Каплуновський Володимир Павлович
Володимир Павлович Каплуно́вський (нар. 28 липня 1906, Харків — пом. 14 лютого 1969, Москва) — російський радянський художник, кінорежисер.
| Каплуновський Володимир Павлович | |
|---|---|
| Дата народження | 15 (28) липня 1906 |
| Місце народження | Харків, Російська імперія[1] |
| Дата смерті | 14 лютого 1969[1][2] (62 роки) |
| Місце смерті | Москва, РРФСР, СРСР[1] |
| Громадянство |  СРСР |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Професія | кінорежисер, художник |
| Членство | СК СРСР |
| Нагороди |     |
| IMDb | ID 0438443 |
Біографія
ред.Народився 15 [28] липня 1906 року в місті Харкові (тепер Україна). З 1924 по 1928 рік навчався на театральному факультеті Київського художнього інституту.
У кіно з 1929 року. Працював художником-оформлювачем в театрі і на Київській, Одеській кіностудіях, на кіностудіях «Міжробпомфільм» і «Мосфільм». Під час німецько-радянської війни — художник Ташкентської кіностудії художніх фільмів. З 1950-х років працював і як кінорежисер. З 1954 року — режисер «Мосфільму»[3].
Творчість
ред.Оформив кінокартини:
- «Шкідник» (1929, у співавторстві);
- «Мірабо» (1930);
- «Не затримуйте руху» (1930);
- «Трансбалт» (1930);
- «Свій хлопець» (1931);
- «Генеральна репетиція» (1931);
- «Повстання рибалок» (1934);
- «Загибель сенсації» (1935, у співавторстві);
- «Карл Бруннер» (1936);
- «Біліє парус одинокий» (1937, у співавторстві);
- «Трактористи» (1939);
- «Яків Свердлов» (1940);
- «Небеса» (1940);
- «Олександр Пархоменко» (1942);
- «Два бійці» (1943);
- «Мрія» (1943);
- «Велике життя. 2 серія» (1946, ескізи разом з Феліксом Богуславським);
- «Глінка» (1947);
- «Весна» (1947, у співавторстві З Костянтином Єфимовим);
- «Падіння Берліна» (1949, у співавторстві З Олексієм Пархоменком);
- «Ревізор» (1952);
- «Ділові люди» (1963);
- «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» (1967);
- «Дайте книгу скарг» (1965).
Поставив кінострічки:
- «Мексиканець» (1955);
- «Капітанська дочка» (1958);
- «Любушка» (1961).
В 1930-ті роки виконав низку кіноплакатів, зокрема до фільму «Великий утешитель» (1933).
Відзнаки
ред.- Нагороджений орденом «Знак Пошани» (14 квітня 1944; за успішну роботу в галузі радянської кінематографії в дні німецько-радянської війни і випуск високохудожніх картин)[3];
- Сталінська премія ІІ ступеня (1947, за оформлення фільму «Глінка»);
- Сталінська премія І ступеня (1950, за оформлення фільму «Падіння Берліна»);
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1968 року;
Примітки
ред.- ↑ а б в Каплуновский Владимир Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ а б Кіно-театр.ру. [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література
ред.- Кино и время. Випуск 3-й. Режиссери советского художественного кино. Москва, 1963. — сторінка 130(рос.);
- Кинословарь: В 2-х томах. Том 1. Москва, 1966. — сторінка 662(рос.);
- Каплуновский Владимир Павлович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 169. (рос.);
- Березюк Т. І. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 52. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-5467-23-4.
- Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 45. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-5467-23-4.