Вікіпедія

Залізняк Андрій Анатолійович

радянський і російський мовознавець

Андрій Анатолійович Залізняк (рос. Андрей Анатольевич Зализняк; 29 квітня 1935, Москва, СРСР — 24 грудня 2017, Москва[3][4]) — радянський і російський лінгвіст.

Андрій Анатолійович Залізняк
рос. Андрей Анатольевич Зализняк
Народився29 квітня 1935(1935-04-29)[1]
Москва, СРСР
Помер24 грудня 2017(2017-12-24)[2][1] (82 роки)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
КраїнаСРСР СРСР, Росія Росія
Діяльністьмовознавець, діалектолог, викладач університету
Alma materМосковський державний університет, Паризький університет
Галузьлінгвістика
ЗакладІнститут слов'янознавства РАНd
Філологічний факультет МДУd
МДУ
Вчене званняакадемік Російської академії наук і члени-кореспонденти РАНd
Науковий ступіньдоктор філологічних наук
Науковий керівникАндре Мартіне і Іванов В'ячеслав Всеволодович
ВчителіАндре Мартіне
Відомі учніAnna Feliksovna Litvinad
Гіппіус Олексій Олексійовичd
Дибо Анна Володимирівнаd
Поліванова Анна Костянтинівнаd
Аспіранти, докторантиДибо Анна Володимирівнаd
Anna Feliksovna Litvinad
Поліванова Анна Костянтинівнаd
Гіппіус Олексій Олексійовичd
ЧленствоРосійська академія наук
Геттінгенська академія наук
Spelling Commission of the Russian Academy of Sciencesd
У шлюбі зElena Viktorovna Paduchevad
ДітиAnna Zaliznyakd
НагородиДержавна премія Російської Федерації
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Залізняк Андрій Анатолійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залізняк.

Життєпис

ред.

Андрій Залізняк народився в Москві в 1935 році. Закінчив філологічний факультет МДУ (романо-германське відділення) (1958).

У 1957—1958 роках навчався в Паризькому університеті у відомого структураліста Андре Мартіне.

Працював в Інституті слов'янознавства АН СРСР з 1960 року, де в 1965 році здобув ступінь доктора філологічних наук.

З 1987 року — член-кореспондент АН СРСР, а в 1997 році обраний академіком РАН.

Популяризація науки

ред.

А. А. Залізняк відомий своїми популярними лекціями з досліджень давньоруських берестяних грамот[5], а також лекціями загального плану «Про історичну лінгвістику»[6], а також низкою лекцій з «аматорської лінгвістики»[7][8][9], де він піддав критиці ідеї маргінальної лінгвістики (зокрема, робіт А. Т. Фоменка з «Нової хронології») як дилетантські і побудовані на примітивних асоціаціях.

Однак не зумів науково довести походження стародавніх гідронімічних та топонімічних слів «укр», «вукр», «вкра»[джерело?]. Натомість розглядає слово «край», що суперечить основному закону[якому?] походження і розвитку слів у слов’янських мовах.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Умер лингвист Андрей Зализняк
  3. ↑ Прощание с Андреем Зализняком пройдёт 28 декабря в РАН. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  4. ↑ Не стало Андрея Анатольевича Зализняка. Институт славяноведения Российской академии наук (ИСл РАН) (рос.). 25 грудня 2017. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 28 грудня 2017.
  5. ↑ Лекция Андрея Зализняка. «Публичные лекции «Полит.ру». 30 ноября 2006. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 23 лютого 2011.
  6. ↑ Об исторической лингвистике. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
  7. ↑ А.Зализняк (2009). О профессиональной и любительской лингвистике. ж. Наука и жизнь, №1. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
  8. ↑ А.Зализняк (2009). О профессиональной и любительской лингвистике. ж. Наука и жизнь, №2. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 13 квітня 2017.
  9. ↑ А.Зализняк (28 мая 2010). Что такое любительская лингвистика. Полит.ру. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 13 квітня 2017.


  Це незавершена стаття про мовознавця чи мовознавицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Залізняк_Андрій_Анатолійович&oldid=43443572