Крушинський Анатолій Станіславович
український архітектор
Круши́нський Анато́лій Станісла́вович (7 травня 1949, Київ) — український архітектор, член Спілки архітекторів України з 1975 року.
| Крушинський Анатолій Станіславович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 7 травня 1949 (75 років) |
| Країна (підданство) |  Україна СРСР |
| Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ, Краснодар, Ашгабад |
| Найважливіші споруди | станції Київського метрополітену |
| Батько | Крушинський Станіслав Йосипович |
| Діти | ·Крушинська Олена Анатоліївна |
| Автограф |  |
 Крушинський Анатолій Станіславович у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився в м. Києві, 1974 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет, кафедра інтер'єру.
З 1974 року — архітектор Київської філії Метродіпротранс — «Київметропроект». Нині — головний архітектор проєктного інституту «Укрспецтунельпроект» у Києві.
Творчість
ред.Станції метро
ред.Архітектор — автор проєктів станцій Київського метрополітену (у складі авторських колективів):
- «Поштова площа» (1976, спільно з архітекторами Вольдемаром Богдановським, Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, художниками Іриною Левитською, Юрієм Кисличенком).
- «Лісова» (1979, спільно з архітекторами Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, Наталією Чуприно́ю, за участю Олександра Працюка, Федора Заремби, Лариси Лепехіної, художниками Іриною Левитською, Юрієм Кисличенком, Ганною Шарай).
- «Тараса Шевченка» (1980, спільно з архітекторами Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, Олександром Працюком, художником Олександром Міловзоровим).
- «Почайна» (1980, спільно з архітекторами Ігорем Масленковим, Тамарою Целіковською, Олександром Працюком, художниками Людмилою Семикіною, Сетраком Бароянцем).
- «Оболонь» (1980, спільно з архітекторами Тамарою Целіковською, Олександром Працюком, художником Петром Ганжою).
- «Площа Льва Толстого» (1981, підземний вестибюль, спільно з архітектором Тамарою Целіковською).
- «Олімпійська» (1981, спільно з архітектором Тамарою Целіковською, художником Олександром Міловзоровим).
- «Палац „Україна“» (1984, спільно з архітекторами Тамарою Целіковською, Миколою Альошкіним, художниками Степаном Кириченком, Романом Кириченком).
- «Либідська» (1984, спільно з архітекторами Валентином Єжовим, Тамарою Целіковською за участю Олександра Панченка, художниками Ернестом Котковим, Миколою Бартосіком). З 1994 року станція має статус «щойно виявлений об'єкт культурної спадщини», пам'ятка архітектури та містобудування, монументально-декоративного мистецтва[1][2].
- «Театральна» (1987, спільно з архітекторами Миколою Альошкіним, Тамарою Целіковською, скульптором Анатолієм Кущем.
- «Золоті ворота» (1989, наземний вестибюль, спільно з архітектором Федором Зарембою).
- «Палац спорту» (1989, спільно з архітекторами Миколою Альошкіним, Н. С. Горохівською).
- «Кловська» (1989, підземний вестибюль, спільно з архітекторами Л. І. Качаловою, Ольгою Черевко).
- «Дружби народів» (1991, спільно з архітектором Миколою Альошкіним).
- «Осокорки» (1992, спільно з художниками Олександром Бородаєм, Олександром Бабаком).
- «Академмістечко» (2003, спільно з архітекторами Тамарою Целіковською, Валерієм Гнєвишевим, Миколою Альошкіним).
Житлові будинки, адміністративні та виробничі будівлі
ред.- Шахтні ліфтопідйомники в санаторіях «Дніпро», «Марат», «Гірський» у Криму.
- Реконструкція паркової зони санаторію «Нижня Ореанда» у Криму.
- Підземний спортивно-оздоровчий комплекс у винрадгоспі «Абрау-Дюрсо» (Краснодарський край).
- Підземні переходи в Києві, Ашгабаті, Краснодарі.
- Індивідуальний житловий будинок в Києві по вулиці Боричів Тік.
Сім'я
ред.- Батько — Станіслав Крушинський — український радянський архітектор, автор станцій «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро» першої черги Київського метрополітену, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.
- Донька — Олена Крушинська[джерело?] — хімік, дослідниця та популяризатор дерев'яних храмів України.
Зображення
ред.-
Станція метро «Поштова площа» -
Станція метро «Лісова» -
Станція метро «Тараса Шевченка» -
Станція метро «Почайна» -
Станція метро «Оболонь» -
Станція метро «Площа Льва Толстого», підземний вестибюль -
Станція метро «Олімпійська» -
Станція метро «Палац „Україна“» -
Станція метро «Либідська» -
Станція метро «Театральна» -
Станція метро «Палац спорту» -
Станція метро «Дружби народів» -
Станція метро «Осокорки» -
Станція метро «Академмістечко»
_1.jpg)
Примітки
ред.- ↑ Наказ Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 року № 10.
- ↑ Наказ Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 10/38-11. [Архівовано 11.08.2013, у Wayback Machine.] (Об'єкти культурної спадщини Печерського району в м. Києві. [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.])
Джерела
ред.- Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К.: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
- Киевский метрополитен 40 лет // Публицистические очерки. — Х.: Научно-технологический институт транскрипции, трансляции и репликации, 2000. — 224 с. — ISBN 966-7881-00-8. (рос.)
- Київметробуду — 50. Траси в майбутнє / Упорядник В. Ю. Кейбіс. — К.: Видавництво «Росток», 1999. — 290 с., іл.
- Київське метро. Погляд крізь роки / Д. О. Єрмак. — К.: Скай Хорс, 2012. — 276 с., фотогр. — ISBN 978-966-2536-13-3.
- Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К.: Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
- Куриленко М. Т. З історії Київського метрополітену. Путівник по музею. — К.: Поліграфічне підприємство «ЕКСМО», 2005. — 286 с. — ISBN 966-8555-44-9.
- Мельничук Г. В. 50 років Київському метрополітену. — К.: «АДЕФ-Україна», 2010. — 210 с. — ISBN 978-966-187-082-5.
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |