Микола Сапіга (лит. Mykalojus Sapiega, пол. Mikołaj Sapieha, до 1525 — 1 листопада 1599, Берестя) — державний діяч Речі Посполитої. Син Павла Сапіги і Олени Гольшанської. Батько Миколи Пія Сапіги. Вчився в університетах Лейпцига (1545 — 1546) і Кенігсбергу (15471548).

Микола Сапіга
біл. Мікалай Паўлавіч Сапега
Портрет з коданської галереї, 1709
Народився1525(1525)
Помер1 листопада 1599(1599-11-01)
Берестя
Похованняцерква в Кодені
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Місце проживанняРіч Посполита
Діяльністьдипломат
Alma materЛейпцизький університет (1546) і Кенігсберзький університет (1548)
ТитулВоєвода
ПосадаМінський воєвода[1], Вітебський воєвода[2], воєвода Берестейський[3], Оршанський старостаd, річицький старостаd, маршалок господарський[4], Велізький старостаd, Суразький старостаd[2] і Q108028816?[5]
КонфесіяПравославний
РідСапіги
БатькоПавло Сопіга
МатиОлена Гольшанська
Брати, сестриАндрій Сапіга і Сапіга Богдан Павлович
У шлюбі з1. Ганна Сангушко; 2. Ганна Вишневецька
ДітиЯн, Миколай, Кшиштоф, Фридерик, Олександр, Гаврило (Габріель), Гальшка
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Перепоховав останки діда, батька з Ботьків у церкві в Кодені, де потім був похований сам.

Служба

ред.

Ротмістр кінної хоругви під час Лівонської війни. Учасник Ульської битви 1564. Маршалок господарський 1566 — 1576. З 1576 фактичний воєвода новогрудський. Воєвода мінський з 1576, берестейський з 1588, вітебський з 1588. Староста річицький в 1570 — 1573, оршанський з 1588.

Дипломатична праця

ред.

Підписав акт Люблінської унії. Під час безкоролів'я 1586 один з кількох сенаторів, що вислали лист московському царю в справі унії Речі Посполитої і Московського царства. В 1587 році підтримав на виборах короля кандидатуру Сигізмунда Вази. Посол в Московське царство в роках 1577 — 1578. На Брестському сеймі 1596 року підтримав приєднання Речі Посполитої до антитурецької ліги.

Господарська діяльність

ред.

Власник Гольшан і Коденя. В 1580 році отримав за допомогою швагра Остафія Воловича трьохрічний контракт на варіння солі з королівських соляних шахт в Величці та Бохні. Солеварню розміщено в маєтку Миколи Сопіги — містечку Кодень. В 1584 році підписав контракт на виварку солі з руських соляних шахт, а в 1597 — з краківських соляних шахт.

Релігійні погляди

ред.

Православний. Симпатизував кальвінізму.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 25.
  2. а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 87.
  3. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. RachubaWarszawa: 2020. — С. 200. — ISBN 978-83-65880-89-5
  4. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 176.
  5. Радаман А. Патранальна-кліентальныя адносіны ў Новагародскім павеце і іх уплыў на палітыку і дзейнасць органаў шляхецкага самакіравання ў другой палове XVI – пачатку XVII ст. // Магнацкі двор і сацыяльнае ўзаемадзеянне (XV–XVIII стст.) / за ред. А. М. ЯнушкевічМінск: 2014. — С. 267. — 442 с. — ISBN 978-985-7085-26-2