Вікіпедія

Маріо Сольдаті

Італійський письменник, сценарист і кінорежисер

Ма́ріо Сольда́ті (італ. Mario Soldati; нар. 17 листопада 1906, Турин, Королівство Італія — пом. 19 червня 1999, Леричі, Лігурія, Італія) — італійський кінорежисер, сценарист, письменник та актор.

Маріо Сольдаті
італ. Mario Soldati
Маріо Сольдаті, 1982
Дата народження17 листопада 1906(1906-11-17)
Місце народженняТурин, Королівство Італія
Дата смерті19 червня 1999(1999-06-19) (92 роки)
Місце смерті
Леричі, Лігурія, Італія
ПохованняМонументальний цвинтар в Туриніd
ГромадянствоІталія Італія
Професіякінорежисер, сценарист, актор
Alma materТуринський університет і Socialed
IMDbID 0812827
Нагороди та премії
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Маріо Сольдаті у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Маріо Сольдаті народився 17 листопада 1906 року в місті Турині, Італія. Навчався в єзуїтській школі Istituto sociale. У 1925 році опублікував драму «Пілат». У 1927 році після закінчення факультету історії мистецтв, та написавши дипломну роботу про творчість художника Боккаччо Боккаччіно, працював в Галереї сучасного мистецтва в Турині. Отримав трирічну стипендію Інституту мистецтв в Римі. У 1929 році видав збірку оповідань «Салмакіда» (Salmace). На початку третього року навчання в Римі отримав стипендію Колумбійського університету і переїхав у США.

У 1931 році Маріо Сольдаті повернувся в Італію, одружився і влаштувався на роботу секретарем режисера на кіностудії «Cines-Pittaluga». За сприяння президента студії Еміліо Чеккі став сценаристом, продовжуючи співпрацювати з Маріо Камеріні як помічник режисера. У 1934 році після провалу фільму «Сталь» (італ. Acciaio) Сольдаті був звільнений з роботи. Він переїхав в Орта-Сан-Джуліо на озері Орта, де впродовж двох років працював над автобіографічною книгою «Перша любов Америка» (італ. America Primo Amore). У 1936 році на прохання Маріо Камеріні повернувся до Рима.

У 1939 році Сольдаті зняв перший комедійний фільм «Дора Нельсон». Фільм «Старовинний маленький світ» (італ. Piccolo mondo antico, 1941) приніс йому широку популярність і визнання критики. Аліда Валлі, що зіграла в ньому свою першу драматичну роль була відзначена кубком Вольпі.

Вночі 14 вересня 1943 року Маріо Сольдаті разом з Діно Де Лаурентісом втікає з Рима в Неаполь. Пізніше він опублікує дорожні замітки по назвою «Втеча в Італію» (італ. Fuga in Italia, 1947). Впродовж дев'яти місяців Сольдаті жив у Неаполі, працюючи на міській радіостанції. Після повернення в Рим влаштувався військовим кореспондентом в газети «Avanti!» та «l'Unità» на Готську лінію.

У 1949 році Сольдаті зняв фільм «Втеча у Францію» (італ. Fuga in Francia), в роботі над яким також взяли участь Чезаре Павезе та Енніо Флайано. Тоді ж опублікував збірку «Вечеря з командором» з трьох оповідань («Зелена куртка», «Батько сиріт» і «Вікно»), яка принесла йому літературну премію Сан Бабіла. У 1952 році зняв фільм «Провінціалка» за романом Альберто Моравіа з Джиною Лоллобриджидою в головній ролі, який був номінований на Гран-прі Каннського кінофестивалю. У 1954 році він опублікував роман «Листи з Капрі», за який отримав престижну премію Стрега.

У 1955 році Сольдаті брав участь у постановці італо-американського фільму Кінга Відора «Війна і мир» за однойменним романом Льва Толстого (був керівником другої знімальної групи та одним з авторів сценарію).

Останній фільм Сольдаті «Полікарп, офіційний документ» (італ. Policarpo, ufficiale di scrittura, 1959) отримав премію 12-го Каннського фестивалю як найкраща кінокомедія.

У 1962 році Сольдаті входив до складу міжнародного журі 15-го Каннського міжнародного кінофестивалю, очолюваного японським письменником Тецуро Фурукакі[1]. Процитовано 20.03.2017. У 1964 році Сольдаті написав роман «Два міста» (італ. Le due Città), а в 1970-му — «Актор» (італ. L'attore), за якого отримав Премію Камп'єлло.

Помер 19 червня 1999 року в окрузі Телларо комуні Леричі в провінції Ла Спеція у віці 92 років.

Фільмографія

ред.
Сценарист
  • 1932 : Що за негідники чоловіки! / Gli uomini, che mascalzoni…
  • 1932 : Трапеза бідних / La tavola dei poveri
  • 1933 : Сталь / Acciaio
  • 1933 : Повернення дня / Cento di questi giorni
  • 1934 : Джалло / Giallo
  • 1935 : Трикутний капелюх / Il cappello a tre punte
  • 1937 : Синьйор Макс / Il signor Max
  • 1937 : Але це несерйозно / Ma non è una cosa seria
  • 1938 : Графиня з Парми / La contessa di Parma
  • 1938 : Княгиня Тараканова / La principessa Tarakanova
  • 1938 : Годинник із зозулею / L'orologio a cucù
  • 1938 : Синьйора з Монте-Карло / La signora di Montecarlo (і адаптація)
  • 1939 : Невідомий з Монте-Карло / L'inconnue de Monte Carlo
  • 1939 : Повітряні замки / Castelli in aria (адаптація)
  • 1939 : Два мільйони для посмішки / Due milioni per un sorriso (і сюжет)
  • 1939 : Документ / Il documento
  • 1940 : Усе за жінку / Tutto per la donna
  • 1940 : Романтична пригода / Una romantica avventura
  • 1940 : Дора Нельсон / Dora Nelson
  • 1941 : Маленький старовинний світ / Piccolo mondo antico
  • 1942 : Трагічна ніч / Tragica notte
  • 1942 : Постріл / Un colpo di pistola
  • 1942 : Маломбра / Malombra
  • 1945 : У верхній частині міста / Quartieri alti
  • 1946 : Євгенія Гранде / Eugenia Grandet
  • 1947 : Даніеле Кортіс / Daniele Cortis
  • 1948 : Втеча до Франції / Fuga in Francia (і сюжет)
  • 1950 : Її улюблений чоловік / Her Favourite Husband
  • 1950 : Жінки і розбійники / Donne e briganti
  • 1952 : Пригоди Мандрена / Le avventure di Mandrin
  • 1953 : Йоланда, донька Чорного корсара / Jolanda la figlia del corsaro nero (і сюжет; в титрах відсутній)
  • 1953 : Провінціалка / La provinciale
  • 1954 : Таке життя / Questa è la vita
  • 1954 : Жінка з річки / La donna del fiume
  • 1956 : Війна і мир / War and Peace
  • 1957 : Граф Макс / Il conte Max
  • 1957 : Маленька Італія / Italia piccola
  • 1962 : Важке кохання / L'amore difficile (оповідання)
  • 1966 : Біблія / The Bible: In the Beginning… (в титрах відсутній)
  • 1987 : Кохання і пристрасть / Capriccio (роман; в титрах відсутній)
  • 1990 : Маестро / Il maestro (роман)
Режисер
  • 1938 : Княгиня Тараканова / La principessa Tarakanova
  • 1938 : Синьйора з Монте-Карло / La signora di Montecarlo
  • 1939 : Два мільйони для посмішки / Due milioni per un sorriso
  • 1940 : Усе за жінку / Tutto per la donna
  • 1940 : Дора Нельсон / Dora Nelson
  • 1941 : Маленький старовинний світ / Piccolo mondo antico
  • 1942 : Трагічна ніч / Tragica notte
  • 1942 : Маломбра / Malombra
  • 1945 : Знегоди синьйора Траве / Le miserie del signor Travet
  • 1945 : У верхній частині міста / Quartieri alti
  • 1946 : Євгенія Гранде / Eugenia Grandet
  • 1947 : Даніеле Кортіс / Daniele Cortis
  • 1948 : Втеча до Франції / Fuga in Francia
  • 1950 : Удар і відповідь / Botta e risposta
  • 1950 : Її улюблений чоловік / Her Favourite Husband
  • 1950 : Жінки і розбійники / Donne e briganti
  • 1951 : Мене занапащає любов / È l'amor che mi rovina
  • 1951 : О'кей Нерон / O.K. Nerone
  • 1952 : Пригоди Мандрена / Le avventure di Mandrin
  • 1952 : Мрія про Зорро / Il sogno di Zorro
  • 1952 : Три пірати / I tre corsari
  • 1953 : Йоланда, донька Чорного корсара / Jolanda la figlia del corsaro nero
  • 1953 : Провінціалка / La provinciale
  • 1954 : Рука незнайомця / La mano dello straniero
  • 1954 : Таке життя / Questa è la vita
  • 1954 : Жінка з річки / La donna del fiume
  • 1956 : Під небом Провансу / Era di venerdì 17
  • 1957 : Паленька Італія / Italia piccola
  • 1959 : Полікарп, офіційний документ / Policarpo, ufficiale di scrittura
  • 1989 : 12 режисерів про 12 міст / 12 registi per 12 città
Актор
  • 1946 : Мій син професор / Mio figlio professore — професор Барделлі
  • 1947 : Даніеле Кортіс / Daniele Cortis — Сільверіо
  • 1948 : Втеча до Франції / Fuga in Francia — Стіффі
  • 1950 : Неаполь, місто мільйонерів / Napoli milionaria — бухгалтер Спасіані
  • 1989 : Брехун / La bugiarda — принц Сінісбальді (телефільм)

Визнання

ред.
Нагороди та номінації Маріо Сольдаті[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1946 Гран-прі фестивалю Знегоди синьйора Траве Номінація
1953 Провінціалка Номінація
1959   Золота пальмова гілка - Номінація
Найкраща комедія Полікарп, офіційне написання Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1948 Великий приз Втеча до Франції Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1977 Приз П'єтро Б'янкі Перемога

Публікації

ред.
  • Пілат / Pilato (tragedia in tre atti), Torino: Sei, 1925;
  • Салмакіда / Salmace (sei novelle), Novara: «La Libra», 1929; ripubblicato con una nota di Cesare Garboli, Milano: Adelphi, 1993; poi in «Oscar», Milano: Mondadori, 2009;
  • Перша любов Америка / America primo amore, Firenze: Bemporad, 1935, poi: Roma: Einaudi, 1945; Milano: Garzanti, 1956; Milano: Mondadori, 1959 e 1976; Milano: Emme Edizioni, 1975; Palermo: Sellerio, 2003;
  • (Con lo pseudonimo di Franco Pallavera), 24 ore in uno studio cinematografico, Milano: Corticelli, 1935, poi (a nome proprio) in Palermo: Sellerio, 1985;
  • La verità sul caso Motta, Milano: Rizzoli; 1941, poi Garzanti 1957, Mondadori, 1967 e 1973, Palermo: Sellerio 2004;
  • L'amico gesuita (racconti), Milano: Rizzoli, 1943, poi Milano: Mondadori 1979;
  • Corrispondenti di guerra, Palermo: Sellerio, 2009 (ma articoli risalenti al periodo);
  • Втеча в Італію / Fuga in Italia, Milano: Longanesi, 1947; poi Milano: Edizioni Scolastiche Mondadori, 1969; poi Palermo: Sellerio, 2004;
  • Вечеря з командором / A cena col commendatore, Milano: Longanesi, 1950; poi Milano: Mondadori, 1961 e 1977 (i tre racconti: La giacca verde, Il padre degli orfani e La finestra sono stati pubblicati anche singolarmente da Palermo: Sellerio, 2005;
  • L'accalappiacani, Roma: Atlante, 1953;
  • Листи з Капрі / Le lettere da Capri, Milano: Garzanti, 1954; poi Milano: Mondadori, 1961, 1976 e successive edizioni;
  • Визнання / La confessione, Milano, Garzanti 1955; poi Milano: Mondadori, 1959 e 1980; e Milano: Adelphi, 1991;
  • Оповідання / I racconti, Milano: Garzanti, 1957;
  • Il vero Silvestri, ivi, 1957; poi: Milano: Mondadori, 1959 e 1971;
  • La messa dei villeggianti, ivi, 1959, 1982; e in «Oscar» 2007;
  • Оповідання 1927—1947 / I racconti 1927—1947, Milano: Mondadori, 1960 (riedizione dei Racconti editi da Garzanti nel 1957);
  • Canzonette e viaggio televisivo (poesie), Milano: Mondadori, 1962;
  • Storie di spettri, ivi, 1962;
  • Два міста / Le due città, Milano: Garzanti, 1964, poi 1985; poi in «Oscar», Milano: Mondadori, 2006;
  • La busta arancione, Milano: Mondadori, 1966, e ivi, 1984;
  • I racconti del maresciallo, ivi, 1967;
  • Fuori, ivi, 1968;
  • Vino al vino. Viaggio alla ricerca dei vini genuini, ivi, 1969, poi: ivi, 1981;
  • I disperati del benessere (viaggio in Svezia), ivi, 1970;
  • Introduzione a Henry Frust, Il meglio, Milano: Longanesi, 1970;
  • Актор / L'attore, Milano: Mondadori 1970, poi: ivi, 1975, quindi Milano-Novara: Mondadori-De Agostini, 1986;
  • 55 оповідань на зиму / 55 novelle per l'inverno, Milano: Mondadori, 1971;
  • Vino al vino 2, ivi, 1971, poi Milano: Mondadori, 1981;
  • Da spettatore. Cronache del cinema, ivi, 1973;
  • Un prato di papaveri. Diario 1947-64, ivi, 1973;
  • Il polipo e i pirati (fiaba illustrata), Milano: Emme Edizioni, s.d. [ma 1974];
  • Lo smeraldo, Milano: Mondadori, 1974, poi: ivi, 1985;
  • Lo specchio inclinato, ivi, 1975;
  • Vino al vino 3, ivi, 1975, poi: ivi, 1981; i tre Vino al vino sono stati raccolti in unico volume da Milano: Mondadori nel 2006;
  • Американська дружина / La sposa americana, ivi, 1977, poi: ivi, 1980;
  • Lettere a Mario Soldati, ivi, 1979;
  • Addio diletta Amelia, ivi, 1979;
  • 44 оповідання на літо / 44 novelle per l'estate, ivi, 1979;
  • Небесна карта / La carta del cielo (antologia per la scuola media a cura di Natalia Ginzburg), Torino: Einaudi 1980;
  • L'incendio, Milano: Mondadori, 1981;
  • La casa del perché, ivi, 1982;
  • Lo scopone, in collaborazione con Maurizio Corgnati, ivi, 1982;
  • Nuovi racconti del maresciallo, Milano: Rizzoli, 1984;
  • Архітектор / L'architetto, ivi, 1985;
  • Пригода у Вальтелліні / L'avventura in Valtellina, Bari: Laterza, 1986;
  • Ah! Il Mundial!, Milano: Rizzoli, 1986; poi: Palermo: Sellerio, 2008;
  • El Paseo de Gracia, Milano: Rizzoli, 1987;
  • Regione regina (raccolta di scritti già editi dedicati alla Liguria), Bari: Laterza, 1987;
  • Rami secchi (ritratti e ricordi), Milano: Rizzoli, 1989;
  • Opere. I: Racconti autobiografici, a cura di C. Garboli, Milano: Rizzoli, 1991;
  • Opere. II: Romanzi brevi, a cura di C. Garboli, Milano: Rizzoli, 1992;
  • Le sere, Milano: Rizzoli, 1994;
  • Romanzi, «Meridiani», Milano: Mondadori, 2006;
  • Romanzi brevi e racconti, «Meridiani», Milano: Mondadori, 2009.

Примітки

ред.
  1. ↑ Juries 1962 : Feature Films — Festival de Cannes (International Film Festival). Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 20 березня 2017.
  2. ↑ Нагороди та номінації Маріо Сольдаті на сайті IMDb (англ.)

Джерела

ред.
  • СОЛЬДАТИ, Солдаті, Маріо // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Й. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 570-571 (рос.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріо_Сольдаті&oldid=44173822