Вікіпедія

Кепріана–Скорень

ландшафтний заповідник в Молдові

Ландшафтний заказник Кепріана-Скорень — це природоохоронна територія, розташована між селами Кепріана та Скорень у Страшенському районі, Республіка Молдова (обхід лісництва Кепріана, ділянки 49-57; обхід лісництва Скорень).[2] Його площа становить 1762 га відповідно до Закону.[3] Відповідальний користувач - Страшенське лісове господарство.[4]

Кепріана–Скорень
47°05′17″ пн. ш. 28°31′56″ сх. д. / 47.08798° пн. ш. 28.532105° сх. д. / 47.08798; 28.532105
Країна Молдова
РозташуванняМолдова Молдова Страшенський район та муніципій Кишинів
Найближче містоСтрашени
Площа1762 га
Статус:ландшафтний заповідник в Молдовіd[1]
Кепріана–Скорень. Карта розташування: Молдова
Кепріана–Скорень
Кепріана–Скорень (Молдова)
Мапа
CMNS: Кепріана–Скорень у Вікісховищі

Географічні особливості

ред.

Заказник розташований на Середньомолдавському плато, яке також називають Центральні Кодри.[5] За даними Туристичного агентства Республіки Молдова, заказник межує з селами Лозова, Ворнічень, Пенешешть, Кожушна і Трушень.[6] Природоохоронна територія розташована на правому березі річки Ішновец, у лісових масивах Кепріана та Скорень[4] на схилі північної експозиції. Висота коливається в межах 70 м у заплаві річки до 330 м на вершині схилу. Ґрунти сірі лісові. Заказник включає як низку лісових угідь, так і луки.[2]

Класифікація

ред.
 
Осінній пейзаж

Природну територію було віднесено до фітокліматичного рівня (FD2) з трьома типами станцій та шістьма типами лісу.[7]

Рослинність

ред.

Всього виявлено 243 види судинних рослин, з них 18 деревних, 15 кущових і 210 трав'янистих рослин. Лісова рослинність представлена 155 видами: 17 дерев, 13 кущів і 125 трав.[8]

Лісові екосистеми

ред.
 
Вид від в'їзду в село Кондріца

Виявлено 18 видів дерев.[4] Серед основних аборигенних видів переважають дуб скельний (Quercus petraea) та дуб звичайний (Quercus robur), а серед похідних переважає граб звичайний (Carpinus betulus). Верхній ярус лісу заселений також липою сріблястою (Tilia tomentosa), дрібнолистою (Tilia cordata), ясенем (Fraxinus excelsior) та черешнею (Cerasus avium). Супутніми видами є клен польовий (Acer campestre), клен звичайний (A. platanoides), явір (A. pseudoplatanus), клен татарський (Acer tataricum), яблуня лісова (Malus sylvestris), осика (Populus tremula), груша (Pyrus pyraster), берека (Sorbus torminalis), Ulmus carpinifolia та Ulmus laevis. На луках біля річки Ішновец росте Верба біла (Salix alba). Невелика кількість територій заселена немісцевими видами, наприклад ялиною європейською (Picea abies). На узліссі ізольовано росте Клен ясенелистий (Acer negundo).[8] До 2018 року була також зареєстрована Сосна чорна європейська (Pinus nigra).[4]

За критерієм походження в заказнику Кепріана–Скорень виділено три категорії деревостанів: природні корінні, похідні та штучні. За продуктивністю деревостани бувають малої та середньої продуктивності.[2]

Корінні природні деревостани обліковано на 39 ділянках, на площі 918,5 га, тобто 51,4% від загальної площі заказника.[2]

ред.

Природні корінні ліси дуба скельного сформувалися на висоті 130-330 м над рівнем моря, на схилах північної та північно-західної експозиції, рідше північно-східної та південно-західної. На ділянці площею 83,1 га ростуть чисті насадження дуба скельного середньої продуктивності, а на іншій ділянці площею 630,4 га зустрічаються змішані насадження дуба скельного за участю дуба черешчатого (Quercus robur), граба (Carpinus betulus), липи (Tilia tomentosa, Tilia cordata) та ясена (Fraxinus excelsior). Супутні види представлені вишнею (Cerasus avium), кленом польовим (Acer platanoides), кизилом (Acer campestre) та горобиною (Sorbus torminalis).[2]

Природні корінні ліси дуба звичайного займають площу 93,8 га, на 4 ділянках. Більшість з них знаходиться у долині річки Ішновец та на її березі, на висоті 128-180 м. Мають середню продуктивність. Ділянка площею 18 га містить чисті насадження, інші 3 загальною площею 75,8 га мають змішані насадження.[2]

Частково похідні деревостани

ред.
Деревні ділянки під охороною держави, розташовані на південно-східній околиці заказника
 
Ділянка 10 дубів черешчатих
 
Ділянка 5 дубів черешчатих

Ліси, класифіковані як частково похідні, заселяють 42 ділянки на площі 503,5 га, тобто 28,2% загальної площі заповідника.[2]

Насадження, частково похідні від дуба скельного, є на 11 ділянках на площі113,1 га. Частка дуба скельного в насадженні коливається від 10% до 50%.[2]

Насадження, частково похідні від дуба черешчатого, розташовані на 4 ділянках, загальною площею 58,6 га. Вони складаються з дуба, граба, липи, ясена, черешні. Участь дуба становить 10-30%.[2]

Насадження, частково похідні від граба, виявлено на 21 ділянці загальною площею 271,4 га.[2] Частка граба у насадженні становить 30-70%. На одній з ділянок є 10-20% дуба скельного. Дуб черешчатий у незначній кількості присутній на 5 ділянках. У домішку трапляються липа, ясен, явір польовий і гірський, югастр та ін.[8]

Насадження, частково похідні від липи, виявлені на 4 ділянках площею 33,4 га. Цей вид становить 30-50% деревостану та доповнюється грабом, ясенем, югастром, палтином і дубом скельним.[8]

Насадження, частково похідні від ясена, займають територію 2 ділянок площею 27 га. Представляє змішані насадження ясена за участю дуба скельного, дуба черешчатого, граба, палтинулу та югастру.[8]

Повністю похідні деревостани

ред.

Насадження, які вважаються повністю похідними, зареєстровані на 16 підділянках на площі 284,6 га, тобто 15,9% від загальної площі.[8]

Насадження, повністю похідні від граба, налічують 9 ділянок площею 169 га. Одна з них містить найбільшу популяцію таких дерев на площі 91,1 га. Ще 5 ділянок містять чисті грабові насадження з незначною участю дуба скельного, липи та ясена і майже незначною – граба звичайного.[8]

Насадження, повністю похідні від липи, ростуть на 4 ділянках площею 102,1 га. Найбільша ділянка займає площу 82,6 га. Різноманітність низька: крім липи, тут ростуть лише ясен, граб і кілька екземплярів дуба скельного.[8]

Насадження, повністю похідні від ясена, є чистими насадженнями з незначною участю граба та липи. Займає площу 0,7 га.[8]

Штучні деревостани

ред.

Всього 25 ділянок, на площі 50,3 га, із штучними насадженнями дуба скельного та звичайного, ясена та смереки.[8]

Штучні насадження дуба скельного ростуть на 7 ділянках площею 15,9 га. Це чисті насадження дуба скельного зі скромною участю липи, ясена, граба звичайного.[8]

Штучні насадження дуба черешчатого – чисті насадження середньої продуктивності, висаджені на території площею 8,3 га на 6 ділянках.[8]

Штучні насадження дуба скельного та черешчатого - змішані насадження середньої продуктивності, висаджені в межах 3 ділянок на площі 12 га. Участь основних порід незначна, їх супроводжують липа, ясен звичайний, граб звичайний.[8]

Штучні ялинники, в тому числі окремі сосни, займають 2,3 га на двох ділянках. Відрізняються середньою продуктивністю.[8]

Чагарники

ред.

Ландшафтний заказник Кепріана–Скорень відносно тінистий, тому лісовий ярус чагарників скромний. Зафіксовані зарості дерену.[8] Повний список чагарникових видів наведено нижче:[4][9]

Лучно-степові екосистеми

ред.

Трав'яний лісовий ярус складається з 210 видів,[9] серед яких:[8]

Лучна (трав'яниста) рослинність

ред.
 
Притока річки Ішновец, на південному сході заповідника

На південно-східному кінці села Кепріана, в долині річки Ішновец є 86 га мезофільних луків, що чергуються з заростями дерев і кущів. Тут зафіксовано наявність 122 видів судинних рослин, а саме:[10]

Рідкісні види

ред.

Рідкісними вважаються 19 видів рослин.[9] Це Sorbus torminalis, Staphilea pinnata, Viburnum opulus, Euonymus nanus, Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia, Lilium martagon, Tulipa biebersteiniana, Cephalanthera longifolia, Cephalanthera rubra, Ornithogalum flavescens, Scrophularia umbrosa, Aconitum lasiostomum,[11] Epipactis purpurata, Nectaroscordum bulgaricum, Orchis morio, Cephalanthera damasonium і Polygala vulgaris.[9]

Фітоценотичне різноманіття

ред.

Рослинні угруповання в заповіднику віднесені до:[9]

  • as. Querco (roboris)–Carpinetum Soó et Poćs (1931) 1957
  • as. Quercetum robori-petraeae Borza (1928) 1959
  • as. Carpino-Quercetum petraeae Borza 1941
  • as. Tilio tomentosae–Carpinetum Doniță 1968.

Охоронний статус

ред.
 
 
Інформаційна панель, встановлена на узбіччі траси М1 Кишинів-Леушани

Заповідна територія Кепріана–Скорень є репрезентативним місцем зростання дуба скельного та черешчатого, характерних для лісів центральної Молдови,[11] і має велике значення завдяки своєму флористичному та ландшафтному складу.[12]

Лісовий масив, частиною якого є заповідник, був оголошений пам'яткою природи в Бессарабії згідно з Рішенням Ради міністрів Румунії від 19 липня 1937 р.[9] Сучасне розмежування природної території було здійснено Рішенням постанови Ради Міністрів Молдавської РСР від 8 січня 1975 р. № 5, коли її було оголошено природоохоронною територією цінних лісів і взято під охорону держави. Охоронний статус було підтверджено Законом № 1538 від 25 лютого 1998 року про фонд природних територій, що охороняються державою, в додатках до якого ліс віднесено до категорії «Ландшафтні заказники».[11] Заповідником керує Страшенське лісове господарство[4] через обходи лісового господарства Кепріана (907,9 га) і Скорень (856,6 га).[13] Загальна площа в джерелах зазначена по-різному: 1762,4 га відповідно до Закону № 1538,[3] 1764,5 га за дослідженням 2013 р.[13] або 1786 га, на думку деяких фахівців Академії Наук Молдови.[2]

Фактори деградації

ред.

Природа на території заповідника постраждала від стихійних лих і впливу людини. У листопаді 2000 р. велика площа лісу була вражена фітофторозом. Посуха 2007 року завдала шкоди деяким ділянкам.[10] Сильний снігопад у квітні 2017 року спричинив значні пошкодження крони дерев.

Негативний вплив мало будівництво військового об’єкта в лісі у 1980-1990-х роках. Під час монтажу військової техніки вилучено 107 га лісу з природними корінними насадженнями дуба скельного, і внаслідок діяльності людини ліс був заселений рудеральними видами рослин, що дестабілізує природні фітоценози. Сьогодні будівлі занедбані та зруйновані.[10] У 2016 році сайт розслідувань повідомив про будівництво, на території заповідника площею 7 га комплексу розкішних вілл.[14] Міністерство навколишнього середовища Молдови тоді уточнювало, що ця земля фактично не належить до лісового фонду та заповідної території, а була виділена мешканцям села Кепріана як ділянки сільськогосподарських угідь із охоронною зоною з 1400 м між сільськогосподарськими ділянками та ландшафтним заказником. [15]

Неефективне господарювання призвело до деградації флористичного складу, виявивши на 58 ділянках (788 га, тобто 44,1% від загальної площі заказника) похідних деревостанів. Створення штучних гаїв зроблено без урахування лісорослинних умов регіону. Фактором забруднення є дороги та стежки, які перетинають заказник.[10]

З метою покращення екологічної ситуації рекомендується організовувати рекреаційні зони у спеціально відведених місцях, щоб мінімізувати використання заповідних екосистем як зон відпочинку. З метою оптимізації збереження рослинного різноманіття деякі фахівці Ботанічного саду (Інституту) Академії наук Молдови в 2007 році запропонували рішення в рамках робіт з екологічної реконструкції відповідності насаджень умовам середовища.[11]

Примітки

ред.
  1. ↑ http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=311614&lang=1
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Postolache, Lazu & Ceban, 2007, с. 24.
  3. ↑ а б Legea nr. 1538 din 25.02.1998 privind fondul ariilor naturale protejate de stat. Parlamentul Republicii Moldova. Monitorul Oficial. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 7 серпня 2017.
  4. ↑ а б в г д е Postolache та Lazu, 2018, с. 62.
  5. ↑ Grati та Grati, 2013, с. 146.
  6. ↑ Puncte de atracție turistică. Rezervațiile peisagistice din zona Codrilor (II). Agenția Turismului din Republica Moldova. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 9 вересня 2019.
  7. ↑ Rezervații peisagistice. BSAPM. Архів оригіналу за 13 травня 2010. Процитовано 11 вересня 2019.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Postolache, Lazu & Ceban, 2007, с. 25.
  9. ↑ а б в г д е Postolache та Lazu, 2018, с. 63.
  10. ↑ а б в г Postolache, Lazu & Ceban, 2007, с. 28.
  11. ↑ а б в г Postolache, Lazu & Ceban, 2007, с. 29.
  12. ↑ Kravciuk, I. P.; Verina, V. N.; Suhov, I. M. (1976). Заповедники и памятники природы Молдавии. Chișinău: Știința.
  13. ↑ а б Grati та Grati, 2013, с. 148.
  14. ↑ Resursele Moldovei: Cartier de clasă lux în rezervația Căpriana. RISE Moldova. 6 червня 2016. Процитовано 9 вересня 2019.
  15. ↑ Ministerul Mediului: Terenul din investigația RISE nu se află în aria protejată de stat. Agora.md. 6 червня 2016. Процитовано 9 вересня 2019.

Бібліографія

ред.
  • Postolache, Gheorghe; Lazu, Ștefan; Ceban, Ruslan (octombrie 2007). Aria protejată „Căpriana-Scoreni”. Mediul Ambiant (5 (35)): 24-29.
  • Postolache, Gheorghe; Lazu, Ștefan (2018). Ariile naturale protejate din Moldova. Т. Vol. 3: Rezervații silvice. Știința. ISBN 978-9975-85-151-0.
  • Grati, V.; Grati, Sabina (2013). Studiul arboretelor din cadrul rezervației „Căpriana” (PDF). с. 145-150. Архів оригіналу (PDF) за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.

Зовнішні посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кепріана–Скорень&oldid=43161666