних галузей права за Соборним уложенням

ред.

Цивільне право

ред.

Сімейне право

ред.

Кримінальне право

ред.

Судове (процесуальне) право

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Горобець В. М. Соборне уложення 1649 [Архівовано 2016-12-21 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 688. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  2. ↑ Тихомиров М. Н. Соборное Уложение и городские восстания середины XVII в. // Тихомиров М. Н., Епифанов П. П. Соборное Уложение 1649 г. — М., 1961.
  3. ↑ Российский государственный архив древних актов. Возвращение Соборного Уложения
  4. ↑ Уложение царя Алексея Михайловича как основа действующего права // [[Таганцев Микола Степанович|Таганцев Н. С.]] Уголовное право (Общая часть). Часть 1. По изданию 1902 года. Allpravo.ru. — 2003. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Российское законодательство X—XX веков. В 9 т. Т. 3. Акты Земских соборов. Соборное уложение 1649 года / Под общ. ред. О. И. Чистякова; отв. ред. А. Г. Маньков. — М.: 1985—511 с. — С. 81. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2013.
  6. ↑ Хавронюк М. І. Історія кримінального права європейських країн: Монографія. — К.: Істина, 2006. — 192 с. — C. 75
  7. ↑ Див.: Тиктин Н. И. Византийское право как источник Уложения 1648 года и новоуказных статей: Опыт историко-сравнительного исследования. — Одесса: Тип. Штаба округа, 1898. — 227 с.; Чемеринская В. В. Влияние Византийского права на древнерусское и российское законодательство X—XVII вв. (Опыт сравнительного анализа). Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. — М., 2003. — 186 c.
  8. ↑ Владимирский-Буданов М. Ф. Отношения между Литовским статутом и Уложением царя Алексея Михайловича // Сборник государственных знаний. — 1877. — т. 4; Чернов В. М. К вопросу о влиянии Литовского статута на Соборное уложение // Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР. — 1958. — т. 24. — С. 83 — 89.
  9. ↑ Чехович В. А. Соборне уложення 1649 // Юридична енциклопедія
  10. ↑ Петренко І. М. Шлюбно-сімейні відносини в православній повсякденній культурі Росії XVIII ст.: дис. … доктора іст. наук : 07.00.02 — всесвітня історія. — К., 2011. — 453 с. — С. 81.
  11. ↑ Российское законодательство X—XX веков. В 9 т. Т. 3. Акты Земских соборов. Соборное уложение 1649 года / Под общ. ред. О. И. Чистякова; отв. ред. А. Г. Маньков. — М.: 1985—511 с. — С. 81, Хавронюк М. І. Історія кримінального права європейських країн: Монографія. — К.: Істина, 2006. — 192 с. — C. 76.

Див. також

ред.

Публікації (видання)[1]

ред.

Література (дослідження)[1]

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Бібліографія не претендує на повноту
  2. ↑ Юридическая научная библиотека издательства «Спарк»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соборне_уложення_1649_року&oldid=43886681