Вікіпедія

Ключевський Василь Йосипович

(Перенаправлено з Ключевський Василь Осипович)

Васи́ль Йо́сипович (Осипович) Ключе́вський (рос. Василий Осипович Ключевский, 16 (28) січня 1841(18410128), с. Воскресєновка Пензенської губернії, Російська імперія — 12 (25) травня 1911, Москва, Російська імперія) — російський історик проімперського спрямування, кадет, академік (з 1900 року), почесний академік Петербурзької академії наук (з 1908 року). Член Московського археологічного товариства.

Василь Йосипович Ключевський
рос. Василий Осипович Ключевский
В. Й. Ключевський
Ім'я при народженнірос. Василий Осипович Ключевский
Народився16 (28) січня 1841(1841-01-28)
с. Воскресєновка Пензенської губ., Російська імперія
Помер12 (25) травня 1911(1911-05-25) (70 років)
Москва, Російська імперія
ПохованняСтарий Донський цвинтар
Громадянство Російська імперія
Національністьмокша
Діяльністьросійський історик
Сфера роботиісторія[1] і історія Росії[1]
Alma materІсторико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
ЗакладІмператорський Московський університетd[1], Олександрівське військове училище і Московська духовна академія[1]
Мова творівросійська
ЧленствоРосійська академія наук і Петербурзька академія наук
ПартіяКонституційно-демократична партія
CMNS: Ключевський Василь Йосипович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Василь Йосипович Ключевський народився 16 (28) січня 1841 року в селі Воскресєновка Пензенської губернії (Російська імперія) у родині сільського священика Йосипа (Осипа) Васильовича Ключевського (1815 —1850). Походження — із мокшан.

Після смерті батька, Йосипа Васильовича Ключевського (1815—1850), сім'я перебралася до Пензи, де Василь навчався спочатку в парафіяльному, а потім у повітовому духовному училищі, після закінчення якого в 1856 році вступив до Пензенської духовної семінарії, проте навчання так і не закінчив. У 1861 році виїхав до Москви, де в серпні вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. Закінчивши університет (1865), за поданням С. М. Соловйова залишився при кафедрі російської історії для підготовки до професорського звання.

Серед університетських професорів на Ключевського мали особливий вплив С. В. Єшевський (загальна історія), С. М. Соловйов (російська історія), Ф. І. Буслаєв (історія давньоруської словесності). Кандидатська дисертація: «Сказання іноземців про Московську державу»; маґістерська дисертація: «Давньоруські житія святих як історичне джерело» (1871), докторська дисертація: «Боярська дума Давньої Русі» (1882).

Після смерті С. М. Соловйова (1879) став читати курс російської історії в Московському університеті. З 1882 року — професор Московського університету. Паралельно з основною роботою читав лекції в Московській духовній академії і Московських жіночих курсах, організованих його другом В. І. Герьє. У період 1887—1889 був деканом історико-філологічного факультету і проректором університету.

У 1889 році обраний членом-кореспондентом Імператорської Академії наук з історико-політичних наук.

У 1893—1895 роках за дорученням імператора Олександра III читав курс загальної історії великому князю Георгію Олександровичу. Серед його учнів також був О. С. Хаханов. У 1899 році вийшов «Короткий посібник з російської історії», а з 1904 року видавався повний курс. Всього вийшло 4 томи — до часу правління Катерини II.

У 1900 році обраний ординарним академіком Імператорської Академії наук з історії та старожитностей Руських.

У 1905 році Ключевський отримав офіційне доручення брати участь в роботі Комісії з перегляду законів про пресу і в нарадах по проекту установи Державної думи і її повноважень.

10 квітня 1906 був обраний членом Державної ради від Академії наук і університетів, але 11 квітня відмовився від звання, оскільки не знаходив участь в раді «досить незалежною для вільного… обговорення виникаючих питань державного життя». В. О. Ключевський був почесним членом Вітебської вченої архівної комісії.

В. О. Ключевський помер 12 (25) травня 1911 року у Москві. Похований на Донському кладовищі Москви.

В. О. Ключевський є одним з провідних представників російської ліберальної історіографії XIX—XX ст., Прихильником державної теорії, який створив тим часом власну оригінальну схему російської історії і визнаним лідером Московської історичної школи. Серед учнів В. О. Ключевського — П. Н. Мілюков, М. К. Любавський, А. А. Кизеветтер, Я. Л. Барсков, М. М. Богословський, М. М. Покровський, Н. А. Рожков, Ю. В. Готьє, А. І. Яковлєв, С. В. Бахрушин.

Науковий доробок і основи теорії

ред.

Основні праці В. Й. Ключевського:

В основі методології Ключевського лежали позитивістські погляди. У своїх творах історик намагався пристосувати ідеалістичну концепцію т. зв. державної школи до вульгарного економічного матеріалізму.

Ключевський трактував історію Російської імперії переважно в позитивному ключі, розглядаючи історію українського народу як складову частину історії Росії і державотворчих процесів в Російській імперії (наприклад, винятково однобоко подаючи унію України з Московським царем у сер. XVII ст.). Роботи Ключевського містять цікавий фактаж з історії і побуту росіян, який нерідко суперечить панівним у сучасній історіографії стереотипам. Зокрема, вчений широко пропагував тезу про активну участь фіно-угорських народів (зокрема, мещери, мокшан та ерзян) в етногенезі росіян.

Також в його роботах міститься цікаві погляди на відмінність світогляду у жителів Русі Південної (України) і Русі Північної (Московії), ще з часів Київської Русі.

Ключевський про постання сучасної російської нації

ред.
  Розміщуючись дрібними селищами, ведучи більше двох століть роздрібнену роботу по місцях, але за подібних економічних і юридичних умов, переселенці з часом сформувалися всюди в подібні суспільні типи, освоїлися між собою, виробили на значних просторах певні взаємні зв'язки і відносини, юридичний побут і господарський обіг, звичаї, асимілювали навколишніх інородців, і з усіх цих етнографічних елементів, перш розсипаних і роз'єднаних, у середині XV ст. серед політичного роздроблення склалася нова національна формація. Так виникла і зміцнилась у складі руського населення ціла компактна народність - великоросійське плем'я. Воно складалося важко і терпеливо.  
Оригінальний текст (рос.)
Размещаясь мелкими поселками, ведя более двух веков дробную работу по местам, но при сходных экономических и юридических условиях, переселенцы со временем сложились всюду в сходные общественные типы, освоились между собою, выработали на значительных пространствах известные взаимные связи и отношения, юридический быт и хозяйственный оборот, нравы, ассимилировали окрестных инородцев, и из всех этих этнографических элементов, прежде рассыпанных и разъединенных, к половине XV в. среди политического раздробления сложилась новая национальная формация. Так завязалась и окрепла в составе русского населения целая плотная народность - великорусское племя. Оно складывалось тяжело и терпеливо[3].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Мякотин В. А. Ключевский, Василий Осипович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XV. — С. 444.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ В. О. Ключевский. Курс русской истории. Лекция двадцать вторая. // Сочинения. М., 1956, т. ІІ, стр. 47.. (рос.)

Джерела та література

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ключевський Василь Йосипович

 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ключевський Василь Йосипович

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ключевський_Василь_Йосипович&oldid=42719521