Гордон Байнаї

угорський політик

Гордон Дьордь Байнаї (угор. Bajnai György Gordon[1], нар. 5 березня 1968(19680305), Сегед) — угорський державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Угорщини з 14 квітня 2009 року по 29 травня 2010 рік. До цього з 2008 по 2009 рік обіймав посаду міністра національного розвитку і економіки Угорщини, з 2007 по 2008 рік був міністром місцевого самоврядування та регіонального розвитку, з 2006 по 2007 рік очолював Національне агентство з розвитку. У 2006 році був головою ради директорів і президентом керуючої компанії міжнародного аеропорту Будапешта, з 2000 по 2005 рік був генеральним директором інвестиційної компанії Wallis Rt.

Гордон Байнаї
Bajnai György Gordon
Гордон Байнаї Bajnai György Gordon
Гордон Байнаї
Bajnai György Gordon
Угорщина Прем'єр-міністр Угорщини
14 квітня 2009 — 28 травня 2010
ПопередникФеренц Дюрчань
НаступникВіктор Орбан

Народився5 березня 1968(1968-03-05) (56 років)
Сегед
Відомий якполітик, економіст, бізнесмен, міністр
ГромадянствоУгорщина Угорщина
Alma materУніверситет Корвіна (1991)
Політична партіяРазом 2014
Професіяпідприємець
Нагороди
офіцерський хрест Ордена Заслуг Угорщини

Біографія

ред.

Гордон Байнаї народився 5 березня 1968 року в Сегеді, на півдні Угорської Народної Республіки[2][3][4], дитинство провів у Баї[5]. Після закінчення школи Байнаї переїхав до Будапешта, де в 1987 році вступив на факультет міжнародних відносин Будапештського університету економічних наук імені Карла Маркса (угор. Marx Karoly Kozgazdasagtudomanyi Egyetem), пізніше університет був перейменований в Університет Корвіна (угор. Corvinus Egyetem)[3][4][5]. Байнаї не був активістом Ліги комуністичної молоді Угорщини (KISZ), він брав активну участь в молодіжній політиці, був головою студентської організації «Незалежне студентське відділення» і одного разу організував бойкот університетській їдальні, домігшись зниження вартості та поліпшення якості їжі[5][6]. В університеті Байнаї познайомився з Ференцем Дюрчанем, який на той час був членом центрального комітету KISZ[4][5][6]. Разом вони стали засновниками молодіжної організації «Нове покоління», яка проіснувала не довго[5]. У 1991 році Банаї закінчив навчання в університеті зі ступенем бакалавра економіки[3][7].

Байнаї працював разом з Дюрчанем у фінансових компаніях Creditum Financial Consultant, а після стажування в Європейському банку реконструкції та розвитку в 1993 році — в компанії Eurocorp International Financial Inc[5][6]. У 1995 році Байнаї був призначений спочатку керуючим директором, а потім заступником генерального директора брокерської компанії CA IB Securities, брав участь у підготовці виведення акцій низки компаній на біржу. У ті роки главою CA IB був майбутній глава Центрального банку Угорщини Андраш Сімор (угор. Andras Simor)[2][4]. З 2000 по 2005 рік Байнаї був генеральним директором інвестиційної компанії Wallis Rt, яку називали одним із спонсорів Соціалістичної партії Угорщини (MSZP)[2][4]. На цій посаді Байнаї отримав популярність як учасник скандалу про банкрутство птахофабрики Hajdu-Bet. Компанію Hajdu-Bet купила Wallis Rt ще в 1998 році. Після реструктуризації фабрика почала приносити прибуток, але її розорення в 2003 році в результаті кризи, що її викликала епідемія пташиного грипу, призвело до банкрутства низки інших підприємств зайнятих у галузі розведенні птиці. Байнаї заявляв, що основну частину збитків прийняла на себе Wallis Rt, і тим самим відкинув звинувачення в тому, що був причетний до кризи в галузі[2][5][6].

У цей же період Байнаї входив до ради директорів компаній Graboplast, Raba і ZWACK[5], з 2000 по 2006 рік входив до ради директорів Wallis Rt, в 2006 році був заступником голови ради директорів компанії[7]. У першій половині 2006 року він був головою ради директорів і президентом керуючої компанії міжнародного аеропорту Будапешта[4][8], був членом економічної ради Університету Корвінуса[7].

У липні 2006 року прем'єр-міністр від Соціалістичної партії Ференц Дюрчань призначив позапартійного Байнаї главою угорського Національного агентства з розвитку[2][7]. Байнаї став одним з авторів відхиленого проекту реформ, запропонованих Дюрчанем[4]. У червні 2007 року Байнаї отримав портфель міністра місцевого самоврядування та регіонального розвитку, ставши одним з наймолодших членів кабінету міністрів Угорщини. У 2008 році, після того як ліберальна партія «Вільних демократів» покинула коаліцію з соціалістами, Байнаї залишився в уряді, його відомство було перейменовано в міністерство національного розвитку та економіки, основним завданням якого залишилося розподіл коштів виділених Європейським Союзом на інвестиційні проекти всередині країни[2][3].

Голова уряду

ред.
 
Гордон Байнаї з президентом Європейської комісії Жозе Мануелом Баррозу.
 
Гордон Байнаї з президентом США Бараком Обамою і його дружиною Мішель.

Через проблеми в економіці, викликані світовою економічною кризою, Угорщина була змушена взяти позику в розмірі 25 млрд американських доларів у Міжнародного валютного фонду. Рейтинг Дюрчаня на початку 2009 року виявився рекордно низьким і змусив його вже в березні оголосити про відставку з поста глави соціалістів і прем'єр-міністра країни. Як наступника Дюрчаня соціалісти і Вільні демократи погодилися на кандидатуру Байнаї[2][5][9]. Байнаї вступив на посаду прем'єр-міністра країни 14 квітня 2009 року, відразу після голосування щодо недовірі Дюрчаню. Байнаї оголосив про те, що готовий вжити «болісні заходи» щодо стабілізації економіки країни, спрямовані на зниження податків і створення нових робочих місць. Він заявив про скорочення бюджетних витрат, зокрема, пенсійних виплат, і посилювання видачі дитячих посібників. Він пообіцяв ввести в країні євро[3][6][10]. Після затвердеження нового уряду Байнаї призначив собі символічну зарплату в 1 форинт[8].

Призначення Байані було зустрінуте в країні неоднозначно: опозиційна консервативна партія Фідес — Угорський громадянський союз (Fidesz) назвала призначення Байнаї продовженням мандата уряду Дюрчаня, який вже втратив довіру народу[10]. Опозиційна угорська преса дала Байнаї прізвисько Гусячий Гордон, бо «людина, що не впоралася з пташиної фірмою, не впорається і з кризою в країні»[6]. Ліберали назвали Байнаї «клоном» Дюрчаня, але проголосували за нього, щоб уникнути дострокових виборів, на яких мали досить низькі шанси набрати достатню кількість голосів[6][8]. Половина міністрів старого кабінету зберегли в новому уряді свої портфелі[3]. Призначення Байнаї призвело до масових заворушень, демонстрацій в столиці та інших містах країни[10].

Уряд Байнаї ставив собі за головну мету зменшення бюджетного дефіциту, для чого були істотно скорочені соціальні витрати і одночасно збільшений податок на додану вартість[11]. Разом з тим в результаті податкової реформи була зменшено податкове навантаження на працівників з невисоким рівнем доходу, що повинно було стимулювати розвиток і збільшити частку легального ринку праці в країні[11][12]. Опозиціонери з Фідес — Угорський громадянський союз критикували надто жорстку бюджетну політику Байнаї, вважаючи, що вона не дозволить домогтися достатнього зниження податків і шкодить розвитку економіки. Крім того, прем'єр-міністрові довелося долати опір з боку суспільства і правлячої Соціалістичної партії[13]. Разом з тим світові експерти оцінили роботу уряду Байнаї як досить успішну, відзначивши її як вдалий приклад оздоровлення економіки країни, що постраждала від світової фінансової кризи. Протягом 6 місяців витрати бюджету були скорочені на 5 %, преса відзначала відновлення довіри до економіки Угорщини з боку кредиторів[14][15].

На парламентських виборах у квітні 2010 року Байнаї відмовився балотуватися в прем'єр-міністри від Соціалістичної партії[15][16]. Після перемоги партії Фідес новим главою уряду Угорщини став Віктор Орбан (угор. Viktor Orban)[17].

Нагороди

ред.

У 2003 році Байнаї отримав премію «Молодий менеджер року», в 2006 році був нагороджений угорським орденом «за заслуги» за внесок у розвиток культури підприємництва в країні[4][7].

Родина і особисте життя

ред.

Байнаї батько двох дітей[8]. Він захоплюється футболом, грав воротарем в команді четвертого угорського дивізіону 43-rd Epitok, але через роботу в уряді востаннє брав участь у змаганнях у жовтні 2008 року[6].

Примітки

ред.
  1. (угор.) Tisztes jomodban el Bajnai Gyorgy Gordon. — Figyelo, 30 березня 2009 року.
  2. а б в г д е ж (англ.) Five facts about Hungarian PM nominee Bajnai. — досьє від Reuters, публікація за 30 березня 2009 року.
  3. а б в г д е (англ.) Hungary's parliament passes non-confidence motion against PM. — агенції новин Сіньхуа від 15 квітня 2009 року.
  4. а б в г д е ж и (англ.) PM nominee seeks broad parliamentary support. [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] — The Budapest Times, 30 березня 2009 року.
  5. а б в г д е ж и к (англ.) Robert Hodgson. New man, old problem. — огляд в The Budapest Times, від 14 квітня 2009 року.
  6. а б в г д е ж и (англ.) Hungary's Bajnai takes over a nation in crisis. — Reuters, 13 квітня 2009 року.
  7. а б в г д (англ.) (угор.) Gordon Bajnai. — The Hungarian Prime Minister's Office, 13 квітня 2009 року.
  8. а б в г (англ.) Hungary's new PM, an economist facing a crisis. — повідомлення Agence France-Presse, 14 квітня 2009 року.
  9. (англ.) «Obstacle» Hungary PM to resign. — повідомлення BBC News від 21 березня 2009 року.
  10. а б в (англ.) Protests as Hungary PM sworn in. — повідомлення BBC News від 14 квітня 2009 року.
  11. а б (англ.) Bajnai presents Hungary's new government programme. — DPA, 19 квітня 2009 року.
  12. (англ.) Hungary hopes tax overhaul will stimulate economy. — повідомлення DPA від 30 червня 2009 року.
  13. (англ.) Hungarian prime minister rebuffs opposition call to grow deficit. — повідомлення DPA від 12 червня 2009 року.
  14. (англ.) Judy Dempsey. In Hungary, Potential Lessons for Greece. — The New York Times, 19 лютого 2010 року.
  15. а б (англ.) Marloes de Koning. Pulling Hungary back from the precipice. — NRC Handelsblad за 8 квітня 2010 року.
  16. (англ.) Gergely Szakacs. Hungary Socialist PM candidate Mesterhazy. — досьє Reuters, 11 квітня 2010 року.
  17. (англ.) Krisztina Than, Gergely Szakacs. Fidesz wins Hungary election with strong mandate. — Reuters, 11 квітня 2010 року.

Посилання

ред.