Журавель-вінценос південний
| Журавель-вінценос південний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Balearica regulorum E. T. Bennett, 1834 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Журавель-вінценос південний[2] (Balearica regulorum) — птах родини журавлевих (Gruidae), що мешкає на сході та півдні Африки. З шести видів журавлів, що мешкають на Африканському континенті, журавель-вінценос південний вважається найчисельнішим — за оцінкою орнітологів, їх сукупна популяція становить 58-77 тис. птахів. Птах є одним з національних символів Уганди і зображений на її національному прапорі та гербі.
Загальна характеристика
ред.Птах заввишки до 106 см і вагою 3,5 кг. Оперення блідо-сіре — світліше у порівнянні з вінценосом північним. Крила здебільшого білі, але трапляються також золотисті, руді та коричневі пера. На голові є великий чубчик, що складається з пір'я золотистого відтінку. На щоках є білі плями, а під підборіддям горловий мішечок, який може роздуватися. У порівнянні з північним видом мішечок виглядає набагато більшими. Крім того, на щоках також є плями голої червоної шкіри, які трохи більші аналогічних у вінценоса північного. Дзьоб порівняно короткий, дещо сплющений, темно-сірий. Ноги чорні. На відміну від інших журавлів на нозі є довгий задній палець, який дозволяє птахові легко утримуватися на гілці дерева або чагарника.
Розповсюдження
ред.Живе в долинах річок та на узбережжях великих озер.
Спосіб життя
ред.Гніздо — купа хмизу, очерету або просто ямка, іноді влаштовує гнізда на деревах.
Харчування
ред.Насіння, пагони рослин, комахи та інші безхребетні.
Розмноження
ред.У кладці 2-3 плямистих яєць у грудні-березні. Насиджування 28 днів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Balearica regulorum. Т. 2016. с. e.T22692046A93334893. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22692046A93334893.en.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Література
ред.- Johnsgard PA. 1983. Cranes of the world. Bloomington: Indiana University Press.
- IUCN/SSC: Огляд стану і план з охорони журавлів [Архівовано 23 квітня 2007 у Wayback Machine.]
- Сайт Мінародного фонду охорони журавлів
Посилання
ред.- Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.]
