Вікіпедія

Росохацька група

національно-патріотична, підпільна група молоді із Росохача Чортківського району Тернопільської области, що діяла на початку 1970-х років

Росоха́цька гру́па — національно-патріотична, підпільна група молоді із села Росохач Чортківського району Тернопільської області, що діяла на початку 1970-х років.

Діяльність групи

ред.

Група організаційно сформувалася у 1972 році.

Учасник групи Володимир Мармус написав присягу, яка починалася словами: «Перед образом Святої Богородиці, перед лицем своїх товаришів урочисто присягаюся вірно служити Україні, боротися за її незалежність». Закінчувалася присяга так: «Якщо я зраджу, то хай рука друга зітре мене з лиця землі». Присягу прийняло десятеро хлопців: Володимир і Микола Мармуси, Петро Вітів, Петро Винничук[1], Василь Лотоцький, Володимир Сеньків[2], Андрій Кравець[3], Микола Слободян[4], Микола Лисий і Степан Сапеляк.

Учасники групи переписували й розповсюджували листи невідомого автора, у яких знищення могил вояків Галицької Армії у Львові називалося вандалізмом[5], Поширювали також “антирадянські” вірші, деколи їх розклеювали. Микола Мармус записав виступ із закликом боротьби за Україну на магнітофон. І коли молодь йшла з кінотеатру ввечері, учасники організації голосно вмикали магнітофон, щоб усі слухали.[6]

У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові група провела акцію: встановила чотири синьо-жовті прапори та розвішала прокламації до 55-ї річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради в Києві.[7]

Члени групи збиралися йти у збройне підпілля. Вони збирали зброю (мали два пістолети, карабін та обріз), тренувалися в лісі користуватися нею. Але 19 лютого 1973 року почалися арешти. Першим заарештували Степана Сапеляка.

Наприкінці 1973 року у Тернополі відбувся суд. За статтями 62 (проведення антирадянської агітації і пропаганди) і 64 (створення антирадянської організації) Карного Кодексу УРСР Володимира Мармуса засудили до 6 років таборів суворого режиму і 5 заслання, Миколі Мармусу та Степанові Сапеляку дали по 5 років ВТК і 3 заслання, Володимиру Сеньківу і Петрові Винничуку — по 4 ВТК і 3 заслання, Миколі Слободяну, Василю Лотоцькому з Андрієм Кравцем — по 3 роки ВТК і 2 заслання. Петра Вітіва та Миколу Лисого не судили.

Про членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі» (2003), книга спогадів Володимира Мармуса «Доля обрала нас» (2004), відзнято документальні фільми «Прапори» (2018)[8][9] та «Росохацька група»(2023)[10]. Діяльності групи присвячена пісня Василя Мармуса «Брати по неволі» (2022).[11].

У 2023 році відбулося спецпогашення поштового конверта приуроченого 50-річчю акції Росохацької групи.[12][13]

Діяльність групи до цього часу викликає міжнародний резонанс.[14][15]

Нагороди

ред.

26 листопада 2005 року Степана Сапеляка за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи й незалежності, активну громадську діяльність нагороджено орденом «За заслуги» третього ступеня[16].

18 серпня 2006 року інших членів групи за громадянську мужність, виявлену 1973 року при піднятті національного прапора України у місті Чорткові Тернопільської області, активну участь у національно-визвольному русі нагороджено орденом «За мужність» першого ступеня[17].[7]

26 січня 2012 року на будівлі Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського відкрито меморіальну таблицю[18].

22 січня 2023 року відкрито меморіальну дошку на приміщенні колишнього критого ринку (нині — «Лемківська світлиця») з нагоди 50-ї річниці підняття над Чортковом синьо-жовтих прапорів[19].

1 вересня 2023 року на фасаді Росохацької гімназії відкрито меморіальну дошку учасникам Росохацької групи, які в ній навчалися[20].

Галерея

ред.
  •  
    "Росохацька група": 50 років юнацькій відвазі"
  •  
    Учасники Росохацької групи біля 560-річної липи у Скала-Подільському парку
  •  
    Росохацька група на День Прапора 2022
  •  
    Зустріч в Скалі - Подільській школі
  •  
    Спецпогашення конверту в Скала-Подільській школі
  •  
    Показ фільму "Росохацька група" під час кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" у Центральній міській бібліотеці Тернополя

Примітки

ред.
  1. ↑ Тернопіль сьогодні: Упокоївся Петро Винничук. Тернопіль сьогодні. середа, 30 травня 2012 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  2. ↑ СЕНЬКІВ ВОЛОДИМИР ЙОСАФАТОВИЧ - Український національний рух. Дисидентський рух в Україні (ua) . Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  3. ↑ КРАВЕЦЬ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ - Інтерв’ю. Дисидентський рух в Україні (ua) . Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  4. ↑ Записки Ханаса: Не стало Миколи Слободяна... Записки Ханаса. пʼятниця, 9 лютого 2018 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  5. ↑ Терещук, Галина (26 травня 2024). Кремль у часи СРСР забрав у нього 11 років волі, а тепер – сина. Історія дисидента Володимира Мармуса. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 травня 2024.
  6. ↑ Росохацька група. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 16 лютого 2023.
  7. ↑ а б Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
  8. ↑ Тернопіль сьогодні: Про "Прапори". Тернопіль сьогодні. неділя, 21 жовтня 2018 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  9. ↑ Тизер документального фільму 'Прапори' (укр.), процитовано 22 січня 2023
  10. ↑ Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи (укр.), процитовано 23 січня 2023
  11. ↑ "Гартовані" ч.124 Брати по неволі (укр.), процитовано 18 вересня 2022
  12. ↑ У Тернополі погасили марку та конверт до 50-річчя акції «Росохацької групи» в Чорткові. Чортків.Сity (укр.). Процитовано 26 січня 2023.
  13. ↑ "Гартовані" ч.212 Спецпогашення конверту (укр.), процитовано 27 січня 2023
  14. ↑ Гісторыя Расахацкай падпольнай групы на Тэрнопальшчыне - БЕЛАРУСКАЕ РАДЫЁ РАЦЫЯ. web.archive.org. 22 лютого 2023. Архів оригіналу за 22 лютого 2023. Процитовано 25 березня 2024.
  15. ↑ Білоруська опозиція захоплюється Росохацькою групою. ПОГЛЯД (укр.). 25 березня 2024. Процитовано 25 березня 2024.
  16. ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в'язнів і репресованих». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 10 червня 2019.
  17. ↑ Указ Президента України «Про нагородження орденом „За мужність“». Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 18 травня 2009.
  18. ↑ Тернопіль сьогодні: Правда стає історією. Тернопіль сьогодні. понеділок, 30 січня 2012 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  19. ↑ 50 років звитяги Росохацької патріотичної групи: у Чорткові відкрили меморіальну таблицю. Чортків.Сity (укр.). Процитовано 22 січня 2023.
  20. ↑ Дана Савитська (3 вересня 2022). Меморіальну дошку з іменами членів Росохацької групи відкрили на Тернопільщині. Суспільне Новини.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2023. — 23 січня.
  В ГУЛАГ за українські прапори. «Росохацька група» на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021.
  Зустріч-спогад «Росохацька група. Спогади» на YouTube // Тернопільська ОУНБ. — 2021. — 10 лютого.
  «Гартовані» ч.111 День Прапора з Росохацькою групою на YouTube // Володимир Ханас. — 2022. — 26 серпня.
  Тизер документального фільму «Прапори» на YouTube // Володимир Ханас. — 2021. — 5 лютого.
  45-та річниця чортківських подій на YouTube // Володимир Ханас. — 2018. — 24 січня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Росохацька_група&oldid=43384589