Музей красних мистецтв (Севілья)
Музей красних мистецтв, Севілья (ісп. Museo de Bellas Artes de Sevilla) — другий за значимістю художній музей у Іспанії за збірками вітчизняних художників після столичного музею Прадо у Мадриді.
| Музей красних мистецтв, Севілья | |
|---|---|
| ісп. Museo de Bellas Artes de Sevilla[1][2] | |
 | |
| 37°23′34″ пн. ш. 6°00′00″ зх. д. / 37.392654150993° пн. ш. 6.0001261186722° зх. д. | |
| Тип | музей пам'ятник[3] жіночий монастир (1602)[1] і художня галерея[2] |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Іспаніїd[3], об'єкт культурної спадщини Іспаніїd[1] і об'єкт культурної спадщини Іспаніїd[1] |
| Частина від | Seville old townd[1] |
| Країна |  Іспанія[3][1] |
| Розташування | Севілья, Іспанія |
| Адреса | 41001 Севілья, Плаза дель Музей, 9 |
| Засновано | 1835 |
| Відкрито | 1841 |
| Відвідувачі | 290 742 на один рік |
| Сайт | www.museosdeandalucia.es |
  Музей красних мистецтв (Севілья) (Іспанія) | |
 | |
 Музей красних мистецтв у Вікісховищі | |
Споруда музею
ред.Король Фернандо ІІІ з армією відвоював місто у арабів у листопаді 1248 року і віддав земельну ділянку під монастир. Монастир, що належав ордену Мерсед Кальсада де ла Асунсьйон, заснував Петро Ноласко.
Перебудову монастирського комплексу розпочав Алонсо де Монрой, генерал ордена з 1602 року. Будівельними роботами керував архітектор Хуан де Овьєдо, що дотримувався стилю мудехар. Будівництво йшло з перервами і було завершене лише 1668 року. 1625 року в монастирі мешкав іспанський драматург Тірсо де Моліна, що був ченцем ордену Милосердя. За судовим рішенням його відправили у заслання із Мадрида у Севілью.
Військове захоплення міста вояками Наполеона Бонапарта 1810 року супроводжувалось грабунками мистецьких скарбів та пошкодженням споруд монастиря. По відновленню королівської влади був виданий наказ від 16 вересня 1835 року про заснування у спорудах колишнього монастиря Музею живопису. Новостворений музей підпорядкували севільській Академії мистецтв з 1849 року. Проведена інвентаризація нарахувала наявність 2050 творів мистецтва.
Комплекс споруд колишнього монастиря був перебудований у період 1868—1869 рр. Фасад на площу отримав декор у стилістиці пізнього класицизму. Був збережений лише головний портал у стилістиці бароко, що контрастував зі стриманим новим декором.
На 1993 рік від первісної колекції музею було збережено близько 300 творів.
В Севільї було засноване Товариство друзів Музею красних мистецтв, котре подбало про придбання для закладу декількох сотень експонатів, цікавих для музею.
Внутрішні дворики музею
ред.
Зали експозицій
ред.
- № 1 Середньовічне мистецтво Іспанії
- № 2 Мистецтво Іспанії доби відродження
- № 3 Франсіско Пачеко та його школа
- № 4 Невеликі за розмірами шедеври
- № 5 Славнозвісні майстри Севільї (релігійний живопис в колишньому храмі монастиря)
- № 6 Бароко у Севільї
- № 7 Мурільйо та його школа
- № 8 Хуан де Вальдес Леаль
- № 9 Майстри західноєвропейського бароко
- № 10 Франсіско де Сурбаран та релігійна скульптура
- № 11 Живопис Іспанії 18 століття
- № 12 Севільський живопис 19 століття (романтизм, академізм, реалізм)
- № 13 Живопис доби романтизму
- № 14 Севільський живопис 20 століття
Іспанські майстри в музейній збірці
ред.
-
Хуан Іспанський. «Архангел Михаїл», 15 ст. -
Алехо Фернандес. «Благовіщення», 1508 р. -
Алонсо Васкес. «Таємна вечеря» -
Крістобаль де Моралес. «Покладання Христа у труну», 1525 р. -
Хуан де Роелас. «Мучеництво Св. Серапія», 1612 р. -
Франсіско де Сурбаран. «Св. Амвросій», до 1627 р. -
Бартоломео Естебан Мурільйо. «Мадонна непорочного зачаття», 1650 р. -
Хосе де Рібера. «Апостол Яків», 1634 р.
_-_De_aartsengel_Micha%C3%ABl_-_Sevilla_Bellas_Artes_22-03-2011_11-10-20.jpg)
.jpg)
Іспанські кольорові кахлі в музеї
ред.
-
«Св. Інеса з Монепульчано» (кольорові кахлі) -
Декоративне панно -
«Св. Клара з Монтефалько» -
Кольорові кахлі другої половини 17 ст. у внутрішньому дворику колишнього монастиря
_at_courtyard_gardens_-_Museo_de_Bellas_Artes,_Plaza_de_Museo,_Seville.jpg)
Західноєвропейські майстри інших країн
ред.
-
Амброзіус Бенсон. «Мадонна з немовлям», 1550 р. -
Франс Франкен старший. Триптих «Страсті Господні», 1585 р. -
Корнеліс де Вос. «Портрет шляхетної пані», 1630 р. -
Ян Брейгель Старший. «Парадіз», 1620 р. -
Матіа Преті. «Іван Хреститель соромить царя Ірода», до 1660 р.
_-_Maagd_met_kind_(1550)_-_Sevilla_Bellas_Artes_22-03-2011_11-26-48.jpg)
_-_Triptiek_van_de_calvarie_(1585)_-_Sevilla_Bellas_Artes_22-03-2011_11-16-00.jpg)
_-_Portret_van_een_dame_(1630)_-_Sevilla_Bellas_Artes_22-03-2011_12-03-44.jpg)
_-_Het_paradijs_met_dieren_(1620)_-_Sevilla_Bellas_Artes_22-03-2011_11-08-00.jpg)
Майстри Іспанії 18—19 ст.
ред.
_-_Tuinen_van_het_Alc%C3%A1zar_te_Sevilla_22-03-2011_11-54-34.jpg)
Див. також
ред.Примітки
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей красних мистецтв (Севілья)
Джерела
ред.- [1] офіційний сайт музею
- Никитюк О.Д. Кордова Гранада Севилья (древние центры Андалусии) / Редактор Л.М.Азарова, художественный редактор Л.А.Иванова. — М.: Искусство, 1972. — 190 с. — (Города и музеи мира). — 50 000 экз.
.svg){kind=small}