Це фільм про звичайного робітника Квейда зі звичайної фабрики роботів, який мешкає у крихітній квартирці на околиці міста десь у австралійській Колонії. Його власне життя цілком влаштовує; однак постійно його турбують сни про інше життя і він вирішує звернутися до компанії «$погад» («Rekall»). Ця компанія імплантує у пам'ять своїм клієнтам яскраві спогади-фантазії, котрі неможливо відрізнити від справжніх. Але у випадку Квейда процедура імплантації стає поштовхом до Всеосяжного спогаду того, ким він був насправді в минулому. Квейд потрапляє у вир боротьби між двома державами. Проте лишається сумнів — було це насправді чи пережиті пригоди — це саме те, що замовляв Квейд?
Читати більше тут:
Сюжет
"Озвучте свою фантазію – і ми зробимо її спогадами!"
Боб МакКлейн, салон "$погад"
Наприкінці 21-го століття придатні для життя території на Землі поділено на дві частини: Сполучена Федерація Британії (СФБ) і Колонія (Австралія). Прямо одна суцільна британська мрія! Решту планети спустошено хімічною зброєю. Багато підданих із Колонії подорожують до СФБ на роботу, на фабрики, із допомогою гравіліфта «Спад», який переміщується крізь планету. Житловий простір обмежений як у СФБ, так і в Колонії. Рух Опору намагається поліпшити життя в Колонії, хоча в новинах повстанців зображають терористами, анархістами і мало не соціалістами. Одним словом — негідниками.
Фільм знайомить нас із радісним життям Даґласа Квейда (він же Колін Фаррелл), рядового працівника на конвеєрі звичайної фабрики бойових роботів (замаскованих, правда, під звичайних робокопів — та про це згодом). Цей Даґлас має для життя все, що потрібно: цікаву роботу із повною зайнятістю у дві зміни, дім-повну-чашу у вигляді однокімнатної квартири у багатоповерхівці із прекраснив краєвидом індустріального міста з балкону; у нього є чудові друзі, із якими кожного вечора можна зависнути у затишному пабі, — і його навіть не насторожує той факт, що його красуня-дружина зовсім не ревнує його ні до друзів, ні до роботи, ні до уявної коханки, як би нормальна порядна дружина мала б робити неодмінно! Та це не вада сценарію кінофільму — у цьому ж уся інтрига! Цей пришелепкуватий Квейд не цінує свого щастя, і як звичайний мужчина середнього віку, нудиться життям. А тут іще друзі, дружина і внутрішній голос, пробачте за тавтологію, — усі в один голос кажуть йому постійно: не ходи до салону «$погад» (Rekall), бо буде лихо! Не діє навіть той аргумент, що один із його співробітників ніби-то влаштував собі парубочий вечір у тому салоні — і, за словами Гаррі, Квейдового ліпшого друга, підсмажив собі мізки. Отож, наш головний герой вирішує неодмінно і собі спробувати такого адреналіну. По дорозі до салону не ставалося нічого цікавого — аж раптом на дорозі з'являється чудо муто-хіміо-радіо-терапії і секс-індустрії в одній особі — прекрасна Тригруда повія. Вона ефектно оголює свої принади і навіть дозволяє собі неполіткоректно зауважити, що у Кведа немає трьох рук; та їй не вдається спокусити головного героя: сказано ж було, що його дружина (котра зараз мирно спить у ліжку) існує не лише для меблів чи для наведення блиску в домі.
Так от. Приходить, значить, Квейд у салон — а там сидять одні профі із канадсько-української компанії на чолі з таким собі Макклейном (Джон Чо): купіть, мовляв, у нас фальшиві спогади, оптом за ціною одного! Тільки сьогоді і тільки у нас, одноразова акція! Хочете — і ви таємний агент, а хочете — зірка кіно, а хочете — то ви вже мільйонер; а хочете — все зразу вам намішаємо: одним словом — усе для клієнта, усе для його плєзіру. І уже було хотіли для демонстрації вколоти Квейдові якусь наркоту у вену (ця чудо-сироватка так і називається «Rekall Serum») — та раптом у салон вдирається банда обкурених рекетирів: і давай вони репетувати і сріляти одне в одного. Квейд спереляку зреагував рефлекторно — і на одному диханні завалив усіх нападників, аж сам здивувався. От стоїть вів собі й дивується: оце так сервіс! Хотів було він попросити добавки у вену — та тільки працівники салону уже закінчилися, а сам він штрикатися побоявся. От і довелося йому йти додому без релаксації. І все було б чудово — та дивак-Квейд усе розпатякав дружині. Наче дитина мала… Розсердилася Лорі (Кейт Бекінсейл), тобто дружина нашого робітника-супершпигуна за сумісництвом, що він такий неслухняний, і вже хотіла його прибити. Ну, її можна зрозуміти… Тут і дійшло до бідолахи, як його пошили в дурні: ну не буває таких ідеальних дружин, щоб так легко відпускали із чорними Гаррі сьорбати пивце і, мало того, що не сварилися ніколи — так іще й займалися релаксотерапією під час чергового приступу Квейдової хандри, і при цьому не вимагали ні шуби, ні тачки, ні хоча б колечка із діамантиком. Виявилося, що його кохана Лорі ніяка не Лорі — а бог знає хто із навичками Термінатора. І пошкодував Даґ, що втратив він своє щастя — та пізно було. Вихопила Лорі ножа, усміхнулася хижо, і давай підступати до Квейда. Хтозна, чого мав би позбутися її невдаха-чоловік, та Квейд узяв ноги в руки — і вистрибнув у вікно, наче Тарзан. Лорі за ним. Ледь-ледь йому вдалося накивати п'ятами. А тут йому дзвонить якийсь чолов'яга на ім'я Гаммонд (Dylan Scott Smith) і каже, що він Даґласовий колишній друг по роботі (не по тій роботі, де збирають термінаторів, а по роботі в розвідконторі). До речі, робокопи у фільмі називаються «Entirely synthetic law enforcement units»' («Штучні правозахисні підрозділи»), і випускати їх почали буквально за п'ять років до описуваних подій у фільмі.
Так от. Айфони в майбутньому неодмінно будуть вживлятися прямо в долоню: щоб не загубити, бо для фабричного робітника представницький телефон — це велика розкіш; а проте той Гаммонд безжально радить Квейдові зробити кесарів розтин долоні і спекатися айфона найновішої версії, бо він є маячком для скаженої дружини головного героя. Сказано — зроблено, і поки голодна Лорі бігає по смітникам і допитує бомжів, шукаючи свого чоловіка, — Квейд спокійнісінько прямує до «Першого банку» і виймає з нього передачку, які сам собі відправив у минулому житті. У посилці з іншого життя є записане коротке послання до самого себе із новим ребусом: іди, Квейде на край світу, точніше в метрополію; заходь на хату, де ти жив, коли був супершпигуном; по дорозі на тебе будуть чекати механічні поліцейські і люди-спецагенти — та нічого, прорвешся якось; я сховав для тебе, тобто для себе, якийсь ключ, а який — не скажу, бо дивитися буде не цікаво.
По дорозі додому Квейд зустрічає Меліну (Джессіка Біл), жінку його мрій (вірніше, із його снів). Вона рятує Квейда від погоні, бо скажена дружина не облишила наміру його вполювати. Разом із Меліною вони падають із моста на гравімашині. Отож, приніс Даґ непритомну Меліну додому (що він із нею зробив — вирізали під час монтажу, щоб не травмувати психіку підлітків); і поки Меліна спала, Квейдові захотілося побренькати за піаніно. Наш фабричний роботяга раптом розуміє, що він віртуозно грає на цьому інструменті. Це йому подобається. Однак Квейдові не вдалося з'ясувати, які ще чудесні і корисні уміння проявилися у нього під дією $погадівської наркоти, бо він випадково знаходить-таки той самий ключ, про який сам собі розказав у банкіському сховку. Запускається інтерактивна голограма, де Квейд знову балакає сам із собою, і з'ясовує, що він ніякий не Квейд, а сам Карл Гаузер, знаменитий розвідник-ренегат, перебіжчик-терорист і підривач потягів із новин, а у минулому — права рука навіженого канцлера Когааґена (Bryan Cranston), який одержимий ідеєю поневолення світу. Причому стає це ясно із перших інтерв'ю канцлера журналістам на початку фільму; однак за сценарієм герої про це не підозрюють; як і не вважають дивним той факт, що спецагент такого рангу, як Гаузер, так легко перевербовується повстанцями, і навіть допускається до тіла Меліни, яка у русі Опору з усіма на короткій нозі. Та, із іншого боку, ми ж не знаємо, до яких методів вдавалася Меліна (котра, як з'ясується потім, і сама є правою рукою — проте не канцлера, а його ві-за-ві, Маттіяса), талановита розвідниця і просто чарівна й спокуслива жінка.
Квейд/Гаузер дізнається, що після того, як він подружився із терористами, тобто повстанцями, його захопили у полон спецслужби СФБ, і у якійсь спецлабораторії (схожій більше на хрестоматійну катівню КДБ, де кров'ю Гаузера забризкано і стіни й підлогу) бідоласі-спецназівцю імплантували нову особистість — мирного і жалюгідного роботяги Квейда. Гаузер-голограма розказує Гаузеру-неофіту про підступні заміри Когааґена влаштувати голокост австралійського населення Колонії і, мимохідь, захопити увесь світ — бо, як ми пам'ятаємо, світу більше й не лишилося, окрім СФБ і її Колонії. Усе це має відбутися за допомогою армії синтетичних поліцейських (мирних і законослухняних робокопів, які після перепрограмування стають смертоносними бойовими машинами). І усе це станеться під благочестивими гаслами: «Федерації потрібний життєвий простір» і «Цивільні колоністи розцінюються як мішені». А проте Гаузер не був би супершпигуном, якби не підгледів секретний код на дві сторінки друкованого тексту, який відключає усіх синтетиків за один раз, залишаючи Когааґена наодинці із його маніакальними мріями. Гаузер володіє здібністю Всеосяжного спогаду (Total Recall), тож пригадати секретний код для нього раз плюнуть: треба лише підключитися до спеціальної машини, схожої на ту, до якої його раніше підключали у сумнозвісному салоні. Така машина є лише у вождя Опору Маттіаса (Bill Nighy), якого ніхто ніколи не бачив, тому він став легендою. А тут і Меліна прокинулася, і розказує Гаузерові, що вони колись були коханцями; проте вони розлучилися, коли Гаузера схопили за допомогою світлової мотузки, — прямо як уві сні Гаузера, точніше, тоді ще Квейда, на початку кіна. Гаузер відмовляється вірити Меліні (мало що там привидиться людині після струсу мозку) — та Меліна демонструє свою долоньку, де знаходиться офіційно засвідчена відмітка про їхній союз. Така ж сама відмітка є на долоні у Квейда/Гаузера.
Аж раптом виявляється, що хату Гаузера оточили поліцейські. Що їх навело на слід утікачів, поки що неавдомо; та Квейдовий ліпший друг Гаррі (Bokeem Woodbine) з'являється перед Квейдом і розказує йому, що той ніякий не супершпигун і не Гаузер, що він усе це собі придумав, а насправді він зараз мирно і далі сидить у кріслі салону «$погад»; а проте щось салонні технарі там переплутали, не те вприснули у вену (із ними ще розбереться Лорі потім); та у Квейда починається параноя: мовляв, сон так захоплює Квейда, що він не захоче повертатися у реальність. І виною всьому підступна Меліна, фантом у голові Квейда, який матеріалізувався уві сні внаслідок нереалізованих сексуальних фантазій роботяги. Одним словом, треба замочити цю вигадану і абсолютно нереальну Меліну — і повертатися до реальності, до коханої і люблячої дружини. Та Квейд у цей момент бачить на горизонті свою дружину Лорі, і в нього відпадає усяка охота повертатися до реальності. А тут іще Меліна ефектно пускає сльозу… одним словом, замість Меліни Квейд/Гаузер продірявлює голову своєму другові-негру (його не жаль), і якимось чудом вони з коханкою знов утікають від розлюченої Кейт Бекінсейл.
Усі мости спалено, і Квейд/Гаузер разом із Меліною подорожують у заражену зону спецпотягом, щоб отримати аудієнцію у Маттіаса. Довірливий і добрий фюрер-Маттіас копається у спогадах Квейда/Гаузера, сподіваючись знайти там ключ до перемоги руху Опору, — аж раптом йому на голову падає Лорі на чолі банди спецназу і сам Когааґен у бронежилеті. Негідник Когааґен із маніакальним блиском у очах розказує своєму колишньому колезі Маттіасу, що його підступний замір із заволодіння світом здійснюється: його найкращий агент Гаузер, сам не знаючи того, допоміг йому дістатися до командного центру повстанців, де плани і секрети руху Опору лежать, як на долоні. А код із відключення синтетів — це підла брехня, придумана підступним маніяком Когааґеном, щоб перемогти невловимого Маттіаса, ха-ха-ха! Тут Когааґен згадує, що йому ніколи розмовляти, «бо він має керувати уторгненням до Колонії», власноручно і з задоволенням стріляє в лоба Маттіасу; а технікам із групи спецназу у цей же час наказує перепрограмувати пам'ять Квейду/Гаузерові, щоб він знову став Гаузером. Для чогось він бере із собою Меліну (замість того, щоб кинути її до в'язниці — одним словом, маніяк) і переможно летить геть на гібриді літака і вертольота. На допомогу Квейдові приходить таємничий Гаммонд (який переодягся у форму техніка-спецназівця); проте він раптом гине у сутичці з іншими техніками від шаленої кулі.
Квейд кидається у погоню на іншому аерогібриді, і прибуває на транстеральний ліфт «Спад» за мить до відправлення. Поки синтети перебувають у стані «стазису» (тобто сплять), Квейд установлює детонатори на «Спад» і біжить рятувати Меліну. Їм удається вислизнути від людей-охоронців Когааґена на гору ліфта. Там вони іще раз ефектно перемагають решту бійців охорони Когааґена і його самого, і вискакують зі «Спаду» за мить до прибуття його в Колонію. Ліфт із одержимим владою канцлером Федерації і всією його синтетичною армією провалюється у пекельний вогонь під поверхню планети. Меліна тримає Квейда усього у крові: він поранений і непритомний. А вона гірко плаче над Квейдом під сумну трагічну музику; камера віддаляється, даючи зрозуміти терплячому глядачеві, що це, нарешті, кінець.
Прокинувшись у кареті швидкої допомоги, Квейд бачить Меліну і полегшено зітхає. Та проте він помічає, що на руці цієї Меліни немає шраму: миттю до нього доходить, що це Лорі, і що це вона хоче провернути із ним ту ж штуку, що Квейд утнув на митниці із маскувальним намистом із голограмою. «Подружжя» знову свариться, та на цей раз Квейдові вдається прибити Лорі, і так отримати від неї розлучення. Квейд і Меліна радісно обнімаються на фоні реклами салону «$погад».
У режисерській версії фільму Квейд, стоячи на вулиці, помічає, що в нього під наліпкою немає відмітки клієнта компанії $погад (про те, що її було зроблено, показано флешбек). Це можливість того, що це все насправді було вживленим спогадом.
Візитівка салону «$погад» (Rekall, inc.) «Утікай зі свого світу до нашого!»
Попри те, що фільм задумувався як бойовик зі спецефектами, приправлений злегка фантастичним нальотом, він успадкував від свого попередника тугий вузол цікавих ідей.
— По-перше, титульна ідея (використана у назві фільму тобто), є обігранням терміну Всеосяжний спогад, суть якого полягає у здатності мозку точно і детально відтворювати побачене, почуте і відчуте через певний час — ніби воно відбувається знов наяву, а не в пам'яті. І хоча існування цього таємничого феномену у природі є під питанням, автор сценарію користається феноменом для зав'язки сюжету.
— Тут же обігрується інше значення терміну: Total Recall можемо перекласти «Спогади оптом»: це соціальна сатира Філіпа Кіндреда Діка над споживацьким американським суспільством: підприємливі ділки готові купити і переппродати усе на світі заради вигоди, не зважаючи на імовірну шкоду для здоров'я своїх клієнтів.
— Науково-фантастична ідея про замінність і програмованість людської свідомості у фільмі виступає застереженням людству: теоретична здатність людського мозку до перепрошивання підсвідомості (цього своєрідного BIOS'у) таїть загрозу поневолення людини, перетворення фактично у синтетика-кіборга.
— Ліфт «Спад» (англ.«Fall», що можна перекласти також як «Гріхопадіння») — це символ поневолення Метрополією (СФБ) австралійської Колонії. Цей символ навіть можна розцінювати як залежність людства від технологій, що перетворює вільну людину на раба. Знищення цієї «пекельної машини», що буквально проносить людей із «цього світу» у «потойбіччя» через ядро землі (де за середньовічними уявленнями знаходилося Пекло або Тартар) — символізує визволення людства.
— Постапокаліптичний пейзаж Землі із двома острівцями, більш-менш придатними до життя, — це вже не політичний сакразм, а застереження суспільства від невідворотних наслідків, яке приносить існування споживацького суспільства, що базується на невгамовній жадобі привілейованих — і безвиході більшості, що підсідає на «опіум» небезпечних віртуальних розваг.
Слово «Квейд» (Quaid, прізвище головного героя) мовою урду означає «лідер».
У дванадцятилітньому віці Фаррелл страждав на хронічне безсоння.
У віці сімнадцяти літ його вигнали зі школи за бійку з викладачем; той застав Фаррелла, коли той спав на уроці. Після цього Фаррелл на рік поїхав із друзями до Австралії.
До цього Колін Фаррелл знімався у фільмі «Особлива думка» (2002), що його було знято також за оповіданням Філіпа Кіндреда Діка; фільм початково задумувався як продовження оригінальної версії фільму «Згадати все» (1990).
Першим фільмом, де подружжя Лен Вайсман та Кейт Бекінсейл працювали разом — фільми серії «Інший світ».
Одну сцену бійки Колін Фаррелл виконав сам, правда її знімали 22 рази, поки він зробив усе ідеально.
Клерк за столиком у компанії «$ПОГАД» каже Квейдові: «We Can Remember It For You Wholesale», буквально повторюючи назву оповідання Філіпа К. Діка «Ми можемо згадати це для вас оптом».
Колін Фаррелл дійсно ночував на знімальному майданчику, бо хотів «відчути, як це — прокинутися в майбутньому».
Під час зведення знімального майданчика для фільму будівельники потратили $10 тис. за тиждень на одні гвинти.
Згадка про Марс є у фільмі 2012 року, посилаючись на фільм 1990 року: під час суперечки героя Фаррелла із Гаррі, Квейд каже: «Я би теж хотів на Марс!»
Коли Квейд намагається пройти через пост охорони на вході до Сполученої Федерації Британії (СФБ), на нього одягнуто голографічне кольє з обличчям азіата. За мить до цього видно пухку жінку в жовтому плащі. Схожа жінка була маскою на голові у Квейда в оригінальному фільмі 1990 року.
Поки Квейд їде на трансземельному ліфті «Спад» («Fall»), він читає книгу Яна Флемінга «Шпигун, котрий мене любив».
Аби пройти 8 тисяч миль (хорда Землі на лінії Британія-Австралія) за 17 хвилин швидкість у «Спада» має бути приблизно 28 тис. 235 миль на годину. На таких швидкостях ліфт має літати у вакуумі, бо інакше він загориться від тертя об повітря.
Час, аби добратися на «Спаді» від СФБ до Колонії, становив 17 хвилин. Квейд установлює таймер на бомбі на 15 хвилин; це значить, що вибух має статися за дві хвилин до прибуття, а не через кілька хвилин після, як це показано у фільмі.
Голограма Квейда на роялі каже фразу: «Ця голограма є обмежено-інтерактивною, тож, будь ласка, сформулюй питання інакше», що є посиланням на фільм «Я, робот», де голограма доктора Альфреда Леннінга промовляла приблизно таку саму фразу.
Більша частина футуристичної зброї насправді є сучасною зброєю, причому майже без змін. Срібний пістолет, котрий носить Лорі Квейд і різні поліцейські — це пістолет Chiappa Rhino 0,357 калібру з закріпленим під ним лазерним прицілом. Із такого ж Термінатор стріляв у трьох Сар Коннор. Поліцейські також носять автомат TDI Vector 0,45 калібру, а бійці Опору ходять, в основному, із гвинтівками Heckler & Koch G36 і автоматами UMP.
Хлопець на вулиці називає одного із «синтетичних поліцейських» епітетом «Robo-Dick»: це натяк на Пола Верховена, режисера оригінального фільму 1990-го року і «Робокопа» (1987).
У субтитрах до новини про вибух поїзда ім'я персонажа Браяна Кренстона відображається як «Cohaagan». А в титрах до фільму його зазначили як «Cohaagen».
Якщо «Спад» вільно падає в тунелі за умов відсутності опору, — то пасажири мали б бути в невагомості протягом всієї подорожі. Однак, умови невагомості у фільмі з'являються лише при проходженні крізь ядро планети. Якщо корабель прискорюється на дорозі до ядра, а потім уповільнюються до повної зупинки з другого боку; «перевороти» у епіцентрі ядра Землі, мали б проходити тричі, і гравітація мала би на протяглості усієї подорожі, окрім точки відправлення, точки перевороту біля ядра і точки призначення. При прискоренні в 1 G поїздка зайняла б більше, аніж заявлені у фільмі 17 хвилин, а саме близько 47. Австралія розташована не діаметрально протилежно до Великої Британії.
2 червня 2009 року журнал «Variety» оголосив, що Курт Віммер має намір написати сценарій до цього фільму.[15] Марк Бомбак також узяв участь у написанні,[6] у той час як Джеймс Вандербільт[en] «відполірував» готовий текст.[16] Більш, ніж рік по тому Лена Вайсмана запросили бути режисером картини.[17] Пол Кемерон став оператором фільму[18] а монтажем фільму зайнявся Крістіа Вагнер[en].[19] Саундтрек є наслідком співпраці Гаррі Ґрейсон Вильямс і валлійська електронна команда Hybrid[en].[20] Хоча фільм було оголошено у пресі як «римейк», кінозірка Джессіка Біл оголосила 2серпня 2012 року у шоу «The Daily Show», що фільм не є римейком фільму 1990 року, а швидше адаптацією оригінальної новели Філіпа Кей Діка.[21] Однак, герой власне Джессіки, Меліна, насправді відсутній у новелі Філіпа Кей Діка, а взято його саме з фільму 1990 року за участю Шварценеґґера. Те ж саме скажемо і про образи Когааґена і Гаррі, а тако ж і вождя руху опору разом із ними. Із попередньої версії фільму також запозичено імена Квейд (Quaid) і Лорі (Lori) для подружжя головних героїв, узятих із фільму-попередника, — у той час як у оригінальній новелі це були Квейл (Quail) та Кірстен (Kirsten). Основна сюжетна лінія фільму також заснована на сюжеті оригінального фільму 1990-го, хоча і з деякими змінами, наприклад, із переміщення місця розгортання подій із Марса до «колонії».
У серпні 2010 Арнольд Шварценеггер висловлював інтерес у своїй участі у фільмі в образі Даґа Квейда (Doug Quaid), поки у жовтні 2010 року офіційно не було оголошено в The Hollywood Reporter, що короткий список претендентів на роль Квейда із Томом Гарді і Майклом Фассбендером очолює Колін Фаррелл.[22] 11 січня 2011 було оголошено, що Фаррел уже отримав цю роль.[8] Фаррелл у квітні 2011 сказав у інтерв'ю, що він ознайомився зі сценарієм, а також зазначив, що римейк відрізняється від новели Діка.[23]
Про участь Кейт Бекінсейл та Джессіки Біл було підтверджено 25 травня[9] після розгляду кандидатур акторок Еви Грін, Діани Крюгер і Кейт Босворт, яких раніше розглядали на роль Меліни (Біл).[24] Зірку телесеріалу«Пуститися берега» Браяна Кранстона (Bryan Cranston) було обрано на роль головного антагоніста у фільмі.[10][25]Етана Говка запросили на камео, як він сам зазначив «для монологу на п'ять сторінок довжиною»;[26][27] однак, цю роль, очевидно, потім вирізали.[28] Пізніше до складу акторів залучили Білла Нагі (Bill Nighy)[29] і Джона Чо (John Cho).[12]
Щоб зацікавити майбутніх глядачів і створити ажіотаж навколо майбутнього тоді римейка «Total Recall» — трохи більше, ніж за місяць до релізу 3 серпня 2012, було створено фальшиву вірусну рекламу неіснуючої корпорації «Rekall» із фільму, яка раптово виникла на вулицях найбільших міст США. Різні за темою оголошення про послуги салону пропонували клієнтам втілити свої найзаповітніші мрії шляхом імплантації їм фальшивих спогадів.[36] Було створено сайт корпорації під салоганами: «Утікай зі свого світу до нашого!», а також «Байдуже, чого Ви хочете — ми пригадаємо це для Вас!». Там симпатична дівчинка-портьє розказує і показує усе про корпорацію і послуги, які її салон надає. Сайт розміщено за адресою: http://www.WelcomeToRekall.com/ [Архівовано 20 березня 2013 у Wayback Machine.]
Астронавт
Мільйонер
Селебріті
Чемпіон
Модель
Обережно: REKALL!
Український постер
У формі, схожій на вірусну рекламну кампанію до фільму «9-й округ», з'явилися навіть анти-Rekall'івські борди і постери під гаслом: «Не дайте їм підсмажити Ваш мозок!» («Don't let them blow your mind») і навіть повноцінний вебсайт NoRekall.org, який поширює детально розроблені медиками і дуже правдоподібні історії користувачів салону, здоров'я яких ніби-то постраждало або внаслідок хімічної дії на організм сироватки (Rekall Serum); або у яких унаслідок опромінення мозку мікрохвильовим синхронізатором біологічних ритмів (Xhu-9 Synchropator) виникли психосоматичні реакції, які призвели до загострення існуючих хворіб; або ж про тих, у кого сталися психологічні розлади унаслідок дисонансу між реальністю і заповітними мріями — і вони не змогли повернутися до нормального життя.[37] Сайт див. тут: https://web.archive.org/web/20121014173105/http://norekall.org/ Деякі українські постери теж виглядали у такому ключі.
Реліз Total Recall відбувся 3 серпня 2012 у 3 601 кінотеатрах США із касовими зборами $9,1 млн за перший день і $25,578 за перший тиждень, здобувши сходинку #2 за касовими зборами (у середньому по $7220 на один кінотеатр).[2]
За кордонами США фільм зібрав за перший тиждень $6,2 млн в Росії, $3,5 млн в Японії і $2 млн у Мексиці.[38]
На 13 жовтня 2012 р. фільм зібрав $58,878 млн на батьківщині і $119,58 млн за кордонами США. Загальні касові збори склали $178,45 млн.[39]
В Україні касові збори фільму були скромними: $470,8 тис. за перший тиждень прокату і менше $1 млн за увесь час.[40] Це стало наслідком млявого просування фільму дистриб'юторами без урахування національної специфіки глядача[якої?].
Фільм отримав суперечливі відгуки оглядачів. «Total Recall» отримав 29 % «помідоростиглості» у накопичувальному рейтингу на сайті Гнилі помідори, що базувався на огляді 202 ревю. Висновок сайту звучав: «Хоч фільм і може похвалитися вражаючими трюками і сценами зі спецефектами, „Total Recall“ має слабенький сюжет, викривлений гумор, спотворені образи героїв, які створив класик наукової фантастики».[41] На сайті Metacritic, який присвоює середньозважений рейтинг зі 100 за відгуками від основних критиків, фільм отримав середній рейтинг 44 на основі 38 рецензій, що визнано «змішаним або середнім рейтингом».[42] На загал, критики оцінили спецефекти та відмітили, що фільм має «візуально вражаючий» сюжетний ряд.
Джо Вільямс[en] із газети "Louis Post-Dispatch"[en] дав фільмові позитивну критичну оцінку: «Багато оздоблена і насичена атмосфера першої години фільму настільки переважає будь-яку науково-фантастичну родзинку фільмів із часів „Особлива думка“, що м'який післясмак фіналу погоні у фільмі швидко забувається».[43]Роджер Еберт із газети "Chicago Sun-Times"[en] віддав фільмові 3 зірки із чотирьох, та відмітив деталізацією світу фільму: «„Total Recall“ є дуже детально продуманою і майстерно витвореною, наповненою потужною енергією науковою фантастикою. Як і всі сценарії, що надихав їх Філіп Кей Дік, ця історія грається з інтригуючими ідеями. Щоправда, у фільмі 1990 року це ніколи не зачіпляло особисто мене емоційно; і чесно кажучи, для мене особисто це й не важливо».[44]Критик Майкл Філліпс[en] із газети «Chicago Tribune» також дав позитивну оцінку фільмові, зазначивши, що «у цьому кіні все відбувається за передбачуваною схемою. Однак, коли чарівна Біл ефектно паркує свій автогувер і звертається до Фаррелла, чи не бажає він прокататися, ваше серце (я упевнений!) співає так само, як і моє…»[45]
Джастін Лав із журналу «The Hollywood Reporter» написав до фільму зважене ревю, він сказав: «Результат роботи знімальної групи є досить цікавим, хоча і не повністю задовольняє мене із точки зору жанру чи цілісності сценарію; обидві ці важливі частини є, як і ступінь уяви творців фільму, явно не на висоті».[46] Емі Б'янколлі з часопису "San Francisco Chronicle" також написала зважений критичний відгук, зазначивши: «Посеред усіх оцих сліпучо-прекрасних оцифрованих комп'ютерних міських пейзажів і динамічного розвитку подій у оновленій версії „Total Recall“, усе інше виглядає позбавленим смаку: без крові, без повітря, без почуття гумору, одним словом — безлико. З ефектною тригрудою повією — чи без неї».[47] Джен Ченсі із газети «Washington Post» дав фільмові дві зірки із чотирьох, сказавши: «Так що ж у цьому „Total Recall“-2012 перевершує версію фільму з Арні? Для початку, тут є новий актор у головній ролі… А ще тут набагато більша кількість недоліків».[48]Овен Гляйберман із тижневика «Entertainment Weekly» традиційно для себе позначив фільм рейтингом «C», зазначивши: «Ця… річ є похмурою, статичною, безрадісною».[49] Джастін Чанг із журналу «Variety» відзначився неоднозначним враженням про фільм: «Божевільний нові гаджети, енергійний сюжетний ряд і ретельно пророблений дизайн довкілля — усього цього не достатньо, щоб уберегти „Total Recall“ від приторного відчуття надмірності».[50]
А от Кайл Сміт[en] із «New York Post» повністю розкритикував фільм: «Що стосується головного лиходія у фільмі — то навряд чи можна зіграти краще, ніж Браян Кренстон, в образі злого олігарха, який намагається покінчити з опором… Проте… Коли він стає у спаринг із Фарреллом — ви не відчуваєте мурашок по шкірі. Це виглядає жалюгідно, ніби ви спостерігаєте, як якийсь чувак б'є свого батька».[51]Петер Траверз із журналу «Rolling Stone» також піддав нищівній критиці цю картину, сказавши: «Не поспішайте із гомеричним реготом тільки тому, що новий „Recall“ абсолютно безмозкий. Оригінальність і зв'язність у фільмі теж зникли безвісти».[52]
Катерина Тугушева, журналіст afisha.tochka.net оцінила фільм так: «„Згадати все“ — якісний і видовищний фантастичний бойовик; і хоча глядачі знають, чим все закінчиться, його хочеться додивитися до кінця. А раптом все це фальшивка?»[53]
Латифа Маріам Найем із сайту kinofilms.ua у статті «„Згадати все“ — зразковий бойовик» написала таке: «…запам'яталася головна героїня Кейт Бекінсейл, котра грає Лорі, псевдодружину Квейда. У кожній сцені від неї було стільки агресії, що це навіть дивувало, бо канон того, що у головного героя-мужчини має бути антагоніст — теж мужчина, занадто вже уївся… Та тут Кейт Бекінсейл повністю взяла на себе роль негативного героя, ну й, звичайно ж, привабливої особи: куди ж без цього в екшенах». У цілому критика рецензентки більше нейтральна, аніж негативна. Наостанок вона зазначає: «Під час перегляду шанувальникам такого кіна [бойовика — Авт.] можна сміливо відключати мозок і просто насолоджуватися екшеном у класичному його стилі».[54]
Критик Redder із того ж сайту зазначив: «…чисто візуально все шикарно: світ майбутнього виглядає похмуро й переконливо, погоні, вибухи, перестрілки виглядають здорово, око ні на чім не спотикається, нічого не дратує. Ну, тобто, чисто зовнішньо — усе напрочуд добротно; а от усередині — порожнеча». У статті автор детально порівнює усі три роботи: оповідання і два фільми; і в цілому дає негативний відгук останньому фільмові: "Отож ["Згадати все" (2012)— Авт.] як середній фантастичний фільм виглядає добре, а як римейк верховенського шедевра — це навіть не бліда тінь. Отакі справи".[55]
Британський композитор Гаррі Греґсон-Вільямс написав музичні теми до фільму «Згадати все» (2012). Примітно, що його вважають[хто?] одним із найвідоміших композиторів сучасності, що поєднує в своєму стилі елементи електронної та класичної музики. Лауреат Satellite Award за музику до фільму «Королівство небес», назву фільму для російського прокату за російським зразком хибно переклали українською як «Царство небесне») і номінацією на «Золотий глобус» за музику до «Хронік Нарнії».
За місяць до виходу фільму на екрани, відбувся реліз гри Total Recall для iPhone і iPad. Це 3D шутер від фірми Jump Games Private Ltd., гру зроблено як прив'язку[en] до фільму з метою взаємовигідного партнерства обох компаній.[57]
Сама гра є шутером від першої особи із лінійним сюжетом, що динамічно розвивається; середовище повністю тривимірне, у грі багато локацій; у розпорядженні гравця чимало зброї — отож гравця тримають у напрузі протягом усієї гри: гру розроблено на сюжетній лінії фільму, якого ще не бачили глядачі; прив'язка до попереднього фільму мінімальна. Сюжет гри починається із того, що головний герой опиняється в 2084 році, і раптом виявляє, що він утікає від таємничих нападників після подорожі до Центру імплантації пам'яті. Справи героя кепські, доля світу лежить на хистких терезах, оскільки межа поміж Фантазією і Реальністю розчиняється у параноїдальному сні.
Під час гри користувач може придбати валюту всесвіту Total Recall Game за реальні гроші через систему покупок Apple (Apple's in-app purchase system), тому необхідний нагляд батьків над малими гравцями.
Гру випущено англійською, французькою, німецькою, італійською та іспанською мовами.
↑Episode #17.134. The Daily Show. Сезон 17. Епізод 134. 2 серпня 2012. Comedy Central. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Lowe, Justin (2 серпня 2012). Total Recall: Film Review. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Biancolli, Amy (2 серпня 2012). 'Total Recall' review: Memory lapse. San Francisco Chronicle. Hearst Communications Inc. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Chaney, Jen (3 серпня 2012). Total Recall. Washington Post. WashingtonPost.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Gleiberman, Owen (6 серпня 2012). Total Recall. Entertainment Weekly. Entertainment Weekly Inc. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Chang, Justin (1 серпня 2012). Film Review: Total Recall. Variety. Reed Elsevier Properties Inc. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Smith, Kyle (2 серпня 2012). WATCH: Total recoil!. New York Post. NYP Holdings, Inc. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Travers, Peter (2 серпня 2012). Total Recall. Rolling Stone. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
↑Redder (26 серпня 2012 року). Сни не про Марс. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 21 жовтня 2012. {{cite news}}: Текст «kinofilms.ua» проігноровано (довідка)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 22 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
США
Україна: 9 серпня 2012; 
Згадати все у Вікісховищі
Згадати все у Вікіцитатах
