Колодяжний Іван Костянтинович

Іван Костянтинович Колодяжний (1920–1985) — радянський військовик, начальник Завидовського заповіднику, генерал-лейтенант.

Іван Костянтинович Колодяжний
Народження	20 листопада 1920(1920-11-20) Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, УСРР
Смерть	5 липня 1985(1985-07-05) (64 роки) Калінінська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Роки служби	1938—1985
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За визволення Праги» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Один з тринадцяти повних кавалерів ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР».

Життєпис

Народився 20 (за іншими даними — 7) листопада 1920 року в Мерефі, нині Харківського району Харківської області. Українець.

До лав РСЧА призваний Мерефським РВК Харківської області у 1938 році. Закінчив Ташкентське Червонопрапорне піхотне училище імені В. І. Леніна у 1940 році. Член ВКП(б) з 1942 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Калінінському, 1-му Прибалтійському та 1-му Українському фронтах. Обіймав посади: командира роти ПТР 255-го окремого протитанкового артилерійського дивізіону, командира 123-ї окремої розвідувальної роти, помічника начальника штабу з розвідки 599-го стрілецького полку 145-ї стрілецької дивізії, помічника начальника оперативного відділу штабу 38-ї армії, помічника начальника оперативного відділу оперативного управління штабу 1-го Українського фронту. П'ять разів був поранений.

У повоєнний час протягом двадцяти років був начальником Завидовського заповіднику. Також обіймав посади голови Ради військових мисливців Центрального апарату Міністерства оборони СРСР.

Нагороди

• орден Жовтневої Революції (1980).
• орден Червоного Прапора (14.04.1945).
• два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (13.06.1945 , 11.03.1985).
• два ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня (18.11.1942 , 06.12.1944).
• три ордени Червоної Зірки (09.10.1943,1953, 20.11.1970).
• орден «Знак Пошани» (…).
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 1-го ступеня (11.02.1982).
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го ступеня (18.11.1980).
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (21.02.1978).
• медалі.

Посилання

• Газета «Труд»: «Царская» охота [Архівовано 20 травня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)