Лейпцизький університет
Ле́йпцизький університет (нім. Universität Leipzig; лат. Alma mater lipsiensis) — університет у Лейпцигу, Німеччина. Другий у країні за часом заснування після Гайдельберзького університету. Кельнський університет, Ерфуртський університет та Вюрцбурзький університет, які були засновані раніше Лейпцизького, на деякий час переривали свою діяльність і потім відкривалися знову.
У зимовий семестр 2007/2008 навчального року в університеті навчалося 26 978 студентів. Штат співробітників університету становить 8579 осіб. Лейпцизький університет — найбільший вищий навчальний заклад міста.
Університет входить до асоціації університетів Європи Утрехтська мережа та до німецького об'єднання German U15.
Історія
ред.У 1409 році в результаті заворушень в Карловому університеті Праги, викликаних гуситським рухом, приблизно тисяча німецьких викладачів і студентів перебралися в Лейпциг, який тоді що був торговим центром Маркграфства Мейсен, і відновили там роботу «артистичного» факультету. Місто відразу надало факультетові будівлю на вулиці «Петерсштрассе». Правителі Фрідріх I Войовничий та Вільгельм II Багатий виділили на утримання університету 500 гульденів на рік і кошти на дві навчальні будівлі. 2 грудня 1409 року теолог Йоганнес Отто фон Мюнстерберг, обраний ректором університету, зачитав його статут. У 1415 році було засновано медичний, а в 1446 році — юридичний факультети. В університеті було чотири земляцтва: саксонське, мейсенське, арагонське (пізніше баварське) і польське. Університет мав власні прибутки із земель, подарованих курфюрстами. У кінці XIX століття окрім земель університет мав ще близько 50 ділянок у місті загальною вартістю 18,5 млн марок.
У період існування НДР Лейпцизький університет мав ім'я Карла Маркса.
У 1991 році було відновлено первинну назву університету Alma mater lipsiensis. У 2003 році плани перебудови університетських корпусів у центрі міста викликали бурхливі дискусії. Протести спричинили проведення повторного конкурсу. І у 2005 році розпочалися будівельні роботи. У 2009 році університет відзначив своє 600-річчя проведенням більше ніж 300 наукових заходів та виставок[12].
Факультети
ред.
Спочатку університет мав чотири факультети: гуманітарних наук, теології, медицини і права. Сьогодні до складу університету входять такі 14 факультетів:
- Факультет теології
- Факультет юридичний
- Факультет історії, мистецтва та сходознавства
- Факультет філології
- Факультет педагогіки
- Факультет соціальних наук та філософії
- Факультет економіки
- Факультет спорту
- Факультет медицини (з університетською лікарнею)
- Факультет математики та комп'ютерної науки
- Факультет біологічних наук, фармації та психології
- Факультет фізики та наук про землю
- Факультет хімії та мінералогії
- Факультет ветеринарії
До університету належать такі інститути:
- Інститут імені Гердера
- Східно-Азійський інститут Лейпцизького університету
- Інститут релігійних досліджень Лейпцизького університету
- Інститут класичної археології Лейпцизького університету
- Інститут міжнародного права, європейського права та міжнародного публічного права (InVEA)
Бібліотека Альбертіна
ред.Бібліотека університету «Альбертіна» була заснована в 1543 році. У XIX столітті бібліотека мала 438 000 томів і 4000 рукописів. Зараз фонди бібліотеки становлять 5 000 000 томів та 7700 передплачених періодичних видань.
Викладачі університету
ред.Серед викладачів Лейпцизького університету багато відомих імен:
- гуманісти
- Петер Лудер (1462)
- теологи:
- Густав Баур,
- Каніс,
- Аутард,
- Костянтин Тишендорф, відкривач Codex Sinaiticus та інших рукописів Біблії
- Натан Седерблом, Нобелівська премія миру (1930)
- юристи:
- медики:
- історики:
- Альберт Гаук, історик церкви
- Георг Фогт,
- Карл фон Ноорден,
- Вільгельм Мауренбрехер,
- економіст Вільгельм Рошер;
- філософи:
- математики:
- фізики:
- хіміки:
- Адольф Вільгельм Герман Кольбе — німецький хімік-органік.
- Зігфрид Гауптманн
- Густав Генріх Відеман,
- Вільгельм Фрідріх Оствальд, Нобелівська премія з хімії;
- астрономи:
- філологи:
- археолог Йоганнес Овербек,
- орієнталісти:
- германісти:
- романіст Еберт,
- славіст Август Ліскі,
- єгиптолог Георг Еберс;
- індогерманісти
- зоолог Лейкарта;
- ботаніки:
- геолог Герман Креднер;
- географи:
- психолог:
- Вільгельм Вундт, засновник експериментальної психології
Знамениті студенти
ред.
- Карл Густав Аккерман (1820—1901) — німецький політик.
- Базаров Олександр Іванович (1845—1907) — російський хімік.
- Георг Бредіг (1868—1944) — німецький фізико-хімік.
- Ріхард Вагнер (1813—1883) — німецький композитор.
- Християн Фрідріх Самуель Ганеман (1755—1843) — засновник гомеопатії.
- Арнольд Ґелен (1904—1976) — німецький філософ і соціолог.
- Ганс-Дітріх Геншер (нар. 1927) — німецький державний діяч.
- Трауготт Гербер (1710—1743) — німецький лікар, ботанік і мандрівник.
- Геровський Георгій Юліанович (1886—1959) — карпаторусинський лінгвіст.
- Йоганн Вольфганг фон Гете (1749—1832) — німецький поет.
- Карл Генріх Фердинанд Зінтеніс (1806—1867) — німецький філолог і педагог.
- Еріх Кестнер (1899—1974) — німецький письменник і сценарист.
- Фелікс Кляйн (1849—1925) — німецький математик.
- Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
- Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646—1716) — німецький філософ і математик.
- Готгольд Ефраїм Лессінг (1729—1781) — німецький драматург.
- Карл Лібкнехт (1871—1919) — німецький політик-соціаліст, один із засновників КПН.
- Пауль Юліус Мебіус (1853—1907) — німецький психіатр та невролог.
- Ангела Меркель (нар. 1954) — німецький політик, федеральний канцлер Німеччині з 2005 року.
- Теодор Моммзен (1817—1903) — німецький історик, філолог і юрист.
- Томас Мюнцер (1490—1525) — німецький проповідник-реформатор.
- Фрідріх Ніцше (1844—1900) — німецький філософ.
- Новаліс (1772—1801) — німецький письменник.
- Самуель фон Пуфендорф (1632—1694) — німецький юрист, філософ та історик.
- Радищев Олександр Миколайович (1749—1802) — російський письменник, філософ, поет.
- Людвіг Райхенбах (1793—1879) — німецький ботанік-систематик, орнітолог і зоолог.
- Генріх Густав Райхенбах (1823—1889) — німецький ботанік-систематик, орнітолог; фахівець з орхідей.
- Фердинан де Сосюр (1857—1913) — швейцарський лінгвіст.
- Едвард Теллер (1908—2003) — американський фізик угорського походження.
- Роберт Шуман (1850—1856) — німецький композитор і піаніст.
- Ернст Юнгер (1895—1998) — німецький письменник.
- Едуард Зіверс (1850—1932) — німецький філолог.
- Ернст Кассірер (1874 — 1945) — німецький і американський філософ і культуролог.
- Альбрехт Пенк (1858—1945) — німецький географ і геолог.
- Ойген Могк (1858—1945) — німецький вчений у галузі давньоскандинавської літератури та германо-скандинавської міфології.
- Вітольд Камінський (1859—1931) — відомий гідропат, автор "Друг здравія"
Примітки
ред.- ↑ а б preliminary result of the elections of the University of Leipzig, June 22–23, 2010 - poll (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 04.03.2016. Процитовано 3.4.2014. (нім.)
- ↑ а б https://www.studieren.sachsen.de/vier-universitaten-4236.html
- ↑ Directory of Open Access Journals — 2003.
- ↑ а б в https://www.dfn.de/verein/mv/mitglieder/
- ↑ https://www.hrk.de/mitglieder/mitgliedshochschulen/universitaeten-technische-hochschulen/
- ↑ https://www.adh.de/ueber-uns/mitgliedshochschulen.html
- ↑ https://eua.eu/about/member-directory.html
- ↑ https://idw-online.de/de/institution232
- ↑ https://www.dfh-ufa.org/die-dfh/die-dfh-im-ueberblick/netzwerk
- ↑ https://www.nfdi.de/verein/#mitglieder
- ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 1 вересня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література
ред.- Universität Leipzig (Hrsg.) (2010):’‘Geschichte der Universität Leipzig 1409—2009.’‘5 Bände. Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 978-3-86583-310-5
- Jens Blecher/Gerald Wiemers (2006):’‘Die Universität Leipzig 1943—1992.’‘Erfurt: Sutton Verlag, ISBN 978-3-89702-954-5
- Jens Blecher/Gerald Wiemers (1998):’‘Studentischer Widerstand an der Universität Leipzig. 1945—1955.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-930076-50-5.
- Birk Engmann (2008):’‘Der große Wurf. Vom schwierigen Weg zur neuen Leipziger Universität.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-86729-022-7
- Konrad Krause (2003):’‘Alma mater Lipsiensis. Geschichte der Universität Leipzig von 1409 bis zur Gegenwart.’‘Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 3-936522-65-0
- Ulrich von Hehl (Hrsg.) (2005):’‘Sachsens Landesuniversität in Monarchie, Republik und Diktatur. Beiträge zur Geschichte der Universität Leipzig vom Kaiserreich bis zur Auflösung des Landes Sachsen 1952.’‘Leipzig: Evang. Verl.- Anst. (= Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte. Bd. 3), ISBN 3-374-02282-0
- Katrin Löffler (Hrsg.) (2009):’‘Als Studiosus in Pleiß-Athen.’‘Autobiographische Erinnerungen von Leipziger Studenten des 18. Jahrhunderts. Leipzig: Lehmstedt, ISBN 978-3-937146-68-3
- Eberhard Schulze (2006):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1740—1945. Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte, Reihe B, Bd. 10, Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt, ISBN 978-3-374-02389-9
- Eberhard Schulze (2008):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1945/46 — 1996. Leipzig. Leipziger Ökonomische Societät e. V., ISBN 978-3-00-023989-2
Посилання
ред.