Малий льодовиковий період

Малий льодовиковий період — період відносного похолодання, що тривав протягом 1400—1850 років. Цей період є найхолоднішим за середньорічними температурами за останні 2 тисячоліття. Малому льодовиковому періоду передував Середньовічний теплий період (приблизно X—XIV століття) — період порівняно теплої та рівної погоди, м'яких зим та відсутності сильних посух. Верхню межу малого льодовикового періоду розташовують від XVI до середини XIX століть, а нижню — з XIII по XIV століття. Загалом узгоджено, що були три температурні мінімуми, що трапилися приблизно у 1650, 1770 і 1850 роках, розділені дещо теплішими інтервалами. Хоча малий льодовиковий період спочатку і вважався глобальним явищем, деякі публікації останніх років вказують на його сильніший ефект у північній півкулі.

Реконструкція температур протягом малого льодовикового періоду відповідно до кількох досліджень. (англ.)

Причини

Серед причин малого льодовикового періоду дослідники називають:

• зниження сонячної активності (мінімум Маундера),
• посилення активності вулканів, продукти виверження яких блокували сонячне світло,
• уповільнення або навіть повна зупинка термохалінної циркуляції,
• відродження лісів внаслідок зниження чисельності населення людства після епідемії чуми, що призвело до падіння рівня вуглекислого газу.

Див. також

• Кліматичний песимум раннього Середньовіччя
• Середньовічний кліматичний оптимум
• Римський кліматичний оптимум
• Похолодання 535-536 років
• Зима 1708—1709 років

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Малий льодовиковий період
• Little Ice Age (LIA), GEOCHRONOLOGY [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)