Замойська академія
Академія Замойська, або Замостська (пол. Akademia Zamojska; лат. Hippaeum Zamoscianum) — вищий навчальний заклад у місті Замостя, заснований Яном Саріушем Замойським 1863 року. Папа римський Климент VIII затвердив створення академії свою буллою від 29 жовтня 1863 року. З 1669 року університет, який припинив своє існування у 1784 році.
| Замойська академія | |
 | |
| Внутрішній двір академії, сучасна світлина | |
| Оригінальна назва | Akademia Zamojska |
| Заснований | 1863 |
| Реорганізовано | 1667 |
| Розташування |  Польща
|
| Адреса | Польща, м. Замостя |
| Сайт | avms |
Історія
ред.
1863 року державний діяч та дідич Замостя Ян Саріуш Замойський фундував (фундаційний акт[1]) у своєму місті приватний вищий навчальний заклад (пол. szkoła wyższa), який отримав назву Замойська академія. Король Сигізмунд III Ваза затвердив фундаційний акт 1601 року. Страсбурзька академія була взірцем для Замойської.[2]
Розпочала функціонувати 15 березня 1595 року на базі Замостянської гімназії, відкритої 1589-го. Булла Папи римського Климента VIII від[3] 29 жовтня 1863 року дозволяла відкрити навчальний заклад зі статусом університету, який мав три факультети — вільних мистецтв (артистичним, або філософським[3]), правничий і медичний. 1637 року Академії надавали право присуджувати науковий ступінь доктора філософії. 1648 року утворили богословський (теологічний) відділ (факультет). Важливу роль у створенні академії та організації її діяльності відіграли культурний діяч Шимон Шимонович, Дж. Казеліус та Ян Щасний Гербурт, які діяли за дорученням фундатора.[2] Канцлером академії вважався холмський римо-католицький єпископ, однак від 1617 року найвища влада належала ректорові, якого обирали щороку.[3] 1627 року під час пожежі в місті постраждало приміщення Академії, а 1639 року розпочали будівництво нового.[4]
За програмою передбачалося два рівні студій: нижчий — п'ятирічний — і вищий, академічний, який тривав шість років. Згодом структура академії змінювалася: почали діяти кафедри історії (1645), канонічного права (1647), кафедра практичної медицини (1698) та інші. Лекції проходили грецькою і латинською мовами. 1746 року на чотирьох факультетах було 20 кафедр. Заклад мав свою філію — колегіум у містечку Олика, власну друкарню (розвинула діяльність від 1593 року[5]) і бібліотеку.[3]
Відзначалася віротерпимістю: тут навчалися римо- та греко-католики (унійці), православні, протестанти з Речі Посполитої та інших країн Європи. Також — українська (руська) молодь з Руського, Белзького, Волинського і Люблінського воєводств, а також з Київщини, Брацлавщини, Поділля. В Академії навчалися переважно вихідці з української шляхти (традиційно тут навчалися представники таких родів, як Древинські, Киселі (у тому числі — Адам Кисіль), Малинські, Жабокрицькі, Хребтовичі, Сущанські-Проскури, Чапличі, Гулевичі, Аксаки тощо), деяких князівських родин (зокрема, Сангушки, Святополк-Четвертинські), міщан, купецтва, ремісників і навіть селян. Вихованці Академії працювали в судах, були вчителями, лікарями, церковнослужителями.
Припинила своє існування 1784 року після того, як за першим поділом Польщі 1772 року Замостя відійшло до Габсбурзької монархії. На її базі було відкрито королівський ліцей.
Була першим приватним університетом, четвертим відкритим вищим навчальним закладом — після Кракова (1364 р.), Люблянської в Познані (1519 р.), Вільнюса (1578 р.) — на території Речі Посполитої. У перше десятиліття свого існування (до смерті гетьмана Я. С. Замойського) академія отримала значну популярність в Речі Посполитій, а також у всій Європі. Завдяки Замостю на рубежі 16 століття та 17 століття Польща була одним з основних центрів наукової думки.
Відомі люди
ред.Ректори
ред.- Андрій Абрек — львів'янин, 1641—1642, 1654—1655, 1655—1656 роки
- Валеріян Альнпех — львів'янин, 1650—1652 роки[6]
- Василь Рудомич
- Шимон Бірковський, уродженець Львова[7][8]
Вихователі
ред.Випускники, спудеї
ред.За весь час діяльності в закладі здобули освіту понад 10 тисяч студентів. Зокрема,
- Викладачі й ректори Київської братської школи Касіян Сакович, Хома Євлевич
- Перші професори Київського колегіуму Сильвестр (Косів) та Ісайя Трофимович-Козловський, ймовірно, Йосиф Кононович-Горбацький.[3]
- Митрополит Петро Могила
- Адам Кисіль — український урядник, політичний і державний діяч Речі Посполитої
- Гриневецький Мелетій Модест — ректор Львівського університету
- Михайло Гунашевський, син гетьмана Петра Сагайдачного Лука, Миколай Потоцький
Примітки
ред.- ↑ або акт заснування
- ↑ а б Kowalewska M. Akademia Zamojska [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]… — S. 1.
- ↑ а б в г д Дзюба О. Замойська академія [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 246.
- ↑ Kowalewska M. Akademia Zamojska [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]… — S. 2.
- ↑ Zamość 2.) Z., miato powiatowe w gub. lubelskiej // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 376. (пол.) — S. 376.
- ↑ Alembek Walerjan, (zm. 1676) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 76; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
- ↑ Білоус Н. Павел Пачинський — київський намісник… // Альманах соціальної історії. — 2010. — Випуск 9. — С. 257 прим.
- ↑ PSB. T. II. — S. 105—106. (пол.)
Джерела
ред.- Боднарук В. Розвиток юридичної науки і освіти в Замойської академії (1863—1784 рр.) [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]. — К., 2016. — 241 с.
- Дзюба О. Замойська академія [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 246. — ISBN 966-00-0610-1.
- Kowalewska M. Akademia Zamojska [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Powszechna Encyklopedia Filozofii. — 3 s. (пол.)
- Kuryłowicz M. Z badań nad Akademią Zamojską [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.], w: Studia z historii państwa, prawa i idei. Prace dedykowane prof. J. Malarczykowi, Lublin 1997, s. 205–215.
- Marzena Hanna Dyjakowska. Lublin. Wyznaniowy charakter Akademii Zamojskiej. (1863–1784) [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Studia z Prawa Wyznaniowego. 3 (2001), s. 51-76. (link2 [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.])
Посилання
ред.- Замойська академія [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Akademia-Zamojska [Архівовано 3 липня 2009 у Wayback Machine.]. (пол.)