Вікіпедія

Ласло Шойом

угорський політик і юрист

Ласло Шойом (Sólyom László ˈʃoːjom ˈlaːsloː; 3 січня 1942, Печ — 8 жовтня 2023) — президент Угорщини з 5 серпня 2005 року по 5 серпня 2010 року. Голова Конституційного суду з 1990 по 1998 рік. Член-кореспондент Угорської академії наук з 2001 року. Брав активну участь у діяльності правозахисних та екологічних організацій.

Ласло Шойом
Sólyom László
угор. Sólyom László
Ласло Шойом Sólyom László
Ласло Шойом
Sólyom László
Угорщина Президент Угорщини
5 серпня 2005 — 5 серпня 2010
ПопередникФеренц Мадл
НаступникПал Шмітт
Народився3 січня 1942(1942-01-03) (82 роки)
Печ
Помер8 жовтня 2023(2023-10-08)[1] (81 рік)
Будапешт, Угорщина[2]
ПохованийКерепеші[3]
Відомий якполітик, бібліотекар, правник, викладач університету, державний діяч
Місце роботиБудапештський університет, Єнський університет, Andrássy University Budapestd і Католицький університет Петера Пазманя
ГромадянствоУгорщина Угорщина
Alma materSzéchenyi István High Schoold (1960) і Університет Печа (1965)
Політична партіяУгорський демократичний форум (1989) і незалежний політик
У шлюбі зErzsébet Nagyd[4]
Професіяюрист
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Ласло Шойом народився 3 січня 1942 року в місті Печ[5][6]. У 1965 році закінчив факультет політичних і юридичних наук в Університеті Печа[5][6][7], здобув кваліфікацію бібліотекаря[6]. Шойом займався науковою та викладацькою роботою в Єні і Будапешті, в 1969 році здобув докторський ступінь[6]. У 1982 році Ласло Шойом почав викладати на факультеті права в будапештському Університеті імені Лоранда Етвеша (угор. Eotvos Lorand University)[7].

З початку 1980-х років Шойом активно бере участь у роботі правозахисних та екологічних організацій[6]. У 1987 році він був одним із засновників Угорського демократичного форуму, який згодом став однією з впливових політичних сил в країні[6][5]. У 1989 році парламент Угорщини обрав Шойома членом Конституційного суду[6]. З 1990 по 1998 рік він очолював цю інституцію[6]. З 1993 року по 1996 рік Ласло Шойом також очолював Конференцію європейських конституційних судів[7].

З 1996 року Ласло Шойом викладає в Будапештському католицькому університеті, 1999 року запрошений викладати до Кельнського університету[7]. У 2000 році Шойом став радником в угорській юридичній фірмі Nagy and Trocsanyi[7]. У 2001 році Шойом був обраний членом-кореспондентом Угорської академії наук[6]. Одночасно з викладацькою він вів також активну громадську діяльність в галузі охорони довкілля. На початку 2000 року Шойом очолив комісію з розслідування скидання до річок Тиса та Дунай ціанідів з румунських золотовидобувних підприємств, який призвів до загибелі значної кількості риби в Угорщині[8][9]. Водночас Шойом був членом президії екологічної організації «Vedegylet», до якої входили ряд письменників, діячів мистецтва і активістів «зелених»[10][11]. У 2002 році повідомлялося про участь Шойома в комісії, що займалася питаннями відкриття архівів угорських спецслужб[12].

Президент Угорщини

ред.
 
Джордж Буш і Ласло Шолом, Будапешт, 22 червня 2006 року
 
Ласло Шойом на зустрічі голів угро-фінських держав у Ханти-Мансійську, 28 червня 2008 року
 
Президенти Вишеградської четвірки: Вацлав Клаус, Іван Гашпарович, Лех Качинський, Ласло Шойом, 11 вересня 2009 року

7 червня 2005 угорський парламент обрав Шойома, який виступав кандидатом від опозиції, президентом країни[6]. Він здобув перемогу з перевагою лише в кілька голосів над кандидатом-соціалістом, головою парламенту Каталін Сілі (Katalin Szili)[5].

Під час заворушень у вересні-жовтні 2006 року, поштовхом до яких слугувала публікація виступу прем'єр-міністра Ференца Дюрчаня, що засвідчила приховування ним правди під час передвиборної кампанії, Ласло Шойом виступив з критикою прем'єра і підтримав вимоги про його відставку[13][14][15]. Однак незважаючи на заклики президента, Дюрчань відмовився покинути свій пост[16][17].

У наступні роки Шойом неодноразово дозволяв собі критику політичної та економічної діяльності Дюрчаня та очолюваної прем'єр-міністром Угорської соціалістичної партії[18][19][20] Популярності зазнала протидія Шойома запропонованій соціалістами наприкінці 2007 року реформі системи охорони здоров'я: президент відмовився підписати закон, пославшись на відсутність суспільної підтримки проекту реформи і на те, що реформа не гарантувала рівного медичного забезпечення всім громадян Угорщини. У березні 2008 року в країні пройшов ініційований Шойомом референдум про реформу системи охорони здоров'я, в результаті якого більшість що проголосували виступили проти її проведення в тій формі, як вона була запропонована соціалістами[21][22][23].

Після того як у березні 2009 року Дюрчань оголосив про свій намір покинути пост прем'єр-міністра у зв'язку з тим, що парламент Угорщини не підтримав його проект виведення країни з економічної кризи, Шойом закликав до проведення дострокових парламентських виборів[24][25]. Однак парламент обмежився зміною уряду, і в квітні 2009 року Шойом затвердив новий кабінет міністрів на чолі з Гордоном Байнаї, що працював в уряді Дюрчаня міністром національного розвитку та економіки[26][27][28].

29 червня 2010 року в парламенті Угорщини відбулися вибори нового президента країни. Шойома запропонували переобрати на другий термін тільки депутатська група від партії «Політика може бути іншою» (LMP), але їм не вистачило голосів для виставлення його кандидатури, тому президентом був обраний Пал Шмітт (угор. Pal Schmitt), який раніше обіймав пост голови парламенту. Повноваження Ласло Шойома як глави держави сплинули 5 серпня 2010 року, після чого Шмітт вступив на посаду президента Угорщини[29][30][31][32].

Міжнародна політика

ред.

Займаючи президентський пост, Шойом продовжував приділяти значну увагу питанням довкілля і екологічної політики. У листопаді 2007 року угорський президент виступив з ініціативою створення міжнародної організації охорони довкілля при ООН[33][34]. У травні 2008 року Шойом вказав на необхідність «еко-соціальної глобалізації» та об'єднання світових зусиль у справі охорони довкілля, через глобальні кліматичними зміни[35].

Шойом активно виступав за надання автономії румунським угорцям і неодноразово порушував це питання під час зустрічей з президентом Румунії Траяном Бесеску (рум. Traian Basescu)[36], на що в лютому 2009 року Бесеску заявив, допоки Румунія є суверенною і єдиною державою, угорська автономія створена не буде[37] У березні 2009 року Шойом оголосив про намір відвідати румунських угорців, але влада Румунії не дала літаку угорського президента дозволу на приземлення і Шойом був змушений добиратися автомобілем. Цей інцидент призвів до охолодження відносин між Румунією та Угорщиною[38][39][40].

У серпні 2009 року схожа історія сталася, коли Шойом спробував відвідати з приватним візитом словацьке місто Комарно, значну частину якого становлять угорці. Словацька влада сприйняли цей візит як прояв імперських амбіцій Угорщини: прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо (словац. Robert Fico) назвав поїздку Шойома провокацією, а самого угорського президента «небажаним гостем»[41][42]. У результаті він був змушений розвернутися на словацько-угорському кордоні, а адміністрація Угорщини охарактеризувала це як безпрецедентну подію в умовах європейської свободи пересування[43][44][45].

Нагороди

ред.

Сім'я

ред.

Ласло Шойом одружений, у нього двоє дорослих дітей і 9 онуків[5].

Примітки

ред.
  1. ↑ Elhunyt Sólyom László | hvg.hu — 2023.
  2. ↑ Risen C. Laszlo Solyom, a Transitional President of Hungary, Dies at 81 — Нью-Йорк таймс, 2023.
  3. ↑ Kiderült, mikor temetik Sólyom Lászlót — 1998.
  4. ↑ ідентифікатор PIM — 2023.
  5. ↑ а б в г д (рос.) Президентом Венгрии стал кандидат от оппозиции Ласло Шойом. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — повідомлення NEWSru.com 7 червня 2005 року.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л (англ.) (угор.) President Laszlo Solyom. [Архівовано 30 квітня 2011 у Wayback Machine.] — The Office of the President of the Republic of Hungary. — 13 лютого 2008 року.
  7. ↑ а б в г д (угор.) Ako G. Washio. Laszlo Solyom. — Budapest Business Journal, за 22 травня 2000 року.
  8. ↑ (англ.) Hungary to sue mining firm over cyanide spill: lawyer. — повідомлення Agence France-Presse від 19 лютого 2000 року.
  9. ↑ (англ.) Hungarian cyanide spill — head of legal team appointed. — MTI, 17 лютого 2000 року.
  10. ↑ (англ.) Hungarian environmentalists mark Earth Day with chains. — The Associated Press, 22 квітня 2000 року.
  11. ↑ (англ.) Hungarian Greens propose ombudsman represent future generations. — MTI, 3 травня 2000 року.
  12. ↑ (англ.) Hungarian ex-premier says no need for privatization. — повідомлення Угорського радіо (Hungarian Radio) від 21 липня 2002 року.
  13. ↑ (рос.) Президент Венгрии раскритиковал премьера. [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Росбалт, за 2 жовтня 2006 року.
  14. ↑ (рос.) Георгий Степанов. Беспорядки в Венгрии: бунт или революция. — Известия, 19 вересня 2006 року.
  15. ↑ (рос.) Василий Сергеев. Премьер Венгрии недалеко ушел от танка. — Газета.Ru, 19 вересня 2006 року.
  16. ↑ (англ.) Pressure mounts on Hungarian PM. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — повідомлення BBC News за 2 жовтня 2006 року.
  17. ↑ (англ.) Sam Knight, Jenny Booth. Hungarian PM refuses to resign over election lies. [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] — стаття в Times Online, 19 вересня 2006 року.
  18. ↑ (англ.) Attila Gyulai. Autumn political season: picking up from where they had not even left off. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — The Budapest Times, 17 вересня 2007 року.
  19. ↑ (англ.) David Chance. Hungary PM pledges reform after president's criticism. — Reuters, 10 вересня 2007 року.
  20. ↑ (англ.) Sandor Peto. Hungary president seeks moral politics, economic reform. — Reuters, 25 листопада 2006 року.
  21. ↑ (англ.) Nothing to show for the healthcare law except the bill. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Politics.hu, 13 травня 2008 року.
  22. ↑ (англ.) Hungary's referendum shows victory for fees reversal. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — повідомлення Xinhua, 9 березня 2008 року.
  23. ↑ (англ.) Hungary Socialists to propose changes to health bill. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — повідомлення Reuters від 15 січня 2008 року.
  24. ↑ (англ.) Hungary should have early elections: president. — стаття Agence France-Presse, 25 березня 2009 року.
  25. ↑ (англ.) Hungary's president favors early elections. — стаття The Associated Press, 25 березня 2009 року.
  26. ↑ (англ.) Hungary forms new government. — Xinhua, 16 квітня 2009 року.
  27. ↑ (англ.) Protests as Hungary PM sworn in. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — BBC News, 14 квітня 2009 року.
  28. ↑ (англ.) Robert Hodgson. New man, old problem. — The Budapest Times, 14 квітня 2009 року.
  29. ↑ (рос.) Президент Венгрии Пал Шмитт вступил в должность. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — повідомлення РИА Новости від 6 червня 2010 року.
  30. ↑ (англ.) Pal Schmitt elected new president of Hungary. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Politics.hu, 30 червня 2010 року.
  31. ↑ (рос.) Парламент Венгрии изберет сегодня нового президента страны. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Economy.az, 29 червня 2010 року.
  32. ↑ (англ.) Greens fail in drive to re-nominate state president. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Politics.hu, 28 червня 2010 року.
  33. ↑ (англ.) Wilson da Silva. Policing climate change with a global eco-cop. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — часопис Cosmos, 9 листопада 2007 року.
  34. ↑ (англ.) Hungary's president calls for strong, UN-based environmental authority. — The Associated Press, 8 листопада 2007 року.
  35. ↑ (англ.) Hungarian President Solyom stresses climate change issues — Summary. — The Earth Times, 23 травня 2008 року.
  36. ↑ (англ.) Autonomy talks needed on Romania minority-Hungary. — Reuters, 12 лютого 2007 року.
  37. ↑ (англ.) No autonomy for Hungarians in Transsylvania: Romania. — Agence France-Presse, 2 лютого 2009 року.
  38. ↑ (англ.) Hungary critical of Romania's handling of president's visit. — Xinhua, 18 березня 2009 року.
  39. ↑ (англ.) Hungarian President's plane not to get landing permit in Romania. — Xinhua, 14 березня 2009 року.
  40. ↑ (англ.) Pablo Gorondi. Hungary's president denied Romanian landing permit. — The Associated Press, 13 березня 2009 року.
  41. ↑ Fico: Solyom Will Be Responsible for Any Repercussions of His Visit.[недоступне посилання] — TASR, 21 серпня 2009 року.
  42. ↑ (англ.) Slovakia blocks Hungarian visit. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — BBC News, 21 серпня 2009 року.
  43. ↑ (англ.) Hungary and Slovakia: Frost bite. [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.] — The Economist, 27 серпня 2009 року.
  44. ↑ (англ.) Hungary summons Slovak ambassador. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] — BBC News, 25 серпня 2009 року.
  45. ↑ (англ.) Matthew Day. Hungarian president banned from Slovakia. [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] — The Sunday Telegraph, 23 серпня 2009 року.
  46. ↑ Указ Президента України від 7 липня 2008 року № 627/2008 «Про нагородження Л. Шойома орденом князя Ярослава Мудрого»

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ласло_Шойом&oldid=40595102