Завадський Володимир Георгійович

Володи́мир Гео́ргійович Зава́дський (нар. 13 січня 1919(19190113) — 20 червня 1992)  — радянський військовик, у роки Другої світової війни — заступник командира ескадрильї 511-го окремого розвідувального авіаційного Ясського орденів Богдана Хмельницького і Олександра Невського полку (5-та повітряна армія, 2-й Український фронт), Герой Радянського Союзу (1944), старший лейтенант.

Володимир Георгійович Завадський біл. Уладзімір Георгіевіч Завадскі
Майор авіації
Загальна інформація
Народження	13 січня 1919(1919-01-13) Черкасово
Смерть	20 червня 1992(1992-06-20) (73 роки) Первомайськ
Громадянство	СРСР
Національність	білорус
Alma Mater	ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Військова служба
Роки служби	1939–1955
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	ВПС СРСР
Рід військ	Розвідувальна авіація
Формування	511-й окремий розвідувальний авіаційний полк
Війни / битви	Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Хрест льотних заслуг (США)

Біографія

Володимир Георгійович Завадський народився 13 січня 1919(19190113) року в селі Черкасово (тепер Оршанського району Вітебської області) в робітничій сім'ї. Білорус. Освіта середня. Працював в майстернях депо станції Орша.

У жовтні 1939 року призваний до РСЧА. У 1940 році закінчив Енгельсське військове авіаційне училище льотчиків і направлений молодшим льотчиком-спостерігачем 39-го ближньобомбардувального авіаційного полку 10-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Західного особливого військового округу.

Член ВКП(б) з 1940 року.

З початком німецько-радянської війни брав участь в бойових діях з 22 червня 1941 року. Першого ж дня війни аеродром базування 39-го ббап в Пінську був атакований ворожою авіацією, внаслідок чого літак Завадського, як і інші, згорів. Полк евакуйовано в місто Ногінськ Московської області, де йшло переозброєння літаками Пе-2 і Пе-3.

З листопада 1941 року лейтенант Завадський воював на Західному фронті. Брав участь в обороні Москви, головно виконуючи розвідувальні завдання в районі Істри та Звенигорода, пізніше — в районі Калуги, Тули,Рославля. Ним зафіксовано на фотоплівку найбільше фактів пересування ворожих військ Варшавським шосе. За відмінні результати в бойовій роботі, в січні 1942 року нагороджений орденом Червоного Прапора.

В січні-березні 1942 року було сформовано 511-й ббап, в складі якого лейтенант Завадський здійснював розвідувальні польоти і фотозйомку лінії ворожої оборони в районі Юхнова і Гжатська, залізничних вузлів Вязьми, Смоленська, Брянська. За відзнаку в цих бойових вильотах нагороджений медаллю «За відвагу».

Наприкінці березня 1942 року полк було виведено на переформування та перепідготовку. В червні 1943 року 511-й орап був направлений на Степовий фронт. У складі 5-ї повітряної армії В. Г. Завадський воював до самої перемоги.

Виконуючи завдання по повітряній розвідці ліній ворожих укріплень, забезпечував командування розвідувальними даними при підготовці і проведенні Бєлгородсько-Харківської наступальної операції, битви за Дніпро, Кіровоградської, Корсунь-Шевченківської, Умансько-Ботошанської, Яссько-Кишинівської стратегічних наступальних операцій.

Станом на 1 квітня 1944 року В. Г. Завадським здійснено 115 бойових вильотів на розвідку супротивника, в тому числі в його глибокий тил, сфотографовано військові об'єкти на площі в 10 738 квадратних кілометри.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року за зразкове виконання завдань командування, мужність і героїзм, виявлені при виконанні розвідувальних польотів, Завадському Володимиру Георгійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 2534).

На заключному етапі війни старший лейтенант Завадський брав участь в бойових діях на території Угорщини, Австрії, Чехословаччини: Дебреценській, Будапештській, Віденській і Празькій наступальних операціях.

Після війни продовжував службу в рідному полку, перебазованому до Одеського військового округу. У 1954 році брав участь в широкомасштабних навчаннях із застосуванням ядерної зброї на Тоцькому полігоні, отримав певну дозу опромінення.

У 1955 році майор Завадський В. Г. вийшов у запас. Оселився у місті Первомайську Миколаївської області. У 1956 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут. Працював інженером на Первомайському машинобудівному заводі «Фрегат».

Помер 20 червня 1992 року. Похований в Первомайську на кладовищі по вулиці Кам'яномостівській.

Нагороди

• медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (26.10.1944);
• орден Леніна (26.10.1944);
• два ордена Червоного Прапора (20.01.1942, 01.04.1944);
• орден Олександра Невського (16.06.1945);
• два ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня (18.11.1943, 11.03.1985);
• орден Червоної Зірки (05.11.1954);
• медаль «За відвагу» (22.03.1942);
• медаль «За бойові заслуги» (19.11.1951);
• інші медалі;
• Хрест льотних заслуг (США) (1944).

Література

• Навечно в сердце народном. 3-е изд. доп. и испр. Минск, 1984
• Давтян С. М. Пятая воздушная. Военно-исторический очерк боевого пути 5-й воздушной армии в годы Великой Отечественной войны. — М.: Воениздат, 1990
• Гречко С. Н. Решения принимались на земле. М.: Воениздат, 1984

Посилання

• В. Г. Завадський на «Az-libr.ru» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]