Купчинський Роман (молодший)
Рома́н Купчи́нський (1 листопада 1944[1], Відень — 19 січня 2010, Вашингтон, США) — український і американський журналіст, розвідник. Директор української служби Радіо Свобода (1991–2002).
| Купчинський Роман | |
|---|---|
| Народився | 1 листопада 1944 Відень, Третій Райх |
| Помер | 19 січня 2010 (65 років) Вашингтон, США |
| Поховання | Арлінгтонський національний цвинтар |
| Країна |  США |
| Діяльність | журналіст |
| Знання мов | українська і англійська |
Небіж відомого поета і журналіста Романа Купчинського[2].
Біографічні відомості
ред.1949 — у 5-річному віці з родиною переїхав з Європи до Нью-Йорку (США).
Був активним в українській громаді та Пласті.
Вивчав політологію в університеті Лонґ Айленд.
Служив у збройних силах США, був командиром стрілецького загону під час війни у В'єтнамі. За участь у боях отримав нагороди, в тому числі «Пурпурове Серце» (Purple Heart) — нагороду, яку надають від імені президента США воякам, що були поранені, або нагороджують посмертно загиблих у воєнних діях.
1978–1988 — був президентом «Прологу», українського видавництва та дослідницького центру в США. «Пролог» опублікував численні матеріали самвидаву українських дисидентів. Тривалий час найпрестижніший український науково-публіцистичний журнал «Сучасність» виходив саме у видавництві «Пролог».
Був редактором двох збірників самвидавних матеріалів: «Проблема національності в СРСР» та «Погром в Україні».
1991 — очолив українську редакцію Радіо Свобода (Мюнхен).
1992 — з його ініціативи в Києві був відкритий корпункт Радіо Свобода.
Під його керівництвом українська «Свобода» розбудувала широку мережу журналістів на Заході та в Україні.
Завдяки його зусиллям Радіо Свобода встановила партнерські стосунки з радіокомпанією «Довіра» почало промовляти до українського слухача в FM-діапазоні.
2002 — перейшов на аналітично-дослідницьку роботу і став головним редактором «Звіту про організовану злочинність і корупцію». Його статті про українсько-російські відносини, російську енергетику й корупцію в енергетичній царині пострадянського простору були опубліковані в цілій низці наукових видань.
Останні роки життя працював в американському фонді «Джеймстаун», де, зокрема, досліджував діяльність російського «Газпрому».
Є автором звіту «Російський зріджений газ — майбутнє поле геополітичної битви».
Як експерт неодноразово брав участь у слуханнях в Конгресі США.
У некролозі, опублікованому на сайті РС 19 січня 2010 р., писалося: «Роман мав чудове почуття гумору, його пародії та „підпільні писання“ про радійні внутрішні справи були надзвичайно популярними і передавалися з рук у руки, як колись це було з самвидавом в Україні. Він любив пожартувати й добре поїсти. Був неперевершеним кухарем. У нього завжди гарно росли кімнатні квіти, а його орхідеї ніколи не переставали цвісти».
Похований з військовими почестями на Національному кладовищі Арлінґтон поблизу Вашингтона.
Син — Маркіян.
Примітки
ред.- ↑ Roman Kupchinsky, «United States Social Security Death Index»
- ↑ Замість квітки на могилу Романа Купчинського // Українська правда. Блоги, 19.01.2010. Архів оригіналу за 23 вересня 2014. Процитовано 24 березня 2013.
Посилання
ред.- У США помер відомий український журналіст // Українська правда, 19.01.2010 [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Помер Роман Купчинський // Радіо Свобода, 19.01.2010 [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Згадуючи Романа Купчинського // Фундація «Україна-США» [Архівовано 16 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Medvedev Blasts Ukraine — The Bullies In The Kremlin Are At It Again. Network Video webcast with Roman Kupchinsky, The Jamestown Foundation // Фундація «Україна-США», 13.08.2009
- Роман Купчинський. Із архівів ЦРУ про УПА: Вони налаштовані працювати з нами, без нас і проти нас // Радіо Свобода, 14.05.2009 [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]