Гнів

Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього; злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.

Джотто. Гнів. Капелла Скровені, м. Падуя, Італія

Буває чотири види гніву:

• гнів, який палає всередині. Таким гнівом називається не тільки прихована злість, що не виявляється у словах та вчинках, — це постійний стан душі, який не обов'язково має бути спрямованим на якийсь визначений об'єкт. Образа — це також внутрішній гнів;
• гнів, що виявляється у словах та вчинках. У будь-якому грубому, неввічливому, позбавленому лагідності і любові слові проявляється наш гнів. Найпоширенішою формою такого гніву є спалахи люті;
• гнів, який горить протягом довгого часу, або злопам'ятність.
• Гнів який горить полум'ям помсти, та контролює людину. В цей час посилюються: сила, витривалість, швидкість, а можливо, навіть регенерація. В кров виділяются гормони які впливають на рішення людини та її поведінку. Також є крайня форма гніву яка підвладна тільки майстрам, це — лють.

Гнів у будь-якому вигляді — це дуже небезпечна пристрасть, оскільки веде до чоловіковбивства.

Див. також

• Лють

Посилання

• Гнів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Гнів [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2
• Гнів [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] ЕСУ
• Гнів [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 251-252. — 1000 екз.