Прохорівка (Черкаський район)
Прохорі́вка — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, у складі Ліплявської сільської громади.
| село Прохорівка | |
|---|---|
.jpg) Прохорівська церква
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Тер. громада | Ліплявська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71080210040033804 |
| Облікова картка | Прохорівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1622 |
| Населення | 405 осіб (2001) |
| Поштовий індекс | 19023 |
| Телефонний код | 380 4736 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′46″ пн. ш. 31°36′49″ сх. д. / 49.71278° пн. ш. 31.61361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
83 м |
| Водойми | Річище (рукав Дніпра) |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Найближча залізнична станція | Ліпляве |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Ліпляве |
| Карта | |
  Прохорівка | |
 Прохорівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
ред.Назва села походить або від імені першого поселенця Прохора, або від козацького роду Прохоровичів.
Прохорівка виникла в часи масових утеч закріпаченого селянства Правобережжя на вільні задніпровські землі. Вперше село згадується в люстрації Київського воєводства 1622 року як містечко в складі Канівського староства. Зображено село було також і на мапі Боплана. Спочатку Прохорівка була козацьким поселенням, в 1648 році увійшла до складу Бубнівської сотні, а з 1735 року стала центром окремої сотні.
Під час Північної війни прохорівці у складі Переяславського полку 1701 року взяли участь у бою під Єрестефером. Пізніше вони захищали Полтаву від шведських військ. Тут особливо відзначився козак Михайло Прохоренко (Прохорович). 1708 року він був бубнівським сотником. З 1709 по 1781 рік Прохорівка — місце знаходження Бубнівського сотенного управління.
В 1729—1731 роках село було «вільне і диспозиції гетьманській належне», в якому налічувалось 25 козацьких дворів. За даними Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 років та ревізії 1767 року в Прохорівці налічувалось 125 дворів та 20 бездвірних хат, населення становило 565 осіб. В поселенні діяли 3 винокурні, 2 водяні млини, 4 пасіки. В 1781—1787 роках село вже нараховувало 241 двір та 674 жителя. Землі належали Івану Максимовичу, Івану Базилевичу, Петру Неверовському, різним казенним людям, козакам та селянам.
В 1861 році тут проживало 1 407 осіб. Поблизу села існував хутір Михайлова Гора, де з 1845 року проживав український вчений-природознавець Михайло Максимович. На початку XX століття в Прохорівці проживало 2 400 осіб в 436 господарствах.
У березня 1919 року в селі було створено перше ТСОЗ, яке об'єднало 20 бідняцьких господарств. 1929 року на основі товариства створено першу сільгоспартіль «Новий шлях». 1930 року засновано перший колгосп «ВУАН», згодом перейменований в імені Чапаєва. В 1952 році обидва господарства об'єднались в колгосп імені Шевченка. В роки Голодомору 1932—1933 років в селі офіційно убито голодом 70 односельців. Пізніше 11 жителів комуністи депортували.
1941 сталіністи втекли із села. З фронтів не повернулось 130 односельців.
До початку 1960-их років в Прохорівці діяла середня школа, яку в 1970-их роках було ліквідовано. В 1959 році місцевий колгосп та сусідній сушківський «Комуніст» об'єднались в єдине господарство імені Шевченка, а пізніше перейменоване в «Росія». З 1965 року Прохорівка у складі Канівського району.
Населення
ред.Мовний склад
ред.Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 402 | 99,26 % |
| Інше | 3 | 0,74 % |
| Разом | 405 | 100,00 % |
Сучасність
ред.На сьогодні в селі діють пошта, амбулаторія, сільський клуб, аптека, лісництво, декілька баз відпочинку. Прохорівський млин занедбаний і не виконує своїх функцій, використовуючись у якості складських приміщень. На землях села працюють ХПП «Гладківщанське» та СТОВ «Богатир».
Відомі люди
ред.-
Пам'ятний знак про перебування Т. Шевченка
Декілька разів у селі бували Микола Гоголь і Тарас Шевченко (останній раз з 13 по 26 червня 1859 року). В селі проживав український політик та кінорежисер Юрій Іллєнко з дружиною, де він і похований. На Михайловій Горі також похований перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Зараз у селі живуть нащадки українського поета Володимира Миколайовича Сосюри.
В селі народились:
- Неверовський Дмитро Петрович — один із видатних полководців Франко-російської війни 1812;
- Михайлик Сергій Віталійович (1989—2017) — український військовик, учасник війни на сході України, старший солдат.
- Скляренко Семен Дмитрович — український письменник (за іншими джерелами — в сусідньому селі Келеберда);
- Шаровольський Іван Васильович — мовознавець й історик літератури, фахівець з германської і романської філології (тут і похований)
- Завойко Василь Степанович — російський адмірал, перший військовий губернатор Камчатки. На честь його 200-річчя у селі встановлений пам'ятник.
- Яаков Урі (1888 — 1970) — ізраїльський політик, депутат кнесету 2-го скликання.
Авіаційні пам’ятники
ред.
Посилання
ред.- Прохорівка // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 378-379.
- «На крилах дніпрової чайки» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — публіцистичний нарис про історію сіл Прохорівка та Сушки Канівського району Черкаської області
- Санаторій на колишній інтелігентській дачі [Архівовано 14 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Погода в Прохорівці на 10 днів [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.]
