Вікіпедія

Комплекс захисних споруд Санкт-Петербурга від повеней

60°0′23″ пн. ш. 29°44′54″ сх. д. / 60.00639° пн. ш. 29.74833° сх. д. / 60.00639; 29.74833

Північні водопропускні споруди В-6 у 2009 році
Комплекс захисних споруд Санкт-Петербурга від повеней з північної сторони (біля Сестрорецька). 2005
Суднопропускна споруда С-1
Дамба на мапі Фінської затоки, острів Котлін в його центрі. Місто Санкт-Петербург, забарвлено помаранчевим

Комплекс захисних споруд Санкт-Петербурга від повеней захисні споруди від повеней в Санкт-Петербурзі, КЗС, дамба[1]- комплекс дамб і суміжних гідротехнічних споруд (водопропускних і суднопропускних споруд) що простягнулися поперек Фінської затоки від Бронки до Сестрорецька (селище Горська) , через острів Котлін, на якому знаходиться місто Кронштадт (входить до складу Санкт-Петербурга). Будівництво велося у 1979 - 2011 роках, вартість проєкту станом на першу декаду серпня 2010 склала 87,3 року мільярда рублів. За проєктом 1970 року термін будівництва 8 років, довжина 22 км, висота 11 м[2]

Будівництво комплексу, яке могли б запобігти затопленню було розпочато у 1978 році[3], з того часу стало одним з найдовших будівельних проєктів Росії. Тривале будівництво та потреба у значних фінансових ресурсах викликало призупинення всіх робіт у 1995 році[3]. Будівництво було відновлено у 2005 році в результаті втручання тодішнього президента Росії Володимира Путіна[4],, що походив з Санкт-Петербурга. Перше відкриття відбулося 12 серпня 2011[3], коли всі пристрої, розташовані в південній частині греблі були завершені, в тому числі частина найдовшого підводного тунелю[5] в Росії, що є частиною кільцевої дороги Петербургу. Перший офіційний запуск системи, тобто закриття сталевих воріт відбулася 28 листопада[6] 2011, щоб зупинити приплив бурі що наближалася. Як наслідок "закриття" комплексу був спад в зростанні нагону до 1,28 метра над рівнем моря[6], що є прийнятним рівнем, нижче рівня тривоги, рівний 1,6 м. Комплекс гребель проходить через історичні форти Північного Кронштадта, зареєстровані як всесвітня спадщина ЮНЕСКО.

Повені в Санкт-Петербурзі

ред.

У Санкт-Петербурзі досить часто трапляються повені (понад 270 за літописну історію[7]), деякі з них увійшли до історії міста, як великі стихійні лиха.

Найкатастрофічніша повінь в історії міста мала місце 19 листопада 1824[7][8], коли рівень води піднявся на 4.10 м вище норми і перевищив ліміт у 3,0 м (від рівня що вважається повінню)[9]. Коли повінь відступила за оцінками, 569 людей загинуло і понад 400 будівель були зруйновані[7]. Інша катастрофічна повінь відбулися у 1924 році, рівень нагону сягнув висоти 12 футів[7] (близько 3,6 метра). Одна з останніх великих повеней сталася 18-19 жовтня 1998 року, коли рівень води піднявся до 2,2 м.

Проєкт

ред.

Комплекс захисних споруд призначений для захисту акваторії Невської губи і дельти Неви від нагінних явищ, при яких фіксувався підйом води до 4,2 м вище ординара. Повна протяжність захисних споруд 25,4 км. Комплекс розрахований на захист від повеней висотою до 4,55 метра, верхня відмітка хвилевідбійної стінки над середнім багаторічним рівнем води - 7.5 м[10]

Комплекс захисних споруд охоплює 11 захисних дамб (Д-1 - Д-11), 6 водопропускних споруд (В-1 - В-6), дві суднопропускні споруди (С-1 і С-2) і шестисмугову автомагістраль, що проходить по гребеню захисних дамб, з мостами, тунелем і транспортними розв'язками. Нумерація споруд йде від Бронки до Горської (з південного заходу на північний схід). Загальна довжина дамб - 23,4 км.

Водопропускні споруди призначені для мінімізації впливу КЗС на гідрологічний режим акваторії Невської губи і Фінської затоки. Споруди В-1 і В-6 мають по 12 водопропускних прогонів завширшки у просвіті 24 м (зовнішня ширина 27 м) і глибиною води на порозі 2,5 м. На споруді В-3 - 10 водопропускних прогонів шириною 24 м і глибиною дна на порозі 2,5 м. Споруди В-2, В-4 і В-5 мають по 10 водопропускних прогонів шириною 24 м і глибиною дна на порозі 5 м. Всі водопропускні прогони обладнані сегментними затворами масою 280 т кожен[11]

Суднопропускна споруда С-2 призначена для пропуску суден з осадкою до 5,5 м. Є судноплавним прогоном з підйомно-опускним затвором. Ширина судноплавного прогону - 110 м, глибина на порозі -7 м. Судноплавний канал в разі повені перекривається затвором масою 2500 т, що знаходяться в звичайних умовах в бетонному пазу, розташованому нижче дна судноплавного каналу. У випадку повені затвор підійматися до позначки 4,55 м вище середнього рівня води.[12][13] Над С-2 проходить автомобільний міст, що має довжину разом з естакадами - 1080 м. Центральний прогін виконано вертикальнопідйомним, розмірами 120 × 30,2 м і масою 2300 т плюс дві противаги по т 1140. Підмостовий габарит в наведеному положенні - 16 м, в піднятому - 25 м[14]

Суднопропускна споруда С-1 призначена для пропуску морських суден впродовж всього року. С-1 є судноплавним прогоном з сегментними плавучими затворами - батопортоми. Ширина судноплавного прогону 200 м, глибина води на порозі 16 м. При загрозі повені докові камери, в яких знаходяться затвори, заповнюються водою, батопорти спливають і висуваються в середину каналу. Досягнувши центру, починають наповнюватися затвори водою і під своєю вагою повільно опускатися на дно порога[12][15]. Таким чином, вони перешкоджають подальшому просуванню балтійської нагонної хвилі до Санкт-Петербурга. У звичайному стані батопорти знаходяться в сухих докових камерах.

Під судноплавним каналом проходить підземний автомобільний шестисмуговий тунель загальною довжиною 1961 м[14] Найнижча точка тунелю розташована на позначці -28 м[16]

Отримавши інформацію від Гідрометцентру про підйом рівня води, дирекція КЗС завчасно (за 3:00) попереджає Адміністрацію порту про загрозу затоплення і припинення навігації. Розпочинається підготовка до маневрування затворів всіх захисних споруд. При загрозі повені спочатку закриваються затвори суднопропускних споруд С-1 і С-2, а потім створи водопропускних споруд (В-1 - В-6).

Використання комплексу в цілому і його залучення по основному призначенню

ред.

Автомобільний рух по трасі комплексу

ред.

Автодорога по північній частині комплексу і зміна стану водного сполучення по маршрутам Санкт-Петербург-Кронштадт і Кронштадт-Ломоносов

ред.

До введення в дію у 2011 р південної ділянки комплексу його північна половина - від залізничної платформи Горська до міста Кронштадт на острові Котлін - використовувалася як підмурівок дороги для доставки пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що значно підвищило погодонезалежність, а отже і надійність сполучення з островом у порівнянні з водною переправою що існувала перед цим. Дамбою були пущені соціальний та комерційний автобусні маршрути від найближчих петербурзьких станцій метро, ​​насамперед - станції «Чорна річка».

Водне сполучення з Кронштадтом з Петербурга, здійснювалося в період літньої навігації, перестало бути основним, але до недавнього часу зберігався рух двох, а потім одного, льодового класу пасажирських поромів між Котліном і містом Ломоносовим на південному березі Фінської затоки в межах приміської території Санкт-Петербурга, влітку 2011 р замінене на автомобільне (у тому числі автобусне) сполучення через тунель.

Рух через тунель південної частини комплексу

ред.

Офіційне урочисте відкриття наскрізного автомобільного сполучення по всій трасі комплексу разом зі здачею в експлуатацію комплексу відбулося 12 серпня 2011[17].

Технічна дорога від Бронки на південному березі через тунель фактично існувала і до його офіційного відкриття, але на завершальному етапі робіт з'їзди в тунель були закриті, що викликало чутки що офіційно не підтвердилися про те, що дамба "потекла»[18].

Пробне і робоче використання комплексу для запобігання підтопленню Санкт-Петербурга

ред.

Перше офіційно оголошене робоче використання (а не пробне) КЗС для захисту міста із закриттям його суднопропускних споруд відбулося при значному підвищенні рівня води вище ординара[19] у Неві і інших річках Санкт-Петербурга 28 листопада 2011. Комплекс захисних споруд було зачинено приблизно 10 годин, що дозволило знизити висоту нагону на метр і призвело до затримки руху 23 суден[20]

Слід зазначити, що при попередній повені у вересні того ж 2011 р "Дамбу» не перекривали, незважаючи на підтоплення прирічкової частини низки Приневських районів міста[21].

Критика

ред.

Під час будівництва об'єкта, багато разів відбувалися демонстрації, організовані екологічними організаціями Росії, вимагаючи припинити будівництво[22]. Основні побоювання були пов'язані що об'єкт такого розміру вплине на якість води у Невській затоці. Активісти Грінпіс в Росії вважають, що дамба обмежує циркуляцію води, і призводить до накопичення води, забрудненої в прибережній частині затоки[22].

Щоб розв'язувати проблему забруднення води, адміністрація міста прийняла план з модернізації муніципальної системи каналізації, щоб зменшити кількість неочищених стічних вод до 0,1%, також розташували навколо греблі понад 30[3] фільтраційних систем[23] для очищення води, які є частиною більшого проєкту що передбачає очищення води у Невській затоці і запобігання попаданню стічних вод у Фінську затоку[3]

Дивись також

ред.

Ресурси Інтернету

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Про неточності терміну на офіційному сайті Дирекції КЗС http://dambaspb.ru/about/overview [Архівовано 23 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Ленинградская Здравница № 76 за 1970 год.
  3. ↑ а б в г д Putin attends inauguration of St. Petersburg flood protection dam (англ.). RIA Novosti. 12 серпня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
  4. ↑ Tama-gigant ochroni Petersburg (пол.). Процитовано 15 січня 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |opublikowano= (довідка)
  5. ↑ Irina Titova (17 серпня 2011). Dam Complex Complete At Last (англ.). The St.Petersburg Times. Процитовано 15 січня 2012.
  6. ↑ а б fontanka.ru. Дирекция КЗС: Дамба предотвратила ущерб в 1,3 млрд рублей (рос.). Процитовано 14 січня 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |cite web= (довідка)
  7. ↑ а б в г St. Petersburg Floods (англ.). SAINT-PETERSBURG.COM. Процитовано 14 січня 2012.
  8. ↑ Anna Jakubiec. Petersburg historyczny i literacki,ROZDZIAŁ III. LITERACKI OBRAZ MIASTA (пол.). slawistyka.ath. Процитовано 14 січня 2012.
  9. ↑ regnum.ru (28 листопада 2011). МЧС: Дамба защитила Санкт-Петербург от наводения (рос.). Процитовано 14 січня 2012.
  10. ↑ Федеральне казенне підприємство Дирекція комплексу захисних споруд Міністерства регіонального розвитку Російської Федерації. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 28 жовтня 2015.
  11. ↑ Усанов Б. П. Диалог города с морем. — Ленинград : Знание, 1989. — 32 с.
  12. ↑ а б Васильева М. Уникальное гидротехническое сооружение // Дороги. Инновации в строительстве : журнал. — Санкт-Петербург, 2011. — № 12.
  13. ↑ Трансстрой. Архів оригіналу за 11 лютого 2012.
  14. ↑ а б Юрий Малёкин. Стройпульс. Архів оригіналу за 11 лютого 2012.
  15. ↑ Наше участь у створенні Петербурзької дамби: "Найважливішим елементом суднопропускної споруди С1 є плавучий затвор, який складається з двох симетрично виконаних плавучих батопортів .... При загрозі повені докові камери, в яких знаходяться батопорти, заповнюються водою. Затвори спливають і починають повільно переміщатися в прогін судноплавного каналу ... Досягнувши середини каналу, батопорти зупиняються на відстані 1,5 метра один від одного. Камери (баластні цистерни) стулок заповнюються всередині водою і повільно опускаються на поріг (подібний принцип занурення у підводного човна) "..». Архів оригіналу за 30 Грудня 2013. Процитовано 28 Жовтня 2015.
  16. ↑ Васильева М. Подводный автомобильный тоннель С1. Конструктивные решения // Дороги. Инновации в строительстве : журнал. — Санкт-Петербург, 2011. — № 12.
  17. ↑ Статья участника церемонии журналиста «Санкт-Петербургских ведомостей» Юрия Трефилова «Дамба, на выход!» http://www.spbvedomosti.ru/article.htm?id=10279067@SV_Articles[недоступне посилання з квітня 2019]
  18. ↑ Юрий Трефилов. Дамба спешит на юг. «Санкт-Петербургские ведомости». Выпуск № 129 от 15.07.2010 г. http://www.spbvedomosti.ru/article.htm?id=10267896@SV_Articles[недоступне посилання з квітня 2019]
  19. ↑ За повідомленнями Радіо Весті-ФМ, яка не досягла офіційно прийнятого рівня повені
  20. ↑ Мощнейший ураган и наводнение накрыли Петербург: вода угрожает городу (ВИДЕО) [Архівовано 4 Серпня 2017 у Wayback Machine.], Главред [Архівовано 19 Січня 2021 у Wayback Machine.], 28.11.2011
  21. ↑ Дамба в порядке, волна подвела[недоступне посилання з квітня 2019], Юрий Трефилов, «Санкт-Петербургские ведомости», № 174 от 16.09.2011 г.'
  22. ↑ а б Tagblatt. Umstrittenes Deichsystem an der Newa-Mündung bei Petersburg ist fertig (нім.). Процитовано 14 січня 2012.
  23. ↑ The Voice of Russia. St. Petersburg gets protecting dam (англ.). Процитовано 14 січня 2012.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комплекс_захисних_споруд_Санкт-Петербурга_від_повеней&oldid=41442530