Елак

Елак (Ellac, Elac, Elak, * 425 — † 454) — король гунів, що мешкали на теренах сучасної України, був старшим сином короля гунів Аттіли і королеви Креки. В історії часто зустрічається таке під іменем «Ilak» (Ілак). Одружений, мав сина — Аудана.

Елак
Народився	425 імперія Гунівd
Помер	454 Паннонія, Римська імперія
Діяльність	вождь
Учасник	Битва при Недао
Титул	Король гунівd
Посада	Король гунівd
Рід	Атилідиd
Батько	Аттіла
Мати	Крекаd
Брати, сестри	Ернак, Денгизих і Цсабаd
Медіафайли у Вікісховищі

Після смерті Аттіли став спадкоємцем гунської імперії. Його правління тривало всього 2 роки, від 453 до 454 року, коли він загинув у бою в битві при Недао.

У ході місії Пріска Панійського до столиці Аттіли, через візантійські інтриги в центральній частині держави Північного Причорномор'я Елак намагався навести порядок. Елак, як старший син Атілли став наступником правителя держави Гунів. В цей час вона почала розпадатися. У Елака був конфлікт зі своїми братами — Денгизихом та Ернаком. Він змусив братів покинути межі країни Гунів й шукати нові землі.

У 454—455 роках германські племена починають повстання під проводом Ардаріха (короля гепідів) проти панування гунів і при підтримці візантійського імператора Маркіана в бою серед степу Паннонії, недалеко від річки Тиса, лідер гунів загинув, а його війська відступили.

Після загибелі короля Елака, державу очолює другий син Аттіли — Денгизих. Військові керівники, які відмовилися підкорятися наказам Елака і були переконані, що відповідальність і покарання за смерть Аттіли повинні нести Римляни, організували похід і розорили Рим.

Після смерті Елака — Денгизих та Ернак почали переговори з германським королем Ардаріхом для досягнення миру — він погодився зняти облогу, в обмін на мир з усіма іншими союзними племенами гунів. У мирній угоді з гепідським королем, володарі гунів погодились покинути територію Угорщини та Італії зі своїм народом. Деякі племена гунів залишилися в цих областях і утворили змішані популяції.

Після війни, території гепідів, герулів, скірів і остготів перейшли в управління візантійського імператора Маркіяна, як буферна зона з залишками гунів, булгарів, сарматів, аланів. Більша частина війська гунів були з племен утигурів, які також покинули ці терени і пішли по домівках.

Джерела

• Otto J. Maenchen-Helfen: Die Welt der Hunnen. 1978, ND Wiesbaden 1997.
• Timo Stickler: Die Hunnen. Verlag C.H. Beck, München 2007, ISBN 978-3-406-53633-5.
• A. Lengyel, G. T. Radan, The Archaeology of Roman Pannonia, University Press of Kentucky, 1980, p. 61

Попередник:	Правителі гунів 453 – 454	Наступник:
Аттила		Тунділа Денгизих