Куритиба
25°26′ пд. ш. 49°16′ зх. д. / 25.433° пд. ш. 49.267° зх. д.
.jpg)
Курити́ба (можливо також написання Куріті́ба, точніше: Курічі́ба, порт. Curitiba) — місто в Бразилії, столиця штату Парана.
2022 року населення міста становило близько 1,77 млн осіб.[1] Міська агломерація Куритиби охоплює 26 муніципалітетів[8] із загальною чисельністю населення понад 3,2 млн. (2006, оцінка IBGE). Куритиба є культурним, політичним та економічним центром Південного регіону Бразилії, найбільшим і одним з найважливіших міст. Головний аеропорт Куритиби, Міжнародний аеропорт Афонсу Пена, — один з найсучасніших бразильських терміналів і другий найважливіший аеропорт у Південній Бразилії.
Місто розміщене на плато на висоті 932 м над рівнем моря, за 105 км на захід від морського порту Паранагуа. Мешканці Куритиби називаються куритибанцями (Curitibanos).
Назва
ред.За поширеною думкою, назва «Куритиба» походить від слів мови тупі kurí tyba — «багато сосен», оскільки тут росте багато бразильських сосен (араукарія бразильська). Португальці, які заснували місто 1693 року, надали йому назву «Vila da Nossa Senhora da Luz dos Pinhais» (Село Нашої Богородиці Світла в Сосняку). Назва була замінена на «Curitiba» в 1721 році.
Загальний опис
ред.Куритиба офіційно стала містом 1842 року. Її зростанню сприяла вигідна торгівля великою рогатою худобою, через стратегічне розмі́щення міста на півшляху між фермами Півдня і ринками Півночі. Хвилі європейських іммігрантів почали прибувати до міста після 1850 року, переважно німці, італійці, поляки та українці. Нині в Куритибі проживає найбільша кількість етнічних українців у Бразилії, хоча вони й загалом асимілювалися з португаломовним суспільством. Федеральний університет штату Парана (Universidade Federal do Paraná), перший повноцінний університет Бразилії, був заснований у Куритибі 1913 року, у тому ж році, коли в місті був запущений перший трамвай.
Найбільше розширення Куритиби відбулося після 1960-х років, завдяки інноваційному міському плануванню, яке дозволило зрости чисельності населення з кількох сотень тисяч до понад мільйона людей. Економіка Куритиби базується на промисловості та послугах і є четвертою за величиною в Бразилії. [9]Економічне зростання відбувалося паралельно зі значним внутрішнім потоком бразильців з інших частин країни, оскільки приблизно половина населення міста народилася не в Курітіба.[10]
Курітіба є одним із небагатьох бразильських міст із дуже високим індексом людського розвитку (0,856), і в 2010 році вона була нагороджена Глобальною нагородою за стійкий розвиток[11], яка присуджується містам і муніципалітетам, які досягли успіхів у сталому розвитку міст. За версією американського журналу Reader's Digest, Куритиба є найкращим «великим бразильським містом», де можна жити. Рівень злочинності в Куритибі вважається низьким за бразильськими стандартами, і місто вважається одним із найбезпечніших міст Бразилії для молоді. Це місто також вважається найкращим місцем для інвестування в Бразилії. Куритиба була одним із міст-господарів Чемпіонату світу з футболу 1950 року та Чемпіонату світу з футболу 2014 року. Незважаючи на хороші соціальні показники, у місті рівень безробіття вищий, ніж в інших містах штату.[12]
Етнічний склад
ред.До 19 століття жителі міста Куритиба були представлені корінними і змішаними расами, португальськими та іспанськими іммігрантами. У 1808 році іноземцям було надано право власності на землю, а в 1853 році Парана стала окремою провінцією, і ці події призвели до значної імміграції з Європи. Першими неіберійськими іммігрантами (португальцями та іспанцями), які прибули до міста, були німці.[13]
Перша група поляків прибула до Куритиби близько 1871 року. Курітіба має найбільшу колонію польських іммігрантів у Бразилії. Меморіал польської імміграції було урочисто відкрито 13 грудня 1980 року після візиту Папи Івана Павла ІІ у червні. Його площа становить 46 000 м2 і була частиною колишнього заводу Candles. Сім дерев'яних зрубів є частиною цієї меморіальної зони, як пам'ять про боротьбу та віру польських емігрантів. Такі об’єкти, як старий фургон, люлька з капустою та відбиток Чорної Мадонни Ченстоховської (покровительки польського народу), є частиною меморіалу.[14]
Італійські іммігранти почали прибувати до Бразилії в 1875 році та до Куритиби в 1878 році, прибуваючи переважно з регіонів Венето і Тренто в Північній Італії. Вони оселилися в основному в районі Санта-Фелічідаде, який досі був центром італійської громади.[15]
Майже 20 000 українських іммігрантів оселилися там між 1895 і 1897 роками, переважно селянами з Галичини, які емігрували до Бразилії, щоб стати фермерами.[16] У Парані проживає близько 300 000 українців-бразильців.[17] Штат Парана має найбільшу українську громаду.[18]
У Куритибі є єврейська громада, яка спочатку була заснована в 1870-х роках. Значна частина ранньої єврейської громади була асимільована.[19]У 1937 році з приходом нацистської Німеччини відомі німецькі єврейські вчені емігрували до Бразилії, дехто осів у Курітібі. Фізик Сезар Латтес і колишні мери Хайме Лернер і Саул Райз були євреями. [20]У місті є меморіал жертвам Голокосту. Тут є громадський центр, єврейська школа, дім Хабад (Бейт Хабад), три синагоги та два єврейських кладовища.[21]
Японські іммігранти почали прибувати в 1915 році, а пік їх еміграції припав на 1924 рок. Куритиба отримала значний приплив японців. Вони осіли переважно між штатом Парана та Сан-Паулу. За даними IBGE, це місто є другою за чисельністю японською громадою в Бразилії, поступаючись лише Сан-Паулу. Хоча в обох містах частка японських нащадків приблизно однакова, в інших великих містах у внутрішніх частинах штату Парана, таких як Марінга та Лондріна, показник ще вищий. За деякими оцінками, в Куритибі проживає понад 40 000 бразильців японського походження.[22]
Клімат
ред.У Куритибі субтропічний високогірний клімат (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура січня становить 20,4 °C, липня — 12,9 °C. Опадів у рік випадає 1483 мм.
| Клімат Куритиби | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 34,1 | 34,8 | 33,5 | 30,3 | 28,3 | 28,2 | 27,8 | 30,6 | 32,8 | 32,8 | 34,0 | 33,1 | 34,8 |
| Середній максимум, °C | 26,6 | 26,7 | 25,7 | 23,1 | 21,1 | 19,6 | 19,4 | 20,9 | 21,3 | 22,6 | 24,5 | 25,4 | 23,1 |
| Середня температура, °C | 20,4 | 20,6 | 19,6 | 17,2 | 14,5 | 13,1 | 12,9 | 14,1 | 15,0 | 16,5 | 18,2 | 19,3 | 16,8 |
| Середній мінімум, °C | 16,4 | 16,3 | 15,4 | 12,8 | 10,2 | 8,4 | 8,1 | 9,2 | 10,8 | 12,5 | 14,0 | 15,4 | 12,5 |
| Абсолютний мінімум, °C | 8,2 | 6,8 | 3,9 | −4 | −2,3 | −4 | −5,2 | −5,2 | −5,4 | −1,5 | −0,9 | 3,6 | −5,4 |
| Норма опадів, мм | 171.8 | 157.6 | 138.8 | 94.8 | 101.0 | 115.6 | 98.8 | 73.4 | 119.2 | 133.3 | 126.9 | 152.3 | 1483.4 |
| Вологість повітря, % | 79.0 | 80.0 | 80.0 | 79.0 | 82.0 | 82.7 | 81.0 | 79.0 | 82.0 | 82.0 | 80.0 | 82.0 | 80.7 |
| Джерело: NORMAIS CLIMATOLÓGICAS DO BRASIL 1961-1990 | |||||||||||||
Відомі люди
ред.
- Міґел Бакун — бразильський художник.
- Марія Берушко (1959—1986) — шкільна вчителька, котра врятувала своїх учнів під час пожежі у бразильській школі.
- Волдемарс Акуратерс (1921—1976) — латвійський актор.
- Жейме Лернер (1937) — бразильський політичний діяч, губернатор штату Парана, архітектор, учений-урбаніст.
- Маржорі Естіано (1982) — бразильська акторка та співачка.
- Адріано Коррея (1984) — бразильський футболіст.
Українці Куритиби
ред.Проживання
ред.- український педагог, письменник Іван Боднарук;
- український письменник і журналіст Олександр Ващенко;
- доктор, професор Оксана Борушенко;
- письменник, поет, драматург і байкар Олексій Сеник;
Померли
ред.- Андрій Долуд — український військовий діяч, полковник Армії УНР
Галерея
ред.
-
Церква святого Георгія Антіохії -
Центральний район міста -
Муніципалітет Куритиби -
-
-
Федеральний університет штату Парана -
Оперний театр (інтер'єр) -
Музей експедиційних сил -
Музей штату Парана -
Музей Оскара Німеєра -
Публічна бібліотека штату Парана -
-
Трисекційний швидкісний автобус -
Український Меморіал в парку Тінґуї -
Igreja Bom Jésus do Cabral -
Мечеть Куритиб
.JPG)
.jpg)
Джерела
ред.- ↑ а б Curitiba. cidades.ibge.gov.br. Процитовано 2 листопада 2023.
- ↑ а б в г д е ж и OpenStreetMap — 2004.
- ↑ https://cidades.ibge.gov.br/brasil/pr/curitiba/pesquisa/37/30255
- ↑ Entrega de título de cidade-irmã a Akureyri destaca imigração islandesa — 2013.
- ↑ Curitiba in Brazil Adopts Akureyri as Sister Town — 2013.
- ↑ http://www.durban.gov.za/City_Services/IGR/sistercities/Documents/curatiba.pdf
- ↑ http://www.cityoforlando.net/mayor/international-affairs/
- ↑ Guia Geografica Curitiba. Архів оригіналу за 10 квітня 2007. Процитовано 28 квітня 2007.
- ↑ Página Inicial. Bem Paraná (pt-BR) . Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Globe Award | Winner - Sustainable City Award. web.archive.org. 14 липня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 20 травня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Brazil Outsourcing: Curitiba Comes On Strong as ‘Silicon Valley South’ - Nearshore Americas (англ.). 21 квітня 2010. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Maes, Jéssica. Curitiba foi a segunda capital que mais demitiu em 2017. Gazeta do Povo (pt-BR) . Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Архівована копія. web.archive.org. Архів оригіналу за 3 липня 2007. Процитовано 21 травня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Bosque do Papa João Paulo II - Memorial da Imigração Polonesa - Área de Lazer em Curitiba Paraná. web.archive.org. 15 липня 2011. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ Imigrantes Italianos em Curitiba. www.curitiba-parana.net. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ Memorial Ucraniano - Curitiba. www.curitiba-parana.net. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ .:Governo do Estado do Paraná:. web.archive.org. 12 липня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ Welcome to the US Petabox. web.archive.org. 18 серпня 2013. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 21 травня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Types Of Factory Work. www.jewishbrazil.com. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ JGEN - Jewish Global Environmental Network | Heschel Center. web.archive.org. 17 жовтня 2010. Архів оригіналу за 17 жовтня 2010. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ Levine, Robert M. (1968). Brazil's Jews during the Vargas Era and After. Luso-Brazilian Review. Т. 5, № 1. с. 45—58. ISSN 0024-7413. Процитовано 21 травня 2024.
- ↑ Praça do Japão - Curitiba. www.curitiba-parana.net. Процитовано 21 травня 2024.
Посилання
ред.
- Curitiba (BRAZIL) [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
|
Це незавершена стаття з географії Бразилії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |