Гдов
Гдов (ест. Oudova) — місто в Росії, адміністративний центр Гдовського району Псковської області.
| Місто
Координати 58°45′ пн. ш. 27°49′ сх. д.H G O
|
.jpg)
_(1781).png)
Розташований на річці Гдовка, за 2 км від її впадіння в Чудське озеро, за 125 км на північ від Пскова. Приміські поїзди до Санкт-Петербурга.
Історія
ред.Перша згадка про Гдов датується 1323 роком. Кам'яна фортеця була заснована в 1431 році.
Гдовську фортецю брали в облогу німці в 1480 році (не взята), поляки під проводом Стефана Баторія в 1581 році (не взята), шведи в 1613-1614 роках, коли Густав II Адольф взяв фортецю в серпні 1614 року. В 1657 році під Гдовом відбулось одна з найважливіших битв російсько-шведської війни 1656—1658 років, у якій шведська армія графа Делагарді зазнала поразки від армії князя Івана Хованського. Після Північної війни 1700—1721 років Гдов перестає бути прикордонною фортецею, втративши стратегічне значення.
З 1708 року — повітовий центр в складі Санкт-Петербурзької (Інгерманландської) губернії, з 1727 року — в складі Псковської провінції Новгородської губернії, з 1777 року — в складі Псковського намісництва, з 1781 року — знову в складі Санкт-Петербурзької губернії, з 1927 року — в Ленінградській області (в тому числі в 1935—1940 роках в Псковському окрузі Ленінградської області), з 1944 року — в складі Псковської області.
19 липня 1941 року Гдов був захоплений німецькими військами і сильно зруйнований. Звільнений партизанами і військами Ленінградського фронту під час Ленінградсько-Новгородської операції 4 лютого 1944 року.
Населення
ред.За переписом 1989 року, чисельність населення міста склала 6000осіб, за переписом 2002 року — 5171 осіб, за оцінкою на початок 2010 року — 4421 мешканець.
Чисельність населення Гдова (в тисячах осіб)
| Рік | 1897[3] | 1926[3] | 1959 | 1979[3] | 1989 | 1992[3] | 2002 | 2009[4] | 2010[5] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| К-сть | 2,1 | 3,4 | 3,7 | 4,5 | 6,0 | 5,9 | 5,1 | 4,5 | 4,4 |
Економіка
ред.- рибозавод
- овочеконсервний завод
- молочний завод
- хлібопекарня
- за 14 км від міста розташована військова авіабаза Смуравйово.
Транспорт
ред.Через місто проходить дорога загального призначення Р60. Вона сполучає Гдов з містами Сланці і Кінгісепп на півночі і з Псковом на півдні. Перевезення в сусідні міста здійснюються рейсовими автобусами, легковими або маршрутними таксі.
В місті діє залізнична станція Жовтневої залізниці, на лінії Веймарн — Гдов. Раз в день курсує дизель- електропоїзд за маршрутом Гдов — Санкт-Петербург.
Пам'ятки архітектури
ред.Примітки
ред.- ↑ Органы местного самоуправления. Официальный сайт администрации Гдова. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 3 квітня 2010.
- ↑ Численность населения районов Псковской области на 1 января 2010 г. Псковстат. Архів оригіналу за 2 травня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010.
- ↑ а б в г Города России / под ред. Г. М. Лаппо. — Москва : Большая Российская энциклопедия, 2006. — С. 106. — 559 с. — 5000 екз. — ISBN 5-358-01513-2.
- ↑ Чисельність населення районів Псковської області на 1 січня 2009 р. Псковстат. Архів оригіналу за 7 грудня 2009. Процитовано 1 жовтня 2010.
- ↑ Чисельність населення районів Псковської області на 1 січня 2010 р. Псковстат. Архів оригіналу за 2 травня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010.
Посилання
ред.- Відомості на сайті Псковстату
- Стаття про історію міста
- Мій Гдов — інформаційний сайт: новини, події, фото. [Архівовано 6 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Розклад автобусів і поїздів по Гдову, Кінгісеппу, Сланцям, Івангороду [Архівовано 11 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Щоденні маршрути на мікроавтобусах з Санкт-Петербургу в Гдов [Архівовано 6 грудня 2010 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |