Ізяславський повіт
Ізяславський повіт (до 1910 року — Заславський повіт; рос. Изяславский уезд)[1] — адміністративно-територіальна одиниця Волинської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Заслав.
| Ізяславський повіт | ||||
_(1796).gif) | ||||
_zaslav.png) | ||||
| Губернія | Волинська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Заслав | |||
| Створений | 1795 | |||
| Площа | близько 3 450 км² | |||
| Населення | 208 742 осіб (1897) | |||
Історія
ред.Повіт знаходився в південній частині губернії. Межував на півдні з Старокостянтинівським, на заході і північному заході з Острозьким, на сході і північному сході з Новоград-Волинським повітами Волинської губернії. Займав площу 3 055 верст² (близько 3 450 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 208 742 чоловік. З них 76,87 % — українці, 13,28 % — євреї, 7,0 % — поляки, 0,83 % — німці, 1,75 % — росіяни, 0,16 % — чехи[2].
18 березня 1921 року Західна Волинь увійшла до складу Польщі. Внаслідок цього було розділено колишній Острозький повіт — 5 його волостей (Будеразька, Здовбицька, Мізоцька, Сіянецька (окрім села Дідова Гора), Хорівська) відійшли до Польщі до складу Волинського воєводства, 9 — Ганнопільська (окрім сіл Глибочок та Жаврів), Довжоцька (окрім сіл Дуліби, Крилів, Майків, Пашуки, Черниця), Кривинська (окрім села Вільбівне), Кунівська (села Антонівка, Долоччя, Загребля, Закриничне, Заріччя, Кам'янка, Карпилівка, Кунів), Ляховецька, Плужанська, Перерослівська, Семенівська, Уніївська (окрім села Боложівка) відійшли до СРСР до складу Заславського повіту. Також до складу повіту відійшли села Баймаки та Зіньки Шумської волості колишнього Кременецького повіту
Станом на 1883 рік в повіті було 236 населених пунктів, об'єднаних у 24 волості. На 1906 рік у повіті було 412 населених пунктів, об'єднаних у 16 волостей.
Маршалки шляхти
ред.Маршалками шляхти Заславського повіту були:
- Йосип Бурзинський герба Тривдар 1807
- Степан Краєвський герба Ясенчик 1809
- Олександр Івановський герба Лод'я 1811
- Теофіл Гумецький герба Юноша 1812
- Ян Бейзим 1820
- Еразм Рощишевський (Rościszewski) герба Юноша 1822, 1825
- Дмитро Святополк-Четвертинський.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Місто і повіт перейменовані імператорським указом № 32963 від 30 січня (12 лютого) 1910 року. (Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Третье. Том XXX. Отделение Первое. — Санкт-Петебург, 1913 — с. 77)
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009.
- ↑ Памятная книжка Волынской губернии 1915 год.
Література
ред.- Пероговский В. Город Заслав, история его и теперешнее состояние. Местечки Заславского уезда: Славута, Шепетовка, Судилков, Грицев, Корница, Лабунь, Белогородка и селения: Городище, Поляхова и Зелинцы // Волынские губернские ведомости. 1868, № 81-85, 89-91. (рос.)
- Дубік О. Опис церков Заславського повіту Волинської губернії // Сакральне мистецтво Волині. — 2002. — T. 9.
Ресурси мережі
ред.- Ярослав Кукуріка. Адміністративно-територіальні перетворення Заславщини в складі Російської імперії // Гілея: науковий вісник. Вип. 55. 2011.
- Тарас Вихованець. «Генеральное описание Волынской губернии» як джерело з історії Заслава та Заславського повіту кін. XVIII — поч. ХІХ ст. [Архівовано 18 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Вихованець В. Заслав і повіт: заможність і слава [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (рос.) Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
- (пол.) Юзеф Кшивіцький. Заслав (Zasław) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 443. (пол.)