Пігани
Пігани (пол. Pigany) — село в Польщі, у гміні Сенява Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на відстані 4 км на північ від Сіняви.
| Село
Координати 50°12′00″ пн. ш. 22°35′00″ сх. д. / 50.2° пн. ш. 22.58333° сх. д.
|
Населення — 531 особа (2011[1]). Площа села — 515,86 гектари.
Історія
ред.У 1831 р. Пігани належали до парафії Пискоровичі Ярославського деканату Перемишльської єпархії, причому в парафії було 1572 осіб і парафіяльна школа[2].
До Другої світової війни Пігани були єдиним присілком Піскорович, у якому більшість становили поляки. В 1936 р. в Піганах проживало 136 українців-грекокатоликів, які належали до парафії Пискоровичі Сінявського деканату Перемишльської єпархії. Самі ж Піскоровичі належали до ґміни Сенява Ярославського повіту Львівського воєводства.
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 28 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село у складі правобережної частини Ярославського повіту в ході утворення Львівської області включене до Любачівського повіту[3], а 17 січня 1940 року включене до Синявського району. 3 квітня 1940 р. РНК України своєю ухвалою постановила виселити село і мешканців переселили в Ізмаїльську область.[4] У червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, Пігани знову були окуповані німцями і мешканці отримали можливість повернутися в село. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року правобережжя Сяну зі складу Львівської області передано Польщі.
Українців села грабували польські шовіністичні банди, трьох убили, змушували до втечі в СРСР[5]. У 1945-46 роках з села до СРСР переселено 11 українських сімей (47 осіб). Переселенці опинилися в населених пунктах Тернопільської, Львівської та Дрогобицької областей[6]. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[7].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 261 | 54 | 174 | 33 |
| Жінки | 270 | 61 | 146 | 63 |
| Разом | 531 | 115 | 320 | 96 |
Примітки
ред.- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831 (c. 32)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 19 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Трагедія села Пискоровичі Ярославського повіту (автор: Молодій Дмитро). Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944-1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 27 листопада 2017.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |