Клаудіо Монтеверді

Кла́удіо Джова́нні Анто́ніо Монтеве́рді (італ. Claudio (Giovanni Antonio) Monteverdi; 9 травня 1567, Кремона — 29 листопада 1643, Венеція) — італійський композитор, один із основоположників жанру опери (т. зв. drama per musica), видатний майстер мадригалу.

Клаудіо Монтеверді
Основна інформація
Дата народження	15 травня 1567(1567-05-15)[…]
Місце народження	Кремона, Міланське герцогство, Іспанська імперія
Дата смерті	29 листопада 1643(1643-11-29)[…] (76 років)
Місце смерті	Венеція, Венеційська республіка
Поховання	Собор Санта-Марія-Глоріоза-дей-Фрарі
Роки активності	1582 — 1643
Громадянство	Венеційська республіка
Віросповідання	католицтво
Професії	теоретик музики, гамбіст, католицький священник, композитор класичної музики, співак, композитор, оперний композитор, хореограф, музикознавець
Вчителі	Marc'Antonio Ingegnerid
Відомі учні	Giovanni Rovettad
Інструменти	viola da bracciod, віола да гамба і орган
Жанри	опера і музика бароко
Magnum opus	Коронація Поппеї, Орфей, Повернення Улісса на батьківщину і Il combattimento di Tancredi e Clorindad
У шлюбі з	Ester Expositod
Брати, сестри	Giulio Cesare Monteverdid
Автограф
Файли у Вікісховищі

Біографія

Клаудіо Монтеверді, бл. 1597 року, автор невідомий, (Музей Ашмола, Оксфорд). Найранішій з відомих портретів Монтеверді. Тут композитору близько 30 років, портрет написаний у Мантуї.

Народився в Кремоні 9 травня (як повідомляється на надгробній плиті) 1567 року, хоча деякі джерела вказують на 15 травня, тобто день хрещення Монтеверді, яке відбулося в церкві святих Назарія та Цельсія. Він був старшим сином з п'яти дітей Бальтазара Монтеверді — доктора, аптекаря і хірурга — і Маддалени Зіньяні. З дитячих років навчався у капельмейстера катедрального собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі, брав участь у виконанні літургійних піснеспівів. Пізніше вчився в Університеті Кремони.

Перші збірки, що включали невеликі мотети і духовні мадригали, були опубліковані в 1582 і 1583 роках (Cantiunculae Sacrae, 1582; Madrigal Spirituali, 1583). За ними вийшли збірники триголосних канцонет (1584), пізніше дві «книги» (збірника) п'ятиголосних мадригалів (1587; 1590). З 1590 (або 1591) року до 1612 року Монтеверді працював при дворі герцога Вінченцо Ґонзаґи (1562—1612) в Мантуї спочатку півчим і гамбістом, а з 1602 року — капельмейстером та організатором музичного життя при герцогському дворі.

У 1599 році Монтеверді одружився з придворною співачкою Клаудією Каттанео, з якою прожив 8 років (Клаудія померла в 1607 році). У них народилися два хлопчики і дівчинка, які померли незабаром після народження. 1607 року Монтеверді написав свою найвідомішу оперу — «Орфей».

У 1613 році Монтеверді переїхав до Венеції, де обійняв посаду капельмейстера базиліки святого Марка. На цій посаді він швидко відновив професійний рівень музикантів хору та інструменталістів (капела перебувала в занепаді через постійні хвороби та цілковите невміння керувати коштами його попередника — Джуліо Чезаре Мартіненґо).

Близько 1632 року Монтеверді був висвячений на священника. Останніми роками життя ним були написані найвідоміші його твори: «Повернення Улісса» (Il ritorno d'Ulisse in patria, 1641) й історична опера «Коронація Поппеї» (L'incoronazione di Poppea, 1642), в сюжетну основу якої лягли події з життя імператора Нерона.

Творчість

Творчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і духовна музика. Головна особливість композиційної техніки Монтеверді — поєднання (нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. Новаторство Монтеверді викликало різку критику з боку відомого теоретика музики Джованні Артузі, в полеміці з яким Монтеверді (і його брат Джуліо Чезаре) виявили свою прихильність так званій «другій практиці» музики. Згідно з декларацією братів Монтеверді, в музиці другої практики безроздільно панує поетичний текст, якому підкоряються всі елементи музичної мови, перш за все, мелодія, гармонія і ритм. Поетичний текст виправдовує будь-які нерегулярності музичних компонентів.

Мадригали

До 40 років Монтеверді працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників [«книг»]; дев'ята, неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21 п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років. Перші вісім книг мадригалів представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для музики бароко.

«Коронація Поппеї»

Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу «Коронація Поппеї». Вона поєднує трагічні, романтичні і комічні сцени (новий крок у драматургії оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний невеликий оркестр, а також відводилася невелика роль хору. Протягом довгого часу опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але починаючи з 1960-х років, «Коронація Поппеї» була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен світу. 2005 року Міхаель Ґрюбер зняв фільм-оперу «Коронація Поппеї».

Див. також

• 5063 Монтеверді — астероїд, названий на честь композитора.

Література

• Bukofzer M. Music in the Baroque era. New York, 1947.
• Schrade L. Monteverdi, creator of modern music. London, 1950.
• Бронфин Е. Клаудио Монтеверди. — Л., Музыка, 1970.
• Конен В. Д. Монтеверди. Москва, 1971.
• Arnold D. Monteverdi. London, 1975.
• The letters of Claudio Monteverdi, ed. by D. Stevens. London, 1980.
• Arnold D., Fortune N. The new Monteverdi companion. London, Boston, 1985.
• Carter T. Music in late Renaissance and early Baroque Italy. London, 1992.
• Скудина Г. Клаудио Монтеверди: Орфей из Кремоны. Москва, 1998.
• Whenham J., Wistreich R. The Cambridge companion to Monteverdi. Cambridge, New York, 2007.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудіо Монтеверді

• Клаудіо Монтеверді: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)