Вікіпедія

Роман Райнфус

Роман Райнфус (пол. Roman Reinfuss; 1910–1998) — польський етнограф родом з Переворська.

Роман Райнфус
Народився27 травня 1910(1910-05-27)
Переворськ, Переворський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер26 вересня 1998(1998-09-26)[1] (88 років)
Кшивачка, Ґміна Сулковиці, Мисленицький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Республіка Польща
Діяльністьетнограф
Alma materЯгеллонський університет
ЗакладВроцлавський університет
ЧленствоPolskie Towarzystwo Tatrzanskied
Polish Ethnological Societyd
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія
У шлюбі зZofia Cieśla-Reinfussowad
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Badge "For the care of monuments"
заслужений діяч культури Польщі
Медаль Комісії народної освіти Польщі
CMNS: Роман Райнфус у Вікісховищі

Закінчив Ягеллонський університет. Професор Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської.

Біографія

ред.

Народився 27 травня 1910 року в родині Францішка Райнфуса і Зофьі Мнерк. Дитинство і юнацтво провів в Горлиці і Тарнові, де навчався в місцевих гімназіях. У 1931 році здав випускний іспит, після чого переїхав до Кракова, де вступив на юридичний факультет Ягеллонського університету, який закінчив у 1935 році. Відправившись після закінчення навчання в Нижні Бескиди, став займатися вивченням культури лемків. Незабаром опублікував своє перше етнографічне твір в журналі «Ilustrowany Kuryer Codzienny».

З 1936 року за пропозицією польського етнографа Северина Удзелі став працювати науковим асистентом в Етнографічному музеї у Кракові. Вивчав етнографію під керівництвом професора Ягеллонського університету Казімєжа Добровольського.

Під час Другої світової війни дбав про збереження музейної експозиції краківського Етнографічного музею. Після війни був призначений куратором і заступником музею. З 1944 року по 1946 рік був професором університету імені Марії Склодовської-Кюрі в Любліні. У 1946 році захистив дисертацію на тему «Łemkowie jako grupa etnograficzna» на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Організував наукові етнографічні дослідження у Вроцлавському університеті, де працював до 1949 року. У травні 1946 року був призначений керівником відділу народного мистецтва Державного науково-дослідного інституту народної творчості Польської академії наук. Керував ці відділом до 1980 року, коли вийшов на пенсію.

Автор понад 30 статей і праць з ділянки народної культури лемків (найважливіша — «Łemkowie jak grupa etnograficzna», 1948), про лемківсько-бойківське пограниччя тощо.

Автор фундаментальної розвідки «Ze studiow nad kultura materialna Bojków». Окреслив межі етнографічної Бойківщини, зокрема на найдискусійнішому в наукових колах відтинку — західному.[2]

Книги
  • Polskie druki ludowe na płótnie (1953);
  • Ludowe skrzynie malowane (1954);
  • Garncarstwo ludowe (1955);
  • Szopki krakowskie (1958);
  • Sztuka ludowa w Polsce (1960, wspólnie z J. Świderskim);
  • Malarstwo ludowe (1962);
  • Nad rzeką Ropą (1965);
  • Ludowe kafle malowane (1966);
  • Monografia powiatu myślenickiego (1970);
  • Meblarstwo ludowe w Polsce (1977);
  • Ludowe kowalstwo artystyczne w Polsce (1983);
  • Śladami Łemków (1989);
  • Ludowa rzeźba kamienna w Polsce (1989).
Статі
  • Pogranicze krakowsko-góralskie w świetle dawnych i nowszych prac etnograficznych, «Lud», t. 36, 1946.
  • Architektura szopki krakowskiej, «Polska Sztuka Ludowa» 1948, R. 2, nr 11/12.
  • Wpływ farbiarzy drukujących płótna na ludowe hafciarstwo, PSL, 1948 R. 2, nr 11-12.
  • Wełniane torby góralskie, PSL, 1949 R. 3, nr 3-4, s. 112—119.
  • Przyczynek do ikonografii obrazów Janosikowych na szkle malowanych, PSL, R. 3, 1949, nr 5.
  • Szopka z Sieteszy w powiecie przeworskim, PSL, R. 3, 1949 nr 11/12.
  • Stan badań nad polską sztuką ludową, «Polska Sztuka Ludowa» 1950, nr 1/6 s. 3-13.
  • Orawski dom z wyżką, «Polska Sztuka Ludowa» 1950, nr 1/6 s. 36-55.
  • Z obozu naukowego w Weryni, «Polska Sztuka Ludowa» 1950, nr 7/12.
  • Wytwórcy ludowych ubiorów w Karpatach polskich, PSL, 1951, R. 5, nr 1-2, s. 19-36.
  • Badania terenowe w rejonie kielecko-sandomierskim, «Polska Sztuka Ludowa» 1952, nr 4/5.
  • Sztuka ludowa Podlasia Zachodniego, «Polska Sztuka Ludowa» 1952, nr 1.
  • Aktualne zagadnienia ludowej plastyki, «Polska Sztuka Ludowa» 1953, nr 2.
  • Polskie ludowe kowalstwo artystyczne, «Polska Sztuka Ludowa» 1953, nr 6.
  • Przyczynki do badań nad ludowym farbiarstwem i drukarstwem tkanin w woj. białostockim, PSL, R. 8, nr 5.
  • Z badań nad sztuką ludową w Radomskiem, «Polska Sztuka Ludowa» 1955, nr 1.
  • Sztuka ludowa na pograniczu Lubelszczyzny i Podlasia, «Studia i Materiały Lubelskie». Etnografia t.1, Lublin 1962.
  • Sztuka ludowa w woj. rzeszowskim i jej badania, «Polska Sztuka Ludowa» 1963, nr 3/4.
  • Rzeźba figuralna Łemków, «Polska Sztuka Ludowa» 1963, nr 3/4.
  • Badania nad kulturą ludową w dwudziestopięcioleciu Polski Ludowej, «Materiały Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku», nr 10, 1969.
  • Wpływ zawodów wędrownych na kształtowanie się kultury ludowej w Karpatach, [w:] Studia z zakresu socjologii, etnografii i historii ofiarowane Kazimierzowi Dobrowolskiemu, Kraków 1972.
  • Podhalański fenomen, PSL, 1988, t. 42, nr 1-2.

Примітки

ред.
  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ Кляшторна Н. Бойківське сузір'я. Словник персоналій Бойківщини: народилися бойками; мешкали на Бойківщині; прислужилися бойкам. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2012. — 80 сторінок: ілюстрації. ISBN 978-966-668-291-1. Сторінка 55.

Література

ред.

Див. також

ред.

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роман_Райнфус&oldid=25751648