Вікіпедія

Онуфрій (Березовський)

український церковний діяч, митрополит Київський і всієї України, предстоятель УПЦ (МП)

Онуфрій (у миру Орест Володимирович Березовський; нар. 5 листопада 1944, Коритне, Чернівецька область, УРСР) — церковний діяч, предстоятель УПЦ (МП) (із 13 серпня 2014[7]). Громадянин Росії[2][3][4][5].

Митрополит Онуфрій
Митрополит Київський і всієї України
з 17 серпня 2014[1]
Церква: Українська Православна Церква (Московський патріархат)
Попередник: Володимир (Сабодан)
Митрополит Чернівецький і Буковинський
1990 — 2014
Попередник: Антоній (Москаленко)
Наступник: Мелетій (Єгоренко)
Намісник Свято-Успенської Почаївської лаври
1988 — 1990
Попередник: Марк (Петровцій)
Наступник: Яків (Панчук)
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Громадянство: Росія Росія[2][3][4][5][6]
Україна Україна
Тезоіменитство: 25 червня
Ім'я при народженні: Березовський Орест Володимирович
Народження: 5 листопада 1944(1944-11-05) (80 років)
Коритне, Вашківецький повіт, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 29 травня 1972
Чернецтво: 18 березня 1971
Єп. хіротонія: 9 грудня 1990
 
Автограф:

Нагороди:

Орден Дружби
Орден Дружби
Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня

CMNS: Онуфрій у Вікісховищі

Єпархіальний архієрей Київської єпархії УПЦ (МП)[8]. Митрополит УПЦ (МП) (із 17 серпня 2014 року)[⇨].

Війну з Росією називає «братським кровопролиттям»[9], призначення Константинопольським Патріархом екзархів у Київ назвав грубим втручанням до внутрішніх справ УПЦ МП.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України закликав президента Росії Путіна припинити війну, і заявив про підтримку української армії[10][11][12].

Життєпис

Народився 5 листопада 1944 в с. Коритне (нині Вижницького району) Чернівецької області, будучи третьою дитиною в сім'ї місцевого священника (старші брати — Віктор та Іван, молодша сестра — Ліда).

Рід Березовських має давньоруське (давньоукраїнське) шляхетське походження, належав до гербу Сас, відомий з часів Королівства Русі[13] Березовським належали соляні копальні в давньоруському селі Березів, де існував василіянський монастир ще до 1241 року.[14]

Сім'я жила в малій дерев'яній хатині з двох кімнат на околиці села. Сусіди згадують, що Березовські були дещо заможнішими за інших. Для прикладу, їхня хата була покрита бляхою, коли в решти людей — соломою. Батьків Ореста, бабу Юлю та отця Володимира, у селі згадують як надзвичайно добрих людей. «Може, вони й могли придбати собі краще помешкання, бо вшістьох у малій хатині було, звичайно, тісно. Але батьки Ореста ніколи не дбали про матеріальне. Та навіть більше, дуже часто Березовські допомагали іншим грошима, харчами. Тож усі знали, що це — добрі люди».[15]. Орест у дитинстві щодня пас корову, допомагав на городі, а у школі був веселуном і бешкетником, при цьому вчився на відмінно. Щороку на різдвяні свята ходив колядувати.

Після закінчення середньої школи (1961) навчався в Чернівецькому технічному училищі. З 1964 розпочав трудову діяльність у будівельних організаціях Чернівців.

1966 р. вступив на загальнотехнічний факультет Чернівецького університету.

Для усієї родини та й селян шоком став священницький вибір Ореста. «Ніхто у Коритному й подумати не міг, що цей веселун колись стане священнослужителем… У селі розповідають, що в юності у майбутнього отця сталася трагедія в особистому житті: мовляв, кохана дівчина чи то покинула його, чи вийшла заміж за іншого — Орест про це не розповідав нікому. Буцімто саме після цього він і вирішив присвятити життя Церкві»[16].

1969 року після закінчення третього курсу університету Орест був зарахований на другий курс Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1972. Того ж року вступив до Московської духовної академії, яку закінчив 1988 зі ступенем кандидата богослов'я.

З решти сім'ї Березовських священником став тільки брат Іван (хоча спершу шоферував у колгоспі). Сестра Лідія працювала на сувенірній фабриці, а брат Віктор — на заводі в Чернівцях.

Родинна хата Березовських, куди навіть будучи архієреєм, часто навідувався тепер уже владика Онуфрій (Орест), і далі заселена. Тут живе сім'я одного з племінників. «У села Онуфрій завжди приїжджає з хором. Служить панахиду, читає проповіді. А після цього ми накриваємо для гостей стіл. Владика дуже любить кулешу і білий борщ — такий, як колись варила його мама, баба Юля. Він їсть тільки прості домашні страви, тому вгодити йому нескладно», — каже Марія Березовська, дружина племінника.

Іноцтво

Ще будучи семінаристом, у 1970 став послушником Троїце-Сергієвої Лаври де, паралельно з навчанням, пізнавав тонкощі чернечого життя, ніс різного роду послух: співав на кліросі, стояв за свічником, був келейником намісника.

18 березня 1971 як послушник прийняв чернечий постриг з ім'ям Онуфрій на честь Прп. Онуфрія Великого. 20 червня того ж року був висвячений у ієродиякона. А 29 травня 1972 — рукоположений в ієромонаха. У 1980 возведено в сан ігумена.

28 серпня 1984 призначений настоятелем «Спасо-Преображенського храму» Афонського представництва в селі Лукино (станція «Передєлкіно» Московської області).

З 28 червня 1985 — благочинний Троїце-Сергієвої лаври.

На Різдво 1986 возведений у сан архімандрита. А з 1988 став намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври, де прослужив до листопада 1990.

Архієрейське служіння

 
2016 року
 
Інтерв'ю 20 серпня 2014-го для недільної передачі УТ-1

Постановою Синоду УПЦ МП від 24 листопада 1990 призначений єпископом Чернівецьким і Буковинським. 9 грудня 1990 у Володимирському соборі хіротонізовано в єпископа Чернівецького і Буковинського.

23 січня 1992 відмовився підписати звернення архієрейської наради Української Православної Церкви до патріарха Московського і всієї Русі Алексія II про прохання пришвидшити процес розгляду документів Собору УПЦ МП (який проходив 1-3 листопада 1991[17]), на якому Онуфрій підтримав автокефалію, поставив підпис в зверненні до РПЦ про надання Церкві України автокефалії[17] про надання автокефалії Церкві в Україні[18].

23 січня 1992 переведений митрополитом Філаретом на Івано-Франківську кафедру. 7 квітня 1992 відновлений на Чернівецькій кафедрі.

27-28 травня 1992 взяв участь у Харківському Соборі УПЦ МП, зайнявши, разом із більшістю архієреїв, безкомпромісну позицію щодо позбавленого влади на соборі Філарета.

28 липня 1994 возведений у сан архієпископа, став Головою синодальної канонічної комісії, постійним членом синоду УПЦ МП.

22 листопада 2000 зведений у сан митрополита.

14 грудня 2007 синод УПЦ МП призначив митрополита Онуфрія головою Церковного суду Української Православної Церкви.

24 лютого 2014 Синодом УПЦ МП таємним голосуванням обраний на посаду місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри, оскільки здоров'я Митрополита Володимира не дозволяло виконання обов'язків Предстоятеля УПЦ МП[19].

13 серпня 2014 обраний новим Предстоятелем[20] УПЦ МП. Предстоятеля вибрали з 74 кандидатів таємним голосуванням у два тури[21]. Інтронізація відбулася 17 серпня 2014.

Діяльність архієрея

 
Онуфрій отримує нагороду від Володимира Путіна

Будучи ідейним прихильником єдності УПЦ МП з Московським патріархатом не лише інституційно, але й ідеологічно, єпископ Онуфрій 23 січня 1992 року підписав, а потім ще з трьома кліриками відкликав підпис під зверненням архієреїв УПЦ на чолі з Філаретом до Алексія про прохання пришвидшити процес розгляду документів Собору УПЦ про надання автокефалії українській церкві.

27-28 травня 1992 брав активну участь у Харківському соборі, на якому митрополит УПЦ Філарет (Денисенко) був усунутий з посади.

Прихильність до РПЦ не завадила владиці Онуфрію ще в 1990-их (за десятиріччя до налагодження стосунків між РПЦ та РПЦЗ) підтримувати дружні стосунки з Першоієрархом РПЦЗ Лавром (Шкурлою)[ru].

Чернівецько-Буковинська єпархія УПЦ МП є проблемною з огляду на постійні намагання РумПЦ поширити свою діяльність на «румуномовні парафії» Чернівецької області. Згідно з канонами, на одній території не повинно бути двох церковних юрисдикцій. Але Північна Буковина колись (1918–1940 та 1941–1944) тимчасово належала до юрисдикції румунської церкви. На цій підставі остання вважала за можливе повернути свій вплив на ці українські території. Водночас УПЦ МП виступила з категоричним протестом проти таких планів, наполягаючи на безпідставності й недружності подібних кроків. В свою чергу Митрополит Онуфрій, з огляду на беззаперечний авторитет як у регіоні, так і в православному світі в цілому, зумів ефективно протидіяти цим намірам та нівелювати усі спроби Румунської Православної Церкви реально відтворити свої структури на цій українській території.

22 листопада 2007 року Онуфрій (Березовський) був учасником переговорів з архієреями РумПЦ, що відбувалися у Троянському монастирі, на яких було вирішено кілька проблемних питань щодо експансії румунської церкви на територію України та Молдови[джерело?].

 
Онуфрій на зустрічі синоду РПЦвУ з президентом Росії Путіним і Патріархом Московським Кирилом (другий праворуч), липень 2014

У 2016 році заявляв, що мова богослужіння має бути виключно церковнослов'янська, бо українською не захочуть служити у східних регіонах. Натомість церковнослов'янська, за його словами «об'єднує всіх народів»[22]

15 грудня 2018 року в результаті створення автокефальної Православної церкви України Онуфрій (Березовський) втратив легітимність титулу Митрополита Київського і всієї України з точки зору Константипольської Православної Церкви. Натомість Російська Православна Церква та деякі інші Православні Помісні Церкви надалі визнають за ним право на цей титул.

28 листопада 2020 року Онуфрій поздоровив єпископа Каліника (Чернишова), занесеного у базу «Миротворець», настоятеля монастиря в Севастополі, вікарія Сімферопольської єпархії УПЦ МП[23].

28 лютого 2020 року Онуфрій очолив хресну ходу в день свята Симеона Мироточивого Сербської православної церкви у столиці Чорногорії Подгориці. Хода відбулась як протест проти закону, який дозволяє державі отримати власність релігійної громади, якщо вона не може довести, що ця власність належала їй до 1918 року[24]. Після цього посольство України в Чорногорії опублікувало заяву, в котрій зазначило:

Розуміючи важливість дотримання принципу відокремлення церкви і держави, ми вважаємо недоречним, щоб представник церкви, яка є невід'ємною частиною Російської православної церкви, митрополит Онуфрій, коментував внутрішні проблеми Чорногорії від імені українців, тим самим ставлячи під загрозу існуючі дружні відносини між українським і чорногорським народами[25].

Праці

 
Онуфрій з проросійським політиком Вадимом Новинським, 2019

Політична позиція

У листопаді 2008 року Онуфрій вказав на Голодомор як наслідок хвилі атеїзму, яка огорнула народ після революції 1917 року:

Якщо ми віруючі люди, ми маємо на це подивитися з духовної точки зору. Ми знаємо, що сталося з нашим суспільством після революції 1917 року, яким було повстання людей проти Бога. Як руйнували храми, знищували ікони, ображали православні святині. А Бог не б'є палицею, Бог іншими способами врозумляє людину[26].

У контексті війни на Сході України Онуфрій називає терористів «ополченцями»[9], втім цей термін митрополит не забарвлює позитивними смисловими тонами. Також предстоятель РПЦвУ вказував, що Україна — це «буферна зона» між Сходом і Заходом. Говорячи про євроінтеграцію України, застерігає, що легалізація гомосексуальних шлюбів та абортів у ряді Європейських країн «суперечить заповідям»[9].

Президент Петро Порошенко висловлював підтримку митрополиту: «Я дуже радію, що одразу після обрання Ви висловили тверде переконання продовжувати пошук миру, злагоди та об'єднання, якого сьогодні конче потребує Україна. Як і Церква потребує діалогу єднання»[27][28]; «Ми молимося, щоб Церква вистояла і принесла мир, милосердя і християнські цінності на нашу землю. Держава і я, як Президент, є надійною опорою у Вашій Божій справі. І мої очі, і моє серце, і двері завжди будуть відкритими для Вас»[27].

5 серпня 2014 року митрополит Онуфрій, в інтерв'ю пресслужбі УПЦ (МП), виступив із засудженням військового конфлікту на Сході України, назвавши його «братським кровопролиттям»[9].

8 травня 2015 року на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом в Європі, коли президент Петро Порошенко зачитував прізвища 21 вояка, котрі за участь у АТО отримали звання Героя України, (серед них 10 — посмертно), представники УПЦ (МП) Архієпископ Іона (Черепанов), Митрополит Антоній (Паканич) на чолі з її предстоятелем Онуфрієм демонстративно продовжували сидіти, хоч всі присутні, навіть запрошені на засідання іноземні гості, встали та привітали військовиків аплодисментами[29]. Пізніше Онуфрій пояснив свої дії в ВРУ не як «знак неповаги до героїв України», а на «знак протесту проти війни як явища».[30][31][32]

У вересні 2018 року був включений до бази сайту Миротворець як «агент впливу РПЦ і противник створення незалежної помісної Церкви в Україні». На це відреагував глава пресслужби УПЦ МП Василь Анісімов: «Наша демократична, страшенно європейська країна реанімує у себе найбридкіші та найзлочинніші діяння тоталітаризму»[33].

У вересні 2020 року Онуфрій назвав російсько-українську війну «конфліктом» і закликав «сторони» до «встановлення людського спілкування». Також він закликав не демонізувати проросійські угрупування «Л/ДНР» і вести з ними діалог та поважати їх. Крім того Онуфрій висловився проти того, щоб бандформування військові найманці Л/ДНР вважались ворогами, а фіналом діалогу України із ними має бути «прощення».[34]

«Першим кроком на шляху до миру має бути встановлення людського спілкування між обома сторонами конфлікту… Саме з усвідомлення обох сторін того, що мир можливий, почне припинятися всіляка демонізація противника, яким сьогодні підживляється кожне збройне зіткнення. Саме з поважного відношення конфліктуючих сторін один до одного і розпочинається продуктивний миротворчий процес… Миротворчий процес зосереджується зовсім на інших цінностях: мирному співіснуванні, компромісі, договорі… У миротворчому процесі суперник перестає бути ворогом, якого треба знищити, він стає стороною, яку потрібно інтегрувати в майбутнє країни і з якою треба розбудовувати спільне життя. Миротворчий процес народжує одне дуже важливе бажання — це бажання знайти точки спільних інтересів конфліктуючих сторін… Фіналом миротворчого процесу має бути взаємне прощення… тому, що минулого вже не змінити…».[35][34]

У своїх пасхальних і різдвяних посланнях 2020—2021 року митрополит Онуфрій ігнорує теми російсько-української війни й ніколи не називає Росію — країною агресором чи окупантом.[36] В УПЦ МП ігнорування своїм предстоятелем політичних проблем пояснюють його аполітичністю, а також відокремленністю Церкви від держави[37].

У своїй проповіді 6 червня 2021 року закликав ігнорувати світські закони, «якщо вони суперечать божественним»[38].

24 лютого 2022 року Онуфрій закликав президента країни-агресора В. Путіна негайно припинити «братовбивчу війну», він також висловив підтримку українським воїнам[39].

27 травня того ж року УПЦ МП провели собор. Він ухвалив постанову, в якій висловив незгоду з позицією голови РПЦ Кирила щодо війни проти України, а також доповнення та зміни до статусу про управління УПЦ МП[40].

У квітні 2023 року було опубліковане журналістське розслідування, в якому йдеться про те, що Орест Березовський понад 20 років має російське громадянство й двічі отримував російський закордонний паспорт[41][42][43]. Згодом інше російське видання підтвердило, що Березовського не було в переліку анульованих російських паспортів[44]. Сам Онуфрій заявив, що «вважає себе громадянином виключно України» та «полишив російське громадянство»[45].

Нагороди

Офіційне титулування

Як керівника релігійної організації УПЦ МП його попереджено Константинопольською православною церквою, що після 15 грудня 2018 року, виборів предстоятеля української церкви, представники Московської патріархії не зможуть еклезіологічно й канонічно носити титул митрополита Київського, що використовують вони зараз, порушуючи умови офіційних документів 1686 року[57][58].

Аналогічна ситуація двох Митрополитів Київських вже була в історії: «Протягом XIV—XV ст. єдина Київська Митрополія відповідно до державного поділу кілька разів розділалася на Київську і Московську частини, на чолі яких стояли окремі митрополити. Київська Митрополія перебувала у складі Константинопольської Матері-Церкви до 1686 року, коли вона не за приписами канонічних правил, а насильством і підкупом була приєднана до Московського Патріархату». (Історико-канонічна декларація УПЦ КП, 2007; с. 35).[59]

Згідно з законодавством України, у Міністерстві юстиції зареєстрована «УПЦ МП», предстоятель якої, згідно зі статутом, має титул «Митрополит Київський». Тобто, за законами України у перехідний період одночасно щонайменше два православних архієрея мають титул Митрополит Київський; крім них, цей же титул має Патріарх Святослав (УГКЦ). Так само, з 1992 року за законами України одночасно два православних архієрея можуть мати титул митрополит (чи архієпископ) Сумський та Охтирський, тощо.[60]

Див. також

Примітки

  1. ↑ з 15 грудня 2018 його титул не визнається Константинопольською православною церквою
  2. ↑ а б Собенко, Надія (7 квітня 2023). Митрополит УПЦ МП Онуфрій і понад 20 священників мають громадянство РФ — УП. Суспільне. Архів оригіналу за 19 лютого 2024. Процитовано 12 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  3. ↑ а б В Онуфрія та ще понад 20 попів УПЦ МП знайшли російські паспорти - розслідування ЗМІ. www.unian.ua (укр.). Процитовано 12 лютого 2024.
  4. ↑ а б Журналісти знайшли паспорт РФ в предстоятеля УПЦ МП Онуфрія – DW – 07.04.2023. dw.com (укр.). Процитовано 12 лютого 2024.
  5. ↑ а б https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20230407-zhurnalisty-znajshly-rosijski-pasporty-u-predstoyatelya-upcz-mp-onufriya-ta-shhe-ponad-20-svyashhenykiv/
  6. ↑ Mykhailo; Kizilov, Yevhen (7 квітня 2023). Russian passports found on Metropolitan Onufrii and over 20 other priests of Moscow-linked church. Українська правда. Архів оригіналу за 23 вересня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
  7. ↑ УПЦ МП ОБРАЛА НОВОГО предстоятеля. Українська правда. 13 серпня 2014.
  8. ↑ Онуфрий, митрополит Киевский и всея Украины (Березовский Орест Владимирович), сайт Патріархії РПЦ
  9. ↑ а б в г Митрополит Онуфрий: «Христос — это мир. И все, кто с Ним, должны прекратить братское кровопролитие», 05.08.2014 (рос.); archive
  10. ↑ Путін - зупинись! УПЦ Московського патріархату підтримала українську армію у війні з Росією. BBC News Україна (укр.). Процитовано 14 листопада 2023.
  11. ↑ Онуфрій засудив війну, розпочату Росією. Вечірній Київ (укр.). 24 лютого 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  12. ↑ Zaxid.net (24 лютого 2022). Глава УПЦ МП засудив вторгнення Росії в Україну. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 14 листопада 2023.
  13. ↑ «Poczet szlachty galicyjskiéj i bukowińskiéj» на Books.Google
  14. ↑ Кузич-Березовський І. М. Березівське боярство на тлі історії України. — Детройт : Universal Slavic Printers, 1962. — С. .
  15. ↑ Згадує Параска Албота з Коритного; див.: Вітюк, У., Камська-Ополоник, О. «Від розбишаки до патріарха» // Експрес. — 2014. — 21—28 серпня.
  16. ↑ «Від розбишаки до патріарха» // Уляна Вітюк, Ольга Камська-Ополоник, «Експрес». 2014. 21-28 серпня.
  17. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. ↑ Священний синод УПЦ МП. Засідання 24 лютого 2014
  20. ↑ Митрополит Київський і всієї України Блаженніший Митрополит Володимир помер 5 липня 2014
  21. ↑ Собор єпископів УПЦ обрав Предстоятелем УПЦ Місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія / Прес-служба Української Православної Церкви, 13 серпня 2014
  22. ↑ Глава УПЦ (МП): мова молитви має бути тільки церковнослов'янська, бо українською не всі захочуть служити - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 15 січня 2021.
  23. ↑ Онуфрій нагородив єпископа-фігуранта «Миротворця», настоятеля монастиря в Севастополі. Духовний Фронт України (укр.). 3 грудня 2020. Процитовано 15 січня 2021.
  24. ↑ Онуфрій очолив протест сербської церкви в Чорногорії
  25. ↑ Заява посольства України у Чорногорії
  26. ↑ Митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий: голодомор — это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни // сайт Православие.RU
  27. ↑ а б Президент провів зустріч з Предстоятелем Української православної церкви Онуфрієм // 16.08.2014 13:54. Прес-служба Президента України
  28. ↑ Президент Петро Порошенко зустрівся із новообраним митрополитом УПЦ (МП) Онуфрієм // 5.ua, 16 серпня 2014, 14:03
  29. ↑ Представители Московского патриархата демонстративно не встали на торжественном заседании ВР, когда Порошенко зачитывал имена Героев Украины. ФОТО, сайт «Цензор. НЕТ», 08.05.2015
  30. ↑ Українська Православна Церква (9 травня 2015), Коментар Блаженнішого Митрополита Онуфрія для ЗМІ, процитовано 24 вересня 2018
  31. ↑ Попи Московського патріархату не захотіли вставати під час вшанування в Раді бійців АТО.
  32. ↑ Представники УПЦ МП не встали у Раді під час зачитування імен бійців АТО — героїв України
  33. ↑ Интерфакс-Религия: РПЦ о включении митрополита Онуфрия в базу "Миротворца": если Бог хочет наказать, он лишает разума. www.interfax-religion.ru. Процитовано 2 жовтня 2018.
  34. ↑ а б Звернення Блаженнішого Митрополита ОНУФРІЯ до учасників форуму «Люди миру» — Відділ зовнішніх церковних зв'язків УПЦ. vzcz.church.ua. Процитовано 15 січня 2021.
  35. ↑ Очільник РПЦвУ Онуфрій назвав війну «конфліктом» і закликав не вважати за ворогів Л/ДНР і пробачити їх. Духовний Фронт України (укр.). 21 вересня 2020. Процитовано 15 січня 2021.
  36. ↑ У своєму Різдвяному посланні Онуфрій знову забув за воїнів, війну з РФ і лікарів. Духовний Фронт України (укр.). 6 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  37. ↑ В Онуфрія кажуть, що він служить церкві, а не "русскому миру". www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 31 грудня 2021.
  38. ↑ https://news.church.ua/2021/06/06/yakshho-mirski-zakoni-protirichat-bozhestvennim-slid-obirati-zapovidi-bozhi-blazhennishij-mitropolit-onufrij-video/
  39. ↑ Митрополит УПЦ МП Онуфрій підтримав ЗСУ і закликав Путіна припинити війну
  40. ↑ УПЦ МП заявила, що тепер незалежна від РПЦ. Внесли зміни до статуту
  41. ↑ В Онуфрія і ще понад 20 священників УПЦ МП знайшли російські паспорти (укр.). Українська правда. 7 квітня 2023. Процитовано 7 квітня 202.
  42. ↑ Митрополит УПЦ МП Онуфрій більш ніж 20 років має російський паспорт — УП
  43. ↑ «Я ним не користувався»: Онуфрій відреагував на скандал з паспортом і визнав, що мав російське громадянство
  44. ↑ Ще одне медіа підтвердило, що в Онуфрія є російський паспорт. https://hromadske.ua/. Громадське телебачення. 13 квітня 2023. Процитовано 13 квітня 2023.
  45. ↑ Онуфрій відхрестився від російського громадянства й згадав про "братські стосунки" України та РФ. www.unian.ua (укр.). Процитовано 26 серпня 2023.
  46. ↑ Указ Президента Российской Федерации № 619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  47. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 11.07.2013 г. № 619 О награждении государственными наградами Российской Федерации. офіційний сайт президента Росії (російська) . Процитовано 24.09.2018.
  48. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 11.07.2013 г. № 619 О награждении государственными наградами Российской Федерации. архів інтернету (збережена сторінка : офіційний сайт президента Росії) (російська) . Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24.09.2018.
  49. ↑ В Патриаршем и Синодальном духовно-административном и культурном центре Русской Православной Церкви на Юге России проходит очередное заседание Священного Синода 23 октября 2014 г. 12:53 (російська) . офіційний сайт Московського Патріархату (Москва).
  50. ↑ В Патриаршем и Синодальном духовно-административном и культурном центре Русской Православной Церкви на Юге России проходит очередное заседание Священного Синода 23 октября 2014 г. 12:53. архів інтернету (збережена сторінка офіційного сайту РПЦ МП) (російська) . Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24.09.2018.
  51. ↑ Візит Предстоятеля Американської Православної Церкви, Блаженнійшого Митрополита Германа в Україну
  52. ↑ Митирополита Онуфрия наградили орденом Святого апостола Андрея Первозваного
  53. ↑ Епископ Моравичский Антоний сослужил Блаженнейшему митрополиту Киевскому и всея Украины Онуфрию в день его Ангела (фото, видео). serbskoe-podvorie.ru. Процитовано 20 березня 2023.
  54. ↑ Святейший Патриарх Кирилл вручил награды архиереям, отмечающим памятные даты / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 20 березня 2023.
  55. ↑ Предстоятель УПЦ нагороджений орденом святого Петра II Ловченського Тайновидця. Православная Жизнь (укр.). Процитовано 20 березня 2023.
  56. ↑ Патриаршее поздравление Блаженнейшему митрополиту Киевскому Онуфрию с 50-летием служения в священном сане / Патриарх / Патриархия.ru. web.archive.org. 1 серпня 2021. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 20 березня 2023.
  57. ↑ (рос.)Константинополь выдвинул ультиматум митрополиту Онуфрию по участию в Объединительном соборе [Архівовано 2018-12-07 у Wayback Machine.] // ФОКУС.
  58. ↑ (рос.)Варфоломей — Онуфрию: После выборов предстоятеля украинской церкви вы не сможете носить титул митрополита Киевского // Гордон
  59. ↑ Історико-канонічна декларація Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 19 квітня 2007 року // Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату. Київ, 2007. — 168 стор.
  60. ↑ Мефодій (Срібняк), архієпископ Сумський та Охтирський, УПЦ КП; Євлогій (Гутченко), архієрей (2009-13 єпископ, 2013-18 архієпископ, з 2018 митрополит) Сумський та Охтирський, УПЦ (МП)

Посилання

 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Онуфрій (Березовський)
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Онуфрій (Березовський)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Онуфрій_(Березовський)&oldid=43625393