Брати Тавіані
Паоло і Вітторіо Тавіані (італ. Paolo e Vittorio Taviani) — італійські кінорежисери і сценаристи. Лауреати премії Золота пальмова гілка 30-го Каннського міжнародного кінофестивалю (1977) за фільм «Батько-хазяїн» та низки інших професійних та фестивальних кінонагород 
.
| Брати Тавіані | |||
|---|---|---|---|
| італ. Paolo e Vittorio Taviani | |||
.jpg) Вітторіо (ліворуч) та Паоло Тавіані у 2015 році | |||
| Громадянство |  Італія | ||
| Професія | кінорежисери, сценаристи | ||
| Нагороди та премії | |||
| |||
| |||
| Золота пальмова гілка (Канни, 1977), Золотий ведмідь (Берлінаре, 2012) | |||
 Брати Тавіані у Вікісховищі | |||
| Паоло Тавіані | |
|---|---|
| італ. Paolo Taviani | |
| Файл:— | |
| Дата народження | 8 листопада 1931 |
| Місце народження | Сан-Мініато, провінція Піза, Італія |
| Дата смерті | 29.2.2024[1] |
| Роки активності | 1962 — донині |
| Нагороди та премії | |
   | |
| Брати Тавіані у Вікісховищі | |
| Вітторіо Тавіані | |
|---|---|
| італ. Vittorio Taviani | |
| Файл:— | |
| Дата народження | 20 вересня 1929 |
| Місце народження | Сан-Мініато, провінція Піза, Італія |
| Дата смерті | 15 квітня 2018 (88 років) |
| Місце смерті | |
| Роки активності | 1962–2018 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Брати Тавіані у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Вітторіо і Паоло Тавіані народилися відповідно 20 вересня 1929 року і 8 листопада 1931 року в Сан-Мініато, провінція Піза в Італії. Брати починали як організатори кіноклубів у Пізі і Римі. У кіно з 1952 року, коли в співавторстві з Джулиано Б'яджетті і Роберто Росселліні працювали над фільмом «Суперництво». Потім захопилися документалістикою і зняли більше десяти короткометражних фільмів, серед яких «Сан-Мініато, липень 1944» з коментарями Чезаре Дзаваттіні, «Карло Пізакане», «Моравіа», «Міські художники», «Вольтерра — середньовічна комуна» та ін. Після спільної роботи з Йорісом Івенсом над стрічкою «Італія не бідна країна» у співавторстві з Валентино Орсіні поставили ігровий дебютний фільм «Людина, яку потрібно знищити» (1962), що як і наступна робота «Шлюбне беззаконня» (1963) розповідали про проблему сицилійської мафії.
Починаючи зі стрічки «Розвінчувачі», в якій йшлося про нездатність деяких комуністів зрозуміти істинні причини політичної і духовної кризи в країні, брати Тавіані працюють тільки і завжди удвох.
У 1977 році брати поставили фільм «Батько-хазяїн» за автобіографічною книгою професора-лінгвіста Гавіно Ледди про життя хлопчика, який у віці семи років пішов у гори пасти овець. Він повернувся лише через 10 років, весь цей час він не бачив людей. Кинувши виклик батьку-хазяїну, хлопець вирушає до міста, де вступає до школи, а потім в університет, і стає професором. Стрічка була удостоєна «Золотої пальмової гілки» на 30-му Каннському кінофестивалі 1977 року[2].
У 1982 році Тавіані зняли фільм-притчу «Ніч Святого Лоренцо» про італійських селян з Тоскани, які в останні дні Другої світової війни вирушили назустріч військам-союзникам (американському десанту), але потрапили в засідку місцевих фашистів. Фільм був удостоєний Гран-прі журі 35-го Каннського кінофестивалю і номінований на премію «Оскар»[3].
У 2012 році вийшов фільм братів Тавіані «Цезар має померти», який отримав низку фестивальних і професійних номінацій і нагород, в тому числі Золотого ведмедя 62-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Фільмографія
ред.| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисери | Сценаристи | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1954 | к/м | Сан-Мініато, липень 1944 року | San Miniato, luglio '44 | ||
| 1960 | Італія не бідна країна | L'Italia non è un paese povero |  |
||
| 1962 | Людина, яку потрібно знищити | Un uomo da bruciare | |
||
| 1963 | Шлюбне беззаконня | I fuorilegge del matrimonio | |
||
| 1967 | Розвінчувачі | I sovversivi | |
||
| 1969 | Під знаком Скорпіона | Sotto il segno dello scorpione | |
||
| 1972 | т/ф | У святого Михайла був півень | San Michele aveva un gallo | |
|
| 1974 | Аллонзанфан | Allonsanfàn | |
||
| 1977 | Батько-хазяїн | Padre padrone | |
||
| 1979 | Поляна | Il prato | |
||
| 1982 | Ніч Святого Лоренцо | La notte di San Lorenzo | |
||
| 1984 | Хаос | Kaos | |
||
| 1987 | Доброго ранку, Вавилоне | Good morning Babilonia | |
||
| 1990 | І світло в тьмі світить | Il sole anche di notte | |
||
| 1993 | Флореаль — пора цвітіння | Fiorile | |
||
| 1996 | Виборча спорідненість | Le affinità elettive | |
||
| 1998 | Ти смієшся | Tu ridi | |
||
| 2001 | т/ф | Воскресіння | Resurrezione | |
|
| 2003 | т/ф | Луїза Сан-Феліче | Luisa Sanfelice | |
|
| 2007 | Гніздо жайворонка | La masseria delle allodole | |
||
| 2012 | Цезар має померти | Cesare deve morire | |
||
| 2015 | Декамерон | Maraviglioso Boccaccio | |
Визнання
ред.| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1962 | Премія New Cinema за найкращий фільм | Людина, яку потрібно знищити | Перемога |
| Приз Пазінетті (паралельна секція) | Перемога | ||
| Премія Cinema 60 | Перемога | ||
| 1967 | Золотий лев | Розвінчувачі | Номінація |
| 1986 | Золотий лев за кар'єру | Перемога | |
| 1991 | Премія П'єтро Б'янкі | Перемога | |
| Премія «Золотий кубок» | |||
| 1963 | Пластина | Людина, яку потрібно знищити | Перемога |
| 1978 | Найкращий режисер | Батько-хазяїн | Перемога |
| 1993 | Ніч Святого Лоренцо | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль у Лачено (Італія) | |||
| 1967 | Золотий Лачено за найкращий фільм | Розвінчувачі | Номінація |
| 2009 | Премія Камілло Маріно | за життєві досягнення | Перемога |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1968 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Розвінчувачі | Номінація |
| Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Номінація | ||
| 1975 | Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Аллонзанфан | Номінація |
| 1978 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Батько-хазяїн | Перемога |
| 1983 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Срібна стрічка за найкращий сценарій | Перемога | ||
| 1985 | Срібна стрічка за найкращий сценарій | Хаос | Перемога |
| 1991 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | І світло в пітьмі світить | Номінація |
| 2012 | Срібна стрічка року | Разом з іншими кінематографістами | Перемога |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1972 | Премія Інтерфільм (секція Форум нового кіно) | У святого Михайла був півень | Перемога |
| 1977 | Гран-прі Інтерфільм | Батько-хазяїн | Перемога |
| 2012 | Золотий ведмідь | Цезар має померти | Перемога |
| Приз екуменічного журі | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 1972 | Золотий Г'юґо за найкращий фільм | У святого Михайла був півень | Номінація |
| 1982 | Ніч Святого Лоренцо | Номінація | |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1977 | Золота пальмова гілка | Батько-хазяїн | Перемога |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
| 1982 | Золота пальмова гілка | Ніч Святого Лоренцо | Номінація |
| Гран-прі журі | Перемога | ||
| Приз екуменічного журі | Номінація | ||
| 1993 | Золота пальмова гілка | Флореаль — пора цвітіння | Номінація |
| Премія «Давид ді Донателло» | |||
| 1978 | Спеціальний Давид ді Донателло | Батько-хазяїн | Перемога |
| 1983 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Премія Аліталія | Перемога | ||
| 1985 | Найкращий режисер | Хаос | Номінація |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| 1989 | Приз Лукіно Вісконті | Перемога | |
| 2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 2016 | Премія 60-річчя Давида ді Донателло | Перемога | |
| 2018 | Найкращий адаптований сценарій | Приватна справа | Номінація |
| Приз Синдикату французьких кінокритиків | |||
| 1983 | Найкращий іноземний фільм | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | |||
| 1983 | Найкращий іноземний фільм | Ніч Святого Лоренцо | 2-ге місце |
| Спілка кінокритиків Бостона | |||
| 1984 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Премія «Золотий глобус» (Італія) | |||
| 1984 | Найкращий фільм | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| 1985 | Хаос | Перемога | |
| 2005 | Золотий глобус за кар'єру | Перемога | |
| 2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Національна спілка кінокритиків США | |||
| 1984 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
| Премія Кінема Дзюмпо | |||
| 1988 | Найкращий італійський фільм | Доброго ранку, Вавилоне | Перемога |
| Монреальський кінофестиваль | |||
| 1996 | Спеціальний Гра-прі Америк | Перемога | |
| Кінофестиваль в Мар-дель-Плата | |||
| 1998 | Найкращий режисер | Ти смієшся | Перемога |
| Московський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2002 | Золотий Святий Георгій | Воскресіння | Перемога |
| Єреванський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2007 | Приз за життєвий внесок | Перемога | |
| Гавайський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Гентський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2012 | Почесний приз Жозефа Плато | Перемога | |
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2012 | Найкращий європейський фільм | Цезар має померти | Номінація |
| Найкращий європейський режисер | Номінація | ||
| Почесний приз | Номінація | ||
Примітки
ред.- ↑ Помер італійський кінорежисер Паоло Тавіані? Erhsyajhv? 01.03.2024
- ↑ Awards 1977 : All Awards. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 18 вересня 2016.
- ↑ Фільм-лауреат Берлінського кінофестивалю висунуто на «„Оскар“» від Італії[недоступне посилання з травня 2019] Укрінформ, 28.09.2012
- ↑ Нагороди та номінації Паоло і Вітторіо Тавіані на сайті IMDb(англ.)
Джерела
ред.- М.М. Черненко (составитель). Тавиани Паоло и Витторио // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 150-151. — ISBN 5-85646-077-4. (рос.)
Посилання
ред.- Паоло Тавіані на сайті IMDb (англ.)
- Вітторіо Тавіані на сайті IMDb (англ.)