Ошеровський Матвій Абрамович
Матвій Абрамович Ошеро́вський (24 жовтня 1920, Ростов-на-Дону, Всевелике Військо Донське — 12 травня 2009, Москва, Росія) — український і російський театральний актор, режисер і педагог. Народний артист Української РСР (1973).
| Ошеровський Матвій Абрамович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 24 жовтня 1920 Ростов-на-Дону, Донська область, РСФРР | |||
| Помер | 12 травня 2009 (88 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Востряковський цвинтар | |||
| Діяльність | актор театру, театральний режисер | |||
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 24 жовтня 1920 року у місті Ростові-на-Дону (тепер Росія). 1946 року закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Москві (майстерні Михайла Тарханова і Василя Сахновського / Олексія Попова) та аспірантуру під керівництвом Михайла Кедрова[1].
Протягом 1946—1951 років працював актором і режисером Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Протягом 1952—1961 років режисер театрів музичної комедії Горькому, Воронежі (1955—1960), Краснодарі; протягом 1962—1977 років — головний режисер Одеського театру музичної комедії.
З 1977 року викладав в Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних у Москві. Професор Державного інституту театрального мистецтва. Останні роки життя провів, працюючи педагогом-консультантом в Московському музичному театрі «Гелікон-Опера»[1]. Помер в Москві 12 травня 2009 року. Похований в Москві на Востряковському кладовищі.
Творчість
ред.- В Харківському українському драматичному театрі зіграв ролі
- Олег Кошовий («Молода гвардія» за Олександром Фадєєвим);
- Шура Зайцев («Старі друзі» Леоніда Малюгіна).
- В Одеському театрі музичної комедії поставив спектаклі
- «На світанку», «Четверо з вулиці Жанни» Оскара Сандлера;
- «Прекрасна Єлена» Жака Оффенбаха;
- «Весела вдова» Франца Легара;
- «Моя чарівна леді» Фредеріка Лоу;
- «Квітка Міссісіпі» Дж. Керна;
- «Біля рідного причалу» Василя Соловйова-Сєдого;
- «Витівки Хануми» Гії Канчелі;
- «Людина з Ламанчі» М. Лі;
- «Сто чортів і одна дівчина» Тихона Хреннікова;
- «Цілуй мене, Кет» Коула Портера;
- «Російський секрет» Володимира Дмитрієва;
- В інших театрах Одеси поставив
Почесні звання
ред.- Заслужений артист РРФСР з 29 вересня 1960 року[1];
- Народний артист УРСР з 1973 року;
- Народний артист Росії з 5 червня 2000 року[1].
Вшанування пам'яті
ред.12 травня 2010 року в Одесі, на Другому християнському кладовищі, відкрито пам'ятник Матвію Ошеровському[2].
Примітки
ред.- ↑ а б в г kino-teatr.ru.(рос.)
- ↑ Одеський біографічний довідник.[недоступне посилання](рос.)
Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 439 . — ISBN 5-88500-042-5.