Синдром верхньої очної щілини

Синдром верхньої очної щілини (також синдром верхньої орбітальної щілини, синдром Рошена-Дювінью) — сукупність симптомів, які виникають при здавленні структур верхньої орбітальної щілини, розміщеної поблизу верхівки орбіти.

Етіологія

Найчастішою причиною розвитку синдрому верхньої очної щілини є травматичні ушкодження. Травматичний синдром верхньої очної щілини зазвичай виникає протягом перших 48 годин після травми, проте, в деяких випадках, може проявитись і за декілька днів. Іншими причними розвитку цього синдрому можуть бути: новоутвори, інфекія (менінгіт), сифіліс, синусит, оперізуючий герпес, запальний процес та васкулярні феномени (каротидно-кавернозна фістула, ретробульбарна гематома, каротидна аневризма).

Фактори ризику

Єдиним відомим фактором ризику, що збільшує імовірність появи цього синдрому, є анатомічно вузька верхня орбітальна щілина.

Анатомія

Верхня орбітальна щілина - анатомічний отвір, утворений великим, малим крилом та тілом крилоподібної кістки , що розташований дещо вище та латеральніше верхівки орбіти. В цій щілині міститься досить багато важливих структур, таких як: гілки очного нерва, блоковий нерв, верхня та нижня гілки окорухового нерва, відвідний нерв, верхня та нижня очні вени.

Симптоми

Симптоми які проявляються при виникненні синдрому верхньої орбітальної щілини напрямку корелюють із структурними елементами, що там знаходяться та піддаються здавленню. Найчастішими симптомами є:

• Повна офтальмоплегія: порушення рухомості ока у всіх напрямках, що рзвивається внаслідок здавлення чи пошкодження окорухового, блокового та відвідного нерва.
• Птоз: опущення верхньої повіки, що виникає внаслідок порушення інервації м'яза-піднімача верхньої повіки, який іннервується окоруховим нервом.
• Мідріаз: розширена зіниця через порушення парасимпатичної інервації окоруховим нервом.
• Сухість слизових оболонок ока: через порушення функції очної гілки трійчастого нерву, яка також здійснює іннервацію слізної залози.
• Порушення чутливості рогівки: через порушення афферентної (чутливої) іннервації трійчастим нервом.
• Хемоз : через порушення кровотоку та застою венозної крові.

Діагностика

Діагностика синдрому верхньої очної щілини здійснюється на основі анамнезу, характериних симптомах, а також за допомогою даних комп'ютерної томографії (КТ) чи магнітнорезонансної томографії (МРТ) голови.

Диференціальна діагностика

Диференціальну діагностику синдрому верхньої очної щілини слід проводити із:

• синдромом верхівки орбіти
• синдромом кавернозної пазухи
• каротидно-кавернозною фістулою
• синдромом Редера