Малий Томб , також Томбе-Кучек[2][3] (Тунб ас-Сугра, перс. تنب کوچک — острів у Перській затоці, адміністративно — в іранській провінції Хормузган. Знаходиться приблизно за 80 км на північний захід від міста Рас-ель-Хайма[4], за 11,2 км на захід від острова Великий Томб (Томбе-Бозорг)[2], на північ від острова Абу-Муса та за 38,4 км від порту Бандар-е Ленге.

Малий Томб
Географія
26°14′ пн. ш. 55°09′ сх. д. / 26.24° пн. ш. 55.15° сх. д. / 26.24; 55.15
АкваторіяПерська затока
Група островівGreater and Lesser Tunbsd
Площа1,365 км²
Найвища точка3 м
Країна
 Іран[1] і  Іран
РайонАбумуса (шахрестан)
Населення
Малий Томб. Карта розташування: Іран
Малий Томб
Малий Томб
Малий Томб (Іран)
Мапа

Опис та географія

ред.

Острів має трикутну форму і тягнеться в напрямку з півночі на південь на 1,6 км, або на 1,2 км в ширшій південній частині. Його площа становить приблизно 2,0 км², а найбільша висота — 36 м над рівнем моря[2].

Флора складається з пишних злакових і чагарників, а фауна включає птахів і змій. Малі Тунб позбавлений джерел води.

Адміністративно відноситься до бахшу Томб[en] шахрестана Абумуса[en] остана Хормозган[5][6].

Слово «Тунб» або «Тонаб» має арабське походження, що в перекладі означає «мотузка для кріплення намету»[7].

Історія

ред.

Історично склалося так, що острів перебував під контролем Ірану до середини 1900-х років, коли британці окупували його та керували ним із території, яка зараз є Еміратами. Володіння островами Великий Томб, Малий Томб та Абу-Муса дозволяло тій чи іншій стороні практично повністю контролювати вихід із Перської затоки до Індійського океану. У стратегічному відношенні ці острови можна порівняти з Гібралтаром при вході до Середземного моря або з Аденом при вході до Червоного моря. Під час виходу Британії з цих протекторатів Іран увів війська на територію Великого та Малого Тунба, а після проголошення незалежності Об'єднані Арабські Емірати почали заволодіти островами, поклавши початок довготривалій суперечці. У 1930-х роках острови стали однією з причин розбіжностей між Іраком та Іраном. Острови і досі є предметом гострої територіальної суперечки між ОАЕ та Іраном[5][8][6] .

Належав емірату Рас-ель-Хайма. 30 листопада 1971 року Іран окупував острови Великий і Малий Томб та Абу-Муса (належав до емірату Шарджа). Поліція Рас-ель-Хайми чинила збройний опір. Цей інцидент став важливим фактором, який переконав лідерів емірату в тому, що Рас-ель-Хайма виграє від об'єднання, і 11 лютого 1972 року емірат приєднався до Об'єднаних Арабських Еміратів[4][3].

2000 року Іран оголосив ці острови «невід'ємною частиною своєї території». Спроби ОАЕ, спираючись на підтримку Ліги арабських держав (ЛАД) та Ради Безпеки ООН протистояти анексії цих островів, успіхом не увінчалися[9][10] . Офіційний представник МЗС Ісламської Республіки Іран Марзийе Афхам[en] заявила[11][12] :

  Існуючі міжнародні документи свідчать, що острови Великий Томб, Малий Томб та Абу-Муса здавна належали Ірану і лише 1903 року вони потрапили під контроль Великої Британії. Однак у 1971 році острови були повернуті Тегерану, причому ще до появи держави ОАЕ на карті світу.  

Малий Тунб — незаселений острів, але на ньому функціонує постійнодіюча військова база з морським портом на сході. На острові знаходиться маяк[2] та військовий аеродром[fa]/

Примітки

ред.
  1. http://www.washingtoninstitute.org/policy-analysis/view/unwanted-guest-the-gulf-summit-and-iran
  2. а б в г Аркуш карти G-40-XIV.
  3. а б Воропаев А. И., Алексеева Н. Н. и др. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 23. Николай Кузанский — Океан. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-360-6. (рос.)
  4. а б Ras-al-Khaimah в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  5. а б Ниязматов, Шодмон Ахтамович. Ирано-иракский конфликт: Ист. очерк / Ш. А. Ниязматов; АН СССР, Ин-т востоковедения. — М. : Наука, 1989. — 174 с. — ISBN 5-02-016696-0.
  6. а б Рамазанова Ф. Территориальный конфликт между ОАЭ и Ираном // Обозреватель - Observer. — 2005. — № 8 (187) (30 грудня). Архівовано з джерела 21 лютого 2022.
  7. Ахмедова Нигина Сухбатовна. Территориальный спор между Ираном и ОАЭ как фактор дестабилизации ситуации в зоне Персидского залива // ХV Фестиваль науки в Москве. Сборник научных статей студентов, аспирантов и молодых ученых факультета гуманитарных и социальных наук / Под редакцией Н. С. Куклина, В. Б. Петрова, В. А. Цвыка. — Российский университет дружбы народов, 2020. — С. 353—363.
  8. Алиев, Ариф Али-Гусейнович. Иран vs Ирак: История и современность. — Москва : Изд-во Моск. ун-та, 2002. — С. 627. — ISBN 5-211-04476-2.
  9. Кузнецов, Игорь (30 листопада 2001). В связи с 30-й годовщиной оккупации Ираном трех эмиратских островов Национальное собрание ОАЭ призвало Тегеран мирным путем решить территориальный спор (рос.). РИА Новости. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  10. Иран отверг притязания Объединенных Арабских Эмиратов на три острова в Персидском заливе (рос.). ТАСС. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  11. Иран сожалеет о территориальных претензиях ОАЭ в отношении островов в Персидском заливе (рос.). ТАСС. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  12. Левченко, Александр (28 вересня 2014). Иран вновь заявил в ООН о своих правах на три острова в Персидском заливе (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.