Еден Азар
Еде́н Аза́р (фр. Eden Hazard; нар. 7 січня 1991, Ла-Лув'єр, Бельгія) — бельгійський футболіст, лівий вінгер збірної Бельгії. 10 жовтня 2023 року оголосив про завершення кар'єри футболіста[7].
Еден Азар | ||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 7 січня 1991[1][2][3] (33 роки) | |||||||||||||||||||||||||
Ла-Лув'єр, Бельгія | ||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 175 см | |||||||||||||||||||||||||
Вага | 74 кг | |||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Бельгія[6] | |||||||||||||||||||||||||
Позиція | лівий вінгер | |||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | закінчив кар'єру | |||||||||||||||||||||||||
Номер | 7 | |||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
1995–2003 2003–2005 2005–2007 |
«Роял Стад Бренуа» «Тюбіз» «Лілль» | |||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||
Раннє життя
ред.Еден Азар народився в Ла-Лув'єрі, виріс у місті Брен-ле-Конт[en]. Його мати Карін і батько Тьєррі обидва були футболістами. Його батько провів більшу частину своєї кар'єри на напівпрофесійному рівні з «Ла Лув'єром» у бельгійському другому дивізіоні. Його мати грала нападницею в першому дивізіоні бельгійського чемпіонату і перестала грати, коли була вагітна на третьому місяці. Погравши у футбол, обоє батьків стали вчителями спорту. Тьєррі звільнився з посади в 2009 році, щоб приділити більше часу своїм дітям. Еден Азар — старший із чотирьох дітей. У нього є троє братів, усі вони грають у футбол, зокрема й гравець національної збірної Бельгії Торган. Інші молодші брати — Кайлян та Ітан[8]. Кумиром Едена Азара є Зінедін Зідан[9].
Клубна кар'єра
ред.Лілль
ред.2011—2012
ред.Напередодні початку сезону Азар взяв собі 10 номер[10]. У першому офіційному матчі сезону проти Марселя у рамках суперкубку Франції з футболу, забив другий гол команди. Однак згодом Марсель зумів перемогти з рахундом 4-5 та здобути титул чемпіона[11]. 20 серпня у матчі третього туру чемпіонату зробив асист на Бенуа Педретті. Цей гол був перший, що забила команда, у переможному матчі над Каном з рахунком 2-1[12]. Місяцем пізніше він забив два голи у виїзній перемозі над Сент-Етьєном 3-1[13][14]. Чотири дні потому відбувся дебют гравця у Лізі чемпіонів УЄФА. Матч проти московського ЦСКА звершився нічиєю 2-2[15].
Вже в наступному матчі чемпіонату Лілль знову зіграв у нічию 2-2 з Сошо, а Азар реалізував пенальті[16]. Три дні потому гол, забитий Азаром, врятував для Лілля нічию 1-1 проти Бордо[17]. Матч проти Трабзонспору, що був зіграний 27 вересня, завершився з рахунком 1-1 після гольового пасу гравця на Мусса Соу[18]. Після двохмісячної безгольової посухи Азар відзначився голом з пенальті у ворота Аяччо, реалізувавши його у стилі Антоніна Паненка[19][20]. Декілька днів потому був у списку гравців, що претендували на місце у символічній збірній УЄФА за 2011 календарний рік[21].
В останньому матчі чемпіонату перед зимовою перервою гравець забив третій гол команди у ворота Ніцци, чим не тільки допоміг зіграти у нічию 4-4, але і покращив свій показник голів у чемпіонаті, побивши торішній рекорд[22]. Забивши гол, Азар відсвяткував його пом'янувши колишнього гравця молодіжної академії Лілля Моламі Бокото, що помер за день до того[23][24]. Відзначившись у ворота аматорського клубу Шантілі, одразу після зимової перерви, Азар записав на свій рахунок вже 9 голів, а Лілль пройшов дулі у національному кубку[25]. Наступного місяця Лілль програв Марселю 2-0, таким чином команда Азара на той момент вже не вела боротьби за два національні кубки[26][27][28].
28 квітня Азар втретє підряд був номінований на нагороду «UNFP Гравець сезону»[29]. Два тижня потому здобув цю нагороду, випередивши сильних гравців, таких як Олів'є Жіру та Юнес Беланда[30]. Це лише другий випадок в історії нагороди, щоб її здобув один гравець два сезони поспіль. Азар повторив досягнення гравця ПСЖ Паулета[31]. Також він втретє поспіль був включений у символічну збірну турніру. 20 травня він провів свій останній матч у складі Лілля проти Нансі, команди проти він якої свого часу дебютував. У цьому матчі гравець оформив перший у кар'єрі Хет-трик, а Лілль переміг 4-1[32].
Челсі
ред.2012—2013
ред.4 червня 2012 року Азар пройшов медогляд та узгодив умови особистого контракту з клубом Челсі . Сума склала близько 40 мільйонів євро. Цей трансфер увійшов у топ 10 (за вартістю) у чемпіонаті Англії. Гравець отримав № 17.
12 серпня 2012 року відбувся дебют за нову команду у матчі за Суперкубок Англії з футболу проти «Манчестер Сіті». «Челсі» зазнали поразки з рахунком 3-2. В чемпіонаті Англії гравець вже з першого матчу вийшов в основі проти «Вігана». Бельгієць відзначився гольовим пасом та заробленим пенальті. В наступному турі відкрив лік своїм забитим м'ячам, реалізувавши пенальті у матчі проти «Ньюкаслу». Дебютував у Лізі чемпіонів у матчі проти «Ювентуса». Авторитетна англійська газета Гардіан поставила його на 58[33][34] місце найкращих футболістів.
23 січня трапився прикрий інцидент. У матчі кубку Ліги проти «Свонсі» вдарив ногою болл боя. Гравець це пояснив тим, що той затримував час, не віддаючи м'яча. Потім були взаємні вибачення. Гравцю було не уникнути санкцій, тому федерація дискваліфікувала його на декілька матчів. Повернувся у матчі проти «Вігану» і зразу відзначився. «Челсі» переміг 4-1.
21 лютого вийшов на заміну матчу 1/16 фіналу Ліги Європи проти «Спарти» і забив гол, що вивів його команду в наступний раунд. Забив гол у ворота «Манчестер Юнайтед» у матчі кубку Англії. Цей гол дозволив зрівняти рахунок 2-2, а отже за регламентом має бути перегравання. В ньому «Челсі» переміг 1-0 і пройшов далі. Загалом Азар забив 13 голів і віддав 26 гольових передач у всіх матчах сезону.
2013—2014
ред.Перший матч сезону був проти «Баварії» за Суперкубок УЄФА. Азар відзначився гольовою передачею і голом, але матч завершився з рахунком 2-2, а в серії пенальті «Челсі» зазнав поразки 5-4[35]. У жовтні був включений в список претиндентів на Золотий м'яч ФІФА, який складався з 23 осіб[36]. 8 лютого 2014 оформив свій перший хет-трик у ворота «Ньюкасла» . Ця перемога дозволила Челсі тимчасово очолити турнірну таблицю. 8 квітня в матчі проти ПСЖ гравець отримав травму, через що і пропустив декілька турів чемпіонату, а також перший півфінальний матч з «Атлетико».
27 квітня 2014 отримав ногороду «PFA Молодий гравець року», а в боротьбі за головну нагороду «PFA Гравець року» поступився лише Луїсу Суарезу. Окрім цього, вже другий рік поспіль був включений в символічну збірну чемпіонату Англії[37].
2014—2015
ред.Тьєррі Анрі про Азара [38]
Після того, як Хуан Мата перейшов до складу Манчестер Юнайтед, Азар забрав собі звичну десятку на спині[39]. 5 жовтня гравець заробив пенальті у матчі проти Арсеналу, після фолу Лорана Косельні. Сем же Азар його реалізував у ворота Войцеха Щенсни. Цей гол поклав початок перемозі «синіх» з рахунком 2-0. На момент матчу Челсі був єдиною командою що не програвала у чемпіонаті[40]. У Азара залишався 100 % показник голів з пенальті — 16 ударів та 16 голів. Він залишався єдиним гравцем у Європі, що забив 15 і більше голів з пенальті підряд[41].
Перший гол Азара у Лізі чемпіонів у цьому сезоні був забитий 21 жовтня у ворота Марибора з одинадцятиметрової позначки. Челсі одержав домашню перемогу 6-0[42]. Вже у виїзному матчі у Словенії гравець заробив пенальті на 85 хвилині, однак голкіпер суперників Ясмін Ханданович відбив його, таким чином врятував для своєї доманди нічию 1-1[43]. 13 грудня Азар відкрив рахунок у переможному для Челсі у матчі проти Халл Сіті з рахунком 2-0. Цей гол був лише другий головою у кар'єрі гравця[44]. Цей гол був здивуванням для багатьох, навіть для тренера команди Жозе Моурінью. Після матчу він сказав: «Він забив у повітрі, я здивувався. Він стрибав багато, але зазвичай закривав свої очі. Що ж я здивувався, але гол дуже хороший.»[45].
12 лютого підписав новий контракт з Челсі на п'ять з половиною років[46]. Після цього гравець сказав: «Я підписав новий контракт і я дуже щасливий, бо я граю за один з найкращих клубів у світі.»[47] 1 березня відіграв весь матч у фіналі Кубку Футбольної ліги проти Тоттенгем Готспур. Челсі переміг з рахунком 2-0[48].
18 квітня забив гол у ворота Манчестер Юнайтед після пасу Оскара, який виявився переможним. Вдала гра Азара дозволила йому отримати звання найкращого гравця матчу[49]. В результаті неймовірних виступів протягом сезону його тренер Жозе Моурінью сказав, що Азар один з трьох найкращих гравців у світі[50]. А вже 26 квітня він отримав нагороду «Футболіст року за версією футболістів ПФА» а також втретє поспіль був включений у символічну команду турніру. Наступного тижня забив єдиний гол у ворота Крістал Пелес, після добивання свого ж невдалого пенальті. Цей гол приніс клубу перше з 2010 року чемпіонство[51]. 26 травня вболівальники Челсі вдруге поспіль обрали його найкращим гравцем сезону[52].
2016—2017
ред.В сезоні 2016/17 удруге став чемпіоном Англії у складі «Челсі». Окрім асистування партнерам по команді при організації атак зробив суттєвий внесок у перемогу в національній першості й на завершальній стадії атаки, забивши 16 голів у 36 матчах чемпіонату, лише на 4 менше ніж найкращий бомбардир команди у сезоні Дієго Коста.
Реал Мадрид
ред.7 червня 2019 року Еден Азар став футболістом мадридського «Реала», з яким уклав п'ятирічну угоду[53]. 10 жовтня 2023 року Еден Азар оголосив про завершення кар'єри футболіста
Кар'єра в збірній
ред.У складі юнацької збірної Бельгії дійшов до півфіналу на домашньому чемпіонаті Європи серед юнаків до 17 років 2007 року і був останнім у групі на чемпіонаті світу того ж року в тій же віковій категорії. 19 листопада 2008 у віці 17 років дебютував у складі національної збірної країни, вийшовши на заміну в матчі з Люксембургом. В подальшому регулярно залучався до матчів національної команди, яка не могла подолати кваліфікаційний відбор на чемпіонат світу 2010.
7 жовтня 2011 забив свій перший м'яч за збірну, вразивши ворота Казахстану у відбірковому матчі чемпіонату Європи 2012 року, куди збірній Бельгії в результаті пробитися не вдалося.
Тож першим великим турніром для Азара у збірній став чемпіонаті світу 2014 року, на якому він взяв участь у всіх трьох іграх групового етапу, а також у грі 1/8 фіналі проти збірної США та програному аргентинцям чвертьфіналі.
За два роки, на Євро-2016 також був ключовим гравцем середини поля бельгійців, до того ж за відсутності травмованого Венсана Компані був обраний капітаном команди на цей турнір. Повністю провів на полі усі п'ять матчів бельгійців на першості, яку вони завершили на стадії чвертьфіналів. Забив один з чотирьох матчів своєї команди у грі проти Угорщини в 1/8 фіналу.
2018 року Азар, який на той час вже став постійним капітаном збірної Бельгії, поїхав на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії. У другій грі групового етапу проти Тунісу (5:2) став автором двох забитих голів, спочатку реалізувавши пенальті, а згодом забивши і з гри. На турнірі бельгійці сягнули стадії півфіналів, на якій поступилися майбутнім чемпіонам, збірній Франції. У грі за третє місце, в якому Бельгія здолала англійців, Азар забив свій третій м'яч на мундіалі.
24 березня 2019 року провів соту гру за збірну Бельгії, в якому забив свій 30-ий гол у її формі.
Статистика виступів
ред.Статистика клубних виступів
ред.Станом на 26 жовтня 2022 року
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2007–08 | «Лілль B» | НЧ | 11 | 1 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 11 | 1 |
2008–09 | НЧ | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 2 | 0 | |
Усього за «Лілль B» | 13 | 1 | - | - | - | - | - | - | 13 | 1 | |||||
2007–08 | «Лілль» | Л1 | 4 | 0 | КФ КЛ | 0 0 | 0 0 | - | - | - | - | - | - | 4 | 0 |
2008–09 | Л1 | 30 | 4 | КФ КЛ | 4 1 | 2 0 | - | - | - | - | - | - | 35 | 6 | |
2009–10 | Л1 | 37 | 5 | КФ КЛ | 1 2 | 0 1 | ЛЄ | 12 | 4 | - | - | - | 52 | 10 | |
2010–11 | Л1 | 38 | 7 | КФ КЛ | 5 2 | 3 2 | ЛЄ | 9 | 0 | - | - | - | 54 | 12 | |
2011–12 | Л1 | 38 | 20 | КФ КЛ | 3 1 | 1 0 | ЛЧ | 6 | 0 | СФ | 1 | 1 | 49 | 23 | |
Усього за «Лілль» | 147 | 36 | 19 | 9 | 27 | 4 | 1 | 1 | 194 | 50 | |||||
2012–13 | «Челсі» | ПЛ | 34 | 9 | КА КЛ | 6 5 | 1 2 | ЛЧ ЛЄ | 6 7 | 0 1 | СА СУ КЧС | 1 1 2 | 0 0 0 | 62 | 13 |
2013–14 | ПЛ | 35 | 14 | КА КЛ | 3 1 | 0 0 | ЛЧ | 9 | 2 | СУ | 1 | 1 | 49 | 17 | |
2014–15 | ПЛ | 38 | 14 | КА КЛ | 1 6 | 0 2 | ЛЧ | 7 | 3 | - | - | - | 52 | 19 | |
2015–16 | ПЛ | 31 | 4 | КА КЛ | 2 1 | 2 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СА | 1 | 0 | 43 | 6 | |
2016–17 | ПЛ | 36 | 16 | КА КЛ | 4 3 | 1 0 | - | - | - | - | - | - | 43 | 17 | |
2017–18 | ПЛ | 34 | 12 | КА КЛ | 5 4 | 1 1 | ЛЧ | 8 | 3 | СА | 0 | 0 | 51 | 17 | |
2018–19 | ПЛ | 37 | 16 | КА КЛ | 2 5 | 0 3 | ЛЄ | 8 | 2 | СА | 0 | 0 | 52 | 21 | |
Усього за «Челсі» | 245 | 85 | 48 | 13 | 53 | 11 | 6 | 1 | 352 | 110 | |||||
2019–20 | «Реал Мадрид» | ПД | 16 | 1 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 6 | 0 | СІ | 0 | 0 | 22 | 1 |
2020–21 | ПД | 14 | 3 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 5 | 1 | СІ | 1 | 0 | 21 | 4 | |
2021–22 | ПД | 18 | 1 | КІ | 2 | 1 | ЛЧ | 3 | -0 | СІ | 0 | 0 | 23 | 1 | |
2022–23 | ПД | 3 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 3 | 1 | СУ СІ КЧС | 0 | 0 | 6 | 1 | |
Усього за «Реал Мадрид» | 51 | 4 | 3 | 1 | 17 | 2 | 1 | 0 | 72 | 7 | |||||
Усього за кар'єру | 456 | 126 | 70 | 23 | 97 | 18 | 8 | 2 | 631 | 169 |
Статистика виступів за збірну
ред.Станом на 11 червня 2019 року
Досягнення
ред.Командні
ред.- Чемпіон Франції (1): 2010-11
- Володар кубка Франції (1): 2010-11
- Чемпіон Англії (2): 2014–15, 2016–17
- Володар кубку Футбольної ліги (1): 2014-15
- Володар кубка Англії (1): 2017–18
- Переможець Ліги Європи УЄФА (2): 2012-13, 2018–19
- Володар Суперкубка Іспанії (2): 2019, 2021
- Чемпіон Іспанії (2): 2019-20, 2021-22
- Переможець Ліги Чемпіонів УЄФА (1): 2021-22
- Володар Суперкубка УЄФА (1): 2022
- Переможець Клубного чемпіонату світу (1): 2022
- Володар кубка Іспанії (1): 2022–23
Особисті
ред.- Збірна Світу ФІФА (2): 2018, 2019
- Срібний м'яч Чемпіонату світу (1): 2018
- Найкращий гравець Ліги Європи УЄФА (1): 2018—2019
- Трофей Браво (1): 2011
- Найкращий гравець Ліги 1 (2): 2010–2011, 2011–2012
- Найкращий молодий гравець Ліги 1 (2): 2008–2009, 2009–2010
- Команда сезону Ліги 1 (3): 2009–2010, 2010–2011, 2011–2012
- Футболіст року за версією футболістів ПФА (1): 2014—2015
- Молодий футболіст року за версією футболістів ПФА (1): 2013—2014
- Команда року за версією футболістів ПФА (3):2012—2013, 2013—2014, 2014—2015
- Футболіст року за версією АФЖ (1): 2014—2015
- Гравець сезону англійської Прем'єр-ліги (1): 2014—2015
- Гравець сезону в Челсі (2):2013—2014, 2014—2015
Особисте життя
ред.Е. Азар одружений з Наташею Ван Хонакер. У них є троє дітей: Яніс (2010 р. н.), Лео (2013 р. н.), Самі (2015 р. н.)[54].
Примітки
ред.- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ FBref
- ↑ As — Madrid: PRISA, 1967. — ISSN 1888-6671
- ↑ https://www.realmadrid.com/en/football/squad/eden-hazard
- ↑ https://www.chelseafc.com/en/teams/first-team/eden-hazard
- ↑ FIFA World Cup 2022 Sticker Album — 80 с. — ISBN 978-65-5516-143-4
- ↑ Nakrani, Sachin (10 жовтня 2023). ‘I was able to realise my dream’: Eden Hazard retires from football aged 32. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 жовтня 2023.
- ↑ Les Hazard, une famille de foot. Le Parisien. Le 13 mai 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 27.06.2021. (фр.)
- ↑ Chelsea's Eden Hazard: I want to play under Zinedine Zidane. London Evening Standard. 06 February 2016. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 27.06.2021. (англ.)
- ↑ Football (Lille): Eden Hazard portera certainement le numéro 10 cette saison. La Voix des Sports (French) . 1 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 15 серпня 2011.
- ↑ Lille v. Marseille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 27 липня 2011. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.
- ↑ Caen v. Lille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 20 серпня 2011. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 11 вересня 2011.
- ↑ Saint-Étienne v. Lille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 10 вересня 2011. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 11 вересня 2011.
- ↑ Hazard brace sees Lille sink Saint-Etienne. Fédération Internationale de Football Association. 10 вересня 2011. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 11 вересня 2011.
- ↑ Doumbia at the double as CSKA deny Lille. Official UEFA website. 14 вересня 2011. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 14 вересня 2011.
- ↑ Lille v. Sochaux Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 17 вересня 2011. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2011.
- ↑ Bordeaux v. Lille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 20 вересня 2011. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2011.
- ↑ Colman saves Trabzonspor from Lille loss. Union of European Football Associations. 27 вересня 2011. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 27 вересня 2011.
- ↑ Match facts: Lille v Trabzonspor. Union of European Football Associations. 4 грудня 2011. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.
- ↑ Ajaccio v. Lille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 3 грудня 2011. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 5 грудня 2011.
- ↑ Voting open for UEFA.com users' Team of the Year. Union of European Football Associations. 5 грудня 2011. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 5 грудня 2011.
- ↑ Lille v. Nice Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 22 грудня 2011. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 24 грудня 2011.
- ↑ L’hommage d’Hazard à Molami Bokoto. Foot01 (French) . 22 грудня 2011. Архів оригіналу за 9 січня 2012. Процитовано 24 грудня 2011.
- ↑ Molami Bokoto, ancien espoir du LOSC, victime d'un différend lié à un trafic?. La Voix du Nord (French) . 22 грудня 2011. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 24 грудня 2011.
- ↑ Chantilly v. Lille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 7 січня 2012. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 17 січня 2012.
- ↑ Marseille v. Lille Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 15 січня 2012. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 13 лютого 2012.
- ↑ Lyon march into semis. ESPN. 11 січня 2012. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 13 лютого 2012.
- ↑ Coupe de France round-up: Holders Lille crash out at last-16 stage. Sky Sports. 8 лютого 2012. Архів оригіналу за 8 грудня 2013. Процитовано 13 лютого 2012.
- ↑ UNFP: Trophées UNFP du football: La bande des quatres... National Union of Professional Footballers (French) . 28 квітня 2012. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 14 травня 2012.
- ↑ UNFP: Trophées UNFP du football: Le palmarès complet... National Union of Professional Footballers (French) . 14 травня 2012. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 14 травня 2012.
- ↑ UNFP: Trophées UNFP du football: Eden fait (si) bien les choses... National Union of Professional Footballers (French) . 14 травня 2012. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 14 травня 2012.
- ↑ Lille v. Nancy Match Report. Ligue de Football Professionnel (French) . 20 травня 2012. Архів оригіналу за 25 липня 2012. Процитовано 20 травня 2012.
- ↑ The world's best footballers: the top 100 list. The Guardian. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 20 березня 2013. Процитовано 23 березня 2013.
- ↑ The 100 best footballers in the world - interactive. The Guardian. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 23 березня 2013.
- ↑ Bayern Munich 2-2 Chelsea. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 29 квітня 2014.
- ↑ Gareth Bale in running for world player of the year award. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 29 квітня 2014.
- ↑ В команде года ПФА поровну игроков «Ман Сити» и «Саутгемптона». Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 29 квітня 2014.
- ↑ Arsenal legend Thierry Henry. Eden Hazard is special and he should be player of the year. Daily Star. 25 березня 2015. Процитовано 26 березня 2015.
- ↑ Азар забрав 10 номер. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 липня 2015.
- ↑ Chelsea 2–0. Архів оригіналу за 11 серпня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
- ↑ Eden Hazard the new penalty taker king; Julio Cesar the best stopper. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
- ↑ Didier Drogba scored his first goal since rejoining Chelsea as they recorded their biggest Champions League win with a dominant victory against Maribor at Stamford Bridge. BBC Sport. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
- ↑ Sever, Grega (5 листопада 2014). Handanovič helps Maribor to Chelsea draw. UEFA. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
- ↑ Chelsea 2-0 Hull. BBC Sport. 13 грудня 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
- ↑ Chelsea vs Hull match report: Diego Costa scores first in five after Tom Huddlestone was sent off in ill-tempered affair at Stamford Bridge. Independent. 13 грудня 2014. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
- ↑ Hazard signs new deal. Chelsea F.C. 12 лютого 2015. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 12 лютого 2015.
- ↑ Hazard: Seeking trophies. Chelsea F.C. 12 лютого 2015. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
- ↑ McNulty, Phil (1 березня 2015). Chelsea 2-0 Tottenham. BBC Sport. Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
- ↑ McNulty, Phil (18 квітня 2015). Chelsea 1–0 Manchester United. BBC Sport. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.
- ↑ Hazard among world's top three players, deserves prem title. ESPN. 19 квітня 2015. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
- ↑ McNulty, Phil (3 травня 2015). Chelsea 1-0 Crystal Palace. BBC Sport. Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
- ↑ Hazard at the double. Chelsea Official Site. 26 травня 2015. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 31 травня 2015.
- ↑ Реал підписав контракт із Азаром. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
- ↑ Hazard voor derde keer vader. De Morgen. 27 september 2015. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27.06.2021. (нід.)
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еден Азар
- Еден Азар [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Topforward
- Еден Азар на сайті ФІФА (англ.)
- Еден Азар на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Еден Азар на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)