Гіцерот Наталія Максимілліанівна

Наталія Максимілліанівна Гіцерот (17 лютого 1915(19150217), Саратов — 17 вересня 1991, Москва) — радянська акторка.

Гіцерот Наталія Максимілліанівна
Зображення
Зображення
Дата народження17 лютого 1915(1915-02-17)[1]
Місце народженняСаратов, Російська імперія
Дата смерті17 вересня 1991(1991-09-17)[1] (76 років)
Місце смертіМосква, СРСР
ПохованняДаниловський цвинтар
ГромадянствоРосійська імперія
РРФСР
СРСР
Alma materМосковська консерваторія (1934)
Професіяактриса
IMDbID 0321193

Походження та навчання

ред.

Наталія Гіцерот народилась 1915 року. В 1930 році закінчила хореографічне відділення акторської школи в рідному Саратові. Починала свою акторську кар'єру акторкою балету у Саратовському театрі опери та балету[2].

У 1933—1934 роках навчалася на вокальному відділенні Московської консерваторії.

У 1940 році закінчила акторську школу при кіностудії «Мосфільм»[3].

Творча діяльність

ред.

Під час німецько-радянської війни Наталія Гицероту 1941—1943 роках працювала акторкою Ташкентської кіностудії і Ташкентського театру оперети, в 1943—1945 роках — фронтового театру. Після закінчення війни повернулась до Москви, де у 1945—1947 роках грала у Московському театрі естради та мініатюр. У 1947 році перейшла до Театру-студії кіноактора, де виступала на сцені 11 років (до 1958 року)[4].

У 1958—1984 роках Наталія Гицерот — акторка Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Горького[5].

З 1946 року працювала на дубляжі іноземних фільмів[2].

Особисте життя

ред.

У 1939 році одружилася з актором Володимиром Балашовим, у шлюбі з яким прожила понад 10 років. Деякий час була одружена з Антонієм Ходурським. У шлюбі народила доньку.

Наталія Гіцерот померла 1991 року. Похована на Даниловському кладовищі Москви[6].

Фільмографія

ред.
  1. 1935: «Три товариші» — зубна лікарка
  2. 1935: «Джульбарс» — Пері
  3. 1939: «Сімнадцатилітні» — Галя
  4. 1940: «Закон життя» — студентка
  5. 1941: «БКС № 8. Ніч над Белградом» — сербська дівчина
  6. 1941: «Новели» — донья Уракка («Небо і пекло»), одна з фрейлін («Свинопас»)
  7. 1942: «Олександр Пархоменко» — дівчина в порту
  8. 1942: «БКС № 11. Павуки» — Рената, асистент хірурга
  9. 1954: «Ми з вами десь зустрічалися» — відпочивальниця
  10. 1955: «Білий пудель» — пані Обольянінова
  11. 1956: «Вольниця» — Марта Гнатівна, дружина Матвія Єгоровича
  12. 1956: «Перші радощі» — прокурорша
  13. 1957: «Круті сходи» — дружина професора Проскова
  14. 1959: «Таврія» — Софія Фальцфейн
  15. 1962: «Мішка, Серьога і я» — адресатка
  16. 1963: «Великі і маленькі» — Рита, стенографістка
  17. 1963: «Якщо ти маєш рацію...» — Висотіна
  18. 1964: «Живе такий хлопець» — жінка з модельного салону
  19. 1964: «Зелений вогник» — проводжаюча на пероні вокзалу
  20. 1965: «Рік як життя» — мадам Антуан
  21. 1965: «Операція «И» та інші пригоди Шурика» («Мара»[7]) — власниця собаки[8]
  22. 1966: «Крила» — Наталія Максиміліанівна, секретар училища
  23. 1967: «Вони живуть поруч» — Люся, дружина Лузгіна
  24. 1967: "Пароль не потрібен — жінка в черзі
  25. 1970: «Переступи поріг» — мама
  26. 1972: «Моє життя» — Ажогіна
  27. 1974: «Шпак і Ліра» — Луїза
  28. 1977: «Приїхали на конкурс кухарі» — голова приймальної комісії
  29. 1979: «Я чекатиму...» — бабуся Микити
  30. 1980: «Таємниця Едвіна Друда» — покоївка містера Сапсі
  31. 1982: «Покровські ворота» — слухачка лекції Орловича

Озвучування мультфільмів

ред.
  • 1950 — Чарівний скарб — чарівний птах

Примітки

ред.
  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б Наталья Гицерот[недоступне посилання]
  3. ЗАБЫТЫЕ ИМЕНА: СОВЕТСКАЯ АКТРИСА ТЕАТРА И КИНО — НАТАЛЬЯ ГИЦЕРОТ!
  4. Наталья Гицерот. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 9 березня 2020.
  5. Наталья Гицерот. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 9 березня 2020.
  6. Гицерот Наталья Максимилльяновна. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  7. Наваждение (Navazhdenie 1965). Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 9 березня 2020.
  8. :: КИНО РОССИИ ::. Операция «Ы» и другие приключения Шурика. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 9 березня 2020.

Посилання

ред.