Палермо (футбольний клуб)
«Пале́рмо» (італ. S.S.D. Palermo) — італійський футбольний клуб з однойменного міста на Сицилії, заснований у 1900 році. Є одним з головних футбольних клубів з Південної Італії, першим клубом, заснованим на Сицилії та взагалі на півдні країни, а також 7-й найстаріший діючий клуб Італії.
| Повна назва | Palermo Società Sportiva Dilettantistica a.r.l. | |||
| Прізвисько | Rosanero (рожево-чорні) Aquile (орли) | |||
| Засновано | 1900 (Anglo Palermitan Athletic and Football Club) 1920 (US Palermo) 1941 (US Palermo-Juventina) 1987 (US Città di Palermo) 2019 (SSD Palermo) | |||
| Населений пункт | Палермо,  Італія
| |||
| Стадіон | Стадіо Ренцо Барбера | |||
| Вміщує | 36 365[1] | |||
| Президент | Даріо Міррі
| |||
| Головний тренер | Сільвіо Бальдіні
| |||
| Ліга | Серія B | |||
| 2023/24 | 6-е місце | |||
| Вебсайт | ssdpalermo.it | |||
| ||||
Найвище досягнення команди — 5-е місце в сезонах 2005/06, 2006/07 і 2009/10, а також участь у фіналах Кубка Італії в 1974, 1979 і 2011 роках. Крім цього клуб 5 разів ставав чемпіоном (Серії B, другого за рівнем дивізіону країни у сезонах 1931/32, 1947/48, 1967/68, 2003/04 та 2013/14. Що стосується виступів у континентальних змаганнях, клуб має п'ять виступів у Кубку УЄФА / Лізі Європи; у 2007 році він займав 51 місце в рейтингу УЄФА, найвище у своїй історії[2].
2019 року через фінансові проблеми клуб US Città di Palermo був визнаний банкрутом і припинив своє існування[3], і у сезоні 2019/20 років відновлене «Палермо» (S.S.D. Palermo) вперше в своїй історії стало виступати в аматорській Серії D, четвертому за рівнем дивізіоні чемпіонату Італії.
Історія
ред.Зміна назв
ред.- Anglo Panormitan AFC (1990–1907)
- Palermo FBC (1907–1915)
- US Palermo (1920–1924)
- Palermo FC (1924–1935)
- AC Palermo (1935–1940)
- US Palermo-Juventina (1941–1943)
- US Palermo (1944–1968)
- SSC Palermo (1968–1986)
- US Palermo (1987–2019)
- SSD Palermo (2019–)
Створення клубу
ред.
Існують деякі дебати щодо точної дати заснування клубу, деякі кажуть, що футбольний клуб був заснований вже в 1898 році, посилаючись на документи, адресовані Джозефу Вітакеру, імовірно, першому президентові клубу. Джозеф Вітакер був англійським консулом в місті Палермо, і в листах до нього говориться, що в тому році був заснований клуб Palermitan. Однак переважна більшість вважає, що дата заснування — 1 листопада 1900 року. І, відповідно, перша назва — Anglo Panormitan Athletic and Football Club. Заява на те, щоб заснувати клуб, було подано Ігнаціо Майо Пагано, молодим колегою Вітакера по Palermitan. У керівництві клубу спочатку були заявлені три англійця і дев'ять уродженців Палермо, в тому числі Джозеф Вітакер як почесний голова і Едвард Де Гарстон як перший президент. Першими ж кольорами стали червоний і синій. Перший футбольний матч, який відомий громадськості, клуб провів 30 грудня 1900 року, і закінчився розгромною поразкою від невідомої англійської любительської команди з рахунком 5:0.
Перший офіційний матч був зіграний 18 квітня 1901 року проти «Мессіни» і завершився перемогою «Палермо» 3:2.
У 1907 році клуб отримав нову назву Palermo Foot-ball Club, і кольорами команди стали традиційні рожевий і чорний.
Початковий етап розвитку
ред.
На початку XX століття (до утворення єдиної італійської футбольної ліги) клуб брав участь у різних регіональних змаганнях і тричі (у 1910, 1912, 1913, 1914 та 1915 роках) вигравав Кубок виклику Ліптона. У 1927 році «Палермо» був розформований з фінансових причин, але всього через рік було відроджено і заявлено в Серію C, а вже в сезоні 1932-33 дебютував у Серії А.
Період з 1932 по 1946
ред.
З дебютного сезону в еліті італійського футболу «Палермо» знайшов новий будинок — Стадіон Літторіо в місцевості під назвою Favorita, сьогодні відомий як «Стадіо Ренцо Барбера».
«Палермо» грав у Серії А до 1936 року, після чого опустився класом нижче, в результаті чого зустрівся в Серії В з «Катаньєю». Тоді й пройшло перше сицилійське дербі.
У тому ж році «Палермо» через фашистський режим був змушений змінити клубні кольори на червоний і жовтий. А потім знову виникли фінансові ускладнення і клуб вигнали у 1940 році з футбольної федерації Італії. Проте незабаром в результаті злиття з Unione Sportiva Juventina Palermo утворюється клуб Unione Sportiva Palermo-Juventina, який кваліфікується в 1941 році в Серію С, а в 1942 році — в Серію В.
Період з 1946 по 2002
ред.Після Другої світової війни команда повернулася в Серію А, вигравши в сезоні 1947/48 Серію B.
Незважаючи на освіження команди новими гравцями, такими як чехословацька легенда Честмир Вицпалек, підписана у «Ювентуса», а також Конті, Ді Белла, Павесі, «Палермо» покинуло Серію А в 1954 році. Але корінні зміни в управлінні швидко (1956 року) повернули «Палермо» в еліту. У той час клуб став украй нестабільним, часто міняючи прописку між Серіями А і В. У цей період у клубі з'явилося декілька зірок, включаючи аргентинського нападника Сантьяго Вернасса (забив 51 м'яч в 115 іграх за «росанеро»), воротарів Роберто Андзоліна і Карло Маттреля, а також Джузеппе Фуріно і Франко Каузіо.
Найкраще «Палермо» провів сезон 1961/62, закінчивши Серію А на 8 місці, проте в 1963 році команда вилетіла до Серії В, де і грала п'ять сезонів поспіль.
У 1970 році Ренцо Брабера прийняв клуб, ставши головою правління.
Після 1973 року «Палермо» протягом довгого часу грав виключно в Серії В. Попри це, в цей період клуб досяг двох фіналів національного кубка, і обидва програли прикро — в 1979 році «Болоньї» в серії пенальті, а в 1980 — «Ювентусу» в додатковий час.
У 1980 році Барбера покинув клуб, після чого через чотири роки «Палермо» вилетів до Серії С1.
Сезон 1985/86 ж став останнім для команди Palermo FBC, оскільки клуб не впорався з фінансовими труднощами після пониження у класі, і федерація відрахувала команду з ліги.
Влітку 1987 року після річної відсутності в місті Палермо професійного футболу, клуб був заснований повторно, отримавши нову назву US Città di Palermo, і почав свій шлях з Серії С2, найнижчого у той час професіонального дивізіону країни, який досить швидко виграв.
У 90-х роках Палермо грав, в основному, змінюючи Серію В на Серію С1. В сезоні 1995/96 клуб дійшов до чвертьфіналу Кубка Італії. Але були і падіння, як виліт в 1998 році в Серію С2 після поразки у вирішальних матчах від «Баттіпальезе».
У 2000 році голова правління столичної «Роми» Франко Сенсі купив «Палермо», і команда через рік вийшла в Серію Б.
Ера Мауріціо Дзампаріні (2002—2019)
ред.У 2002 році Мауріціо Дзампаріні викупив клуб з намірами повернути його в еліту італійського футболу. І це сталося при головному тренері Франческо Гвідоліні в сезоні 2003/04, коли клуб виграв Серію Б і через 31 рік повернувся в Серію А.
Перший сезон у Серії А закінчився приголомшливим успіхом — 6 місце, завдяки якому «Палермо» вперше в історії потрапив у єврокубки, в Кубок УЄФА. А Лука Тоні встановив рекорд клубу, забивши у сезоні 20 м'ячів.
У 2005 році Гвідолін поїхав, і його замінив Луїджі Дель Нері, який не зміг повторити успіхи попередника і був замінений на Джузеппе Пападопуло. Незважаючи на невисоке восьме місце в Серії А, клуб досяг 1/16 фіналу Кубка УЄФА, а також півфіналу Кубка Італії.
Повернення Гвідоліна ознаменувалося повторним попаданням «Палермо» в Кубок УЄФА, яке стало можливим через скандал Кальчополі, в 2006 році. У тому ж році троє гравців «Палермо» (Андреа Барцальї, Фабіо Гроссо і Крістіан Дзакардо) виграли Чемпіонат світу в складі збірної Італії.
У наступному сезоні було зроблено досить багато хороших придбань, які обіцяли допомогти гідно виступити команді в єврокубках. Спершу це підтверджувалося, проте одинадцятиматчева безвиграшна серія «Палермо» опустила команду з третього на сьоме місце. У результаті клуб закінчив сезон на п'ятому місці і кваліфікувався в Кубок УЄФА і на майбутній сезон.
Сезон 2007/08 «Палермо» почав разом зі Стефано Колантуоно на місці головного тренера. Але гра у команди не занадилася, і вона загрузла на восьмому місці в чемпіонаті Італії. І, враховуючи ще й розгром від «Ювентуса» 5:0, Колантуоно звільнили, а головним тренером 26 листопада 2007 року знову (в четвертий раз) став Гвідолін. Але 24 березня був знову звільнений і знову ж очолив клуб Колантуоно, другий раз за сезон.
Залишився він головним і на сезон 2008/09. Під час літнього трансферного періоду були продані зірки клубу Амаурі, Барцальї і Дзаккардо. А підписані Амелія, Ночеріно і Ліверані. «Росанеро» почав сезон погано, вдома програвши 1:2 нижчоліговій «Равенні» в Кубку Італії. І після першої ж гри чемпіонату, де команда програла 1:3 «Удінезе», Колантуоно знову був звільнений. І на його місце призначено Давіде Баллардіні.
З ним «Палермо» закінчив сезон на восьмому місці, а також вперше в історії Прімавера клубу виграла юнацький чемпіонат Італії під керівництвом Розаріо Перголіцці.
Після закінчення сезону Баллардіні не став продовжувати угоду через розбіжності з керівництвом, і його змінив Вальтер Дзенга, який тренував «Катанію», і призначення якого викликало крайнє здивування у прихильників обох сицилійських клубів. Однак не минуло й половини сезону, як він був звільнений через незадовільні результати. На зміну йому Дзампаріні призначив Деліо Россі, у якого справи пішли в гору. За підсумками сезону 2009/10 «Палермо» фінішував на п'ятому місці, тим самим здобувши право брати участь у Лізі Європи на наступний рік.
У сезоні 2010/11, «рожево-чорні» сенсаційно обіграли «Мілан» у півфіналі національного кубка (2:2 і 2:1) і вийшли у фінал. Це досягнення не підкорялося «Палермо» 32 роки. Але у вирішальному поєдинку поступилися «Інтернаціонале» 1:3.
Наступні сезони стали провальними для сицилійців. У чемпіонаті 2011/12 команда по ходу сезону кілька разів змінювала головних тренерів (Деліо Россі — після розгромної поразки з рахунком 0:7 від «Удінезе» в лютому 2011 року[4], Стефано Піолі — через 2 місяці роботи в клубі[5], Девіс Манджа — через 4 місяці роботи в клубі[6]), в яких команда виступала дуже нестабільно, особливо в гостьових поєдинках. В результаті, при Бортоло Мутті команда зайняла лише 16 місце за підсумками чемпіонату і тренер був звільнений зі своєї посади.
Тренерська чехарда продовжилася і в наступному сезоні: «Палермо» починав сезон під керівництвом Джузеппе Санніно, який був звільнений 16 вересня. На його місце прийшов Джан П'єро Гасперіні, який пропрацював до 4 лютого. Наступним наставником команди став Альберто Малезані, проте він був звільнений через 19 днів після свого призначення. Другий прихід Гасперіні на пост головного тренера тривав з 24 лютого по 11 березня після чого клуб знову очолив Джузеппе Санніно[7]. Все це позначилося на результатах команди, яка завершила сезон у зоні вильоту Серії А, на 18-му місці[8]. Для витягування клубу з другого за значущістю італійського футбольного дивізіону був запрошений як новий тренер колишній півзахисник збірної Італії Дженнаро Гаттузо[9]. Також відбулися перестановки і в керівництві клубу: новим виконавчим директором став італійський екс-нападник «Реджини» Нікола Аморузо.
У сезоні 2018/19 «Палермо» зайняв 3-тє місце у Серії Б, проте втратив в підсумковому протоколі 20 очок через фінансові порушення і опинився лише на 11 позиції. У зв'язку з відсутністю у клубу фінансової страховки на новий сезон 12 липня 2019 року Федерація футболу Італії позбавила клуб професійного статусу[10].
Новий клуб
ред.24 липня мер Палермо Леолука Орландо оголосив вибір інвестора для відродження клубу, зроблений з шести пропозицій, що надійшли: згідно правил Федерації футболу Італії, відроджений клуб повинен буде почати новий сезон в аматорській лізі D[11].
2 серпня реінкарнована команда була включена до Серії D, опинившись вперше за всю понад сторічну історію в аматорській лізі, взявши нову назву «Società Sportiva Dilettantistica Palermo»[12]. Стара ж US Città di Palermo 18 жовтня 2019 року була визнана судом банкрутом і припинила своє існування[13]. При цьому Андреа Дзампаріні, син колишнього власника «Палермо» Мауріціо Дзампаріні, зробив пропозицію про виплату 10 мільйонів євро, але їх виявилося занадто мало для виплати боргів[3].
Досягнення
ред.
- Фіналіст Кубка Італії: 1974, 1979, 2011
Виступи у єврокубках
ред.Кубок УЄФА / Ліга Європи
ред.| Сезон | Раунд | Клуб | Вдома | В гостях | Загалом | Прим. |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2005–06 | 1 раунд |  Анортосіс
|
2–1 | 4–0 | 6–1 | [14] |
| Група B |  Маккабі (Петах-Тіква)
|
Н/Д | 2–1 | 1 місце | ||
 Локомотив (Москва)
|
0–0 | Н/Д | ||||
 Еспаньйол
|
Н/Д | 1–1 | ||||
 Брондбю
|
3–0 | Н/Д | ||||
| 1/16 фіналу |  Славія (Прага)
|
1–0 | 1–2 | 2–2 (г.в.) | ||
| 1/8 фіналу |  Шальке 04
|
1–0 | 0–3 | 1–3 | ||
| 2006–07 | 1 раунд |  Вест Гем Юнайтед
|
3–0 | 1–0 | 4–0 | [15] |
| Група H | Айнтрахт (Франкфурт-на-Майні)
|
Н/Д | 2–1 | 4 місце | ||
| Ньюкасл Юнайтед
|
0–1 | Н/Д | ||||
 Фенербахче
|
Н/Д | 0–3 | ||||
| Сельта
|
1–1 | Н/Д | ||||
| 2007–08 | 1 раунд | Млада Болеслав
|
0–1 | 1–0 | 1–1, 2–4 (пен.) | [16] |
| 2010–11 | Плей-оф |  Марибор
|
3–0 | 2–3 | 5–3 | [17] |
| Група F | Спарта (Прага)
|
2–2 | 2–3 | 3 місце | ||
.svg){kind=small} Лозанна
|
1–0 | 1–0 | ||||
| ЦСКА (Москва)
|
0–3 | 1–3 | ||||
| 2011–12 | 3 кваліфікаційний раунд | Тун
|
2–2 | 1–1 | 3–3 (г.в.) | [18] |
Відомі гравці
ред.
Пауло Дибала
Андреа Белотті- Сальваторе Сірігу
- Сімоне Бароне
- Давід Ді Мікеле
- Лука Тоні
- Амаурі
Едінсон Кавані- Хав'єр Пасторе
- Андреа Барцальї
- Чезаре Бово
- Фабіо Гроссо
- Андреа Караччоло
- Сімоне Пепе
- Джузеппе Б'ява
- Франко Бріенца
Марк Брешіано- Маттія Кассані
- Фабріціо Мікколі
- Еудженіо Коріні
- Чіро Капуано
- Фабіо Сімплісіо
- } Антоніо Ночеріно
- Федеріко Бальдзаретті
- Марко Амелія
- Абель Ернандес
- Крістіан Дзаккардо
.svg){kind=small}
Список президентів клубу
ред.
|
|
|
Бренди та спонсорство
ред.| Період | Виробник форми | Титульний спонсор |
|---|---|---|
| 1979-80 | Pouchain
|
Не було |
| 1981-82 | NR | Vini Corvo
|
| 1983-84 | Pasta Ferrara
| |
| 1985-86 | Juculano
| |
| 1987-90 | Città di Palermo
| |
| 1989-90 | Hummel
| |
| 1990-91 | ABM | |
| 1991-92 | Seleco
| |
| 1992-93 | Giornale di Sicilia
| |
| 1993-94 | Toka | |
| 1994-96 | Provincia Regionale di Palermo
| |
| 1996-97 | Kappa
|
Giornale di Sicilia
|
| 1997-98 | Tomarchio Naturà
| |
| 1998-99 | Palermo Provincia Turistica
| |
| 1999-00 | Kronos |  Tele
|
| 2000-01 | Lotto
|
Alitalia
|
| 2001-02 | LTS | |
| 2002-06 | Provincia di Palermo
| |
| 2006-08 | Не було | |
| 2008 | Pramac
| |
| 2008-09 | Не було | |
| 2009-10 | .svg){kind=small} Betshop
| |
| 2010 | Eurobet
| |
| 2010-11 | Legea
| |
| 2011-12 | Eurobet &  Burger King
| |
| 2012-2013 | Puma
|
Eurobet
|
| 2013-2014 | ||
| 2014—2017 | Joma
|
Palermocalcio.it
|
| 2017-2018 | Legea
|
SicilyByCar
|
| 2019 | UniEuro
|
Примітки
ред.- ↑ Renzo Barbera (Italian) . PalermoCalcio.it. Архів оригіналу за 23 квітня 2011. Процитовано 4 травня 2011.
- ↑ UEFA Team Ranking 2007 [Архівовано 2019-05-18 у Wayback Machine.] kassiesa.home.xs4all.nl
- ↑ а б Самый успешный «Палермо» в истории официально прекратил свое существование. www.sport-express.ru. «Спорт-Экспресс». 18 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Делио Россі звільнений з поста головного тренера «Палермо»
- ↑ Головний тренер «Палермо» Піолі відправлений у відставку
- ↑ Звільнений головний тренер «Палермо» Манджа
- ↑ У «Палермо» четверте звільнення головного тренера в сезоні
- ↑ «Палермо» і «Сієна» вилетіли з серії A
- ↑ Дзампаріні підтвердив намір призначити Гаттузо головним тренером «Палермо»
- ↑ «Палермо» відправлений у четвертий італійський дивізіон. Радянський спорт. 12 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
- ↑ Marco Gullà. Il futuro del Palermo, Mirri-Di Piazza i nuovi proprietari // «Giornale di Sicilia», 24.07.2019.
- ↑ repubblica.it, ред. (3 agosto 2019). Il nuovo Palermo si svela ai tifosi, allo stadio Hera Hora si presenta. Процитовано 5 agosto 2019.
- ↑ repubblica.it, ред. (18 ottobre 2019). Il tribunale dichiara fallito il vecchio Palermo. Процитовано 18 ottobre 2019.
- ↑ UEFA Europa League 2005–06. UEFA. Процитовано 28 серпня 2017.
- ↑ UEFA Europa League 2006–07. UEFA. Процитовано 28 серпня 2017.
- ↑ UEFA Europa League 2007–08. UEFA. Процитовано 28 серпня 2017.
- ↑ UEFA Europa League 2010–11. UEFA. Процитовано 28 серпня 2017.
- ↑ UEFA Europa League 2011–12. UEFA. Процитовано 28 серпня 2017.
- ↑ COMUNICATO DELLA SOCIETÀ (Пресреліз) (Italian) . U.S. Città di Palermo. 3 травня 2019. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 20 травня 2019.
{{cite press release}}: Проігноровано невідомий параметр|=(довідка)
Джерела
ред.- Prestigiacomo, Vincenzo; Bagnati, Giuseppe; Maggio, Vito (2001). Il Palermo: una storia di cento anni (italiană) . Palermo: Corrado Rappa. с. 232.
- Prestigiacomo, Vincenzo; Bagnati, Giuseppe; Maggio, Vito (2004). Il Palermo racconta: storie, confessioni e leggende rosanero (italiană) . Palermo: Grafill. с. 253. ISBN 88-820-7144-8.
- Giordano, Giovanni; Brandaleone, Carlo (1982). Calcio Palermo: gli ottantaquattro anni di storia della societa rosanero (italiană) . Palermo: Giada. с. 432. ISBN 88-820-7144-8.
- Ginex, Roberto; Gueli, Roberto (1996). Breve storia del grande Palermo (italiană) . Rome: Newton. с. 66. ISBN 88-8183-361-1.
Посилання
ред.
- Офіційний сайт клубу(італ.)(англ.)
- «Палермо» на сайті transfermarkt.com (англ.)