Вікіпедія

Ебергард Кейль

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Ебергард Кейль також Монсу Бернардо( італ. Monsù Bernardo; 1624(1624), Ельсінор, Данія — 3 лютого 1687 Рим) — художник XVII століття, німецько-данського походження. Робив портрети, релігійні образа, картини побутового жанру.

Ебергард Кейль
(Монсу Бернардо)
дан. Eberhart Keilhau
При народженніЕбергард Кейль
Народження1624(1624)
Ельсінор, Данія
Смерть3 лютого 1687(1687-02-03)
 Рим, Італія
Національністьнімець данського походження
КраїнаІталія
Жанрпобутовий жанр
Навчанняучень Рембрандта
Діяльністьхудожник
Напрямокбароко
Роки творчості1642-1685
ВпливКараваджо
ВчительРембрандт і Мортен Стеенвінкельd
Творипобутовий жанр
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Музей Прадо, Національна галерея Канади, Музей мистецтва Метрополітен[1], Історико-художній музей (Серпухов), Museumslandschaft Hessen Kassel, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Мауріцгейс, Національний музей мистецтва Каталонії, Баварські державні колекції картин, Гетеборзький художній музей, Детройтський інститут мистецтв, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Museum of Fine Arts of Córdobad, Princeton University Art Museumd, Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Музей красних мистецтв, Музей Вальрафа-Ріхарца, musée des Beaux-Arts de Dunkerqued і Ашмолеан музей
CMNS: Ебергард Кейль у Вікісховищі

Етапи вивчення

ред.

У XX столітті продовжився процес глибокого дослідження мистецтва минулих епох, який почався в XIX столітті. Якщо мистецтвознавці XIX століття повернули славу Франса Галса, Яна Вермера,Ель Греко, то науковці XX століття перевідкрили велич і високі мистецькі якості скульптур Пінзеля чи барокових «художників реальності».

Мистецтвознавець з Італії Роберто Лонгі звернув увагу на групу майстрів доби бароко, що посіли особливе місце в мистецтві тої доби. Вони не дотримувались Величної манери і не були прихильниками караваджизму. Невеличкі запозичення з обох стилістичних напрямків лише підтвердили їх співіснування з караваджистами і майстрами офіційної Величної манери («maniera grande»). При цьому ці майстри не втрачали своєї індивідуальності, своєї несхожості на творців церковних і палацових фресок чи прихильників тенебросо караваджизму.

Роберто Лонгі і назвав їх «художники реальності». Один з наново відкритих майстрів і був Ебергард Кейль, якого в Італії прозивали Монсу Бернардо. Архівні розшуки і надали можливість відтворити шкіц біографії призабутого майстра.

Життєпис

ред.
 
« Хлопець, що торгує виноградом», Бостонський музей образотворчих мистецтв
 
«Хлопець, що торгує хмизом », Бостонський музей образотворчих мистецтв
 
« Повернення з полювання», приватна збірка

Походить з родини німецького художника Гаспара Монсу ( Гаспар Монс ?) що оселився в Даньському королівстві і прислужився королю Кристиану IV.

Навчання.

ред.

Перші художні навички отримав у батька. Далі перейшов у майстерню данського живописця Маартена ван Стенвінкела (Steenwinckel). Юнаком перебрався у Голландію, де два роки (1642-1644) працював в майстерні Рембрандта. В цей період у Рембрандта також працювали Карел Фабріціус, Юріан Овенс, Крістоф Паудіс.

Був у молодого митця і період мандрів, коли він недовго працював в німецьких містах Франкфурті, Аугсбурзі, Майнці,Кельні.

Італійський період

ред.

У 1651 році художник прибув на територію Венеціанської республіки. Мистецтво Північних районів Італії дещо відрізнялось від Римської художньої школи з її пануванням Величної манери, перевагою монументальних творів і релігійного та міфіологічного живопису. На Півночі Італії склалися постійні контакти з майстрами інших країн Європи, в самій Венеції працював земляк з Німеччини — Йоган Лісс. Навіть італійські майстри тут тяжіли до побутового жанру, до натюрморту, що вважались низькими жанрами в папському Римі. За свідоцтвами, Ебергард Кейль починав як портретист, художня манера якого була близька до творів Бернардо Строцці. Серед релігійних творів митця — замови від церкви кармелітів у Венеції та монастиря Св. Бартоломео в місті Бергамо, що був тоді підвладним Венеції.

Ебергард Кейль не втримався в Венеції і перебрався у Рим у 1656 році. Відчувши спротив з боку католицького оточення, майстер прейшов в Італії з протестантизму у католицтво. Художня манера Ебергарда Кейля (якого називали в Італії Monsù Bernardo) була чимось новим і свіжим для римських прихильників мистецтв. Його картини побутового жанру мали успіх і художник залишився в Римі назавжди.

Серед приятелів римського періоду митця — Філіппо Бальдінуччі, що став історіографом і залишив корисні для істориків факти з життя та творчості художника, перевидані у Мілані в 1812 році і наново прочитані в XX столітті.

Художник помер в Римі у 1687 році.

Вибрані твори

ред.

Джерела

ред.
  • ГМИИ, «Каталог картинной галереи», М, «Изобразительное искусство», 1986, с. 91
  • В. А. Садков, Л. Г. Москалева. Западноевропейская живопись XVI-XX веков // Серпуховский историко-художественный музей. Русская и западноевропейская живопись — Тула: Издательство «Власта», 2005. — С. 10-11. — 144 с. — ISBN 5-900998-20-7.
  • Minna Heimbürger, Bernardo Keilhau detto Monsù Bernardo, Rome 1988
  • Monsù Bernardo, in «La Critica d'Arte»,1938, pp. 121–130
  • Luigi Salerno, Nuovi studi su la natura morta italiana, Ugo Bozzi Editore, 1989
  • Roberto Longhi, Studi e ricerche sul sei e settecento, 1929-1970, Editore Sansoni, 1991

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.

Посилання

ред.


  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ебергард Кейль

  Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ебергард_Кейль