Геміцелюлоза
Геміцелюло́за (або напівклітковина, англ. hemicellulose) — структурована суміш різних складних некрохмальних і нецелюлозних полісахаридів рослин,[1] які супроводжують целюлозу в стінках рослинних клітин (в деяких рослинах складає переважну частину вуглеводів), але гідролізуються значно легше за неї. Терміни «геміцелюлоза» і «пентозани» часто використовують для означення одного і того ж, що часто ускладнює розуміння їх значення.[1]
Геміцелюлози зараховують до вищих молекулярних сполук, вони займають проміжне положення між целюлозою й крохмалем. У рослинах геміцелюлози служать опорним конструкційним матеріалом і, можливо, резервною поживною речовиною.[2] Ступінь полімеризації геміцелюлоз в середньому 100-200.[3]
Геміцелюлози здатні гідролізуватися 2—4%-м розчином HCl з утворенням пентозанів, гексозанів і поліуронідів причому, у свою чергу, пентозани й гексозани при подальшому гідролізі утворюють відповідно пентози й гексози.
Вміст геміцелюлоз в деревині та інших рослинних матеріалах — соломі, лушпинні насіння, кукурудзяних качанах тощо становить 13-43%.[2]
Примітки
ред.- ↑ а б Хосни Р.К. Зерно зернопереработка / К.Р. Хосни; пер.с англ.под общ.ред Н.П. Черняева. - СПб: Профессия, 2006. - 336 с., ил. - (Серия: Научные основы и технологии). ISBN 5-93913-085-2 ISBN 0-913250-79-1(англ.)
- ↑ а б В.М. Поліщук, С.Є. Тарасенко, С.М. Волошин Принципи виробництва біоетанолу [Архівовано 10 липня 2012 у Wayback Machine.] // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Техніка та енергетика АПК Збірник наукових праць [Архівовано 1 грудня 2012 у Wayback Machine.]. — 2011, Вип. 166, ч.2
- ↑ Автомобильные материалы: Справочник. - 3-е изд., перераб. и доп. / Г.В. Мотовилин, М.А. Масино, О.М. Суворов, - М.: Транспорт, 1989. - 464 с. ISBN 5-277-00458-0
Література
ред.- В.І. Саранчук,М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
Посилання
ред.- ГЕМІЦЕЛЮЛОЗИ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія