Портал:Геологія/Вибрана стаття/Архів
| Зміст: | Top · 2005· 2006· 2007· 2008· 2009· 2010· 2011· 2012· 2013· 2014· 2015· 2016· 2017· 2018· 2019· 2020 |
|---|
За цим посиланням ви зможете найти архів усіх кандидатів на вибрану.
2005
ред.1 червня
ред.
Торф (від нім. Torf) — гірська порода органічного проходження, що утворювалась протягом тисяч років з напіврозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини). Внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря останні піддалися лише частковій мінералізації. Торф містить 50-60 % вуглецю, а його максимальна теплота згоряння складає 24 МДж/кг. Вік сучасних торф'яників вимірюється 5–10 тис. років. Всі торф'яники, зазвичай, дуже заводнені і заболочені, хоча іноді торф вкритий невеликим шаром ґрунту. Торф є важливим видом пального, його світові запаси оцінюють у 267 млрд тон. Торф використовують для отримання високопродуктивних ґрунтів, виробництва добрив, стимуляторів росту рослин, ізоляційних та пакувальних матеріалів, активованого вугілля, графіту, тощо. 
8 червня
ред.
Нафтогазова промисловість України — галузь економіки України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти і газу, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки. В Україні існує шість нафтопереробних заводів із загальною потужністю переробки 51 млн тонн сирої нафти на рік. Історія нафтогазової промисловості в Україні розпочалася 1853 року, після того як у Львові в аптеці «Під Золотою Зіркою» на вулиці Широкій (сучасна Коперніка, 1) магістр фармації Йоган (Ян) Зег з бориславської нафти видобув, застосував та запатентував нафтовий дистилят для освітлення в гасових лампах, сконструйованих львівським бляхарем Адамом Братковським. Згодом Яну Зегу разом з магістром фармації Ігнацієм Лукасєвичем вдалося із озокериту виділити парафін для виробництва свічок. Завдяки цим винаходам, Борислав незабаром став найбільшим у Європі центром нафто-озокеритної промисловості.
6 липня
ред.
Острів Зміїний — острів у Чорному морі, що належить Україні, розташований приблизно за 35 км від узбережжя на схід від дельти Дунаю. Географічні координати острова 45°15'18’’ північної широти, 30°19'15’’ східної довготи. Острів має хрестоподібну форму, завдовжки 615 м, завширшки 560 м, загальна площа 0,17 км². За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів Левке (Білий) з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е.. Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота. На острові був споруджений, а пізніше зруйнований храм Ахілла. Руїни храму (квадратна споруда зі сторонами приблизно 30 м) були відкриті 1823 року, а 1843 використані для будівництва маяка. У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявлено значні родовища нафти та газу. Після набуття Україною незалежності Румунія оскаржувала розмежування територіальних вод та виключної економічної зони навколо острова. Суперечку було вирішено в Міжнародному суді.
2006
ред. 4 лютого
ред.
Географія торф'яних покладів досить широка. Торф знайдено в багатьох місцях по всьому світові, найбільші з них в Росії, Ірландії, Шотландії, на півночі Німеччини, в Скандинавії, Канаді та США (штати Мічиган та Флорида). Більшість торф'яних покладів (близько 80 %) розташовані в верхніх широтах; близько 60 % всіх заболочених територій у світі мають запаси торфу. Найбільші торф'яні масиви зосереджені в розлогих пониженнях рельєфу. В Україні торф'яники займають площу більше 10 000 км² і більше ніж половина з них розташована в Поліссі на півночі країни, де вони займають близько 6,4 % території. Останніми роками видобуток енергетичного торфу в країні впав і складає менше 1 млн тонн на рік.
6 травня
ред.
Острів Ян-Маєн — острів вулканічного походження, розташований на стику Норвезького та Гренландського морів, приблизно за 600 км на північ від Ісландії, за 500 км на схід від Гренландії та за 1000 км на захід від Норвегії. Острів виник приблизно 700 тис. років тому. Вулкан Беренберг, що формує північну частину острова, є найпівнічнішим діючим вулканом на Землі. За час з 1732 по 1985 роки зафіксовано 6 вивержень. Площа острова 373 км², під час виверження 1970 року завдяки стіканню лави в море площа острова збільшилась на 4 км². За деякими даними, ірландський чернець Брендан, пропливав повз Ян-Маєн на початку VI століття. Після повернення він повідомив, що проходив біля чорного скелястого острова, з якого виривалось полум'я, і чув при цьому страшний гуркіт. Він вирішив що, можливо, знайшов вхід до пекла.
2007
ред.—
2008
ред.18 жовтня
ред.
О́стрів Коко́с або Коко́совий о́стрів (ісп. Isla del Coco) — острів Тихого океану, розташований за 500 км від західного узбережжя Коста-Рики. Близько 650 км на південний захід від острова розташовані Галапагоські острови. Не слід плутати острів з Кокосовими (Кілінговими) островами, розташованими в Індійському океані. Його площа — 23,85 км². Він має приблизно прямокутну форму 8 на 3 км. Його периметр близько 21 км. Найвищою точкою є гора Серро-Іґлесіас. Уперше острів виявив іспанський мореплавець Хуан Кабесас. Входить до складу 10-го департаменту кантону Пунтаренас провінції Пунтаренас, Коста-Рика. Острів прославили легенди про заховані на ньому кілька дорогоцінних скарбів піратів, які так і не були ще знайдені. За свої унікальні природні характеристики острів 1978 року став національним парком під назвою «Національний парк Острів Кокос», який 1997 року ЮНЕСКО занесла до списку Світової спадщини.
2009
ред.7 листопада
ред.
Острів Крит (грец. Νησί Κρήτη) — п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 км², протяжність берегової лінії — 1 046 км. Острів розташований майже на однаковій відстані від Європи, Азії і Африки та омивається чотирма морями — Критським, Лівійським, Карпатоським та Міртойським. Столиця Криту — місто Іракліон. На острові знаходяться залишки мінойської цивілізації — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті у 2600—1400 роках до н. е., серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кноссос і Фест. Сьогодні Крит — одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни.
2010
ред.—
2011
ред.—
2012
ред.3 березня
ред.
Алювій — незцементовані відклади постійних водних потоків, що складаються з уламків різного ступеню обкатаності і розмірів. Гранулометричний і мінеральний склад та структурно-текстурні особливості алювію залежать від гідродинамічного режиму річки, характеру гірських порід, що нею розмиваються, рельєфу і площі водозбору. Наявність алювіальних відкладів у розрізі є ознакою континентального тектонічного режиму території. Утворення алювію відбувається у результаті безперервної взаємодії динамічного водного потоку з руслом: при врізанні (донна і бокова ерозія) та акумуляції осаду. Під дією потоку води річище безперервно переформовується, зазнаючи деформації трьох типів: вертикальних, горизонтальних і поздовжніх. У гідрогеології алювіальним відкладам приділяють особливу увагу, позаяк крупнозернистий алювій завжди є добрим колектором питних підземних вод.
2013
ред.—
2014
ред.—
2015
ред.—
2016
ред.—
2017
ред.—
2018
ред.—
2019
ред.—
2020
ред.—