Гнойовий Микола Іванович
Микола Іванович Гнойови́й (22 квітня 1915, Кобелячок — 12 листопада 1995, Харків) — український графік; член Харківської організації Спілки художників України з 1948 року[1].
| Гнойовий Микола Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 22 квітня 1915 Кобелячок, Кобелячківська волость, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 12 листопада 1995 (80 років) | |||
| Харків, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Харківський художній інститут | |||
| Діяльність | художник, педагог | |||
| Вчитель | Кокель Олексій Опанасович, Мироненко Василь Федорович і Дайц Йосип Абрамович | |||
| Відомі учні | Базиль Микола Петрович, Добровольський Віталій Дмитрович і Кабиш Іван Юхимович | |||
| Працівник | Харківське державне художнє училище і Харківська державна академія дизайну та мистецтв | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Роботи в колекції | Національний художній музей України, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Дніпровський художній музей, Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка і Харківський художній музей | |||
| Нагороди |   | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 22 квітня 1915 року в селі Кобелячку (тепер Кременчуцький район Полтавської області, Україна). Впродовж 1932—1938 років навчався у Харківському художньому технікумі; у 1938—1941 років та у 1945—1947 роках — у Харківському художньому інституті (викладачі Олексій Кокель, Василь Мироненко, Йосип Дайц)[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За бойові заслуги» (26 вересня 1944)[2].
Впродовж 1946—1973 років викладав у Харківському державному художньому училищі та Харківському художньо-промисловому інституті[1]. Жив у Харкові в будинку на вулиці Дарвіна № 37, квартира № 3. Помер у Харкові 12 листопада 1995 року.
Творчість
ред.Працював у галузі станкової і книжкової графіки. Серед робіт:
- серія «Спогади» (1947 — «Фронтова весна», «На нову позицію»);
- «В поле» (1959);
- «Озимина» (1960; папір, монотипія);
- «Оранка» (1960);
- «На пташнику» (1960);
- ілюстрації
- до роману Миколи Трублаїні «Глибинний шлях» (1947);
- до повістей Олеся Донченка: «Школа над морем» (1948), «Лісничиха» (1948), «Заповітне слово» (1949);
- збірки Хани Левіної «Моїм друзям» (1949).
Брав участь у виставках у Харкові (від 1939), Києві (від 1948), Одесі (1953), Москві (1948—1957), Тбілісі (1949), Вільнюсі (1951), Астрахані (1953—1954), Варшаві (1955), Брюсселі (1958). Персональна виставка відбулася у Варшаві у 1956 році.
Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві, Дніпровському, Полтавському і Харківському художніх музеях, Національному музеї у Львові.
Примітки
ред.- ↑ а б в Художники Харківщини. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ Гноевой Николай Иванович / Память народа.(рос.)
Література
ред.- Гноєвий Микола Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 101.;
- Гнойовий Микола Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Ханко В. М. Гнойовий Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.