Вікіпедія

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

університет у Києві
(Перенаправлено з НТУУ КПІ)

Націона́льний техні́чний університе́т Украї́ни «Ки́ївський політехні́чний інститу́т і́мені Ігоря Сікорського»[a] — заклад вищої освіти інженерного профілю, заснований в Києві 1898 року; на сьогодні це один із найбільших університетів України за кількістю студентів з широким переліком спеціальностей і освітніх програм для підготовки фахівців з технічних і гуманітарних наук[8]. З 2009 до 2014 року мав статус автономного дослідницького університету[9]. Очолює рейтинг найкращих ВНЗ в Україні[10].

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Головний корпус університету
50°26′58.5″ пн. ш. 30°27′38.8″ сх. д. / 50.449583° пн. ш. 30.460778° сх. д. / 50.449583; 30.460778
Країна Україна[5]
РозташуванняКиїв
Назва на честьСікорський Ігор Іванович[6] і Олександр II
Засновано1898
РекторМельниченко Анатолій Анатолійович
Студентівприбл. 21 500[1][2]
Професорів325[1]
Кандидатів1314[1]
Викладачів2300[1][3]
Кольори
 
[4]
ПриналежністьМіністерство освіти і науки України
Членство уORCID[d][7]
Складається зфакультет менеджменту та маркетингу
ВипускникиКатегорія:Випускники КПІ
Адреса03056, Київ, Берестейський проспект, 37
Сайтkpi.ua
Нагороди
орден Леніна
Державна премія України в галузі науки і техніки
Мапа
CMNS: National Technical University of Ukraine у Вікісховищі
Запит «КПІ» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Історія

ред.

Заснування

ред.
 
Листівка XX ст. на якій зображений головний корпус КПІ
 
Політехнічний інститут, початок 1910-х років
 
Політехнічний інститут, початок 1910-х років

Рішення про заснування у Києві Політехнічного інституту було ухвалено 25 листопада 1896 року на приватній нараді, яка відбулася в будинку почесного громадянина міста, комерційного радника Лазаря Бродського за участю представників міської влади, адміністрації Південно-західної залізниці, інженерів та промисловців. Згідно з ухваленим протоколом навчальний заклад мав бути політехнічним інститутом за типом і складатися з кількох відділів різних спеціальностей, за прикладом політехнікумів у Цюриху, Мюнхені, Відні, Карлсруе, Ризі тощо.

На заснування інституту було зібрано добровільні пожертви загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартості будівництва і обладнання інституту 2 650 000 карбованців. Серед організацій та людей, які внесли кошти, були: Київська міська Дума — 300 000 крб., Терещенко з синами — 150 000 крб., Л.Бродський — 100 000 крб.; М. Хряков — 75 000 крб., Київський земельний банк — 15 000 крб., Товариство Красилівського цукрового заводу — 2 000 крб., загалом 139 товариств, банків, заводів, установ, окремих громадян. Науково-методичну допомогу під час організації та становлення інституту надали корифеї російської науки Д. І. Менделєєв, М. Є. Жуковський, К. А. Тімірязєв, А. О. Ковалевський та інші.

У конкурсі на проєкти споруд Політехнічного інституту взяли участь відомі архітектори: Бенуа, Гоген, Кітнер, Кобелєв, Померанцев, Цендер та Шретер. Найкращим був визнаний проєкт професора І. С. Кітнера з девізом «Prestissimo», але оскільки він жив у Санкт-Петербурзі і не мав змоги безпосередньо керувати ходом робіт, будівництво очолив архітектор Кобелєв.

Першим директором політехнічного інституту було призначено 30 січня 1898 року видатного ученого і талановитого організатора вищої технічної освіти професора Віктора Кирпичова. За його сприяння в інституті почали працювати К. Зворикін — один з основоположників науки про різання металів, Сергій Реформатський — хімік, органік, автор відкриття, названого реакцією Реформатського, широко вживаного для дослідження і синтезу складних природних сполук; Георгій Де-Метц — фізик і методист, авторитет в галузі радіоактивності, укладач першого в Україні курсу методики викладання фізики в школах; Микола Делоне — фахівець у галузі механіки, один з піонерів планеризму, популяризатор авіаційних знань в Україні; Євген Вотчал — засновник школи українських фізіологів рослин, один із організаторів інституту селекції.

У червні 1898 р. оголошено набір перших студентів: на 330 місць було подано 1100 заяв, було зараховано 360 осіб. Перший випуск студентів відбувся в 1903 році — диплом отримало 93 випускника. Першим головою Державної екзаменаційної комісії КПІ 1903 року став Д. І. Менделєєв, який дав спеціалістам високу оцінку і наголосив на тому, що крім теоретичних знань, студенти КПІ набувають ще й практичних навичок.

Інститут зростав і поповнювався матеріальною базою до 1941 року. 1941 року інститут було евакуйовано до Ташкенту, де він діяв у складі Середньоазіатського індустріального інституту.

Середина XX ст.

ред.
 
Головний вхід

Визволення Києва у листопаді 1943 року, дало можливість відновити роботу інституту: почалася реєстрація викладачів, співробітників, студентів, які поверталися до інституту. Вже у другій половині січня 1944 р. почала працювати приймальна комісія для набору студентів на перший курс і поновлення студентів старших курсів. Усі зусилля колективу інституту було спрямовано на відновлення навчально-матеріальної бази, адже унаслідок нацистської окупації та жорстоких боїв за Київ було зруйновано більше половини загальної площі навчальних приміщень, згоріли гуртожитки, пограбовано майно. Завдяки внесенню інституту до списку найважливіших промислових і транспортних вишів країни, студенти всіх курсів звільнялися від призову до Радянської Армії, їм надавалась підвищена стипендія (передусім це стосувалось студентів, які опановували спеціальності з ливарного, ковальського, пресового та хімічного виробництва). Оскільки терміни відбудовчих робіт будівельниками порушувалися, то влітку 1945 р. студенти і викладачі добровільно упродовж місяця канікулярної відпустки виконували невідкладні будівельні роботи.

Велике значення для підвищення якості підготовки фахівців мали науково-дослідна робота і залучення до неї студентів, особливо старших курсів. Основною формою їх участі у дослідницькій роботі в повоєнні роки були наукові гуртки, на основі яких у квітні 1946 р. в інституті утворилося студентське науково-технічне товариство. На час створення, воно мало дев'ять секцій, що об'єднали 30 гуртків за спеціальностями і близько 500 студентів. Керували секціями провідні науковці інституту.

За всю історію існування ВНЗ очолювало 23 ректори.

За довгий період існування назва інституту змінювалась декілька разів:

  • 1898—1918 рр. — Київський політехнічний інститут Імператора Олександра ІІ;
  • 1918—1934 рр. — Київський політехнічний інститут;
  • 1934—1948 рр. — Київський індустріальний інститут;
  • 1948—1968 рр. — Київський ордена Леніна політехнічний інститут;
  • 1968—1992 рр. — Київський ордена Леніна політехнічний інститут ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції;
  • 1992—1995 рр. — Київський політехнічний інститут;
  • 1995—2016 рр. — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». (Указ Президента України за № 289/95 від 8 квітня 1995 року «Про Київський політехнічний інститут»);
  • 2016 р. — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Наказ МОН України від 17.08.2016 № 992 "Про надання Національному технічному університету України найменування «Київський політехнічний інститут»)[11]. Скорочена назва «КПІ ім. Ігоря Сікорського»[12].

Активно розвиваючись, Київський політехнічний інститут став базою розширення та зміцнення мережі вишів Києва, України. У 1923—1933 роках і протягом останніх років на базі факультетів та окремих спеціальностей КПІ було створено декілька інститутів, університетів, академій. З іншого боку, до теперішнього складу університету ввійшли відомі навчальні заклади України. Так у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ» офіційною датою створення вважається 1 березня 1919 р. — день затвердження Реввоєнрадою республіки проєкту штатів Інженерних курсів з підготовки командного складу Робітничо-селянської Червоної Армії, які в 1937 році стали основою для Київського військового училища зв'язку ім. М. І. Калініна. Видавничо-поліграфічний інститут [з 6 вересня 2004 року], який ввійшов до складу КПІ у 1989 році, був заснований 1 січня 1954 році у Києві на базі художньо-ремісничого училища поліграфістів № 18, як навчально-консультативний пункт (УКП) Московського поліграфічного інституту.

1974 року далекосяжний генеральний план розвитку КПІ був розглянутий архітектурною громадськістю м. Києва та Союзом архітекторів СРСР і затверджений Держбудом і урядом України, а 1975 року у КПІ розпочалося велике будівництво[13]. У 1988 за впроваджені проєкти розбудови кампусу, колектив на чолі з головним архітектором КПІ Володимиром Лиховодовим отримав Державну премію УРСР в галузі архітектури[14].

Сьогодення

ред.

Сьогодні Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» — найбільший вищий навчальний заклад України, один із найдавніших і найбільших технічних університетів світу. Університет працює і розвивається як кампус, в якому на одній території у 160 гектарів зручно поєднані умови для навчання та спорту, підвищення рівня культурного, наукового та інтелектуального розвитку, відпочинку всього 50-тисячного колективу. Головною метою діяльності університету є підготовка висококваліфікованих фахівців і проведення наукових досліджень для «проривного» розвитку економіки України, насамперед з таких пріоритетних напрямків:

  • сучасні технології в галузі інформатики, машинобудування, хімії, матеріалознавства;
  • інформаційні мережі та інформаційні телекомунікаційні технології;
  • проблеми енергозбереження і розвиток енергоощадних технологій;
  • моніторинг і охорона навколишнього середовища;
  • ліквідація наслідків ядерних і техногенних катастроф;
  • космічні та авіаційні технології;
  • дослідження і використання людських ресурсів;
  • біотехнологія, біотехніка та медична інженерія;
  • системний аналіз і прийняття рішень та ін.
   
Монета, присвячена "100 років Київському політехнічному інституту"

Університет є одним з ініціаторів та безпосереднім учасником реформування вищої освіти, впровадження ступеневої системи навчання, активним прихильником приєднання України до Болонського процесу. Одним з перших університетів України НТУУ «КПІ» у вересні 2003 року приєднався до співдружності університетів, які підписали «Велику Хартію Університетів» Європи («Magna Charta Universitatum»).

Міжнародна співпраця

ред.

Департамент міжнародного співробітництва здійснює організаційне, методичне та представницьке забезпечення міжнародного співробітництва університету. Міжнародне співробітництво, зовнішньоекономічна діяльність НТУУ «КПІ» здійснюються згідно з чинним законодавством України, Статутом НТУУ «КПІ» та нормативною базою університету за зазначеними напрямками. Співробітництво із закордонними партнерами та підготовка фахівців із числа іноземних громадян у КПІ розпочалася з дня його заснування.

Особливо широкого розмаху набула підготовка фахівців для закордонних країн у повоєнний період. За роки своєї діяльності КПІ підготував більше 5000 інженерів, кандидатів, докторів наук для 112 країн світу.

Серед випускників КПІ з числа іноземних громадян відомі інженери, конструктори, видатні вчені, викладачі, професори університетів, ректори, міністри і державні діячі.

На сьогодні міжнародне співробітництво КПІ здійснюється ректоратом, Відділенням міжнародних зв'язків, факультетами, кафедрами, НДІ, окремими підрозділами та фахівцями за такими напрямками:

  • підготовка спеціалістів із числа іноземних громадян (бакалаврів, спеціалістів, магістрів, кандидатів, докторів наук);
  • співробітництво із закордонними університетами-партнерами на основі міждержавних, міжуніверситетських угод;
  • участь у різних міжнародних проєктах, програмах, наприклад, у TEMPUS (TACIS), COPERNICUS, європейській асоціації студентів аерокосмічної галузі «EUROAVIA» та інших;
  • участь у міжнародній міжуніверситетській відеоконференц-мережі «ITSEA», що об'єднує провідні технічні ВИШі Європи та надає студентам і викладачам доступ до єдиної бази знань, можливість спілкуватися у дійсному часі і проводити спільні освітні заходи.[15]
  • виконання наукових досліджень на замовлення іноземних партнерів;
  • співпраця з Університетом Шеффілда;
  • співпраця з SpaceX[16];
  • співробітництво в соціальній, гуманітарній сфері.

Мовний режим в КПІ ім. Ігоря Сікорського

ред.

КПІ зробив значний внесок у переведення вищої технічної освіти на українську мову викладання[джерело?]. Саме на основі університету було створено науково-термінологічну комісію, яка готувала навчально-методичне підґрунтя українською мовою, якою нині користуються викладачі технічних дисциплін в інших технічних університетах. Навчання українських студентів в університеті на теперішній час здійснюється українською мовою[17].

Навчання іноземних студентів проводиться трьома мовами: англійською, українською і російською. Вибір мови здійснюється самими студентами-іноземцями із поступовим переведенням навчання на англійську як єдину мову викладання для іноземних студентів.

Але дискусії про мовний режим залишаються нагальними, зважаючи на демократичні традиції[18] у ВНЗ.

Запуск у космос наносупутника

ред.

3 січня 2023 року, у США ракета Falcon 9 компанії SpaceX запустила в космос наносупутник PolyITAN-HP-30. Його створили наукові співробітники КПІ імені Ігоря Сікорського, команда до 10 осіб, серед яких — конструктори, програмісти та випробувачі. Завдання супутника — провести науковий експеримент, чи зможуть теплові труби стати основним елементом систем термостабілізації космічних апаратів. Вартість такого супутника становить 60-80 тисяч доларів без комплектувальних систем.[19]

Війна

ред.

В 2022 році, під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського зіткнувся з новими викликами, які виникли внаслідок конфлікту.

Підтримка оборони та благодійність

ред.

КПІ виявив активну підтримку оборони країни. Університет створив благодійний фонд для закупівлі військового обладнання за запитами студентів і випускників, які долучилися до ЗСУ[20].

Співпраця з Університетом Шеффілда

ред.

Університет Шеффілда почав співпрацю з КПІ в рамках якої надає широкий спектр практичної допомоги. Партнерство передбачає пожертвування Університетом Шеффілда суми в £20 000 для створення бомбосховищ у кампусі КПІ[21], надання лабораторного обладнання і відкриття доступу до своїх бібліотечних ресурсів, що дозволить співробітникам та студентам КПІ отримувати доступ до широкого спектру онлайн-журналів, текстів та ресурсів.

Перенесення інформаційних систем в хмарне середовище

ред.

Одним з важливих кроків, які КПІ здійснив, було перенесення його критичної цифрової інфраструктури до хмарного сховища. Це дозволило забезпечити функціонування університету віртуально, зокрема проводити навчання у віддаленому режимі та забезпечувати управління та зберігання великих обсягів даних. Ініціатором цього процесу став випускник КПІ Андрій Губський, який звернувся до своїх партнерів з проханням надати допомогу у питаннях комунікації[22] з Міністерством цифрової трансформації. Завдяки його зусиллям було налагоджено співпрацю з компанією Amazon та реалізовано сам процес міграції критичної цифрової інфраструктури у хмарне середовище[23]. Процес міграції тривав один місяць.

Пункти незламності

ред.

На території кампусу університету функціонує декілька пунктів незламності. Один з них знаходиться в першому корпусі. Його створили співробітники Департаменту майнових і соціальних питань[24]. Приміщення обладнане ноутбуками, швидкісним інтернетом Starlink,[25] світлом і приладами для друку. Пункт розміщено в 157-му кабінеті. Усього на території КПІ функціонує не менше п'яти таких пунктів.

Бомбосховища

ред.

В 2024 році у КПІ відкрили перше в Україні смартукриття для студентів CLUST SPACE[26], яке створюється в підвальному приміщенні центральної бібліотеки площею 600 квадратних метрів. Організатором проєкту виступив засновник компанії CLUST Руслан Тимофєєв.[27][28] Дизайн-проєкт мультифункціонального укриття розробила студія архітектора Павла Пекера, який має досвід роботи з подібними проєктами в Іраку та Лівії[29].

Структура університету

ред.
 
Пам'ятник Д. І. Менделєєву навпроти корп. № 4 НТУУ «КПІ», де розташований хіміко-технологічний факультет
 
Навчальний корпус № 7 — найбільша будівля КПІ
 
Корпус № 18

Факультети

ред.

Інститути

ред.

Відокремлені структурні підрозділи

ред.
 
Науково-технічна бібліотека КПІ

Наукові підрозділи

Ректори

ред.

Почесні доктори і випускники

ред.

Випускники

ред.

Науковці

ред.
 
Пам'ятник Патону

Почесні доктори

ред.
  • Патон Борис Євгенович — Академік НАН України, директор Інституту електрозварювання НАН України, 01.06.1998,
  • Новиков Микола Васильович — Академік НАН України, директор Інституту надтвердих матеріалів НАН України, 01.06.1998,
  • Шидловський Анатолій Корнійович — Академік НАН України, директор Інституту електродинаміки НАН України, 01.06.1998,
  • Трощенко Валерій Трохимович — Академік НАН України, директор Інституту проблем міцності НАН України, 29.06.1998,
  • Свєчников Сергій Васильович — Академік НАН України, директор Інституту фізики напівпровідників НАН України, 29.06.1998,
  • Найдек Володимир Леонтійович — Академік НАН України, директор Інституту металів і сплавів НАН України, 29.06.1998,
  • Немошкаленко Володимир Володимирович — Академік НАН України, директор Інституту металофізики НАН України, 29.06.1998,
  • Карп Ігор Миколайович — Академік НАН України, директор Інституту газу НАН України, 29.06.1998,
  • Трефілов Віктор Іванович — Академік НАН України, директор Інституту проблем матеріалознавства НАН України, 29.06.1998,
  • Кунцевич Всеволод Михайлович — Академік НАН України, директор Інституту космічних досліджень НАН України, 15.03.1999,
  • Долінський Анатолій Андрійович — Академік НАН України, директор Інституту технічної теплофізики НАН України, 15.03.1999,
  • Лебедєв Анатолій Олексійович — Академік НАН України, завідувач відділу Інституту міцності, 06.11.2000,
  • Походня Ігор Костянтинович — Академік НАН України, директор Інституту мовознавства НАН України, 14.02.2001,
  • Івахненко Олексій Григорович — Академік НАН України, Інститут кібернетики, 03.03.2003,
  • Табачник Дмитро Володимирович — д.і.н., проф., Голова наглядової ради НТУУ «КПІ» з 2004 року, 01.11.2004, (вручення 30.11.2006)
  • Кучма Леонід Данилович — Президент України 1994—2005 рр., 04.10.2010, (вручення 25.11.2010)
  • Воронка Роман Остапович — Професор математики університету Нью-Джерсі, США
  • Зірка Воронка — Професор лінгвістики університету Нью-Джерсі, США
  • Ельмар Шрюфер — Зав. кафедрою електровимірювальної техніки ТУ Мюнхена, Німеччина
  • Ергер Йоганнес — Доктор філософії РВВТШ Аахена, Німеччина
  • Чжан Тун — Керівник корпорації «Велика стіна», Китай
  • Чарльз Олбрайт — Голова факультету промислової техніки та зварювання університету Огайо, США
  • Хорст Гарольд — Директор Інституту зварювання і промислових технологій, м. Магдебург, Німеччина
  • Янішевський Василь Іванович — Професор Університету Торонто, Канада
  • Армин Ісляйб — Доктор технічних наук, ТУ Магдебург, Німеччина
  • Лю Цзеньфен — Міністр Генеральної Адміністрації цивільної авіації Китаю
  • Каміл Ідрис — Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної власності при ООН, Заступник Генерального секретаря ООН
  • Пол Шлейер — США, з 1990 р. — Президент Всесвітньої асоціації хіміків-теоретиків
  • Армін Кляйбу — д.т. н., Університет Отто-фон-Геріке, Магдебург
  • Карл Зайзінгер
  • Осип Мороз — д.е.н., член Української Вільної Академії наук (УВАН, США)
  • Ярослав Шепелявець — Керівник Української лютеранської церкви, США
  • Тарас Гунчак — Доктор філософії, Член Американської асоціації сприяння розвитку науки, Української академії мистецтв і наук
  • Карлос Альфредо Магарінос — Генеральний директор спеціалізованого агентства ООН з промислового розвитку (UNIDO)
  • Мурли Манохар Джоші — вчений фізик, Міністр розвитку людських ресурсів, науки і технології Індії
  • Ян Садлак — Директор Європейського Центру Вищої Освіти UNESCO
  • Жорес Іванович Алферов — Академік, директор Інституту фізики АН Росії, лауреат Нобелівської премії, член Госдуми Росії
  • Реджеп Тайіп Ердоган — Прем'єр-міністр Туреччини Голова нац. партії порятунку Колишній мер Стамбула (проєкти по аерокосмічному напрямку)
  • Герберт Манг — Президент Академії наук Республіки Австрія, професор, доктор наук
  • Муда Хассанал Болкиах Муизаддин Ваддаулах — Султан Брунею
  • Дайсаку Ікеда — Президент «Сока Гаккай Інтернешнл»
  • Васильєв Юрій Сергійович — Президент Санкт-Петербургського державного технічного університету (СПбГТУ)
  • Володзімеж Курнік — Ректор Варшавського університету технологій, професор
  • Френсіс Гаррі — Директор Всесвітньої організації інтелектуальної власності ООН, Ph.D.

Наукові видання

ред.

Радіо КПІ

ред.

2009 року розпочала роботу студентська радіостанція Національного Технічного Університету України «Київський Політехнічний Інститут». Радіостанція була створена як система гучномовців заради швидкого оповіщення студентів та працівників ВНЗ. Трансляція відбувалась в інтернеті та на гучномовцях, які розміщені на теренах кампусу і покривають вулицю Політехнічну та Площу знань.

Під час місцевих виборів 2015 року, в яких брали участь два співробітники Департаменту навчально-виховної роботи та студент ФІОТ, діяльність радіо була скандально зупинена адміністрацією КПІ, а саме приміщення наступного дня після виборів пограбоване невідомими[43][44]. Нині радіо знову працює.

2017 року Радіо КПІ звинувачувалось у відсутності україномовного музичного контенту[45].

Літня школа «Досягнення та застосування сучасної інформатики, математики та фізики»

ред.

Літня школа «Досягнення та застосування сучасної інформатики, математики та фізики» (англ. Summer School «Achievements and Applications of Contemporary Informatics, Mathematics and Physics» (AACIMP)) — міжнародний науково-освітній проєкт Наукового товариства студентів та аспірантів (НТСА) Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту» (НТУУ «КПІ»)[46].

Літня Школа AACIMP традиційно проходить щосерпня (тривалістю два тижні) з 2006 року в НТУУ «КПІ» (м. Київ, Україна).

Цільова аудиторія проєкту — студенти, аспіранти та молоді спеціалісти в області точних та природничих наук.

Нагороди та репутація

ред.
  • Масштабний дослідницький центр QS Quacquarelli Symonds оприлюднив щорічний рейтинг найкращих університетів Європи, Середньої Азії та країн, що розвиваються, на 2022 рік. До списку потрапив й Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського який посів 63 місце.[47]
  • 2011 року, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» уперше потрапив до ТОП-700 рейтингу найкращих університетів світу[48]. У 2012 році він посів 650 місце.[49]
  • У 2011, 2012 роках НТУУ «КПІ» обіймав перші місця у рейтингу українських вищих навчальних закладів за рівнем задоволеності освітою Компас[50]

Див. також

ред.

Нотатки

ред.
  1. ↑ Сучасна назва з 17 серпня 2016 року, див.: наказ Міністерства освіти і науки України від 17 серпня 2016 року № 992 "Про присвоєння імені Національному технічному університету «Київський політехнічний інститут».

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Владислава Сіденко». Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 8 січня 2013.
  2. ↑ Кількість осіб, які навчаються у закладі освіти. kpi.ua (укр.). Національний технічний університет України - Київський політехнічний інститут імені Владислава Сіденко. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
  3. ↑ http://kpi.ua/stafflist [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.], Штатний розпис КПІ ім. Ігоря Сікорського
  4. ↑ Прапор НТУУ «КПІ». Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  5. ↑ Directory of Open Access Journals — 2003.
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20160916052802/http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/6067-
  7. ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
  8. ↑ КПІ на шляху до дослідницького університету. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  9. ↑ Кабінет Міністрів України; Постанова від 29.07.2009 № 799. Архів оригіналу за 20.06.2013. Процитовано 11 серпня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  10. ↑ Презентовано рейтинг вишів «ТОП-200 Україна 2023». Освіта.UA (укр.). 19 червня 2023. Процитовано 21 червня 2023.
  11. ↑ Нормативно-правова база - Міністерство освіти і науки України. old.mon.gov.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  12. ↑ НАКАЗ № 4-213 | 31.08.16 | ПРО ВВЕДЕННЯ В ДІЮ НОВИХ БЛАНКІВ.
  13. ↑ Лиховодов Володимир Іванович. Біографія | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 16 грудня 2022.
  14. ↑ Wikiwand - Державна премія України в галузі архітектури. Wikiwand. Процитовано 16 грудня 2022.
  15. ↑ В НТУУ «КПІ» відкрився навчально-виробничий центр «ITSEA» — DEKOM. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
  16. ↑ https://www.facebook.com/vechirkanova (3 січня 2023). SpaceX запустила в космос наносупутник, який створили у КПІ. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 23 червня 2023.
  17. ↑ З приводу однієї публікації на «Радіо Свобода» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2017. Процитовано 9 грудня 2017.
  18. ↑ Демократичні традиції студентства КПІ | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 14 серпня 2023.
  19. ↑ https://www.facebook.com/vechirkanova (3 січня 2023). SpaceX запустила в космос наносупутник, який створили у КПІ. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 14 серпня 2023.
  20. ↑ Війна за освіту. В якому стані 10 найкращих університетів України на другий рік великої війни — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 27 травня 2023. Процитовано 21 червня 2023.
  21. ↑ University of Sheffield twins with university in Kyiv to help staff and students affected by war. www.sheffield.ac.uk (англ.). 12 серпня 2022. Процитовано 21 червня 2023.
  22. ↑ Чому варто переносити великі дані на хмарні сервіси та як це найбезболісніше зробити. Розповідає IT-консультант Андрій Губський на прикладі одного з найбільших університетів України – КПІ — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 18 серпня 2023. Процитовано 24 серпня 2023.
  23. ↑ У "хмару", щоб ніщо не захмарило майбутнього | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 21 червня 2023.
  24. ↑ Пункти незламності у КПІ | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 21 червня 2023.
  25. ↑ Starlink у КПІ | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  26. ↑ КПІ презентував проєкт інноваційного укриття для студентів. The Page (укр.). 29 березня 2023. Процитовано 21 червня 2023.
  27. ↑ У КПІ відкрили перше в Україні смартукриття для студентів CLUST SPACE | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  28. ↑ У підвалі бібліотеки КПІ відкрили смарт-укриття. Що в ньому особливого. dev.ua (укр.). Процитовано 7 червня 2024.
  29. ↑ Інноваційні бомбосховища у вишах: де, коли та скільки укриттів хочуть зробити в Україні. Mind.ua (укр.). Процитовано 21 червня 2023.
  30. ↑ Інститут атомної та теплової енергетики.
  31. ↑ Славутицька філія | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  32. ↑ Славутицька філія.
  33. ↑ Конструкторське бюро інформаційних систем ( КБ ІС / КБІС / KBIS ) | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  34. ↑ КПІ-ТЕЛЕКОМ | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  35. ↑ ЦМО | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  36. ↑ Спільний Українсько-німецький центр машинобудування | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 7 червня 2024.
  37. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  38. ↑ Linux Professional Institute.
  39. ↑ Вчена рада КПІ ім. Ігоря Сікорського. Вчена рада КПІ ім. Ігоря Сікорського (укр.). Процитовано 7 червня 2024.
  40. ↑ Науковий парк КПІ ім. Ігоря Сікорського – Science Park "Kyiv Polytechnic" (амер.). Процитовано 7 червня 2024.
  41. ↑ Mirosław., Szumiło, (2006). Antoni Wasyńczuk 1885-1935 : ukraiński działacz narodowy i polityk. Lublin: Wydawn. Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. ISBN 8322725078. OCLC 74909208.
  42. ↑ Указ президента України № 731/2019. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  43. ↑ Что происходит с Радио КПИ? (рос.). 08.11.2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 18 квітня 2021.
  44. ↑ Олена Зенченко (27.10.2015). Зловмисники на вихідних пограбували Радіо КПІ. studway.com.ua (укр.). Студвей. Архів оригіналу за 08.02.2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  45. ↑ Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського // RadioSvoboda. — . — Дата звернення: 05 лютого 2021.
  46. ↑ Офіційний сайт Літньої Школи AACIMP http://summerschool.ssa.org.ua/ [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Зимові канікули, рейтинг вишів та суди через відсторонення вчителів – підсумки тижня в освіті. 24 Канал (укр.). Процитовано 17 грудня 2021.
  48. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 18 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  49. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 18 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  50. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 1 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
НТУУ "КПІ"
у соціальних мережах
  НТУУ "КПІ" на сайті Facebook
  НТУУ "КПІ" на сайті Telegram
  НТУУ "КПІ" на сайті Twitter
  НТУУ "КПІ" на сайті ВКонтакті
  НТУУ "КПІ" на сайті YouTube
  НТУУ "КПІ" на сайті Instagram
  НТУУ "КПІ" на сайті Quora
  НТУУ "КПІ" на сайті TikTok
  НТУУ "КПІ" на сайті LinkedIn

Література

ред.
  • Київська політехніка: початок історії / В. В. Янковий, Д. Л. Стефанович. — Київ: КПІ ім. І. Сікорського, 2018. — 244 с. — ISBN 966-622-875-1.
  • Київський політехнічний інститут: Нарис історії / Редкол.: М. З. Згуровський (голова), Ф. Я. Горовський, М. Ю. Ільченко та ін. — К.: Наук. думка, 1995. — 320 с.: портр.
  • Мошинська К. С. Організатор вузівської науки в Україні — видатний вчений у галузі механіки та опору матеріалів Віктор Кирпичов (8.10. 1845 — 20.10. 1913) // Дослідження з історії техніки: Зб. наук. пр. / Головний редактор М. Ю. Ільченко; Відп. редактор С. М. Ховрич. — К.: ІВЦ "Видавництво «Політехніка», 2007. — Вип. 10. — С. 140—166.
  • Наукова та інноваційна діяльність університету в 2016 році: [інформ. та аналіт. матеріали до засідання Вченої ради ун-ту 13 лют. 2017 р.] / Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т ім. Ігоря Сікорського» ; [упоряд.: М. Ю. Ільченко та ін ; за ред. М. Ю. Ільченка]. — Київ: КПІ ім. І. Сікорського: Політехніка, 2017. — 323 с. : іл., табл. — Назва обкл. : Наука КПІ ім. Ігоря Сікорського 2016.
  • Ніколаєнко В. І., Савченко Л. П. Заснування Харківського практичного технологічного і Київського політехнічного інститутів: спільне та особливе // Вісник Національного технічного університету «ХПІ»: Зб. наук. пр. Тематичний випуск «Актуальні проблеми історії України». — Харків: НТУ «ХПІ», 2008. — Вип. № 37.
  • Ховрич С. Київська Політехніка — світоч дореволюційної інженерної освіти України // Київська старовина / Гол. ред. П. П. Толочко. — 2005. — № 5 (365). — С. 159—163.
  • Ховрич С. Н. Первый выпуск КПИ: Малоизвестные факты // Киевский вестник. — 2004. — № 5 (5868). — С. 3.
  • Ховрич С. М. З історії розвитку вищої технічної освіти в Україні наприкінці ХІХ — на початку XX ст. (на матеріалах Київського політехнічного інституту) // Український історичний журнал / Головний науковий редактор В. А. Смолій. — 2007. — № 5 (476). — С. 55 — 65.
  • Хто є хто: Професори національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: Довідник / Редкол.: О. В. Іванченко, Р. Г. Лук'янов та ін. — К.: Освіта, 1998. — 160 с.
  • Из истории Киевского политехнического института: сборник документов и материалов / [сост. Бондаровская Э. М., Горбунова М. И., Кущ Е. М.; ред. Лось Ф. Е.]. — К.: Изд-во Киевского університета, 1961. — Т.1: 1898—1917 гг. — 1961. — 387 с.;
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національний_технічний_університет_України_«Київський_політехнічний_інститут_імені_Ігоря_Сікорського»&oldid=44065779