Коханець (роман)
«Коха́нець» (фр. L'amant) — автобіографічний роман французької письменниці Марґеріт Дюрас, який опублікувало в 1984 році паризьке видавництво Мінюї (фр. Les Éditions de Minuit). Того ж року роман був відзначений Гонкурівською премією. Французьке видання роману розійшлося накладом понад 2 400 000 примірників.
| Коханець | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. L'Amant | ||||
 | ||||
| Жанр | автобіографічний роман | |||
| Напрям | Новий роман | |||
| Автор | Марґеріт Дюрас | |||
| Мова | французька | |||
| Опубліковано | 1984 | |||
| Країна | .svg){kind=small} Франція | |||
| Видавництво | Мінюї (видавництво) | |||
| Наступний твір | The North China Loverd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Сюжет
ред.Роман «Коханець», події в якому розгортаються у французькому Індокитаї в 1930-х, розкриває інтимність і хитросплетіння таємного роману між неповнолітньою дівчиною з фінансово скрутної французької родини та майже вдвічі старшим заможним чоловіком китайсько-в’єтнамського походження.
У 1929 році 15-річна безіменна дівчина подорожує на поромі через дельту Меконґу, повертаючись із канікул у своєму сімейному домі в місті Садеку до школи-інтернату в Сайґоні. Вона привертає увагу 27-річного сина китайського бізнес-магната, заможного молодого чоловіка та спадкоємця багатства. Він заводить розмову з дівчиною; вона погоджується поїхати назад до міста на його лімузині з водієм.
Змушена обставинами свого виховання, ця дівчина, дочка збанкрутілої вдови з маніакально-депресивним станом, щойно пробуджується до неминучої та надто реальної задачі — самотньо пробитися у світ. Таким чином, вона стає його коханкою, поки він не схиляється перед несхваленням свого батька і не розриває роман.
Колоніалізм у романі
ред.Згідно з дослідником Джеком Їґером (Jack A. Yeager), більшість прочитань роману Дюрас сфокусовані на її повторюваному стилі письма, але нерідко випускають з поля зору колоніальні теми твору[1]. Хоча сама Дюрас пов'язувала себе з В'єтнамом і його культурою (так, дитиною вона була двомовною, розмовляючи французькою та в'єтнамською), водночас єдина персонажка-в'єтнамка — це покоївка матері оповідачки, До. Саме ж місцеве населення не виокремлене і розмите в романі.
Важливо, що стосунки в романі Дюрас про перетин расових кордонів розгортаються на ключовому етапі в’єтнамської історії, коли за націоналістичним повстанням 1930 року слідував період надзвичайного жорстоких репресій — у контексті виклику, який кидають такі стосунки, зміцненню французької колоніальної влади з супутнім підтвердженням ролі, статусу та влади, які визначаються расою.
Владні стосунки в романі досить заплутані: їх неможливо вписати в одну чітку схему влади. Їхня пристрасть розгортається на тлі комплексного перетину панувань і пригноблень: оповідачка має расовий і колоніальний привілей (біла французка у французькій колонії), коли ж китаєць — гендерний (чоловік) і класовий (має статок).
Головна персонажка походить з родини французьких колоніалістів, і хоча її родина дуже бідна, привілеї оповідачки зосереджені в просторі: вона відвідує французький ліцей і пансіон, її матір працює директоркою школи для дівчаток. З другого боку, її коханець — китаєць, водночас заможний, з потягом до європейського («він курить англійську сигарету»), але в той же час чужий для Сайґону — як і «не-білий» для французьких колонізаторів. Їхній взаємний потяг — трансгресивний, хоч і з відмінних причин, а шлюб з самого початку неможливий. Родина дівчинки не приймає китайця: вони їдять їжу, яку він їм купує, але не говорять з ним («Всі обіди проходять абсолютно одноманітно. Брати пожирають страви й ніколи не кажуть йому жодного слова»); батько китайця ж забороняє їхній шлюб. Для оповідачки китаєць — це поєднання екзотичного іншого з доступом до фізичного комфорту і грошей («Я відповідаю, що хочу його разом з грішми, разом з лімузином і грішми, бо я таким його побачила, і як мені знати, що б я робила, якби все було інакше»).
Для китайця ж оповідачка — це можливість вийти за межі свого класу та раси. Те, що привертає його увагу (і багато разів згадується в романі) — її «чоловічий капелюх з пласкими крисами, з гнучкого фетру кольору трояндового дерева» і «знамениті туфельки із золотої парчі на високому підборі». Фетровий капелюх — символ водночас Заходу та маскулінності; золочені туфельки символізують жіночність і потяг до вищого класу. Цей одяг вказує не лише на гендерну, але й на політичну та соціальну амбівалентність оповідачки в очах її коханця, подвоєну тим, що вона — «молода біла дівчина в автобусі для місцевих».
Видання
ред.- L'Amant, Éditions de Minuit, Paris, 1984, ISBN|2-7073-0695-9
Екранізація
ред.1992 року роман екранізував французький режисер Жан-Жак Анно.
Український переклад
ред.Роман Марґеріт Дюрас «Коханець» переклав українською Роман Осадчук. Переклад опублікувало видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, у «Дорослій серії» (2009).
Посилання
ред.- Огляд преси про роман «Коханець», Le Figaro Magazine, 20 жовтня 1984 [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Звіт про презентацію українського перекладу роману в газеті «Україна молода» [Архівовано 12 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Рецензія на український переклад роману Марґеріт Дюрас «Коханець» [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Yeager, Jack A. (2001). Winston, Jane Bradley; Ollier, Leakthina Chau-Pech (ред.). Colonialism and Power in Marguerite Duras’s The Lover. Of Vietnam: Identities in Dialogue (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. с. 224—235. doi:10.1057/9780230107410_26. ISBN 978-0-230-10741-0.