Кушнір
Кушні́р, заст. кушни́р[1] — ремісник (фахівець), що вичиняє хутро зі шкури й шиє хутряні вироби[2], спеціаліст із кушнірства.
| Кушнір | |
a.jpg) | |
| Сфера діяльності | кушнірство |
|---|---|
| Зображений на | IOP 1954 Episode 202d |
| Код заняття ISCO-88 | 7531 |
 Кушнір у Вікісховищі | |
Слово кушнір походить через посередництво пол. kusznierz, kurśnierz, kurśnirz (сучасне kuśnierz) від сер.-в.-нім. kürsenœre, kers(e)ner (сучасне нім. Kürschner), пов'язаного з давн.в-нім. kursinna («хутро», «шуба»), яке там уважається слов'янізмом (від прасл. *kъr̥zьno, пор. д.-рус. кързьно «хутряний плащ, корзно»). У староукраїнській мові засвідчене як кушнеръ (1494), пізніше — як кушнѣръ (XVIII ст.)[3]. Відома ще одна стара назва професії — гарбар[4], яка походить через пол. garbarz від сер.-в.-нім. gerwer[5].
Сучасна класифікація кушнірів
ред.Сучасний «Класифікатор професій» серед кушнірів фіксує такі професійні назви робіт:
- Контролер хутряної сировини та напівфабрикатів у сирицефарбувальному виробництві
- Сортувальник шкіряно-хутряної сировини
- Бригадир на дільницях основного виробництва (кушнірські роботи)
- Вимірювач шкіряно-хутряної сировини та матеріалу
- Консервувальник шкіряної та хутряної сировини
- Консервувальник шкіряно-хутряної сировини
- Кушнір-обробник
- Кушнір-розкрійник
- Кушнір-складальник
- Оброблювач хутряних шкурок (опоряджувальні операції)
- Правильник хутряних шкурок та скроїв виробів
- Розпилювач хутра та повсті
- Термообробник хутряних шкурок
- Фарбувальник хутра та шубної овчини
В ономастиці
ред.Назва популярного фаху стала основою для низки прізвищ. Серед них — українські Кушнір, Кушніренко, Кушнірчук, Кушнірук і Кушніров, російські Кушнар (рос. Кушнарь), Кушнарьов і Скорняков, єврейське (ідиш) Кушнер, французькі Пелісьє, Пельтьє і Пеллетьє, німецьке Кюршнер, угорське Сюч.
У Недригайлівському районі Сумської області є село Кушніри.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Кушнирь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Кушнір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Гарбар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
Література
ред.- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Словник української мови. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 1973.
- Класифікатор професій ДК 003:2005 [Архівовано 9 жовтня 2007 у Wayback Machine.]