Вікіпедія

Менделе Мойхер-Сфорім

Ме́нделе Мо́йхер-Сфо́рім(їд. מענדעלע מוֹכֵר סְפָרִים; «Менделе книгоноша»; справжнє ім'я Шолом Яків (Шолем Янкев) Бройде, згідно з паспортом — Соломон Мойсейович Абрамо́вич; 21 грудня 1835 (2 січня 1836)(18360102), містечко Копиль, Мінська губернія — 25 листопада (8 грудня) 1917, Одеса, УНР) — єврейський письменник, громадський діяч, просвітник.

Менделе Мойхер-Сфорім
מענדעלע מוכר ספרים
Менделе Мойхер-Сфорім
Ім'я при народженніШолом Йааков (Шолем Янкев) Бройде
(громад. паспорт: Соломон Мойсейович Абрамович)
ПсевдонімМенделе Мойхер-Сфорім
Народився21 грудня 1835 (2 січня 1836)(1836-01-02)
Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер25 листопада (8 грудня) 1917(1917-12-08) (81 рік)
Одеса, УНР
ПохованняДругий християнський цвинтар
Громадянство Російська імперія
Національністьєврей
Діяльністьписьменник
Мова творівіврит і їдиш
Роки активностіз 1863
Конфесіяюдаїзм
ДітиMikhail Abramovichd
CMNS: Менделе Мойхер-Сфорім у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Ранні роки

ред.

Народився у м. Копиль, яке на той час належало Радзивілам, в родині збирача внутрішніх податків єврейського кагалу, який також безоплатно виконував обов'язки рабина.

Отримав традиційну єврейську освіту. Вивчав граматику мови іврит і ТаНаХ, який до 10 років знав напам'ять.

Після смерті батька рідні відправили 14-річного Шолема на навчання. Він знайомиться з хасидами і деякий час перебуває під впливом хасидизму.

Початок творчості.

ред.

В 17 років переїзджає до рідних в м. Мельниці, пише перші вірші на івриті. Але невдовзі повертається до Копиля, де знайомиться з безхатченком Аврієлем Хромим, з яким подорожує по різних містечках. Враження від подорожей в майбутньому стали основою деяких творів Менделя[1].

З 1853 року по запрошенню родича осідає у Кам'янці-Подільському, знайомиться з родиною місцевого заможного єврея А. Б. Готлобера, на доньці якого одружується. У 1856 році здає іспит та стає вчителем у світському єврейському училищі.

У 1857 році Готлобер без відома Соломона друкує його статтю, присвячену проблемам освіти, у журналі «Ха-Маггід», після чого починається шлях молодого письменника-публіциста.

Бердичівський період

ред.

Після розлучення з першою дружиною, письменник одружується на Песі Левін, дочці діяча Гаскали в Бердичеві. У 1858 році він переїзджає до цього міста, де буде жити впродовж наступних 10 років. Соломон Абрамович активно входить у літературне та громадське життя єврейської общини — займається публіцистикою, пише книги, засновує товариство дешевого кредиту, бібліотеку, допомагає обдарованій єврейській молоді. У цей час він розробляє термінологію природознавства на івриті. Також за його сприяння в Одесі починає друкуватися єврейська газета на ідиш «Кол Мевассер», в якій побачила світ повість письменника «Дос клейне менчеле» («Маленька людина»). Саме в цій повісті перший раз з"являється персонаж Менделе Мойхер-Сфорім («Менделе-Книгоноша»). Пізніше це ім'я стане літературним псевдонімом письменника.

Мойхер-Сфорім писав на українсько-литовському діалекті їдиш, на який перейшов, за його власними спогадами, щоб бути зрозумілим та служити своєму народові.

Зрілі роки

ред.

У 1869 році після публікації викривальної п'єси «Ді таксе, одер Ді банде штот ба алей тойвес» («Такса, або Банда міських благодійників») письменник був вимушений переїхати до Житомира[1]. Тут він перекладає на ідиш книгу Жюль-Верна «Подорож на повітряному шарі». Також в цей час виходить повість Мойхер-Сфоріма «Шкапа, або Жалість до тварин», яка стала популярною, але не принесла письменникові статків. В образі всіма гнаної шкапи Менделе алегорично зображує єврейський народ.

У 1881 році Мойхер-Сфорім переїзджає до Одеси де стає завідуючим реформованої єврейської школи.

З 1886 року повертається до творчості на івриті, в який вносить багато нового, «оживляє» його. Літературний варіант івриту Мойхер-Сфоріма використовувався у багатьох творах до 50-х р.р. ХХ ст.

На початку ХХ століття був завідувачем Першої Талмуд-Тори у Одесі. Мешкав у будинку даного закладу, що розміщувався на Дегтярній вул., 14 (будинок не зберігся)[2].

У 1905—1908 році вимушено покинув Одесу у зв'язку з єврейськими погромами і три роки жив у Женеві.[3]

В кінці життя мав неофіційний статус класика та засновника нової єврейської літератури.

Вплив

ред.

Під впливом Менделе перейшов на ідиш Й.Ліфшиц, який складав словники і написав на ідиш підручник з фізики[4]. Вплив був взаємним, обидва брати Ліфшици[5] займалися вивченням ідишу і це також вплинуло на те, що письменник з івриту перейшов на ідиш, який вважався жаргонною мовою.

Творчість письменника мала великий вплив на Шолом-Алейхема. Шолом-Алейхем присвятив Менделе свій перший роман «Стемпеню» і в вступному слові назвав Мойхер-Сфоріма дідусем Менделе, а себе онуком. В подальшому цей епітет прижився і ще при житті письменника називали «Дідусем єврейської літератури».

Смерть і похорон

ред.

Помер в Одесі 8 грудня (25 листопада по с.с) 1917 року.[1] Смерть та похорон письменника викликали підйом національних почуттів у середовищі єврейської Одеси. За спогадами сучасників, публікації некрологів затьмарили політичні новини, єврейські магазини, лавки, кооперативи, установи були зачинені у знак трауру, відспівували покійного обер-кантори чотирьох синагог, труну з тілом Мойхер-Сфоріма несли на руках і проводжали в останню путь десятки тисяч одеситів, натовп стримували військові, прощальні промови лунали до самого вечора. В організації поховання брали активну участь «Бунд», «Поалей Цион» та інші сіоністські організації, виразили співчуття і представники РСДРП.[6]

Похований на Другому (Новому) єврейському цвинтарі, після знищення якого радянською владою у 1978 році останки письменника перепоховали на Другому християнському кладовищі[7].[8]

Творчість

ред.

У період 1890—1917 писав оригінальні твори на івриті «Б-імей га-рааш» («У дні сум'яття», 1894) і на ідиш (автобіографічний роман «Шлойме реб Хаімс» — «Шлойме, син Хаїма», 1894—1917) і відтворив на івриті твори, написані раніше на їдиш. Так з'явилися «Ба-іамім ха-хем» («Во дні они», 1894), «Емєк га-баха» («Долина плачу», перероблені «Дос вінчфінгерл», 1904), «Сефер га-кабцанім» («Книга бідних», перероблений «Фішке дер крумер», 1909), «Масот Біньямін га-шліші» (перероблений «Масоес Біньомін га-шліші»), «Сусаті» (перероблений «Ди клячє»), що ввійшли в перше повне зібрання творів Менделє Мохер Сфаріма на івриті в трьох томах (Краків-Одеса, 1909-12). В цих творах Менделе Мойхер Сфорім створював новий іврит, використовуючи мовні норми мови на всіх етапах його розвитку — біблійному, талмудичному і середньовічному.

У 1905—1907 рр надруковано видання творів Мойхер-Сфоріма на російській мові.

У 1911-12 р.р. у Варшаві вийшло в світ 17-томне видання творів письменника на ідиш «Але верк».

Публікації творів в українських перекладах

ред.

Перекладав твори Менделе Мойхер-Сфоріма українською Райцин Єфраїм Хананійович.

  • Долина сліз. — Київ, 1928.
  • Перстень щастя. — Київ, 1928.
  • Мандри Веньямина Третього. — Харків, 1934.
  • Вибране — Київ, 1940[9].

Родина

ред.

Мав сина та декількох дочок, одна з яких померла молодою, сина заарештовували за революційну діяльність.

  • Син Михайло Соломонович Абрамович (1859—1940), російсько-єврейський поет
    • Онук Всеволод Михайлович Абрамович (1887—1913), авіатор, першим здійснив дальній переліт із пасажирами (Берлін-Петербург, 1912), загинув в авіакатастрофі.
  • донька Надія Соломонівна Абрамович
  • ?
    • Онук Олександр Володимирович Абрамович (1900—1988), музикознавець, заступник директора Одеської (1933—1941) і Кишинівської (1954—1957) консерваторій.

Пам'ять

ред.

1927 рік — іменем письменника названо Всеукраїнський музей єврейської культури в Одесі, який став одним з перших єврейських державних музеїв в світі.[10] Окремий зал музею був присвячений власне Мойхер-Сфоріму.

Музей розміщувався на вул. Бебеля, 2[11] (вул. Єврейська), був закритий у 1934р, відкритий знов у 1940 р. та знищений у роки Другої Світової війни.

2017 рік — Міжнародна конференція, присвячена 100-річчю з дня смерті письменника у рамках Фестивалю мов їдиш та іврит.[3]

У місті Одеса площу Льва Толстого перейменували на площу Менделя Сфоріма.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Горобчук, Анатолій (12 серпня 2008). Менделе Мойхер-Сфорім (Абрамович Соломон Мойсейович). "Мій Бердичів" (укр.). Процитовано 18 грудня 2023.
  2. ↑ Вся Одесса: адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1914 г. — Год издания 4-й. — Одесса: издательство «Одесския новости» ; типография «Порядок», 1914(рос.)
  3. ↑ а б Менделе Мойхер-Сфорім (1836–1917): класик єврейської літератури – Наукова бібліотека Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (укр.). Процитовано 18 грудня 2023.
  4. ↑ ЛИФШИЦ Шия — Российская Еврейская Энциклопедия. jewsencyclopedia.com. Процитовано 18 грудня 2023.
  5. ↑ ЛИФШИЦ А.Л. — Российская Еврейская Энциклопедия. jewsencyclopedia.com. Процитовано 18 грудня 2023.
  6. ↑ СМЕРТЬ ДЕДУШКИ. Мигдаль. Процитовано 18 грудня 2023.
  7. ↑ admin (12 листопада 2021). Другий єврейський цвинтар (Новий). Місця скорботи. Одеса (укр.). Процитовано 18 грудня 2023.
  8. ↑ Щорічне прибирання Другого християнського цвинтаря – місця поховання багатьох одеських літераторів. Одеський літературний музей (укр.). Процитовано 18 грудня 2023.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Максим Мартин: Про єврейські артефакти у музеях України. www.jewishheritage.org.ua. Процитовано 18 грудня 2023.
  11. ↑ Еврейский музей : Старая Одесса в фото : old.odessa.ua. Вікна-Одеса: Стара Одеса у фотографіях. Процитовано 18 грудня 2023.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Менделе_Мойхер-Сфорім&oldid=43182652